Постанова

від 22.09.2022 по справі 826/9299/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 826/9299/18

адміністративне провадження № К/9901/30635/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянув порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/9299/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Державного реєстратора комунального підприємства "Центр Державної реєстрації" Хроменко Володимира Леонідовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 (суддя Федорчука А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 (головуючий суддя Епель О.В., судді: Лічевецький І.О., Степанюк А.Г.),

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора комунального підприємства "Центр Державної реєстрації" Хроменко В.Л. про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій та направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019.

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №826/9299/18.

Ухвалою суду від 22.09.2022 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 23.09.2022.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до положень статті 345 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м.Києві в ході виконання повноважень встановлено, що відповідачем вчинено реєстраційні дії, про що до Єдиного державного реєстру внесено відповідні записи щодо припинення юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнестрейд Консалт» (код ЄДРПОУ 41261000), Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг Південь» (код ЄДРПОУ 41261131), Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплюссервіс» (код 41138378).

Незгода позивача з такими реєстраційними діями зумовила звернення його до суду з адміністративним позовом, у якому позивач просив:

визнати протиправними дії державного реєстратора;

визнати протиправними записи державного реєстратора про припинення юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнестрейд Консалт» (код ЄДРПОУ 41261000), Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроторг Південь» (код ЄДРПОУ 41261131), Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноплюссервіс» (код 41138378);

поновити юридичні особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнестрейд Консалт» (код ЄДРПОУ 41261000), Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроторг Південь» (код ЄДРПОУ 41261131), Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноплюссервіс» (код 41138378).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що позивачем не доведено порушення його прав і законних інтересів оскаржуваними діями державного реєстратора та наявності в нього повноважень на звернення до суду з цим позовом, а також з того, що для захисту інтересів держави щодо повноти сплати платниками податкових зобов`язань позивач повинен був звертатися в порядку пред`явлення відповідних кредиторських вимог у ході процедури ліквідації вказаних юридичних осіб, і що замість них утворено інше ТОВ «Редлайн Плюс», яке є правонаступником їх прав та обов`язків.

Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме, статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій просив скасувати вказані судові рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що комунальне підприємство «Центр державної реєстрації» не мало права на отримання акредитації як суб`єкт державної реєстрації, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства. Порушення порядку створення комунального підприємства «Центр державної реєстрації» є підставою для скасування реєстраційних дій щодо припинення ТОВ «Бізнестрейд Консалт», «Євроторг Південь», «Техноплюссервіс», як таких, що прийняті неповноваженим органом.

Також, у товариств, керівником і ліквідатором яких виступав директор Войтехов О.О., у 2017 декларувалися значні суми податкових зобов`язань з ПДВ, в ЄРПН зареєстровано податкові накладні з ПДВ, при цьому їх правонаступник - ТОВ «Редлайн Плюс», керівником якого також виступає Войтехов О.О., не є платником ПДВ, що призводить до неможливості проведення контрольно-перевірочних заходів та донарахування податкових зобов`язань. На думку позивача, керівник товариств Войтехов О.О. безумовно був обізнаний з наявністю у ліквідованих юридичних осіб податкових зобов`язань з ПДВ та неможливості їх передання правонаступнику - не платнику ПДВ. Поряд цим, станом на квітень 2018 року за ТОВ «Бізнестрейд Консалт» обліковується заборгованість у сумі 105519,97грн. (ПДВ), за ТОВ «Євроторг Південь» - 50459,61грн. (ПДВ).

Позивач вважає, що державний реєстратор, вчиняючи реєстраційні дії з припинення товариств, не забезпечив дотримання інтересів держави, вимог статті 107 Цивільного кодексу України, статей 15, 17, 27 і 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», що тягне за собою неможливість забезпечення погашення податкових зобов`язань вказаних платників податків та ненадходження відповідних коштів до Державного бюджету України.

Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову суди заначили, що при зверненні до суду першої інстанції, зокрема у поданому в цій справі позові, в ході судового провадження позивачем не зазначено законодавчі норми, які б надавали останньому, як суб`єкту владних повноважень у розумінні Податкового кодексу України та/або Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», право звертатися із заявленими позовними вимогами до суду.

Верховний Суд вважає необхідним вказати наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Поряд з цим, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

Зазначений обмежувальний принцип щодо можливості звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду адміністративною юрисдикції продубльований в пунктах третьому та п`ятому частини першої статті 19 КАС України, якими передбачено, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (у тому числі делегованих повноважень) та за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Предметом судового розгляду в даній справі є правомірність дій державного реєстратора про державну реєстрацію припинення юридичної особи та, відповідно, наявність підстав до скасування такого реєстраційного запису.

Отже, предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують законність чи незаконність прийнятого відповідачем рішення, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень та має прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом.

Таким чином, дослідженню в цій справі підлягає саме владне, управлінське рішення відповідача щодо державної реєстрації припинення юридичної особи, прийняте/вчинене відповідачем як суб`єктом владних повноважень.

