Ухвала

від 20.07.2023 по справі 750/13459/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/13459/21

Головуючий у першій інстанції Коверзнев В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/36/23

Суд у складі:

головуючого судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

за участю секретаря Зеляк Ю.Г.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради,

особи, які подали апеляційні скарги: Комунальний заклад «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради, Кабінет Міністрів України,

на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 грудня 2021 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 13.12.2021, м. Чернігів,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального закладу «Чернігівський фаховий музичний коледж ім. Л.М. Ревуцького» Чернігівської обласної ради (далі за текстом Чернігівський фаховий музичний коледж), в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ від 08.11.2021 № 52-к про відсторонення її від роботи, поновити її на роботі та зобов`язати виплатити їй заробітну плату за час відсторонення від роботи.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено: визнано незаконним і скасовано оспорюваний наказ від 08.11.2021 № 52-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати; зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі зазначеного наказу; стягнуто з Чернігівського фахового музичного коледжу на користь держави судовий збір у сумі 1816 грн 00 коп. та на користь ОСОБА_1 6000 грн 00 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу. Ухвалюючи це рішення, суд І інстанції виходив із того, що відсторонення від роботи є втручанням (в формі обмеження) у право людини на працю та у право заробляти працею на життя. Тож в силу п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України таке втручання дозволяється на підставі законів, а не підзаконних актів, до яких відносяться постанови Кабміну України та накази Міністерства охорони здоров`я України. В той же час обов`язок відсторонення роботодавцем на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» і ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» від роботи (виконання робіт) працівників і державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких щеплень (крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення цих щеплень і надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я), передбачений підпунктом 2 п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236. Тобто обов`язок роботодавця, про який йдеться, Кабінетом Міністрів України введено поза межами його конституційних повноважень, у зв`язку з чим цю постанову КМУ неможливо застосувати для вирішення справи і її необхідно вирішити на підставі ст. 43, 64, 92 Конституції України, так як відсутні закони, що передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, які відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Особа, яка не брала участі у справі Кабінет Міністрів України в своїй апеляційній скарзі просить вказане рішення суду змінити, виклавши його мотивувальну частину з урахуванням доводів апеляційної скарги, які зводяться до того, що:

- оскаржуване рішення містить виключно аналіз відповідності Конституції України та законам України нормативно-правових актів Уряду та Міністерства охорони здоров`я України, що безпосередньо впливає на права, свободи та інтереси Кабінету Міністрів України, а також суб`єктивні висновки судді стосовно процедури введення карантинних обмежень на території України та невідповідності дій вищого органу виконавчої влади вимогам Конституції України. Суд дійшов висновку про прийняття Урядом нормативно-правових актів поза межами його конституційних повноважень без дотримання правил юрисдикційної підсудності, а Кабінет Міністрів України був позбавлений права на судовий захист у ході розгляду цієї справи виданих ним нормативно-правових актів;

- ЦПК України не наділяє місцевий суд права надання оцінки нормативно-правовим актам вищого органу виконавчої влади, міністерств та інших суб`єктів владних повноважень. Надання такої оцінки в ході розгляду цієї справи - справи про оскарження індивідуального акта, який виник щодо трудових правовідносин конкретної особи, суперечить завданню цивільного судочинства;

- актами вищої юридичної сили встановлено повноваження Кабінету Міністрів України щодо запровадження карантину та протиепідемічних заходів.

У судовому засіданні представник Кабінету Міністрів України головний спеціаліст відділу судового забезпечення Трембач О.С. (в режимі відеоконференції) підтримав апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги Кабінету Міністрів України, суд не встановив підстав для її задоволення.

У справі встановлено таке.

В оскаржуваному рішенні зазначено: «Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19».

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, і обставин справи доводить суд таких висновків.

При розгляді справи у суді І інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Кабінету Міністрів України не вирішувалось, судом надана оцінка постанові Кабінету Міністрів України, однак ніяким чином не вирішувалось питання щодо її скасування чи визнання нечинною, а також не вирішувалось будь-яких інших питань щодо прав та обов`язків Кабінету Міністрів України.

Сам по собі хибний висновок суду І інстанції про те, що рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ в спосіб, що не відповідає вимогам п. 1 ст. 92 Конституції тощо і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, безпосередньо не порушує ні прав, ні інтересів Кабінету Міністрів України та не покладає на нього ніяких обов`язків: у цій справі судом вирішувався приватноправовий спір; у спірних правовідносинах Кабінет Міністрів України не був, не є і не може бути учасником, а в рішенні (ні в мотивувальній, ні в резолютивній його частинах) не міститься суджень про права та обов`язки Кабінету Міністрів України у будь-яких правовідносинах.

Отож відсутні підстави для висновку, що рішенням місцевого суду у цій справі вирішено питання про права та (або) обов`язки чи інтереси Кабінету Міністрів України. Тому згідно з п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення місцевого суду у цій справі підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 362 ч. 2 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Закрити провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 грудня 2021 року у цій справі.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної ухвали.

Головуючий: Судді: