Рішення

від 15.09.2022 по справі 914/1563/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2022 Справа № 914/1563/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Сташківа Віктора Ігоровича

до відповідача Комунального підприємства "Школяр"

про стягнення 843536,61 грн.

за участю представників:

від позивача Сташків В.І.

від відповідача Моцак М.С.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Фізичною особою-підприємцем Сташків Віктор Ігорович до відповідача Комунального підприємства "Школяр" про стягнення 843536,61 грн., з яких 477078,30 грн. основний борг, 151605,96 грн. пені, 128782,52 грн. інфляційних втрат та 86069,83 грн. 10% річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.

Представник позивача подав заяву (вх.№18989/22 від 13.09.2022р.) про згоду на зменшення розміру пені, в якій Фізична особа-підприємець Сташків Віктор Ігорович зазначає, що не заперечує проти зменшення розміру пені на 5% (п`ять відсотків).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з врахуванням заяви (вх.№18989/22 від 13.09.2022р.) про згоду на зменшення розміру пені підтримав повністю, позовні вимоги просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.

Представник відповідача подав клопотання (вх.№18991/22 від 13.09.2022р.), в якому Комунальне підприємство "Школяр" зазначає, що підприємство на даний час не здійснює господарської діяльності та перебуває в стані припинення відповідно до рішення сесії Червоноградської міської ради №1255 від 14.04.2022р. "Про припинення юридичної особи комунального підприємства «Школяр» шляхом ліквідації». Як вказано у клопотанні, у зв`язку із скрутним фінансово-економічним становищем, що склалося на підприємстві з незалежних від нього причин та його ліквідацією, Комунальне підприємство "Школяр" просить суд зменшити розмір пені та судового збору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив таке.

01.09.2016р. між Фізичною особою-підприємцем Сташківим Віктором Ігоровичем (постачальник) та Комунальним підприємством "Школяр" (покупець) укладено договір поставки №79/А, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити "товар".

Згідно із пунктом 2.1. договору, кількість та ціна товару кожної поставки визначається згідно накладної на товар, виставленої постачальником покупцю, за цим договором.

Пунктами 3.1. та 3.3. договору передбачено, що оплата повинна проводитись згідно накладної. Оплата за товар проводиться не пізніше 21 (двадцяти одного) календарних днів з моменту передачі його покупцю.

Відповідно до пункту 8.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення пені, за кожен день прострочення виплати, із застосуванням періоду нарахування пені у два роки та позовної давності до її стягнення у три роки.

Згідно із пунктом 8.3. договору, у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику, окрім оплати вартості товару, 10% річних за користування чужими коштами.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.09.2017р. Якщо сторони даного договору не виступили з пропозицією про його припинення, договір вважається продовженим на цей самий строк і на цих самих умовах.

Як зазначено у позовній заяві, позивач свої зобов`язання щодо поставки товару покупцю виконав в повному обсязі, однак відповідач порушив умови договору в частині здійснення оплати за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 477078,30 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку щодо здійснення оплати за поставлений товар, позивач на підставі пункту 8.2. нарахував Комунальному підприємству "Школяр" пеню в розмірі 151605,96 грн.

Крім того, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 8.3. договору, позивачем нараховано відповідачу 128782,52 грн. інфляційних втрат та 86069,83 грн. 10% річних.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з Комунального підприємства "Школяр" 843536,61 грн., з яких 477078,30 грн. основний борг, 151605,96 грн. пеня, 128782,52 грн. інфляційні втрати та 86069,83 грн. 10% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав. Однак, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені у зв`язку із його скрутним фінансово-економічним становищем, що склалося на підприємстві з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 01.09.2016р. між Фізичною особою-підприємцем Сташківим Віктором Ігоровичем (постачальник) та Комунальним підприємством "Школяр" (покупець) укладено договір поставки №79/А, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити "товар".

Факт поставки позивачем відповідачу товару за вказаним договором підтверджується такими видатковими накладними: №Б-00000204 від 28.11.2019р. на суму 4807,20 грн., №Б-00000205 від 02.12.2019р. на суму 18568,40 грн., №Б-00000206 від 05.12.2019р. на суму 10950,00 грн., №Б-00000207 від 09.12.2019р. на суму 7146,00 грн., №Б-00000208 від 12.12.2019р. на суму 1746,40 грн., №Б-00000209 від 16.12.2019р. на суму 4088,40 грн., №Б-00000210 від 19.12.2019р. на суму 12202,40 грн., №Б-00000211 від 23.12.2019р. на суму 5311,10 грн., №Б-00000113 від 03.01.2020р. на суму 1380,00 грн., №Б-00000114 від 09.01.2020р. на суму 11411,60 грн., №Б-00000115 від 16.01.2020р. на суму 14618,30 грн., №Б-00000116 від 23.01.2020р. на суму 3951,00 грн., №Б-00000117 від 27.01.2020р. на суму 14073,20 грн., №Б-00000118 від 30.01.2020р. на суму 9398,40 грн., №Б-00000119 від 06.02.2020р. на суму 13621,20 грн., №Б-00000120 від 13.02.2020р. на суму 8004,00 грн., №Б-00000121 від 20.02.2020р. на суму 2862,00 грн., №Б-00000122 від 24.02.2020р. на суму 4884,10 грн., №Б-00000123 від 27.02.2020р. на суму 8859,60 грн., №Б-00000124 від 02.03.2020р. на суму 12576,40 грн., №Б-00000053 від 04.09.2020р. на суму 27400,70 грн., №Б-00000054 від 07.09.2020р. на суму 14059,50 грн., №Б-00000055 від 10.09.2020р. на суму 20138,96 грн., №Б-00000056 від 21.09.2020р. на суму 12078,60 грн., №Б-00000062 від 28.09.2020р. на суму 4996,80 грн., №Б-00000064 від 01.10.2020р. на суму 1350,40 грн., №Б-00000066 від 05.10.2020р. на суму 4112,70 грн., №Б-00000067 від 08.10.2020р. на суму 2025,60 грн., №Б-00000068 від 12.10.2020р. на суму 4519,90 грн., №Б-00000069 від 15.10.2020р. на суму 5044,00 грн., №Б-00000070 від 26.10.2020р. на суму 1856,80 грн., №Б-00000071 від 29.10.2020р. на суму 9907,70 грн., №Б-00000072 від 02.11.2020р. на суму 168,80 грн., №Б-00000075 від 05.11.2020р. на суму 2418,80 грн., №Б-00000076 від 09.11.2020р. на суму 10443,00 грн., №Б-00000086 від 12.11.2020р. на суму 7420,10 грн., №Б-00000087 від 16.11.2020р. на суму 3935,30 грн., №Б-00000089 від 19.11.2020р. на суму 12525,90 грн., №Б-00000102 від 26.11.2020р. на суму 6042,30 грн., №Б-00000104 від 03.12.2020р. на суму 8841,30 грн., №Б-00000106 від 10.12.2020р. на суму 7546,50 грн., №Б-00000109 від 17.12.2020р. на суму 3241,50 грн., №Б-00000001 від 25.01.2021р. на суму 14693,00 грн., №Б-00000002 від 01.02.2021р. на суму 15415,60 грн., №Б-00000003 від 08.02.2021р. на суму 6492,90 грн., №Б-00000009 від 15.02.2021р. на суму 19838,80 грн., №Б-00000011 від 22.02.2021р. на суму 15577,70 грн., №Б-00000012 від 01.03.2021р. на суму 6234,00 грн., №Б-00000014 від 08.03.2021р. на суму 8813,40 грн., №Б-00000015 від 15.03.2021р. на суму 1129,20 грн., №Б-00000016 від 22.03.2021р. на суму 7894,80 грн., №Б-00000017 від 29.03.2021р. на суму 3245,70 грн., №Б-00000018 від 05.04.2021р. на суму 3909,60 грн., №Б-00000019 від 26.04.2021р. на суму 12856,80 грн., №Б-00000020 від 10.05.2021р. на суму 4281,00 грн., №Б-00000021 від 17.05.2021р. на суму 13540,20 грн., №Б-00000023 від 24.05.2021р. на суму 2012,40 грн. та №Б-00000024 від 31.05.2021р. на суму 900,00 грн.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 477369,96 грн.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог та як підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 477078,30 грн. Крім того, слід зазначити, що розмір вказаної заборгованості відображено також в акті звірки взаємних розрахунків станом на 12.07.2022р., що підписаний між Фізичною особою-підприємцем Сташківим Віктором Ігоровичем та директором Комунального підприємства "Школяр".

Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 477078,30 грн. основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 151605,96 грн. пені суд зазначає таке.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст. 232 ГК України).

Як встановлено судом, відповідно до пункту 8.2. договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення пені, за кожен день прострочення виплати, із застосуванням періоду нарахування пені у два роки та позовної давності до її стягнення у три роки.

Однак, як вбачається із розрахунку пені, позивач всупереч пункту 8.2. договору здійснює її нарахування понад два роки у зв`язку з несплатою за поставлений товар по таких видаткових накладних: №Б-00000204 від 28.11.2019р. на суму 4807,20 грн., №Б-00000205 від 02.12.2019р. на суму 18568,40 грн., №Б-00000206 від 05.12.2019р. на суму 10950,00 грн., №Б-00000207 від 09.12.2019р. на суму 7146,00 грн., №Б-00000208 від 12.12.2019р. на суму 1746,40 грн., №Б-00000209 від 16.12.2019р. на суму 4088,40 грн., №Б-00000210 від 19.12.2019р. на суму 12202,40 грн., №Б-00000211 від 23.12.2019р. на суму 5311,10 грн., №Б-00000113 від 03.01.2020р. на суму 1380,00 грн., №Б-00000114 від 09.01.2020р. на суму 11411,60 грн., №Б-00000115 від 16.01.2020р. на суму 14618,30 грн., №Б-00000116 від 23.01.2020р. на суму 3951,00 грн., №Б-00000117 від 27.01.2020р. на суму 14073,20 грн., №Б-00000118 від 30.01.2020р. на суму 9398,40 грн., №Б-00000119 від 06.02.2020р. на суму 13621,20 грн., №Б-00000120 від 13.02.2020р. на суму 8004,00 грн., №Б-00000121 від 20.02.2020р. на суму 2862,00 грн., №Б-00000122 від 24.02.2020р. на суму 4884,10 грн., №Б-00000123 від 27.02.2020р. на суму 8859,60 грн., №Б-00000124 від 02.03.2020р. на суму 12576,40 грн.

По решта видаткових накладних нарахування пені позивачем здійснено у відповідності до пункту 8.2. договору, тобто в межах двохрічного строку її нарахування з моменту прострочення виконання обов`язку зі сплати за поставлений товар по цих накладних.

Отже з огляду на вказане, судом було здійснено перерахунок пені та встановлено, що її розмір в межах заявлених позивачем періодів нарахування становить не 151605,96 грн., а 134061,19 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає таке.

Частиною 1 статі 550 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

В свою чергу, право господарського суду зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, безпосередньо визначається дефініціями частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Господарський суд не застосовує матеріальний закон в частині врахування значного розміру неустойки, як критерій для її зменшення порівняно з розміром збитків кредитора, оскільки не встановлював наявність у позивача збитків через порушення відповідачем зобов`язань за договором у спірний період. Суд зазначає, що доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять.

В свою чергу, як вже було зазначено, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов`язує з наявністю також інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, суд приймає до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі N 916/65/18, від 03.07.2019 у справі N 917/791/18, від 22.10.2019 у справі N 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі N 902/855/18, від 27.01.2020 у справі N 916/469/19, від 04.02.2020 у справі N 918/116/19.

При цьому слід враховувати, що правила статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі N 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі N 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі N 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі N 904/4083/18).

Обгрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що підприємство на даний час не здійснює господарської діяльності та перебуває в стані припинення відповідно до рішення сесії Червоноградської міської ради №1255 від 14.04.2022р. "Про припинення юридичної особи комунального підприємства «Школяр» шляхом ліквідації», у зв`язку з чим на даний час перебуває у скрутному фінансово-економічному становищі.

Як встановлено судом, Фізична особа-підприємець Сташків Віктор Ігорович погоджується на зменшення розміру пені на 5%, що свідчить про відсутність порушення балансу, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Приймаючи до уваги вищенаведене, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, фінансове становище відповідача, враховуючи причини та наслідки неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати та ступінь вини відповідача, поведінку винної сторони, винятковість обставин, а також те, що позивачем погоджено часткове зменшення суми нарахованої пені, суд дійшов висновку про можливість застосувати частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір пені на 5%.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 127358,13 грн. пені.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, згідно із пунктом 8.3. договору, у разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику, окрім оплати вартості товару, 10% річних за користування чужими коштами.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 10% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 128782,52 грн. інфляційних втрат та 86069,83 грн. 10% річних є обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 12653,05 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.2608444610.1 від 15.07.2022р.

Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 12389,88 грн. витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Школяр" (80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Миру, будинок 7/1, ідентифікаційний код 19175328) на користь Фізичної особи-підприємця Сташківа Віктора Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 477078,30 грн. основного боргу, 127358,13 грн. пені, 128782,52 грн. інфляційних втрат, 86069,83 грн. 10% річних та 12389,88 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.09.2022р.

Суддя Петрашко М.М.