Рішення

від 01.09.2022 по справі 911/641/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/641/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова"

61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66, код ЄДРПОУ 34328899

адреса для листування: 79026, м. Львів, вул. Івана Чмоли, буд. 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська Птахофабрика"

07526, Київська обл., Баришівський р-н, с. Морозівка, вул. Садова, буд. 9, код ЄДРПОУ 33889787

про повернення попередньої оплати

за участі представників сторін:

позивача: Чоломбитько Ю.О., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3595 від 21.07.2020, ордер серії ВІ №1100932 від 23.08.2022;

відповідача: Абросімов С.С., посвідчення №9082/10 від 29.05.2020, ордер серії АІ №1255579 від 22.07.2022;

Величко Д.В., посвідчення №5332/10 від 29.04.2015, свідоцтво серії КС №5332/10 від 29.04.2015, ордер серії АІ №1258399 від 28.07.2022,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №363/22 від 28.04.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська Птахофабрика" про повернення попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором поставки від 19.04.2021 № 19/04/2021, що укладений між сторонами.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2022 позовну заяву (вх. №363/22 від 28.04.2022) залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків (вх. №319/22 від 09.05.2022), відповідно до якого позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2022 прийнято позовну заяву (вх. №363/22 від 28.04.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" до розгляду та призначено підготовче засідання на 14.06.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 14.06.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх. №393/22 від 23.05.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2022 призначено провести судове засідання 14.06.2022 у режимі відеоконференції.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №07-21/454/2022 від 01.06.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.06.2022 підготовче засідання відкладено на 05.07.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №536/22 від 15.06.2022), відповідно до якого позивач заявляє про забезпечення проведення судового засідання 05.07.2022 в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2022 клопотання позивача про проведення судового засідання у справі №911/641/22 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх. №536/22 від 15.06.2022) задоволено.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. №631/22 від 29.06.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №7869/22 від 04.07.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2022 підготовче засідання відкладено на 28.07.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження процесуальних строків для подання відзиву на позовну заяву на одинадцять днів (вх. №811/22 від 27.07.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2022 підготовче засідання відкладено на 11.08.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №9873/22 від 05.08.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №914/22 від 09.08.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2022 закрито підготовче провадження у справі №911/641/22 та призначено справу до розгляду по суті на 01.09.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №938/22 від 12.08.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про отримання копії технічного запису судових засідань (вх. №945/22 від 12.08.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про підтвердження отримання копії технічного запису судових засідань (вх. №969/22 від 16.08.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від нового представника позивача надійшло клопотання про вступ у справу як представника та про участь у судовому засіданні 01.09.2022 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх. №1014/22 від 23.08.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2022 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. №1014/22 від 23.08.2022) задоволено.

У судове засідання 01.09.2022 з`явились представники обох сторін, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

За результатами аналізу матеріалів справи, з урахуванням доводів сторін, що викладені ними у письмових заявах по суті спору та усних поясненнях представників у судовому засіданні, суд

встановив:

19.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морозівська Птахофабрика" укладено договір поставки № 19/04/2021 (далі - Договір).

За умовами пунктів 1.1., 3.1., 3.4. Договору, відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар, а саме: добові курчата бройлера кросу ROSS 308, COBB 500 за цінами, визначеними в додатках до договору. Оплата за поставку товару повинна бути здійснена за таким алгоритмом: 1) 70% оплати від загальної вартості партії товару перераховується позивачем на рахунок відповідача за 72 години до закладки яєць в інкубатор; 2) 30% від загальної вартості партії товару перераховується позивачем на рахунок відповідача в день поставки товару, але не пізніше 2 календарних днів, починаючи від дня поставки товару.

Позивачем надані суду платіжні доручення № 3465930 від 04.02.2022, № 3466124 від 15.02.2022, № 3466187 від 21.02.2022 згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова", на виконання умов Договору, перерахувало попередню оплату на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська Птахофабрика" у розмірі 555647,40 грн., 877214,52 грн., 545822,37 грн. відповідно, за майбутню поставку трьох партій товару згідно з графіком, визначеним сторонами у додатку №5 до Договору. Відповідачем отримання вищевказаних попередніх оплат за зазначені поставки товару не заперечуються.

Згідно з додатком №5 до Договору, вказані попередні оплати відповідають поставкам товару, які мали відбутись 26.02.2022, 09.03.2022, 15.03.2022 відповідно.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Нова"

В узгоджений сторонами у Договорі строк та станом на дату звернення позивача до суду з позовом, товар не поставлений, сума попередньої оплати за товар не повернута.

У зв`язку з чим, позивач, на підставі статей 509, 525, 526, 599, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України та статей 193, 202, 265 Господарського кодексу України, заявляє позовні вимоги про повернення відповідачем попередньої оплати в розмірі 1978684,29 грн., що сплачена ним за Договором, відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Морозівська Птахофабрика"

Відповідач не заперечує факт отримання вищевказаних попередніх оплат за зазначені три потенційні поставки товару, проте, задоволення позову заперечує повністю з таких підстав.

Підписаний сторонами Додаток № 5 до Договору, крім інформації про графік поставок та терміни оплати за товар, також передбачає «дату закладки» курчат, яка відрізняється від дат поставок.

Відповідач стверджує, що з метою добросовісної підготовки до виконання зобов`язань за Договором, відповідачем здійснено закладку курчат, що підтверджується відповідними актами та накладними, здійснено вакцинацію та отримано ветеринарне свідоцтво на курчат.

Відповідач зауважує, що положення пункту 4.5. Договору передбачають, що поставка товару здійснюється за умови завчасного отримання покупцем відповідного дозволу ветеринарної служби на завезення товару з інкубатора постачальника.

Проте, позивачем не надано відповідачу інформацію про отримання дозволу ветеринарної служби на завезення товарів з інкубатора постачальника.

У той же час, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Також, 24.02.2022, із повідомлень у ЗМІ та у мережі Інтернет, відповідачу стало відомо, що в Харківській області, зокрема, в Ізюмському районі (місце поставки товару) почалися активні бойові дії.

Таким чином, враховуючи, що позивач не надав відповідачу інформації щодо отримання покупцем дозволу ветеринарної служби на завезення товарів з інкубатора постачальника, не повідомив про місце поставки товару, а також, зважаючи на бойові дії, як в Київській, так і в Харківській областях, що виключало належне виконання зобов`язань за Договором, керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська птахофабрика» спільно з головою Баришівської селищної ради було прийняте рішення про зупинення роботи інкубатора та утилізацію.

21.03.2022 складений звіт з утилізації інкубаційного яйця, добових курчат та вакцини, що містить у собі детальну інформацію щодо дати виводу, кількості яєць, кількості курчат тощо.

Відповідач посилається на приписи статей 612, 613 Цивільного кодексу України і стверджує, що, у даному випадку, має місце прострочення кредитора з боку позивача, оскільки пункти 4.1., 4.5. Договору ставлять у залежність виконання зобов`язання постачальником від факту отримання покупцем відповідного дозволу ветеринарної служби на завезення товару з інкубатора постачальника, та, в умовах воєнних дій у Харківській області, можливості постачальника отримати товар або повідомити про нове (за умови узгодження з постачальником) місце поставки товару.

З позиції відповідача, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт завчасного отримання покупцем відповідного дозволу ветеринарної служби на завезення товару з інкубатора постачальника; відповідні докази не були надані покупцем постачальнику; у матеріалах справи відсутні відомості про те, що покупець мав можливість отримати товар за вказаними в Договорі адресами після початку активних воєнних дій, зокрема, на території Ізюмського району Харківської області, та у визначені Договором строки, або що здійснювались повідомлення про наміри отримати товар (листи, повідомлення, пропозиції тощо) здійснити постачання товару на склад покупця на території, де не відбуваються активні бойові дії.

Таким чином, у зв`язку із невчиненням покупцем дій щодо отримання товару за Договором, відповідач стверджує, що позивач, в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України прострочив виконання свого обов`язку, визначеного Договором, а також не мав можливості прийняти товар через наявність на його боці надзвичайних та невідворотних обставин (обставини непереборної сили або форс-мажор), що прямо впливають на можливість виконання обов`язку кредитора прийняти належне виконання - отримати товар за визначеним Договором місцем поставки.

Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що ним не допущено прострочення виконання зобов`язання за Договором.

Враховуючи викладене, відповідач вважає відсутніми підстави для повернення попередньої оплати за товар за Договором.

Як наслідок, відповідач, посилаючись на положення частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, вважає, що, не зважаючи на утилізацію партій товару, в силу ведення бойових дій та через ненадання позивачем, в силу пункту 4.5. Договору, ветеринарного свідоцтва відповідачу, позивач не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок і, як наслідок, виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання з поставки курчат є відстроченим на час прострочення кредитора, тобто, до моменту надання позивачем відповідачу відповідного ветеринарного свідоцтва та інформації щодо того, куди саме повинен бути поставний товар.

Норми права, що підлягають застосуванню

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах.

Аналогічне положення закріплене і у статті 613 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

За результатами аналізу матеріалів справи, з урахуванням аргументів сторін, суд дійшов таких висновків.

Суд акцентує увагу сторін, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносини - матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

У даній справі предметом позову є вимога позивача про повернення сплаченої суми попередньої оплати, а предметом спору власне сума попередньої оплати.

Судом застосовано також аналогічну правову позицію, що міститься у висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 12.06.2019 у справі № 916/542/18, від 01.08.2019 у справі № 916/1743/18.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з усталеною судовою практикою, попередня оплата товару є саме авансом, а не завдатком. Подібні висновки підтверджені правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 25.09.2012 у справі № 6-82цс13 та від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12 та Верховним Судом у постановах від 30.01.2019 № 461/5297/16-ц (провадження № 61-22017св18), від 17.06.2021 у справі № 711/5065/15-ц.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Враховуючи, що сума авансу повинна бути повернута, у будь-якому випадку, невиконання стороною договору взятого на себе зобов`язання в частині поставки товару (незалежно від того, з чиєї вини сталось таке невиконання) та беручи до уваги те, що, як предмет позову, так і предмет спору, стосуються виключно питання наявності законних підстав для повернення відповідачем отриманої від позивача суми авансу, судом не беруться до уваги аргументи відповідача щодо підстав та обставин неможливості виконати ним взяті на себе за договором № 19/04/2021 зобов`язання щодо поставки курчат бройлера кросу ROSS 308, COBB 500.

У постанові від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що при вирішенні подібних спорів щодо повернення спірної суми попередньої оплати, слід належним чином визначити, чи припинена дія відповідного договору поставки, чи існують між сторонами інші договірні відносини або усні домовленості між ними, а звідси встановити, на якій підставі та за який товар перерахована позивачем спірна сума передоплати.

Згідно з пунктом 11.1. договору № 19/04/2021, вказаний договір діє до 09.03.2022, але, в будь-якому випадку, до проведення повних взаєморозрахунків між сторонами.

Особливістю виокремленого вище пункту, на переконання суду, є чітка лінгвістична структура речення, що унеможливлює амбівалентне його трактування щодо визначення сторонами строку дії Договору, а саме: договір діє до моменту проведення повних взаєморозрахунків між сторонами.

Враховуючи, що позивач здійснив лише попередню оплату, а товар не було поставлено, в силу статей 509, 526, частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, між сторонами, на момент вирішення судом спору, наявні, в тому числі, відносини майнового характеру, а саме: оскільки товар не було поставлено, позивач має право, в силу положень Цивільного кодексу України, вимагати повернення здійсненої попередньої оплати (тобто, проведення повного взаєморозрахунку між сторонами шляхом повернення відповідачем позивачу відповідної грошової суми). При цьому, судом враховано, що відповідачем не заперечується той факт, що позивачем здійснена попередня оплата саме за договором поставки № 19/04/2021 від 19.04.2021 і те, що спірні поставки товару не були здійснені, що підтверджується, в тому числі, наданими суду позивачем копіями договору та відповідних платіжних доручень.

Зважаючи на вказане, позовні вимоги про повернення попередньої оплати підлягають задоволенню, при чому, не залежно від того, з чиєї вини не відбулась поставка товару у визначений Договором строк, оскільки обставини вини у невиконанні зобов`язання мають встановлюватись у разі сплати завдатку в аналогічних правовідносинах, тоді як для сум з правовою природою авансу, як у даних правовідносинах сторін справи, причини, що унеможливили виконання зобов`язань, за який сплачений такий аванс, значення не мають.

Відносно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями на території України, суд зазначає таке.

Приписами частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналогічне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте, відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.

Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов`язання або до настання відповідного обов`язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладені висновки про те, що:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до пункту 9.2. Договору сторона, що посилається на обставини непереборної сили, зобов`язана у триденний строк з моменту виникнення таких обставин поінформувати іншу сторону про їх настання у письмовій формі; на вимогу іншої сторони має бути наданий посвідчувальний документ, виданий Торгово-промисловою палатою (іншим уповноваженим органом) України. Інформація повинна містити дані про характер обставин, а також за можливістю оцінку їх впливу на виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором і на термін виконання зобов`язань.

До матеріалів справи наданий загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорними обставинами військову агресію Російської Федерації проти України.

Ані Відповідачем, ані позивачем, в порядку пункту 9.2. Договору, не було поінформовано іншу сторону в письмовій формі про виникнення обставини непереборної сили, не зазначено, з урахуванням вищевказаних позицій Верховного Суду, які обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов пункту 9.2. Договору, обома сторонами не застосований порядок врахування форс-мажорних обставин, не доведений їх вплив на виконання спірних зобов`язань.

Стосовно неповідомлення позивачем конкретної адреси постачання товару, судом враховано, що вказані адреси погоджені сторонами у Договорі, відносно тверджень відповідача про те, що позивачем не надано доказів можливості отримання товару за вказаними у Договорі адресами після початку активних воєнних дій, зокрема, на території Ізюмського району Харківської області, судом враховано, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу повідомлення в порядку пункту 4.6. Договору про неможливість прийняти партію товару, при цьому, у разі наявності у постачальника сумнівів щодо можливості покупця прийняти товар, відповідач не був позбавлений права з`ясувати відповідні обставини шляхом звернення до позивача, проте, матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачем відповідних заходів, спрямованих на належне виконання зобов`язання щодо поставки товару за Договором, натомість, згідно з наданими відповідачем доказами, спірні партії товару, які підлягали поставці позивачу, були утилізовані відповідачем, відтак, доводи відповідача про обов`язок позивача підтвердити можливість прийняття товару відхиляються судом як безпідставні і необґрунтовані.

Згідно з пунктом 4.5. Договору поставка здійснюється за умови завчасного отримання покупцем відповідного дозволу ветеринарної служби на завезення товару із інкубатора постачальника.

За умовами Договору не вбачається обов`язку покупця надавати постачальнику дозвіл ветеринарної служби на завезення товару з інкубатора постачальника або докази отримання відповідного дозволу для підтвердження здійснення поставки кожної окремої партії товару, натомість, за наявними матеріалами справи, графіком поставок товару, що передбачений Додатком № 5 до Договору та поясненнями обох сторін, до спірних партій поставок товару, попередні партії поставки аналогічного товару за Договором вже були здійснені належним чином без будь-яких зауважень щодо наявності дозвільних документів у позивача, відтак, з урахуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, суд дійшов висновку про відсутність перешкоди для відповідача у здійсненні поставок товару за Договором за пунктом 4.5 Договору, оскільки до спірних партій товару він поставки аналогічного товару здійснював без зауважень.

У справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010, справа "Руїс Торіха проти Іспанії", рішення від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін у процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Як визначено Верховним Судом, справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Европейський суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, у свою чергу, звертає увагу на те, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов (вх. №363/22 від 28.04.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Нова» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» про повернення попередньої оплати задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морозівська Птахофабрика» (07526, Київська обл., Баришівський р-н, с. Морозівка, вул. Садова, буд. 9, код ЄДРПОУ 33889787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Нова» (61002, м. Харків, вул. Чернишевського, буд. 66, адреса для листування: 79026, м. Львів, вул. Івана Чмоли, буд. 2, код ЄДРПОУ 34328899) попередню оплату в розмірі 1978684,29 грн. (один мільйон дев`ятсот сімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні двадцять дев`ять копійок) за договором поставки №19/04/2021 від 19 квітня 2021 року та 28439,76 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень сімдесят шість копійок) сплаченого судового збору за подання позову.

3. Судові витрати відповідача залишити за відповідачем.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.09.2022.

Суддя С.О. Саванчук