Постанова від 11.10.2007 по справі 35/696-05-26/158/06-22/166/06-26/280/06

35/696-05-26/158/06-22/166/06-26/280/06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 жовтня 2007 р.                                                                                   № 35/696-05-26/158/06-22/166/06-26/280/06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007 р.

у справі№35/696-05-26/158/06-22/166/06-26/280/06

господарського суду Запорізької області

за позовомДержавного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"

до відповідача-1:ТОВ "Фортуна";

до відповідача-2:ТОВ "Інвест-Сервіс"

простягнення 78 894,60 грн.

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:не з'явився

від відповідача-1:не з'явився

від відповідача-2:Земляний Д.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.01.2007 р. у справі №35/696-05-26/158/06-22/166/06-26/280/06 (судді: Зубкова Т.П., Дьоміна А.В., Ніколаєнко Р.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007 р. (судді: Федоров І.О., Яценко О.М., Шевченко Т.М.), позовні вимоги задоволено за рахунок ТОВ "Фортуна": стягнуто з ТОВ "Фортуна" на користь Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" 78 894,60 грн. заборгованості, 788,94 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу. У задоволенні позовних вимог до ТОВ "Інвест-Сервіс" відмовлено.

У касаційній скарзі Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.01.2007 р., постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007 р. у справі №35/696-05-26/158/06-22/166/06-26/280/06 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" про стягнення з ТОВ "Фортуна" боргу в сумі 6 829,22 грн. та про стягнення солідарно з ТОВ "Фортуна" і ТОВ "Інвест-Сервіс" витрат з підйому затонулого судна в сумі 72 065,38 грн., посилаючись на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 541, 543 Цивільного кодексу України та ст. 123 Кодексу торговельного мореплавства України, оскільки після виконання позивачем робіт з підйому судна у орендаря (відповідач-1) виникло зобов'язання оплатити позивачу вартість послуг з підйому затонулого судна на підставі договору від 23.06.2005 р. №61-У, а у власника судна (відповідач-2) виникло зобов'язання відшкодувати витрати з підйому судна на підставі ст. 123 Кодексу торговельного мореплавства України, у зв'язку з чим заявник вважає, що ці зобов'язання є солідарними відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 10.10.2007 р. №02-12.2/306 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді —Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.

Позивач та відповідач-1 не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача-2, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

22.02.2005 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір №40У про надання в користування причалу для тимчасової стоянки суден.

Згідно з п. 1.1 договору предметом даного договору є надання позивачем за наявності вільного місця причалу або плавпричалу для відстою суден "Аметист", "Мизар", "Єдність", проведення вантажних робіт, короткочасних ремонтних робіт, надання інших послуг судну відповідача-1, окрім послуг із забезпечення електроенергією.

Відповідач-1 зобов'язався своєчасно сплачувати отримані послуги.

Пунктом 3.11 договору №40У встановлено, що відповідач-1 за всіма виставленими рахунками здійснює попередню оплату до постановки судна до причалу, або попередньо переказує позивачу авансові платежі в сумі не менше 500,00 грн., яка може бути зарахована в рахунок поточного платежу або, у випадку дострокового розірвання договору, повернута відповідачу-1. По мірі витрачання передплати позивач інформує выдповідача-1 про залишок суми авансового платежу для його своєчасного поповнення в розмірі вартості всіх послуг за попередні місяці, але не менше 500,00 грн.

Сторони в п. 3.12 договору №40У визначили, за відсутності оплати з вини відповідача-1 протягом 3-х банківських днів після виставлення остаточного рахунку, відповідач-1, починаючи з 4-го банківського дня після виставлення остаточного рахунку сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми платежу за кожну добу затримки оплати.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором №40У, у зв'язку з чим відповідачу-1 до оплати були виставлені рахунки.

Відповідач-1 свої зобов'язання щодо оплати згідно умов договору №40У виконав частково, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у сумі 6 781,66 грн., що підтверджено матеріалами справи, в т.ч. актом звірки взаємних розрахунків за договором №40У, підписаним позивачем та відповідачем-1 станом на 10.01.2007 р.

Також 18.10.2005 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір №29е про спільне використання технологічних мереж основного споживача.

Згідно з умовами договору від 18.10.2004 р. №29е позивач зобов'язався забезпечити передачу електричної енергії відповідачу-1, а відповідач-1 —своєчасно сплачувати отримані послуги.

Відповідно до п. 4.1 договору №29е та додатку "Порядок розрахунків" відповідач-1 повинен надавати позивачу заявку на споживання електроенергії з вказівкою передбачуваного обсягу споживання. Після одержання заявки позивач передає відповідачу-1 попередній рахунок за обсяги електроенергії відповідно заявки, а відповідач-1 сплачує попередній рахунок платежів за електроенергію у терміни, визначені додатком "Порядок розрахунків".

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором №29е, у зв'язку з чим відповідачу-1 до оплати були виставлені рахунки.

Однак, відповідач-1 свої зобов'язання за договором №29е щодо оплати виставлених рахунків виконав частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 47,56 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків за договором №29е, підписаним позивачем та відповідачем-1 станом на 10.01.2007 р.

Крім того, на підставі договору оренди, укладеного 01.10.2004 р. між відповідачем-2 (орендодавець) і відповідачем-1 (орендар), відповідач-1 отримав в оренду строком до 31.12.2005 р. судно "Єдність", яке належить відповідачу-2 на праві власності.

У зв'язку з тим, що з вини відповідача-1 (орендаря) судно "Єдність" затонуло біля причалу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт", що створило перешкоди судноплавству в цьому районі, 25.06.2005 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір №61У про надання послуг з підйому судна "Єдність".

Згідно з умовами п. 1.1 договору №61У позивач надає, а відповідач-1 оплачує послуги з підйому затонулого на причалі Середньої коси судна "Єдність", що належить відповідачу-1, а також вантажу, палива, запасів та іншого майна, що знаходиться на його борту.

Відповідно до п. 2.5 договору №61У відповідач-1 здійснює передоплату за послуги з підйому судна в розмірі добової вартості роботи плавкрану СПК-1 і нафтосміттєзбиральника МНМС "Анаконда" згідно з виставленим позивачем рахунком. Остаточні розрахунки проводяться протягом 5 банківських днів із моменту підписання акта виконаних робіт.

Пунктом 2.7 договору №61У встановлено, що після завершення робіт з підйому судна сторони складають і підписують акт про закінчення робіт з надання послуг з підйому судна "Єдність".

На виконання умов договору №61У позивач надав відповідачу-1 зазначені послуги з підйому судна (що підтверджується відповідними актами виконаних робіт) і виставив відповідачу-1 до сплати рахунки, але відповідач-1 свої зобов'язання за договором №61У належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у сумі 72 065,38 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків за договором №61У, підписаним позивачем і відповідачем-1 станом на 10.01.2007 р.

Враховуючи, що відповідач-1 договірні зобов'язання з оплати послуг за договорами №40У, №29е та №61У не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 78 894,60 грн., Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Фортуна" та ТОВ "Інвест-Сервіс" про стягнення з відповідачів на користь позивача згідно з уточненими позовними вимогами 78 894,60 грн., у т.ч. 6 829,22 грн. заборгованості —з відповідача-1 та 72 065 грн. заборгованості за надання послуг з підйому судна солідарно з відповідачів-1 та -2.

Задовольняючи позовні вимоги за рахунок відповідача-1, господарські  суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що зазначені послуги з підйому затонулого судна надавалися відповідачу-1 на підставі договору від 23.06.2005 р. №61У про надання послуг з підйому судна "Єдність", згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання з надання послуг з підйому судна, а відповідач-1 —зобов'язання з оплати вказаних послуг, тобто вказана заборгованість виникла саме у відповідача-1 в рамках договору №61У, умовами якого не передбачена солідарна відповідальність відповідачів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за рахунок відповідача-2, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ст. 123 Кодексу торговельного мореплавства України (на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог до відповідача-2) передбачає право порту за рахунок власника затонулого майна вжити заходів до його негайного підняття, але не встановлює солідарний обов'язок власника оплатити послуги, надані портом орендарю судна на підставі укладеного між портом та орендарем судна (відповідачем-1) договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки господарських судів щодо відсутності підстав для стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості по розрахункам за договором №61У за виконані позивачем роботи з підйому судна є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що заборгованість за розрахунками в розмірі 72 065,38 грн. (стягнення якої за рахунок відповідача-1 є предметом касаційного оскарження) виникла внаслідок невиконання відповідачем-1 умов договору від 23.06.2005 р. №61У про надання послуг з підйому затонулого на причалі Середньої коси судна "Єдність" щодо оплати наданих пор том послуг.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором (п. 4 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач, всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не довів наявності передбачених цивільним законодавством умов для виникнення солідарного зобов'язання відповідачів, оскільки ні договором про надання послуг з підйому судна "Єдність" від 23.06.2005 р. №61У, укладеним між двома суб'єктами господарювання: Державним підприємством "Бердянський морський торговельний порт" та ТОВ "Фортуна", ні ст. 123 Кодексу торговельного мореплавства України не передбачено солідарний обов'язок відповідачів.

Як встановлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, зобов'язання з оплати наданих портом послуг з підйому судна виникли саме у відповідача-1 на підставі договору від 23.06.2005 р. №61У про надання послуг з підйому судна "Єдність", яке відповідачем-1 не було виконано в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість за розрахунками за надані портом послуги (яка є предметом позову).

Посилання заявника в обґрунтування вимог про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 боргу за підйом судна на ст. 123 Кодексу торговельного мореплавства України цілком правомірно не було взято господарськими судами до уваги, оскільки ст. 123 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено право порту за рахунок власника затонулого майна вжити необхідних заходів до його негайного підняття, але не встановлено солідарне зобов'язання власника судна та орендаря щодо оплати наданих портом орендарю послуг з підйому судна на підставі договору, укладеного між портом та орендарем.

Окрім того, апеляційний господарський суд цілком обґрунтовано звер нув увагу на невизначення заявником правової природи боргу за підйом судна, оскільки позивач то визначає вказаний борг як заборгованість по розрахункам за договором, то —як збитки, що свідчить про непослідовність правової позиції позивача.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

З огляду на викладене, постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007 р. у справі №35/696-05-26/158/06-22/166/06-26/280/06 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007 р. у справі №35/696-05-26/158/06-22/166/06-26/280/06 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.07.2007 р. у справі №35/696-05-26/158/06-22/166/06-26/280/06 —без змін.

Головуючий                                                                                           К.Грейц

Судді                                                                                                        О.Глос

                                                                                                           С.Бакуліна