Рішення

від 26.09.2022 по справі 740/3803/21

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/3803/21

Провадження № 2/740/66/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Ковальової Т.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Дьоміної Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» до Фермерського господарства «Павленко Агро» та ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договорів оренди земельних ділянок, переведення прав та обов*язків орендаря за договорами оренди та визнання права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену підприємством на земельних ділянках,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який в подальшому уточнив і в якому просить визнати за ТОВ АПК «Магнат» переважне право на укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 7423380400:08:001:1962 та 7423380400:08:001:0637, перевести права та обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки площею 0,6035 га з кадастровим номером 7423380400:08:001:1962 від 10.10.2019, розташованої на території Безуглівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, номер запису про інше речове право 40332809 від 27.01.2021, та за договором оренди земельної ділянки площею 2,8358 га з кадастровим номером 7423380400:08:001:0637 від 10.10.2019, розташованої на території Безуглівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, номер запису про інше речове право 40914624 від 04.03.2021, з ФГ «Павленко Агро» на ТОВ АПК «Магнат», та визнати за ТОВ АПК «Магнат» право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур на вироблену продукцію, вирощену підприємством на вказаних земельних ділянках.

В обгрунтування позову посилається на те, що спірні земельні ділянки, які розташовані в масивах полів №219 та №214, перебувають у користуванні ТОВ АПК «Магнат» близько 10 років, у зв"язку з чим відповідно до ч.4 ст.37-1 ЗК України ТОВ є особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогогосподарського призначення та згідно ч.4 ст.8-2 Закону України «Про оренду землі» ТОВ має переважне право на укладення договорів оренди цих земельних ділянок, належних ОСОБА_1

02 червня 2021 року ТОВ письмово повідомило ОСОБА_1 про намір скористатись переважним правом на укладення договорів оренди вказаних земельних ділянок на тих саме умовах, що і укладений ним договір з ФГ «Павленко Агро», на що відповідь від нього не отримали.

ТОВ АПК «Магнат» здійснює діяльність щодо обробітку полів (земельних ділянок) з вирощуванням сільськогосподарських культур на території Ніжинського та Прилуцьких районів. Межі земельних ділянок ОСОБА_1 у масиві поля не встановлені, що унеможливлює визначення точного місця їх розташування, що, у свою чергу, призвело до їх обробітку ТОВ. Позивач просить визнати за ТОВ права власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію, вирощену на цих земельних ділянках.

У відзиві на позов представник відповідача - ФГ «Павленко Агро» - адвокат Івашко В.В. просить відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що позивач повинен усвідомлювати, що має першочергове право на укладення договорів оренди тільки на вільні земельні ділянки, а спірні земельні ділянки належать ОСОБА_1 і з 10 жовтня 2019 року згідно його волевиявлення перебувають в оренді ФГ «Павленко Агро».

Сторони подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Представник позивача ТОВ АПК «Магнат» у поданій заяві підтримує позов та зазначає, що на даний час відсутній спір щодо зібраного врожаю.

Дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У судовому засіданні встановлено, що згідно копії списку земельних ділянок масивів полів №219 та №214 орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 7423380400:08:001:1962 та 7423380400:08:001:0637, належних ОСОБА_1 , зазначено ФГ «Павленко Агро» (а.с.22, 24).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна 30.06.2021 державним реєстратором здійснено реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423380400:08:001:1962 площею 0,6035 га та 7423380400:08:001:0637 площею 2,8358 га за ОСОБА_1 (а.с.18, 19).

Під час судового розгляду позивачем не надані докази на підтвердження правомірності користування вказаними земельними ділянками, власником яких є ОСОБА_1 .

10.10.2019 між ОСОБА_1 , як власником вказаних земельних ділянок, та ФГ «Павленко Агро» було укладено договіри оренди земельних ділянок зі строком дії до 10.10.2029. Державна реєстрація речового права на земельні ділянки здійснена 04.03.2021 та 27.01.2021, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.18 зворот, 19 зворот).

Дани договори недійсними в установленому законом порядку не визнано.

У матеріалах справи наявна копія листа - повідомлення ТОВ АПК «Магнат» від 02.06.2021, адресованого ОСОБА_1 та ФГ «Павленко Агро» , у якому ТОВ висловило намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди земельних ділянок на тих самих умовах, на яких було укладено договори оренди землі із ФГ «Павленко Агро». (а.с.20).

На лист-повідомлення позивача відповідь відповідачем ОСОБА_1 не надана.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми, а саме: норми Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

За змістом ч.1 статті 93 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату у порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі, а у статті 18 цього Закону визначено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За змістом статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі, як істотна умова договору, визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Закінчення строку дії договору оренди землі спричиняє усталені та законодавчо визначені наслідки, зокрема, припиняються права та обов`язки, що випливають із договору, за винятком тих, які продовжують існувати після закінчення договірних відносин. Власник земельної ділянки вправі користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою після закінчення договору оренди за правилами статті 317 ЦК України, укладати договори оренди з іншими орендарями на власний розсуд.

Частиною 4 ст.37-1 ЗК України та частиною 3 ст.8-2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді,-на одержання їх у суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої у цьому ж масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи.

Право оренди землі набувається у порядку, встановленому ЗУ «Про оренду землі». Особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, є землекористувач, якому належить право користування (оренда, емфітевзис) земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення загальною площею не менш як 75 відсотків усіх земель масиву.

Для реалізації права оренди земельної ділянки згідно з нормами ст.8-2 Закону України «Про оренду землі» необхідно: наявність наміру власника земельної ділянки передати її в оренду; звернення істотного землекористувача до власника земельної ділянки з листом-пропозицією укласти договір оренди на певних умовах; звернення іншої особи (осіб) до власника земельної ділянки з пропозицією укласти договір оренди землі.

Укладення договору оренди є добровільним проявом волі власника земельної ділянки.

Станом на час розгляду справи наявні договора оренди земельних ділянок, які є предметом спору, із ФГ «Павленко Агро» та ОСОБА_1 від 10.10.2019.

Згідно листа-повідомлення від 02.06.2021 позивачем повідомлено ОСОБА_1 про намір скористатись переважним правом на укладення договорів оренди його земельних ділянок на тих саме умовах, що і укладені договори із ФГ «Павленко Агро», на що відповідь відповідачем не надана.

Вказане повідомлення надіслане відповідачу, як власнику земельних ділянок, після укладення відповідних договорів оренди з ФГ «Павленко Агро», докази щодо звернень на укладення договорів до цієї події суду не подані, при цьому переважне право особи на укладення договору оренди земельної ділянки, якій належить право користування істотною частиною відповідного масиву земель сільськогосподарського призначення, існує лише на момент укладення такого договору оренди з іншою особою (орендарем).

Водночас у випадку, коли договір оренди земельної ділянки з іншими орендарем вже укладено, то особа, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, має право на укладення договору суборенди такої земельної ділянки з передачею взамін права користування іншою земельною ділянкою за наявності умов, встановлених ч.3 ст.8-2 Закону України «Про оренду землі» та з урахуванням особливостей, передбачених ч.5 ст.8-2 цього Закону.

Докази на підтвердження здійснення вказаних дій позивачем суду не надані.

У ході розгляду справи судом встановлено, що набуті у власність ОСОБА_1 спірні земельні ділянки були виділені в натурі з єдиного земельного масиву.

З огляду на викладені обставини та з урахуванням норм права, які регламентують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що орендар і власник паю за власним бажанням можуть укласти між собою договір оренди земельної ділянки, при цьому, на вказані правовідносини не поширюється правило переважного права на оренду.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.01.2021 у справі №181/599/19 та від 19.05.2021 у справі №181/598/19, які враховуються судом відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України.

Щодо вимог заявленого позову у частині переведення прав та обов`язків орендаря за договором оренди землі спірних земельних ділянок з ФГ «Павленко Агро» на ТОВ АПК «Магнат», то вказані вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи, що вони є похідними від вимог про визнання за ТОВ АПК «Магнат» переважного права на укладення з ОСОБА_1 договорів оренди земельних ділянок.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ АПК«Магнат» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

Керуючись ст. 3,6, 203, 373, 626, 627, 638, 792 ЦК України, ЗУ «Про оренду землі», ст. 10,11, 12,13, 78, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «Магнат» до Фермерського господарства «Павленко Агро» та ОСОБА_1 про визнання переважного права на укладення договорів оренди земельних ділянок, переведення прав та обов*язків орендаря за договорами, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Т.Г.Ковальова