Ухвала

від 26.09.2022 по справі 914/2255/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.09.2022Справа№ 914/2255/22

За позовом:Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автобаза №1», м. Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Солюшн Груп», м. Київпро:стягнення заборгованості Суддя Крупник Р.В.

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТДВ «Львівська автобаза №1» до ТОВ «Бізнес Солюшн Груп» про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 17.01.2022 між ТДВ «Львівська автобаза №1» (виконавець) та ТОВ «Бізнес Солюшн Груп» (замовник) укладено Договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №382/17012022, згідно із яким виконавець зобов`язувався виконати міжнародне перевезення за маршрутом Київ (Україна) Елгава (Латвія). Умовами договору передбачено, що вартість послуг із перевезення складає 38400,00 грн. на дату вивантаження шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок виконавця протягом 14 днів з моменту одержання оригіналів документів, що підтверджували перевезення.

Як зазначає ТДВ «Львівська автобаза №1» свої зобов`язання за договором воно виконало належним чином. Разом з цим, ТОВ «Бізнес Солюшн Груп» не сплатило вартості наданих послуг, у зв`язку із чим у нього існує заборгованість у розмірі 38400,00 грн.

Оскільки заходи досудового врегулювання спору не призвели до погашення заборгованості, ТДВ «Львівська автобаза №1» звернулось до суду із цим позовом.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, а також доданих до неї документів, суд зазначає наступне.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що господарським процесуальним кодексом визначається юрисдикція та повноваження господарських судів, а також встановлюється порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За загальним правилом територіальна юрисдикція розгляду справ господарськими судами залежить від місця проживання чи місцезнаходження відповідача у справі, оскільки позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ст. 27 ГПК України).

Разом з тим, в ст. 29 ГПК України містяться винятки з загального правила, які надають право позивачу за своїм вибором визначати територіальну підсудність справ.

Одним із таких винятків є те, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 5 ст. 29 ГПК України).

Відтак, норми ч. 5 ст. 29 ГПК України надають позивачу пред`являти позови до господарського суду за місцем виконання цих договорів лише за наявності однієї з таких умов:

1) якщо в договорі визначено місце його виконання;

2) якщо виконувати договір в силу його особливості можна тільки в певному місці.

У разі якщо в договорі не визначено місце його виконання або зі специфіки спірних відносин не вбачається можливість виконання договору в певному місці, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем, як перевізником пред`явлено позов до відповідача, як замовника про стягнення заборгованості за надані послуги перевезення. При цьому, місцезнаходження відповідача є м. Київ.

Обгрунтовуючи подання даного позову до Господарського суду Львівської області, позивач покликається на норми ч. 5 ст. 29 ГПК України, а також положення ст. 532 ЦК України в контексті визначення місця виконання договору, якщо таке не передбачено самим договором.

Зокрема, як зазначає позивач, згідно п. 4 ч. 2 ст. 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться, зокрема, за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання.

З цього приводу суд зазначає, що в даній справі правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі перевезення вантажів автомобільним транспортом №385 від 17.01.2022 та Заявці про надання послуг перевезення вантажу №382/17012022.

З умов договору та заявки вбачається (і вказане не заперечується позивачем), що в них сторони не визначили місця виконання договірних зобов`язань сторін, в т.ч. і зобов`язання відповідача по оплаті за виконані роботи.

Зокрема, за умовами Заявки про надання послуг перевезення вантажу №382/17012022 позивач зобов`язався виконати міжнародне перевезення за маршрутом Київ (Україна) Елгава (Латвія), а відповідач оплатити це перевезення

При цьому, як передбачено п. 6.2. Договору №385 від 17.01.2022 розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 15 банківських днів з дати розвантаження і по отриманню оригіналів перевізних документів, якщо інше не узгоджено у договорі-заявці.

У договорі-заявці передбачено умову щодо безготівкового перерахування 38400,00 грн. протягом 15 банківських днів після надходження оригіналів документів.

Суд зазначає, що грошове зобов`язання не належить до зобов`язань виконання котрих в розумінні ч. 5 ст. 29 ГПК України можливе тільки в певному місці. Це підтверджується тим, що ч. 1 ст. 532 ЦК України надає сторонам можливість, в першу чергу, визначити місце виконання цього зобов`язання в договорі. І лише якщо в договорі не визначено місця його виконання, то застосуванню підлягають загальні правила виконання цього зобов`язання передбачені ч. 2 ст. 532 ЦК України.

Таким чином, оскільки умовами укладеного між сторонами договору не визначено конкретного місця його виконання, а саме по собі грошове зобов`язання відповідача не є таким, яке через його особливість належить виконувати тільки в певному місці, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування у даній справі правила альтернативної підсудності передбаченого ч. 5 ст. 29 ГПК України.

При цьому, не заслуговують на увагу покликання позивача на ч. 2 ст. 532 ЦК України, оскільки норми відповідної статті не можна розглядати в сукупності із нормами ч. 5 ст. 29 ГПК України, адже вони є взаємовиключними. Так, як вже зазначалося вище, можливість застосування норм ч. 5 ст. 29 ГПК України напряму залежить від вказівки в договорі на місце його виконання. Водночас, можливість застосування положень ч. 2 ст. 532 ЦК України залежить від відсутності вказівки в договорі на місце його виконання.

З огляду на викладене, підсудність розгляду даної справи повинна визначатися за загальними правилами підсудності передбаченими ч. 1 ст. 27 ГПК України, а не за правилами альтернативної підсудності.

Як уже зазначалось вище, згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 45-49, оф. 307.

За таких обставин, вказаний позов повинен був пред`являтись згідно вимог ч. 1 ст. 27 ГПК України до Господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 24, 27, 29, 31, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ТДВ «Львівська автобаза №1» до ТОВ «Бізнес Солюшн Груп» про стягнення заборгованості, з долученими до неї матеріалами, передати за територіальною підсудністю Господарському суду м. Києва (01054, м. Київ вул. Богдана Хмельницького, 44В).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-259 ГПК України.

Суддя Крупник Р.В.