Рішення

від 26.09.2022 по справі 905/106/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.2022 Справа №905/106/22 Господарський суд донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Добропільського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 23126132, вул. Банкова, 39, м. Добропілля, Донецька область, 850004)

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, вул. Генерала Батюка, 8, м. Слав`янськ, Донецька область, 84100)

про стягнення майнової шкоди

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Предмет та підстави спору

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Добропільського міського центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення суми завданої шкоди у розмірі 23 668,02 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем прийнято незаконне рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю, в наслідок чого завдано майнової шкоди позивачу.

Заперечення учасників судового процесу.

Відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позивних вимог посилаючись на те, що громадянин ОСОБА_1 неправомірно не повідомив позивача про обставини, які не давали йому право для визнання його безробітним, що призвело до незаконного отримання ним коштів. Отже, за переконанням відповідача, саме громадянин ОСОБА_1 є особою відповідальною за шкоду.

Окрім цього, відповідач зазначає, що позовні вимоги не відповідають п.10 ст.20 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виступає як суб`єкт владних повноважень та вирішення цих спірних правовідносин належить до компетенції окружних адміністративних судів, а тому провадження у справі має бути припинено, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Хід розгляду справи та процесуальні дії

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 установлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.06.2022 запропоновано сторонам в строк до 30.07.2022 висловити позиції по справі в умовах воєнного стану, бойових дій у Донецькій області.

Ухвалою суду від 10.06.2022 запропоновано сторонам в строк до 30.07.2022 висловити позиції по справі в умовах воєнного стану, бойових дій у Донецькій області.

26.09.2022, через підсистему «Електронний суд», надійшло клопотання від позивача про доручення до матеріалів справи копії документів та від відповідача відзив на позовну заяву з додатками.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

Як вбачається з матеріалів справи 21.04.2020 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Наказом Добропільського міського центру зайнятості від 21.04.2020 №НТ2000421 громадянину ОСОБА_1 було надано статус безробітного відповідно до п.1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» та призначена допомога по безробіттю та розпочата її виплата.

Також, як зазначає відповідач, громадянин ОСОБА_1 26.05.2020 звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії, у задоволенні якої громадянину було відмовлено і таку відмову останній оскаржив до суду.

Відповідно до змісту Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №200/6341/20-а, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03.06.2020 року № 2282 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2020 року № 2282 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 17.05.1993 року по 08.06.1993 року, з 02.12.1993 року по 31.08.2002 року ДВАТ Шахтоуправління «Донбас», з 01.09.2002 року по 14.12.2002 року та з 16.12.2002 року по 19.07.2004 року ДП «Шахта Заперевальна-2».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №200/6341/20-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволені повністю та зобов`язано повторно розглянути заяву особи з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2020 апеляційну скаргу Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №200/6341/20-а повернуто апелянту.

Дослідивши зміст рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №200/6341/20-а, судом відзначається, що у мотивувальній частині останнього, судом встановлено наступне.

26.05.2020 року позивач звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 2282 про призначення пенсії за віком згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний орган рішенням № 2282 від 03.06.2020 року в призначенні пенсії згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу відмовив, мотивуючи відмову невірно зазначеною датою народження у трудовій книжці та з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років, в зв`язку з відсутністю довідок про особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії.

Управлінням не враховано до страхового та пільгового стажу періоди роботи позивача з 17.05.1993 року по 08.06.1993 року, з 02.12.1993 року по 31.08.2002 року у ПАТ Шахтоуправління «Донбас», з 01.09.2002 року по 14.12.2002 року та з 16.12.2002 року по 19.07.2004 року в ДП «Шахта Заперевальна-2».

Разом, з тим, суд відзначає, що відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність ведення трудової книжки.

У зв`язку з наведеним орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував відповідні періоди до трудового стажу, посилаючись на наведені ним обставини.

Якщо зіставити записи у трудовій книжці від 12.11.1985 року та паспортні дані позивача, то з трудової книжки вбачається, що при заповненні трудової книжки було допущено помилку в частині дати народження позивача. Однак, якщо розглядати надані позивачем докази в сукупності (в тому числі трудову книжку з виправленням в даті народження, оформленим належним чином, та індивідуальні відомості про застраховану особу), очевидним є те, що вказані в трудовій книжці записи стосуються роботи Позивача.

Враховуючи наявність в матеріалах справи документів, що підтверджують роботу позивача в періоди з 17.05.1993 року по 08.06.1993 року, з 02.12.1993 року по 13.08.2002 року, з 01.09.2002 року по 14.12.2002 року, та з 16.12.2002 року по 19.07.2004 року, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком за пільгових умовах, суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість висновків про відсутність підстав для врахування наведених періодів роботи до страхового та пільгового стажу.

У зв`язку з наведеним, орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував відповідні періоди до трудового стажу, посилаючись на наведені ним обставини.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №200/6341/20-а набрало законної сили та є чинним. Доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо існування у громадянина ОСОБА_1 права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, як наслідок обставини протиправності відмови Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у призначенні громадянину ОСОБА_1 пільгової пенсії, встановлені Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 по справі №200/6341/20-а, не підлягають доказуванню знову.

Згідно листа №0500-1511-8/71626 від 17.09.2021 відділу обслуговування громадян №8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, громадянину ОСОБА_1 призначено пенсію з 26.05.2020.

Наказом Добропільського міського центру зайнятості від 02.12.2020 №НТ 201202 ОСОБА_1 було припинено статус безробітного та виплату допомоги по безробіттю з 26.05.2020, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», з підстави призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до довідки Добропільського міського центру зайнятості від 07.12.2020 громадянину ОСОБА_1 центром зайнятості було виплачена допомога по безробіттю за період з 26.05.2020 по 12.11.2020 в сумі 23668,02 грн.

01.12.2021, виконуючим обов`язки директора Добропільського міського центру зайнятості видано наказ №82 про відшкодування коштів, згідно якого вбачається наступне:

- провідному юрисконсульту Петровій Альоні Миколаївни забезпечити повернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю гр.. ОСОБА_1 за період з 26.05.2020 по 12.11.2020 у розмірі 23668,02 грн;

- начальнику відділу бухгалтерського обліку головному бухгалтеру ОСОБА_2 зараховану до балансу дебіторську заборгованість у сумі 23668,02 грн (двадцять три тичі шістсот шістдесят вісім грн 02 коп.) перенести на боржника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №03/1867/01-49-21 від 03.12.2021 про добровільне повернення коштів на суму 23668,02 грн., яка була виплачена громадянину ОСОБА_1 за період з 26.05.2020 по 12.11.2020 у розмірі 23668,02 грн.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надсилало лист на адресу позивача №0500-2206-8/131355 від 20.12.2021 про розгляд претензії щодо відшкодування коштів виплачених Сімакову О.С., в якому зазначає, що відшкодування коштів в період з 26.05.2020 по 12.11.2020 в сумі 23668,02 грн має бути здійснено ОСОБА_1 .

За таких обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінка доказів та мотиву суду

Щодо предметної та суб`єктної юрисдикції розгляду справи.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

У ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, єдиним винятком у вищезгаданій нормі Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає юрисдикцію адміністративних судів з розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, є об`єднання таких вимог з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

Водночас, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 17.09.2019 у справі № 910/13174/18 та постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 915/1842/19.

Предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про стягання 23668,02 грн шкоди завданої позивачу внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо предметної та суб`єктної юрисдикції розгляду даної справи.

Щодо спору по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Згідно з ч. 1 ст. 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, згідно п. 1, 7 якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Щодо наявності протиправної поведінки в діях відповідача, слід зазначити, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №200/6341/20-а визнано протиправним відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у призначенні громадянину ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду, що й було в подальшому зроблено відповідачем.

Таким чином, протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови гр. ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах встановлена рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №200/6341/20-а, яке набрало законної сили.

Щодо наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення».

Виходячи з наведених вище положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії гр. ОСОБА_1 .

Отже, вказаними неправомірними діями Добропільському міському центру зайнятості завдано матеріальної шкоди (збитків) у розмірі отриманої гр. ОСОБА_1 за період з 26.05.2020 по 12.11.2020 допомоги по безробіттю у розмірі 23668,02 грн.

В наслідок, неправомірних дій відповідача гр. ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством України, а Добропільському міському центру зайнятості безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та понесеною позивачем шкодою.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/455/17, від 15.05.2018 у справі № 920/471/17, від 20.04.2018 у справі № 906/579/17, від 13.02.2018 у справі № 915/282/17.

Заперечення відповідача щодо того, що належний відповідач у даному спорі є громадянин ОСОБА_1 , судом відхиляються з вищевикладених підстав встановлених в рішенні сулу по справі №200/6341/20-а.

Відповідно до ч.1, 2 с. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що останні в своїй сукупності свідчать про доведеність позивачем належними засобами підстав та предмету позову.

Натомість відповідачем не подано доказів на спростування фактів (обставин), викладених у позовній заяві.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 2270,00 грн судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 75, 76, 79, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позоні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка,8; код ЄДРПОУ 13486010) на користь Добропільського міського центру зайнятості суму завданої майнової шкоди в розмірі 23 668,02 грн (двадцять три тисячі шістсот шістдесят вісім грн 02 коп.) на розрахунковий рахунок UA398201720355499001700706130, МФО: 820172, Банк: ДКСУ м. Київ, ЄДРПОУ 23126132, отримувач: Добропільський міський центр зайнятості, призначення платежу повернення майнової шкоди.

3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка,8; код ЄДРПОУ 13486010) на користь Добропільського міського центру зайнятості (85004, Донецька область, м. Добропілля, вул. Банкова, 39, код ЄДРПОУ 23126132) судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн, 00 коп.).

4. Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядки та строки передбачені ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядки та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та відписано 26.09.2022.

Суддя Д.М. Огороднік