Рішення

від 22.09.2022 по справі 275/299/22

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 275/299/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,

з участю представника позивача адвоката Києнка Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Брусилів Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Брусилівської селищної ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Краківщина Брусилівського району Житомирської області померла його мати ОСОБА_2 , з якою на момент смерті проживав позивач без реєстрації. Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема - на житловий будинок з надвірними будівлями який знаходиться в АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, кадастровий номер 1820987000:05:000:0030, площею 3,32 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на які належало померлій. Для отримання спадщини позивач як єдиний спадкоємець звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус відмовив у його видачі, в зв`язку з тим що позивачем пропущено строк прийняття спадщини. Також перешкодою для отримання свідоцтва про право на спадщину являється відмінність у написанні імені по батькові померлої матері в свідоцтві про смерть, де зазначено « ОСОБА_2 », та в свідоцтві про народження позивача, де ім`я по батькові спадкодавиці вказане « ОСОБА_2 ». На підставі викладеного позивач просив: встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті останньої, факт родинних відносин між ним та спадкодавцем як між сином і матір`ю, та визнати за позивачем право власності на житловий будинок та земельну ділянку, які належали померлій ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 27.06.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.07.2022 прийнято заяву про збільшення позовних вимог також постановлено витребувати належним чином завірену копію спадкової справи, яка була відкрита після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка виконана нотаріусом.

Ухвалою суду від 02.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, його інтереси представляє представник - адвокат Києнко Д.О., тому суд на підставі п.4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі позивача.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Києнко Д.О. позовні вимоги підтримав. Надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Дивин Брусилівського району Житомирської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 8.)

Копією Свідоцтва про народження підтверджується що матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначена ОСОБА_2 (а.с. 7).

Згідно довідки Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 18.05.2022 №62, підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 та разом з нею без реєстрації з 2008 року проживав її син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1820980300:02:000:0090, площею 3,47 га, нормативна грошова оцінка указаної земельної ділянки становить 12109,57 грн.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житловий будинок, серії НОМЕР_1 , від 20.04.2005 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.05.2005, ОСОБА_2 за життя була власницею житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.10).

З копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №012299 виданого Брусилівською районною державною адміністрацією 03.08.2004, вбачається, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 1820987000:05:000:0030, площею 3,32 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Хомутецької сільської ради (а.с. 11).

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами та висновком про вартість майна, будинок що розташований за адресою АДРЕСА_1 становить 86100,00 грн., вартість земельної ділянки становить 73040,00 грн (а.с. 12-15).

Постановою приватного нотаріуса Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області від 17.05.2022, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як ОСОБА_1 пропущено строк прийняття спадщини та не надано доказів прийняття ним спадщини (а.с.3).

Згідно матеріалів спадкової справи № 17/2022, єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_2 (42-51).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що постійно проживають в селі Краківщина та Хомутець Брусилівського району Житомирської області та були знайомі з ОСОБА_2 ; підтвердили, що з 2008 року і до дня смерті ОСОБА_1 позивач проживав разом з матір`ю у її будинку, інших дітей не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України та ч. 1, п.п. 1, 3, 4, 7, ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи позовні вимоги про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 315 ЦПК, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Вказане кореспондується з правом особи на встановлення в судовому порядку факту постійного проживання з спадкодавцем, роз`ясненому в п. 2 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 з матір`ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 підтверджується довідкою, виданою Брусилівською селищною радою Житомирського району Житомирської області від 18.05.2022 року № 62 та показами свідків.

Матеріалами спадкової справи № 17/2022 підтверджено ту обставину, що позивач є єдиним спадкоємцем майна своєї матері ОСОБА_2 .

Спору про право в зв`язку з встановленням факту проживання ОСОБА_1 з матір`ю ОСОБА_2 не вбачається, встановлення вказаного юридичного факту необхідне позивачу для реалізації свого права на спадкування майна за законом після смерті матері.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що в ході судового розгляду даної справи знайшов своє підтвердження факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як між матір`ю та сином відповідно, оскільки факт їх родинних відносин безсумнівно доведений письмовими доказами та показами свідків, а звернення до суду викликане різним написанням імені по-батькові матері позивача, яке записувалося в різних документах і як « ОСОБА_2 » і як « ОСОБА_2 ».

У позивача, як єдиного спадкоємця після смерті матері, виникла необхідність для оформлення спадщини та у нього немає іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт родинних відносин з матір`ю через помилку в написанні по-батькові ОСОБА_2 в свідоцтві про народження позивача.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Що стосується позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на житловий будинок та земельну ділянку у порядку спадкування суд враховує наступне.

Главою 86 ЦК України, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику в справах про спадкування", згідно якого, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" передбачено випадки відмови нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 22 вересня 2021 року у справі №227/3750/19.

Тобто, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування нерухомого майна, позивач не врахував, що указана функція перебуває в компетенції саме нотаріальних органів, а суд, в силу своїх повноважень може розглядати такий спір лише у разі відмови нотаріальних органів щодо видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування.

Водночас, у постанові нотаріуса від 17.05.2022 відсутні відомості про неможливість видачі нотаріусом свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно у випадку встановлення юридичних фактів, які не були встановлені при зверненні позивача до нотаріуса та які дають підстави для визнання позивача єдиним спадкоємцем після смерті матері. Тобто, судом не встановлено перешкод у отримання свідоцтв про право власності на спадкове майно в порядку спадкування після смерті матері.

Відтак, у частині позовних вимог щодо визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями який знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 1820980700:05:000:0090, площею 3,32 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Брусилівської селищної ради (колишньої Хомутецької сільської ради) слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.4,12,13,81,223,263-265, 315 ЦПК України, ст.ст.15-16, 25, 316, 328, 1216-1223, 1258, 1268-1270 ЦК України ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 станом на день смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між сином і матір`ю відповідно.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 26.09.2022.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Брусилівська селищна рада Житомирської області, смт. Брусилів, вул. Небесної Сотні, 2, ЄДРПОУ:04348504.

Суддя П.В. Миколайчук