Постанова

від 22.09.2022 по справі 640/27092/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 640/27092/20

адміністративне провадження № К/990/5933/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДФС у Київській області, Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2021 року (суддя Іщук І.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року (судді: Мєзєнцев Є.І. (головуючий), Сорочка Є.О., Файдюк В.В.) у справі № 640/27092/20.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» (далі - позивач, ТОВ «Авіакомпанія «Браво») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві), Головного управління державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДКСУ у м. Києві), Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач-3, ГУ ДФС у Київській області), Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач-4, контролюючий орган, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у м. Києві та ГУ ДФС у Київській області щодо невнесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Авіакомпанія «Браво» в сумі 2 001 423 грн (за період січень 2017 року) та 1 521 863 грн (за період березень 2017 року), у загальній сумі 3 523 286 грн та неперерахування цієї суми на рахунок ТОВ «Авіакомпанія «Браво», щодо ненарахування пені за нездійснення вчасного перерахування узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Авіакомпанія «Браво» в сумі 2 001 423 грн (за період січень 2017 року) та 1 521 863 грн (за період березень 2017 року), у загальній сумі 3 523 286 грн, стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783) на користь ТОВ «Авіакомпанія «Браво» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 001 423 грн (за січень 2017 року) та 1 521 863 грн (за березень 2017 року) а всього 3 523 286 грн та пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України в сумі 1 712 317 грн, що в загальній сумі становить 5 235 603,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства щодо порушення строків повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які позивач повинен був отримати після того як податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017 № 0017851208 та № 0017891208 були скасовані рішенням Державної фіскальної служби України від 27.10.2017 № 24456/6/99-99-11-01-01-25, крім того, враховуючи те, що позивачу не було відшкодовано суми бюджетного відшкодування у встановлений законом строк, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо невнесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Авіакомпанія «Браво» в сумі 2 001 423 грн (за період січень 2017 року) та 1 521 863 грн (за період березень 2017 року), у загальній сумі 3 523 286 грн та неперерахування цієї суми на рахунок ТОВ «Авіакомпанія «Браво». Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783) на користь ТОВ «Авіакомпанія «Браво» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 001 423,00 грн (за січень 2017 року) та 1 521 863,00 грн (за березень 2017 року), а всього - 3 523 286,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Авіакомпанія «Браво» пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 712 317,00 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, щодо наявності підстав для стягнення на користь ТОВ «Авіакомпанія «Браво» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а також неподання контролюючим органом до відповідного казначейського органу висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені, а після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Київській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Авіакомпанія «Браво» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авіакомпанія «Браво» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за січень 2017 року, березень 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16.06.2017 № 873/10-36-12-08/32259588. На підставі вказаного акта перевірки від 16.06.2017 № 873/10-36-12-08/32259588 ГУ ДПС у Київській області складено податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017 № 0017851208 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 3 523 286,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 1 761 643,00 грн та № 007891208 про збільшення податкових зобов`язань для цілей розділу V Податкового кодексу України у розмірі 3 596 146,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу (вх. від 29.08.2017 № 27477/6) на адресу Державної фіскальної служби України. За наслідками розгляду скарги позивача (вх. від 29.08.2017 № 27477/6) Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 27.10.2017 № 24456/6/99-99-11-01-01-25, яким скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.08.2017 № 0017851208 та № 0017891208.

Судами встановлено, що у зв`язку із скасуванням податкових повідомлень-рішень від 01.08.2017 № 0017851208 та № 007891208 ТОВ «Авіакомпанія «Браво» звернулось до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та до Державної фіскальної служби України із заявами від 27.11.2017 № 1.6-282 та від 12.12.2017 № 1.6-296 з проханням повернути заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 2 001 423,00 грн та 1 521 863,00 грн та рахунок платника: ПАТ «Кредитвест банк» №26009020496601 МФО 380441, однак ні 30.10.2017 (наступний робочий день після узгодження сум ПДВ), ані пізніше відповідачем не було внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, а суми ПДВ, заявлені позивачем до відшкодування з бюджету, станом на поточну дату так і не зараховані на банківський рахунок позивача, що підтверджується загальнодоступними відомостями із Реєстру з відшкодування ПДВ відносно ТОВ «Авіакомпанія «Браво», які розміщені на офіційному сайті Міністерства фінансів України. З 01.01.2018 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у м. Києві, яким також не було прийнято рішення про бюджетне відшкодування позивачу ПДВ в сумі 3 523 286,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, а також зазначає про неналежний спосіб захисту прав платника податків, а саме - стягнення сум податку на додану вартість з державного бюджету, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункти 200.7, 200.10-200.15, 200.23 статті 200.

200.7. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

200.7.1. Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

200.7.2. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

200.7.3. Дані Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, передбачені підпунктом 200.7.1 цього пункту, крім підпункту 5 підпункту 200.7.1 цього пункту щодо реквізитів поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування, не є інформацією з обмеженим доступом та підлягають щоденному, крім вихідних, святкових та неробочих днів, оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок надання відповідної інформації центральним органом виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для її оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

200.10. У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

У разі виникнення у платника податку необхідності зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування, такий платник податку має право подати відповідну заяву до контролюючого органу, який не пізніше наступного робочого дня з дня отримання такої заяви зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

200.13. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

200.15. У разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

200.23. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

12. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

13. У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи (частково) позовні вимоги ТОВ «Авіакомпанія «Браво» про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо невнесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування ТОВ «Авіакомпанія «Браво» в сумі 2 001 423 грн (за період січень 2017 року) та 1 521 863 грн (за період березень 2017 року), у загальній сумі 3 523 286 грн та неперерахування цієї суми на рахунок ТОВ «Авіакомпанія «Браво», стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783) на користь ТОВ «Авіакомпанія «Браво» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2 001 423,00 грн (за січень 2017 року) та 1 521 863,00 грн (за березень 2017 року), а всього - 3 523 286,00 грн, стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Авіакомпанія «Браво» пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 712 317,00 грн, виходили з того, що неподання контролюючим органом до відповідного органу казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, невнесення контролюючим органом до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушує права позивача, а також, що непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені, а після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості, що є підставою для нарахування пені, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

У касаційній скарзі контролюючим органом не заперечується наявності правових підстав у позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а саме - узгодженої суми бюджетного відшкодування 2 001 423 грн (за період січень 2017 року) та 1 521 863 грн (за період березень 2017 року), - у загальній сумі 3 523 286 грн.

Щодо посилань контролюючого органу про те, що неналежним є спосіб захисту, саме - стягнення сум податку на додану вартість з державного бюджету, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 9 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.

Враховуючи наведене, такий спосіб захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працював.

14. Колегія суддів зазначає про передчасність таких висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ «Авіакомпанія «Браво» пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 712 317,00 грн. Так, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції визначено розрахунок пені поданий позивачем за заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 1 712 317,00 грн, однак судами першої та апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки доводам та доказам контролюючого органу щодо неправомірності такого розрахунку пені позивачем за відповідний період, оскільки судами не встановлено момент виникнення права у позивача на суму вказаної заборгованості, нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення у відповідності до вимог статті 200 Податкового кодексу України, що має визначальне значення для правильного вирішення справи що розглядається у цій частині позовних вимог.

15. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що положення частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не дають повноважень суду касаційної інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

17. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

18. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити обставини пов`язані з належністю, допустимістю та достовірністю доказів, надати оцінку таким обставинам в контексті вимог статті 200 Податкового кодексу України.

20. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

21. Оскаржувані рішення в частині судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

22. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

23. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року у справі № 640/27092/20 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Браво» пені на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 712 317,00 грн (один мільйон сімсот дванадцять тисяч триста сімнадцять гривень) та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року у справі № 640/27092/20 залишити без змін та в цій частині поновити їх виконання.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова