Ухвала

від 19.09.2022 по справі 750/13459/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 вересня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/13459/21

Головуючий у першій інстанції - Коверзнев В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/434/22

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради про визнання відсторонення від роботи незаконним і зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального закладу «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради (далі за текстом - Чернігівський фаховий музичний коледж), в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ цього Коледжу від 08.11.2021 № 52-к про відсторонення її від роботи, поновити її на роботі та зобов`язати виплатити їй заробітну плату за час відсторонення від роботи. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з 01.09.2021 ОСОБА_1 працює викладачем школи мистецтв при Чернігівському фаховому музичному коледжі. Оспорюваним наказом позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 у зв`язку з відсутністю у неї профілактичних щеплень від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чим порушено її право на працю, гарантоване Конституцією України. ОСОБА_1 зазначає, що згаданий наказ суперечить приписам ст. 46 КЗпП України і ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», оскільки саме цим Законом встановлюється перелік обов`язкових щеплень проти інфекційних хвороб, у якому відсутнє щеплення від респіраторної хвороби COVID-19.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено: визнано незаконним і скасовано наказ Чернігівського фахового музичного коледжу від 08.11.2021 № 52-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі зазначеного наказу; стягнуто з Чернігівського фахового музичного коледжу на користь держави судовий збір у сумі 1816 грн 00 коп. та на користь ОСОБА_1 6000 грн 00 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Ухвалюючи це рішення, суд І інстанції виходив із того, що відсторонення від роботи є втручанням (в формі обмеження) у право людини на працю та у право заробляти працею на життя. Тож в силу п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України таке втручання дозволяється на підставі законів, а не підзаконних актів, до яких відносяться постанови Кабміну України та накази Міністерства охорони здоров`я України. В той же час обов`язок відсторонення роботодавцем на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» від роботи (виконання робіт) працівників і державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень (крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення цих щеплень і надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я), передбачений підпунктом 2 п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236. Тобто обов`язок роботодавця, про який йдеться, Кабінетом Міністрів України введено поза межами його конституційних повноважень, у зв`язку з чим цю постанову КМУ неможливо застосувати для вирішення справи і її необхідно вирішити на підставі ст.ст. 43, 64, 92 Конституції України, так як відсутні закони, що передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

В апеляційній скарзі Чернігівський фаховий музичний коледж просить скасувати вказане рішення і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/09 визначено, що термін «законодавство», що вживається у ч. 3 ст. 21 КЗпП України, треба розуміти так, що ним охоплюються Закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України;

- при видачі оспорюваного наказу відповідач, окрім ст. 46 КЗпП України, керувався ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом Міністерства охорони здоров`я України (далі за текстом - МОЗ України) від 04.10.2021 № 5153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236;

- згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) і згідно з Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є МОЗ України;

- наказом вказаного Міністерства від 04.10.2021 № 2153, який доповнено його ж наказом від 01.11.2021 № 2393, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Цей Порядок передбачає обов`язковість профілактичних щеплень працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань;

- постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу - 08.11.2021) приписано керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників і державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком і які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення цих щеплень;

- відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відноситься до інших випадків відсторонення від роботи, передбачених законом;

- позивач не надала доказів наявності у неї абсолютних протипоказань для проведення щеплення, про яке йдеться;

- інформація про COVID - сертифікат та щеплення проти COVID-19 в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві відсутня.

Особа, яка не брала участі у справі - Кабінет Міністрів України в своїй апеляційній скарзі просить вказане рішення суду змінити, виклавши його мотивувальну частину з урахуванням доводів апеляційної скарги, які зводяться до того, що:

- оскаржуване рішення містить виключно аналіз відповідності Конституції України та законам України нормативно-правових актів Уряду та Міністерства охорони здоров`я України, що безпосередньо впливає на права, свободи та інтереси Кабінету Міністрів України, а також суб`єктивні висновки судді стосовно процедури введення карантинних обмежень на території України та невідповідності дій вищого органу виконавчої влади вимогам Конституції України. Суд дійшов висновку про прийняття Урядом нормативно-правових актів поза межами його конституційних повноважень без дотримання правил юрисдикційної підсудності, а Кабінет Міністрів України був позбавлений права на судовий захист у ході розгляду цієї справи виданих ним нормативно-правових актів;

- ЦПК України не наділяє місцевий суд права запровадження надання оцінки нормативно-правовим актам вищого органу виконавчої влади, міністерств та інших суб`єктів владних повноважень. Надання такої оцінки в ході розгляду цієї справи - справи про оскарження індивідуального акта, який виник щодо трудових правовідносин конкретної особи, суперечить завданню цивільного судочинства;

- актами вищої юридичної сили встановлено повноваження Кабінету Міністрів України щодо запровадження карантину та протиепідемічних заходів.

У судовому засіданні представник Чернігівського фахового музичного коледжу - адвокат Бузаков О.Ю. підтримав апеляційну скаргу коледжу, представник Кабінету Міністрів України - спеціаліст відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Шетеля Л.І. підтримала апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України, а ОСОБА_1 просила відхилити апеляційній скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд доходить таких висновків.

Верховним Судом відкрито касаційні провадження ухвалами:

- від 17.05.2022 - у справі № 672/1292/21 за позовом ОСОБА_2 до Відділу освіти Городоцької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- від 02.06.2022 - у справі № 682/2645/21 за позовом ОСОБА_3 до Закладу дошкільної освіти № 4 «Сонечко» Славутської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява у справі, яка розглядається, та позовні заяви у обох вищевказаних справах, які переглядаються Верховним Судом, мотивовані тим, що є протиправним відсторонення позивачів від роботи у зв`язку з відсутністю у них щеплення проти COVID-19.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 253 цього ж Кодексу, провадження у справі у випадку, встановленому п. 10 ч. 1 його статті 252, зупиняється до закінчення перегляду справи в касаційному порядку. Виходячи з цих норм права з ініціативи суду обговорено можливість зупинення розгляду справи до вирішення касаційним судом вищепойменованих справ.

ОСОБА_1 при вирішенні зазначеного процесуального питання поклалася на розсуд суду, а представник Кабінету Міністрів України не заперечувала проти зупинення провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи та дослідивши матеріали справи у межах питання, що вирішується, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі до вирішення по суті в касаційному порядку судовими палатами Касаційного цивільного суду Верховного Суду справ №№ 672/1292/21 і 682/2645/21.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 252 ч. 1 п. 10, 368 ч. 1 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі зупинити до перегляду в касаційному порядку судовими палатами Касаційного цивільного суду Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справах №№ 672/1292/21 і 682/2645/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її складення.

Повну ухвалу складено 26.09.2022.

Головуючий: Судді: