Постанова

від 13.09.2022 по справі 509/2731/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4563/22

Справа № 509/2731/19

Головуючий у першій інстанції Козирський Є. С.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Зеніної М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зудової Вікторії Володимирівни на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Обслуговуючий Кооператив «Радуга-3», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав, зобов`язання виконати зобов`язання в натурі, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання правочину недійсним, визнання майнових прав, зобов`язання виконати зобов`язання в натурі, мотивуючи це тим, що 11.01.2013 року між нею та ТОВ «Гранит К» в особі директора ОСОБА_14 було укладено ряд договорів купівлі-продажу майнових прав на квартири, які розташовані в 10-ти поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що нею у повному обсязі виконані зобов`язання по вказаним договорам та сплачено на користь ТОВ «Гранит К» вартість майнових прав, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2017 року затверджено зміни до плану санації відповідача, який передбачає передання інвесторам, що виконали свої зобов`язання за відповідними договорами, у власність проінвестованих ними квартир після закінчення будівництва. Позивач звернулась із листом до керуючого санацією ТОВ «Гранит К» про визнання її вимог щодо передачі їй квартир, після закінчення будівництва будинку АДРЕСА_1 , та про розроблення та винесення на схвалення комітету кредиторів та погодження інвестора зміни до плану санації ТОВ «Гранит К», якими передбачити виконання ТОВ «Гранит К» зобов`язань перед ОСОБА_1 за укладеними договорами купівлі-продажу майнових прав. Проте, керуючим санацією ТОВ «Гранит К» було повідомлено позивача про розірвання договорів купівлі-продажу майнових прав у зв`язку з відсутністю підтвердження оплати позивачем вартості майнових прав ТОВ «Гранит К».

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулася до суду та просила:

1.Визнати недійсним правочин - повідомлення про розірвання договорів купівлі-продажу майнових прав в односторонньому порядку вих. № 02-01\60 від 14 травня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранит К» укладених між ним та ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу майнових прав:

-№ 156-5-3-1 від 11.01.2013 року;

-№238-7-4-2 від 11.01.2013 року;

-№245-8-4-2 від 11.01.2013 року;

-№187-9-3-1 від 11.01.2013 року;

-№248-9-4-2 від 11.01.2013 року;

-№249-9-4-1 від 11.01.2013 року;

-№250-9-4-1 від 11.01.2013 року;

-№ 131-10-2-1 від 11.01.2013 року;

-№ 132-10-2-1 від 11.01.2013 року;

-№ 192-10-3-2 від 11.01.2013 року;

-№ 194-10-3-1 від 11.01.2013 року;

-№254-10-4-1 від 11.01.2013 року;

-№255-10-4-2 від 11.01.2013 року;

-№257-10-4-1 від 11.01.2013 року;

-№258-10-4-1 від 11.01.2013 року;

-№259-10-4-2 від 11.01.2013 року;

2.Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкти інвестування в 4-секційному 10-поверховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 на:

-квартиру на

АДРЕСА_2

АДРЕСА_3

АДРЕСА_4

АДРЕСА_5

АДРЕСА_6

АДРЕСА_7 АДРЕСА_8 , проектною площею

61.22кв. м.;

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранит К» протягом тридцяти робочих днів після закінчення будівництва 4-секційного 10-поверхового житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 передати у власність ОСОБА_1 безумовне майнове право на:

- квартиру на

АДРЕСА_2

АДРЕСА_3

АДРЕСА_4

АДРЕСА_5

АДРЕСА_6

АДРЕСА_7 АДРЕСА_8 , проектною площею 61,22 кв. м.

а також документи, що підтверджують прийняття будинку до експлуатації (засвідчену належним чином копію Акту готовності об`єкта до експлуатації, Сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, виданого відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Зудова Вікторія Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання, призначене на 13.09.2022 року на 14.00 годину позивач ОСОБА_1 , адвокат Зудова В.В. та представник відповідача ТОВ «Гранит К» не з`явилися.

Від адвоката Зудової В.В. електронною поштою до Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення судового розгляду з посиланням на перебування її та ОСОБА_1 за кордоном через введення в Україні військового стану. При цьому представник позивача звертає увагу на неможливість розгляду справи без її участі у зв`язку з необхідністю надання пояснень в судовому засіданні та поставлення питань учасникам справи. Будь-якого обґрунтування відсутності технічної можливості участі у розгляді справи в режимі відеоконференції адвокатом Зудовою В.В. не наведено.

Представники третіх осіб адвокати Томашевський Р.М. та Бойко Н.І. приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, проти відкладення розгляду справи заперечували, вважаючи причину відкладення, яка зазначена у клопотанні адвоката Зудової В.В., недостатньою щоб вважати її поважною, оскільки само по собі перебування представника сторони за кордоном не унеможливлює її участі у розгляді справи в режимі відеоконференції. Представник ОСОБА_1 адвокат Зудова В.В. у поданому клопотанні не зазначила про неможливість прийняття участі у розгляді справи в режимі відеоконференції. Також адвокати Томашевський Р.М. та Бойко Н.І. звернули увагу на дотримання розумності строку розгляду справи в судах.

Колегія суддів, дослідивши подане представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Зудовою В.В. клопотання про відкладення розгляду справи, матеріали справи та враховуючи заперечення представників третіх осіб, які взяли участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, виходить з такого.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Колегія суддів вважає, що будучи повідомленими належним чином про розгляд справи заздалегідь, адвокат Зудова В.В. перебуваючи протягом тривалого часу за кордоном як це вбачається з доданих до клопотання представником позивача документів, не зазначила про неможливість участі у справі в режимі відеоконференції, не додала до приєднання до матеріалів справи ретельних письмових пояснень, не зазначила про конкретні запитання, які на її думку підлягають з`ясуванню судом апеляційної інстанції в інших учасників справи і про причини, які перешкодили представнику позивача поставити такі питання іншим учасникам справи в суді першої інстанції.

Оскільки поважність причин неявки представника позивача судом апеляційної інстанції не встановлена, а заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності позивача та її представника при таких обставинах не є порушенням прав позивача та її представника щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- договори купівлі-продажу майнових прав між ОСОБА_1 та ТОВ «Гранит К», від 11.01.2013 року, тобто після порушення провадження про банкрутство, під час дії процедури розпорядження майном боржника, без будь-якої згоди діючого на той час розпорядника майна підприємства стосується майна (майнових прав), що перебувало під арештом;

- ОСОБА_1 не було виконано зобов`язань за договорами купівлі-продажу майнових прав в частині дотримання погодженого порядку оплати та строку внесення грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «Гранит К»;

- позивач намагалася протиправно, шляхом подання даного позову внести зміни до плану санації ТОВ «Гранит К», тим самим порушити законні права інвестора - ОК «Радуга-3», які закріплені в ухвалі Господарського суду Одеської області від 04.10.2017 року.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що оскільки у зв`язку з невстановленням факту порушення прав та інтересів позивача, підстав для застосування строків позовної давності не вбачається.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

- 28.05.2009 року ухвалою Господарського суду Одеської області порушено провадження у справі № 1-7/158-09-3124 про банкрутство ТОВ «Гранит К» за загальною процедурою банкрутства, відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній до 18.01.2013 року (далі по тексту - Закон):

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

- накладено арешт на все належне майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Гранит К";

- заборонено боржнику, МБТІ та РОН, іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника, де б воно не знаходилось та в якому б вигляді воно не було, здійснювати дії по реорганізації боржника, внесення майна та інших активів як внеску у підприємства, організації, що засновуються;

- введено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю „Гранит К". Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Симоненка Олега Петровича;

- договори купівлі-продажу майнових прав з ТОВ «Гранит К», що є підставою для заявлення ОСОБА_1 позовних вимог, датовані 11.01.2013 року, тобто після порушення провадження про банкрутство, під час дії процедури розпорядження майном боржника і стосується майна (майнових прав), що перебувало під арештом;

- умовами даних договорів купівлі-продажу (п. 5.1.) передбачено, що обумовлена у кожному окремому договорі грошова сума (вартість майнових прав на відповідну квартиру) повинна бути перерахована або внесена Пайовиком на поточний рахунок ТОВ «Гранит К» до 11.01.2013 року;

- останній рух будь-яких грошових коштів по поточному банківському рахунку ТОВ «Гранит К» був вчинений 17.12.2009 року, після чого жодних грошових коштів на даний банківський рахунок не надходило та ніяких виплат зокрема на користь контрагентів ТОВ «Гранит К», не здійснювалося;

- станом на 13.03.2013 року - календарний день, яким датовані квитанції про внесення ОСОБА_1 готівкових грошових коштів в касу підприємства «Гранит К», копії яких додані позивачем до позовної заяви, у ТОВ «Гранит К» каси, як такої, не існувало, готівкового ліміту не встановлювалося;

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2017 року по справі №1-7/158-09-3124 звільнено керуючого санацією ТОВ «Гранит К» - керівника боржника ОСОБА_14 ; припинено повноваження розпорядника майна ТОВ «Гранит К» - арбітражного керуючого Сніткіної І.А.; призначено керуючим санацією ТОВ «Гранит К» арбітражного керуючого Лахненка Є.М.; припинено процедуру санації ТОВ «Гранит К» його керівником; ухвалено перейти до загальної процедури санації ТОВ «Гранит К» відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2017 року по справі № 1-7/158-09-3124 про банкрутство ТОВ «Гранит К» затверджено зміни до плану санації ТОВ «Гранит К», схвалені рішенням зборів кредиторів, оформленим протоколом №3 від 05.09.2017 року. Продовжено строк процедури санації товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К» та строк повноважень керуючого санацією ТОВ «Гранит К» арбітражного керуючого Лахненко Є.М. на 1 рік до 04.10.2018 року;

- в ухвалі суду Господарського суду Одеської області від 04.10.2017 року про затвердження змін до плану санації зазначено, що змінами до плану санації передбачено викладення розділу 5 «Заходи з відновлення платоспроможності» Плану санації в новій редакції, яка, зокрема, передбачає наступне: зобов`язання інвестора про погашення всього боргу Боржника, а саме: погашення заборгованості боржника перед кредиторами - фізичними особами - пайовиками ЖК «Адмірал» (реєстровими та нереєстровими) шляхом передання їм придбаної ними нерухомості у ЖК «Адмірал» відповідно до переліку кредиторів, відображених у даних змінах до плану санації;

- у переліку фізичних осіб - пайовиків ЖК «Адмірал», яким має бути передана нерухомість у будинку, позивач відсутня;

- в ухвалі Господарського суду Одеської області від 04.10.2017 року про затвердження змін до плану санації зазначено, що умовою передання інвестором фізичним особам - пайовикам ЖК «Адмірал» їх нерухомості у даному житловому будинку є передання інвестору «ОК «Радуга-3» права власності на всі вільні (не реалізовані) площі житлових та нежитлових приміщень у ЖК «Адмірал» (з отриманням інвестором всієї фінансової вигоди від продажу таких вільних площ третім особам), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Крім того, в ухвалі суду від 04.10.2017 року про затвердження змін до плану санації вказано, що інвестор, з моменту затвердження змін до плану санації Господарським судом Одеської області, набуває право продажу третім особам вільних (тих, які не мають бути передані фізичним особам - пайовикам) комерційних (житлових та нежитлових) площ у житловому комплексі «Адмірал» з правом отримання всієї фінансової вигоди від такого продажу.

- ухвала Господарського суду Одеської області від 04.10.2017 року про затвердження змін до плану санації ТОВ «Гранит К» залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 року та постановою Верховного суду від 16.05.2018 року;

- на виконання умов процедури санації боржника ТОВ «Гранит К», 07.12.2017 року між ТОВ «Гранит К», ОК «Радуга-3» та ТОВ «Інвест Холдинг Юг» був укладений Інвестиційний договір, який є додатком до змін до плану санації. Пунктом 2.3.7. Інвестиційного договору, передбачено, що з моменту затвердження змін до плану санації ТОВ «Гранит К» господарським судом Одеської області, інвестор має право продати майнові права на вільне (ті, які не мають бути передані фізичним особам - пайовикам) комерційних (житлових та нежитлових) площ у житловому комплексі «Адмірал» з правом отримання всієї фінансової вигоди від такого продажу;

- згідно з затвердженими судом змінами до плану санації, а також відповідно до Інвестиційного договору, інвестор - ОК «Радуга-3» здійснив реалізацію майнових прав на всі вільні (тих, які не мають бути передані фізичним особам - пайовикам) комерційних (житлових та нежитлових) площ у житловому комплексі «Адмірал», що підтверджується довідкою ОК «Радуга-3» від 15.03.2019 року.

Колегія суддів виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи після порушення у 2009 році провадження у справі № 1-7/158-09-3124 про банкрутство ТОВ «Гранит К», накладено арешт на все майно боржника та заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню майна боржника де б воно не знаходилося та в якому б вигляді воно не було, здійснювати дії з реорганізації боржника, внесення майна та інших активів як внеску підприємства, організації, що засновуються, введено процедуру розпорядження майном товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К» та призначено розпорядником майна боржникам ОСОБА_15 .

Таким чином, на момент укладення боржником оскаржуваних договорів купівлі-продажу майнових прав діяла процедура розпорядження майном боржника, передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній до 18.01.2013 року.

За визначенням термінів, що дається у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідація - це припинення діяльності суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна (абзац п`ятнадцятий статті 1). Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 23 цього Закону, якою, зокрема, передбачено, що:

- з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

- укладення угод, пов`язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом Ш "Ліквідаційна процедура" цього Закону.

За Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури суд призначає ліквідатора - фізичну особу, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом України порядку (абзац шістнадцятий статті 1 та частина перша статті 24).

Таким чином, ліквідація банкрута та здійснення ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі чітко спрямовані законодавцем на задоволення визнаних судом вимог кредиторів за рахунок продажу майна збанкрутілого суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до суті й мети судової процедури ліквідації банкрута статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено повноваження ліквідатора, який приймає до свого відання майно боржника та вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, формує ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення включених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.

Передача майна банкрута у володіння та користування іншій особі на підставі та у порядку, не передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є порушенням зазначених вимог цього Закону щодо наслідків визнання боржника банкрутом та регламентованих ним повноважень ліквідатора, фактично унеможливлює здійснення у повному обсязі тих заходів у ліквідаційній процедурі, з якими цей Закон пов`язує завершення ліквідаційної процедури.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2017 року, яка вступила в законну силу, затверджено зміни до плану санації, відповідно до якої 07.12.2017 року між ТОВ «Гранит К», ОК «Радуга-3» та ТОВ «Інвест Холдинг Юг» був укладений Інвестиційний договір, який є додатком до змін до плану санації і пунктом 2.3.7. якого ОК «Радуга-3» здійснив реалізацію майнових прав на всі вільні (тих, які не мають бути передані фізичним особам - пайовикам) комерційних (житлових та нежитлових) площ у житловому комплексі «Адмірал», що підтверджується довідкою ОК «Радуга-3» від 15.03.2019 року.

При цьому ОСОБА_1 не була визнана кредитором та внесена до переліку конкурсних або поточних кредиторів ТОВ «Гранит К». Майнові права на які просить визнати за собою ОСОБА_1 , припадають на фізичних осіб пайовиків, які уклали відповідні договори з ТОВ «Гранит К» і які фігурують у переліку кредиторів даного підприємства, що було затверджено господарським судом під час процедури банкрутства і повідомлено санатора - ОК «Радуга-3». Решта приміщень передана санатору, які вільні з наданням ОК «Радуга-3» права на продаж цих приміщень (квартир).

01.03.2019 року позивач звернулась із листом до керуючого санацією ТОВ «Гранит К» про визнання її вимог щодо передачі їй квартир, після закінчення будівництва будинку АДРЕСА_1 , та про розроблення та винесення на схвалення комітету кредиторів та погодження інвестора зміни до плану санації ТОВ «Гранит К», якими передбачити виконання ТОВ «Гранит К» зобов`язань перед ОСОБА_1 за укладеними договорами купівлі-продажу майнових прав.

19.03.2019 року керуючим санацією ТОВ «Гранит К» було повідомлено позивача про розірвання договорів купівлі-продажу майнових прав у зв`язку з відсутністю підтвердження оплати позивачем вартості майнових прав ТОВ «Гранит К».

Згідно зі ст. 40 Закону про банкрутство у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020року у справі №607/6254/15-ц зазначила, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що подання ОСОБА_1 до суду в порядку цивільного судочинства позову до ТОВ «Гранит К» про визнання правочинів купівлі-продажу недійсним, визнання майнових прав, зобов`язання виконати зобов`язання в натурі, є намаганням позивача створити на свою користь у непередбачений в даному випадку законом спосіб, юридичну підставу для внесення господарським судом змін до плану санації ТОВ «Гранит К», яка затверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.10.2017 року.

Враховуючи встановлені обставини та наведений вище висновок, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у справі через порушення предметної підсудності (юрисдикції спору) і погоджується з висновком районного суду про відмову у позові у зв`язку з неефективністю та неправильністю обраного позивачем способу судового захисту.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу що відповідно до п.7.3 договорів купівлі-продажу майнових прав між ОСОБА_1 та ТОВ «Гранит К» від 11.01.2013 року, у разі порушення графіку платежів (прострочення більше, ніж 10 днів), Підприємство має право розірвати Договір в односторонньому порядку без згоди Пайовика.

Відповідно до п.10.1. всіх договорів купівлі-продажу майнових прав, у випадку невиконання Сторонами прийнятих на себе обов`язків, договір може бути розірваний в порядку, передбаченому даним договором.

Згідно до вимог ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Встановивши, що по договорам купівлі-продажу майнових прав укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранит К» та ОСОБА_1 :

1) № 156-5-3-1 від 11.01.2013 року; 2) №238-7-4-2 від 11.01.2013 року; 3) №245-8-4-2 від 11.01.2013 року; 4) №187-9-3-1 від 11.01.2013 року; 5) №248-9-4-2 від 11.01.2013 року; 6) №249-9-4-1 від 11.01.2013 року; 7)№250-9-4-1 від 11.01.2013 року; 8) № 131-10-2-1 від 11.01.2013 року; 9) № 132-10-2-1 від 11.01.2013 року; 10)№ 192-10-3-2 від 11.01.2013 року; 11) № 194-10-3-1 від 11.01.2013 року; 12) №254-10-4-1 від 11.01.2013 року; 13) №255-10-4-2 від 11.01.2013 року; 14) №257-10-4-1 від 11.01.2013 року; 15) №258-10-4-1 від 11.01.2013 року; 16) №259-10-4-2 від 11.01.2013 року,

грошові кошти на рахунок ТОВ «Гранит К» не надходили, внаслідок чого ТОВ «Гранит К» в особі арбітражного керуючого розірвало їх в односторонньому порядку на підставі п.7.3 зазначених договорів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним правочину - повідомлення про розірвання вищевказаних договорів купівлі-продажу майнових прав в односторонньому порядку.

Також відповідає встановленим у справі обставинам і висновок районного суду про те, що позивачем не надано доказів, які б достовірно спростовували порушення пайовиком графіку платежів (прострочення більше, ніж 10 днів) та не доведення поважності пропуску, і використання підприємством даних обставин в якості підстави для розірвання Договорів 1) № 156-5-3-1 від 11.01.2013 року; 2) №238-7-4-2 від 11.01.2013 року; 3) №245-8-4-2 від 11.01.2013 року; 4) №187-9-3-1 від 11.01.2013 року; 5) №248-9-4-2 від 11.01.2013 року; 6) №249-9-4-1 від 11.01.2013 року; 7)№250-9-4-1 від 11.01.2013 року; 8) № 131-10-2-1 від 11.01.2013 року; 9) № 132-10-2-1 від 11.01.2013 року; 10)№ 192-10-3-2 від 11.01.2013 року; 11) № 194-10-3-1 від 11.01.2013 року; 12) №254-10-4-1 від 11.01.2013 року; 13) №255-10-4-2 від 11.01.2013 року; 14) №257-10-4-1 від 11.01.2013 року; 15) №258-10-4-1 від 11.01.2013 року; 16) №259-10-4-2 від 11.01.2013 року в односторонньому порядку без згоди Пайовика.

Колегія суддів при цьому звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що допитаний в якості свідка у кримінальній справі керівник до 2017 року ТОВ «Гранит К» ОСОБА_14 пояснив, що у листопаді 2012 року позичав у ОСОБА_16 під розписку грошові кошти у розмірі 600 000 доларів США до закінчення будівництва будинку під 3% річних. У травні 2013 року ОСОБА_16 запропонував укласти з ним договори купівлі-продажу майнових прав на квартиру у будинку, який будувався ТОВ «Гранит К» в якості своєрідної гарантії повернення грошових коштів, а не реального отримання цих квартир у власність. Так, ОСОБА_16 приніс йому на підпис близько 50 договорів купівлі-продажу майнових прав на своєї ім`я та членів його родини, які були датовані січнем 2013 року і в такому вигляді підписані ОСОБА_14 та скріплені печаткою ТОВ «Гранит К». В подальшому протягом півтора років ОСОБА_14 трьома готівковими платежами повернув ОСОБА_16 запозичені кошти у розмірі 600 000 доларів США, про що ОСОБА_16 видав йому три розписки. При цьому ОСОБА_14 заперечував факт отримання ним грошових коштів зазначених у квитанціях до прибуткових ордерів та підкреслив, що ОСОБА_16 будучи його кредитором та перебуваючи у дружніх стосунках мав самостійний доступ до офісу ТОВ «Гранит К», де зберігалася і печатка підприємства. Особа, яка фактично виконувала функції бухгалтера, доступу до приміщення офісу ТОВ «Гранит К» не мала, там не бувала і виконувала роботу за місцем власного проживання.

Представник позивача відмовилась надати оригінали квитанцій до прибуткових ордерів на експертне дослідження давності виготовлення даних документів з посиланням на те, що у відповіді експертної установи зазначено, що під час проведення експертизи дані оригінали будуть використані в якості зразків дослідження та внаслідок цього механічно пошкоджені або знищені.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про відсутність підстав для задоволення позову по суті, що свою чергу унеможливлює застосування позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у разі обґрунтованості вимог і відсутності підстав вважати пропуск строку звернення до суду таким, що відбувся з поважних причин.

Доводи апеляційної скарги висновок районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зудової Вікторії Володимирівни - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 26.09.2022 року

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова