Рішення

від 23.09.2022 по справі 922/606/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/606/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, 8А, код ЄДРПОУ 36815765) про стягнення 7 958,20грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6 432,59грн, штраф в розмірі 643,26грн, пеню в розмірі 568,66грн, 3% річних в розмірі 98,86грн та збитки від інфляції в розмірі 214,83грн. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову, за подання заяви про видачу судового наказу та витрати на професійну правничу допомогу позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 204148/19 від 26.02.2019 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар. В якості правових підстав, позивач посилається на ст.ст.11, 509, 530, 625, 626, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Крім того, як зазначає позивач, в провадженні Господарського суду Харківської області знаходилась справа № 922/4809/21 за заявою стягувача ПАТ "Солді і Ко" до боржника ТОВ "Гранд-запчастина" про стягнення за договором поставки № 204148/19 від 26.02.2019.

Однак враховуючи, що боржником подано клопотання про скасування судового наказу, право стягувача не можна вважати відновленим, оскільки останній вимушений звертатися до суду із позовною заявою в порядку ст.158 ГПК України, у зв`язку з чим, позивач понесе додаткові судові витрати у вигляді професійної правничої допомоги за складання позовної заяви.

Оскільки відповідні судові витрати по справі № 922/4809/21, на думку позивача, прямо пов`язані з розглядом цієї справи, останній просить суд повернути суму судових витрат у справі № 922/4809/21, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00грн, та сплату судового збору за подання заяви про видачу судового наказу в розмірі 227,00грн.

Позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, а саме: сплата судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 2 481,00грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00грн (складання та подачу позовної заяви до суду), а також витрати на професійну правничу допомогу у справі № 922/4809/21 в розмірі 6 000,00грн та сплата судового збору за подання заяви про видачу судового наказу у справі № 922/4809/21 в розмірі 227,00грн.

Ухвалою суду від 17.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.02.2022 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача.

Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.02.2022 повернута 26.07.2022 на поштову адресу суду.

За приписами ч.3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч.5 ст.242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала господарського суду Харківської області від 17.02.2022, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору суду не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

26.02.2019 між Приватним акціонерним товариством "Солді і Ко" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" (відповідач) укладено договір поставки № 204148/19 (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки відповідачу товар, а відповідач прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є засоби кріплення, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельна хімія, інші будівельні матеріали тощо (п.1.2 договору).

За умовами п.2.1 договору товар, що є предметом даного договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються видатковими накладними (специфікаціями) постачальника, які є невід`ємними частинами договору.

У п.4.3 договору сторони погодили, що оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на рахунок позивача у розмірі 100% від вартості товару, отриманого за видатковою накладною протягом 3 календарних днів з моменту одержання товару відповідачем. Відповідач має право здійснити попередню оплата товару згідно рахунків, виставлених постачальником.

Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної позивача, за якою відбулась передача товару відповідачу. Право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару до відповідача переходить в момент передачі товару від позивача відповідачу за видатковою накладною (п.6.2 договору).

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 21463 від 29.07.2021 на суму 7 932,59грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 1 500,00грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 39 від 11.01.2022, наявною в матеріалах справи.

Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 6 432,59грн, яка до теперішнього часу не сплачена.

На суму основного боргу позивач нарахував відповідачу 10% штрафу в розмірі 643,26грн, пеню в розмірі 568,66грн, 3% річних в розмірі 98,86грн та збитки від інфляції в розмірі 214,83грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар шляхом 100% від вартості товару, отриманого за видатковою накладною протягом 3 календарних днів з моменту одержання товару.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти у повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 7 932,59грн підтверджується копією видаткової накладної № 21463 від 29.07.2021, підписаною відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень та наявною в матеріалах справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем.

Факт наявності заборгованості на суму 6 432,59грн відповідачем не спростований та не оспорюється.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 6 432,59грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 98,86грн та збитків від інфляції в розмірі 214,83грн за період з 02.08.2021 по 04.02.2022, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% в розмірі 98,86грн та збитків від інфляції в розмірі 214,83грн, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 568,66грн за період з 02.08.2021 по 04.02.2022 та штрафу в розмірі 643,26грн, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.2 договору визначено, що за порушення строку оплати, визначеного пунктом 4.3 даного договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад три дні додатково стягується штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості несплаченого вчасно товару.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені та штрафу встановив, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 02.08.2021 по 04.02.2022 в розмірі 568,66грн та штрафу в розмірі 10% від суми поставленого товару в розмірі 643,26грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позов є цілком обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Як вбачається судом з наданого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складається зі сплати судового збору за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 2 481,00грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00грн (складання та подачу позовної заяви до суду), а також витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/4809/21 в розмірі 6 000,00грн та сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу у справі № 922/4809/21 в розмірі 227,00грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00грн, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00грн. за складання та подачу позовної заяви до суду у справі № 922/606/22, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення їх на відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

11.01.2019 між позивачем та адвокатом Погорілець Романом Васильовичем укладено договір № 23162981 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надати професійну правничу (правову) допомогу (здійснити захист представителю або надати інші види правової допомоги) позивачу на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а позивач зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

27.01.2022 між позивачем та адвокатом Погорілець Романом Васильовичем укладено додатковий договір № 36815765.1 до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019, яким сторони визначили порядок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги позивачу у господарській справі за позовною заявою ПАТ "Солді і Ко" до ТОВ "Гранд-запчастина" про стягнення заборгованості за договором поставки № 204148/19 від 26.02.2019 р.

Відповідно до змісту п.3 додаткового договору сторони домовилися, що враховуючи складність справи, кваліфікацію, досвід і завантаженість адвоката розмір гонорару за надання правової допомоги за складання та подачу позовної заяви до суду становить 7 500,00грн.

Згідно Акту наданої правової допомоги від 04.02.2022 адвокат надав правову допомогу відповідно до додаткового договору від 28.01.2022 № 36815765.1 до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019 згідно з розрахунком розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги.

Положеннями Акту визначено, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги за складання та подачу позовної заяви до суду становить 7 500,00грн.

Підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання послуг відповідно до положень договору. Сторони зауважень та скарг одна до одної стосовно виконання зазначеного доручення не мають (п.2 додаткового договору).

Акт наданої правової допомоги від 04.02.2022 підписано сторонами та скріплено відтиском печатки позивача без зауважень.

Позивачем в якості надання професійної правової (правничої) допомоги адвокатом надані наступні документи: довіреність від 31.12.2021; копія договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019; копія додаткового договору від 28.01.2022 № 36815765.1 до договору про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019; акт наданої правової допомоги від 04.02.2022; копія платіжного доручення № 377 від 09.02.2022 в розмірі 7 500,00грн.

З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом Погорілець Романом Васильовичем, який здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 07.12.2018 КС № 7185/10 професійної правничої допомоги позивачу на суму 7 500,00грн.

Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами на адресу суду від відповідача не надходило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 500,00грн, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати в цій частині, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Що стосується судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00грн, сплачених позивачем за підготовку та подання до суду заяви про видачу судового наказу, суд керується наступним.

Як вже було зазначено вище, відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами п.1 ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Таким чином, обов`язковою умовою для стягнення із відповідача судових витрат є пов`язаність їх із розглядом даної справи.

Із матеріалів справи судом вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00грн понесені позивачем в межах розгляду іншої справи, а саме справи № 922/4809/21 за заявою стягувача ПАТ "Солді і Ко" до боржника ТОВ "Гранд-запчастина" про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 204148/19 від 26.02.2019. Відповідні витрати суд не вважає необхідними та, відповідно, пов`язаними із розглядом справи № 922/606/22.

Крім того, суд зазначає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу із врахуванням витрат, понесених позивачем в межах розгляду справи №922/4809/21, складає 13 500,00грн, що є сумою, вдвічі більшою за заявлену до стягнення суму основного боргу, що суд вважає неприйнятним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00грн, понесених позивачем в межах справи № 204148/19.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 227,00грн, сплачений за подання заяви про видачу судового наказу у справі №204148/19.

Розглянувши дану вимогу суд керується наступним.

За приписами ч.2 ст.151 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Таким чином в суду відсутні правові підстави для стягнення суми судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, в розмірі 227,00грн з відповідача.

Враховуючи те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2021 судовий наказ у справі № 922/4809/21, виданий 07.12.2021, скасовано, а позивачем під час звернення до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 481,00грн, тобто без зарахування судового збору в розмірі 227,00грн, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, суд дійшов висновку, що позивач має право на повернення суми судового збору в розмірі 227,00грн. із бюджету.

Однак, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається лише за клопотанням особи, яка його сплатила. Позивачем відповідного клопотання заявлено не було.

Також, суд вважає з необхідне звернути увагу, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 та активні боєві дії на території м. Харкова, судом був наданий відповідачу більш тривалий час для можливості реалізувати свої процесуальні права та викласти свою правову позицію по справі.

Керуючись ст.ст.129, 237, 238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-запчастина" (61099, м. Харків, вул. Лодзька, 8А, код ЄДРПОУ 36815765) на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і Ко" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) - 6 432,59грн основного боргу, 643,26грн 10% штрафу, 568,66грн пені, 98,86грн 3% річних, 214,83грн збитків від інфляції, 2 481,00грн судового збору, 7500,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "23" вересня 2022 р.

СуддяТ.А. Лавренюк