Право податкового органу на звернення до суду з позовом про винесення судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців обумовлено спеціальним законодавством.

Так, відповідно до підпункту 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.

Аналогічні положення також закріплені пунктом 67.2 статті 67 Податкового кодексу України.

У свою чергу, процесуальним законом чітко і недвозначно закріплено юрисдикцію таких спорів за адміністративними судами, про що свідчать положення пункту четвертого частини шостої статті 12 та пункту третього частини першої статті 263 КАС України у сукупністю зі статтею 1 цього Кодексу.

Поряд з цим, судами правомірно відхилено посилання позивача на те, що КП «Центр державної реєстрації», державним реєстратором якого вчинені оскаржувані реєстраційні дії, незаконно створено, оскільки таке питання виходить за межі позовних вимог у цій справі. При цьому, жодних доказів визнання протиправним у порядку, визначеному законодавством, створення вказаного КП позивачем не надано.

Як вбачається, предметом адміністративного позову є дії щодо реєстраційних записів, вчинені державним реєстратором, а не порядок створення комунального підприємства «Центр державної реєстрації», з`ясування повноважності та належності останньому необхідних повноважень не входить до предмету доказування в межах вирішення даного адміністративного спору.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Міністерства юстиції України як уповноваженого органу на проведення моніторингу відповідності акредитованих суб`єктів державної реєстрації вимогам такої акредитації. Крім того, відсутні докази звернення позивача до засновника комунального підприємства «Центр державної реєстрації» з метою з`ясування питань правових підстав створення такого підприємства.

Частиною 7 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Пунктом 14 статті 17 цього Закону передбачено, що для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі припинення юридичної особи в результаті поділу;

3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі припинення юридичної особи в результаті перетворення, злиття або приєднання;

4) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, - у разі припинення юридичної особи в результаті поділу, злиття або приєднання;

5) документи для державної реєстрації створення юридичної особи, визначені частиною першою цієї статті, - у разі припинення юридичної особи в результаті перетворення;

6) документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою цієї статті, - у разі припинення юридичної особи в результаті приєднання.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включає, зокрема, перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 5 статті 105 Цивільного кодексу України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно з вимогами статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Відповідно до статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

У цій справі суди правильно вказали, що законодавчими нормами чітко визначено процедуру пред`явлення кредиторських вимог до юридичної особи, яка ліквідується, і крім того, ТОВ «Бізнестрейд Консалт», ТОВ «Євроторг Південь», ТОВ «Техноплюссервіс» припинені шляхом приєднання до іншої юридичної особи - їх правонаступника ТОВ «Редлайн плюс».

Доводи податкового органу, що за ТОВ «Бізнестрейд Консалт», ТОВ «Євроторг Південь», ТОВ «Техноплюссервіс» обліковуються суми податкових зобов`язань з ПДВ, зареєстровані податкові накладні, при цьому, їх правонаступник - ТОВ «Редлайн Плюс» не є платником ПДВ, - не вказують про неможливість проведення претензійно-позовної роботи контролюючим органом зі стягнення відповідної заборгованості з правонаступника зазначених юридичних осіб.

Відповідно до пункту 26 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

При цьому, позивач не вказує, що звертався до суду з позовом чи з заявою до державного реєстратора про скасування запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації чи внесення до нього змін.

У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», що призвело, на думку позивача, до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до статті 28 цього Закону підставами для відмови у державній реєстрації є випадки, коли:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв`язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

6) документи суперечать статуту громадського формування;

7) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи;

8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

11) документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані: раніше строку, встановленого цим Законом; щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду; в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу; щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій; щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів; щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи; щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування; щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження; щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.

Як встановили суди попередніх інстанцій та касаційним судом перевірено, позивач не наводить фактів та їх обґрунтувань, що на момент вчинення оскаржуваних реєстраційних дій існувала хоча б одна із наведених обставин, яка зумовлює необхідність відмови у державній реєстрації.

У справі, що розглядається податковий орган лише стверджує про те, що оскаржувані ним записи про припинення вказаних юридичних осіб внесені до Реєстру без дотримання порядку вчинення відповідних реєстраційних дій, при цьому - не підтверджує твердження жодними доказами, доводами, та обґрунтуваннями.

Твердження позивача про те, що оскаржувані ним записи про припинення юридичних осіб внесені до Реєстру без дотримання порядку вчинення відповідних реєстраційних дій, також не підтверджуються жодними доказами і, з огляду на вищезазначене, до уваги судами не приймалися.

У справі, що розглядається суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до статей 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 73 КАС України).

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Касаційний суд погоджується, що податковий орган у цій справі не виконав обов`язок доведення тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Поряд з цим, Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У свою чергу, обґрунтування, наведені позивачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Відтак, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, Верховний Суд дійшов висновку, що податковим органом не наведено обґрунтованих доводів, що підтверджують обставини неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №826/9299/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду