Постанова

від 22.09.2022 по справі 821/203/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 821/203/18

касаційне провадження № К/9901/6236/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (головуючий суддя - Хом`якова В.В.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Єщенко О.В.; судді - Димерлій О.О., Кравченко К.В.)

у справі № 821/203/18

за позовом Приватного підприємства «Єврокомершл Дистриб`юшн»

до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Приватне підприємство «Єврокомершл Дистриб`юшн» (далі - ПП «Єврокомершл Дистриб`юшн»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Херсонська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 січня 2016 року № 0000011502 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1570000,00 грн.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 16 травня 2018 року позов задовольнив.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Херсонська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на заниження платником залишків товарно-матеріальних цінностей за вересень 2015 року на 5476206,69 грн та за жовтень 2015 року на 6573336,59 грн у зв`язку з їх передачею на відповідальне зберігання на склад, що не обумовлено відповідними договорами або документами, а тому є безпідставним.

Верховний Суд ухвалою від 16 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Херсонської ОДПІ.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Єврокомершл Дистриб`юшн» з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень, жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2015 року № 125/21-03-15-02/37353912.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 189.1 статті 189, підпункту «в» пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку із заниженням залишків товарно-матеріальних цінностей за вересень 2015 року на 5476206,69 грн та за жовтень 2015 року на 6573336,59 грн у зв`язку з їх передачею на відповідальне зберігання на склад, що не обумовлено відповідними договори або документами, а тому є безпідставним.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2016 року № 0000011502, згідно з яким з огляду на вказане порушення зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2015 року в розмірі 1570000,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії в оскаржуваній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що придбані в Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» товари переміщуються в межах одного складу, але в різні зони. Так, із зони «складу відповідального зберігання» товар переміщується на «склад власної продукції» по мірі розрахунків (викупу продукції), а із зони «складу власної продукції» в зону «складу повернення» переміщується товар, термін зберігання якого менший 20 днів.

Крім того, суди зазначили, що доводи контролюючого органу про те, що переміщенням на «склад повернення» відбувається через відсутність мети подальшої реалізації цих товарів, не підтверджуються жодними доказами.

Також, на переконання судових інстанцій, оцінку правомірності висновків контролюючого органу в акті перевірки від 09 грудня 2015 року № 125/21-03-15-02/37353912 надано у справі № 821/1246/16, судове рішення в якій набрало законної сили, де відповідні твердження Херсонської ОДПІ визнано необґрунтованими.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас передбачене вказаною нормою процесуального права звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною четвертою статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд також повинен враховувати вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічно наявність у судовому рішенні в іншій, зокрема адміністративній справі, висновку щодо неправомірності позиції, викладеної в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення у відповідній частині.

Натомість за правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

А відтак, суд під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен був самостійно кваліфікувати поведінку позивача, зокрема витребувати відповідну первинну документацію на підтвердження викладених платником пояснень, дослідити кожний первинний документ і надати йому відповідну правову оцінку, як того вимагають положення Кодексу адміністративного судочинства України, та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова