Рішення

від 23.09.2022 по справі 918/478/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2022 р. м. РівнеСправа № 918/478/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький піщаний кар`єр"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Семікс Бетон"

про стягнення заборгованості 979 455,66 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Острозький піщаний кар`єр" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Семікс Бетон" про стягнення заборгованості 979 455,66 грн., з яких 843 102,28 грн. - основного боргу, 121 179,59 грн. - інфляційних втрат, 15 173,79 грн. - 3% річних.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив поставку товару відповідачу - піску будівельного, згідно укладеного Договору купівлі-продажу №6 від 17.06.2020. Проте відповідач не оплатив частину коштів за отриманий пісок у строки, убомовлені Договором. Тому позивач, посилаючись на ст.625 ЦК України, нарахував інфляційні втрати та 3% річних.

12 вересня 2022 року представник позивача подав заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення 500 000 грн основного боргу, решту позовних вимог підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач відзиву на позов не подав, вимог не заперечив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 03 серпня 2022 р. на 10:30 год.

Ухвалою від 03.08.2022 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 15 вересня 2022 р. на 15:00 год.

До канцелярії суду 15.09.2022 від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 500 000,00 грн. основного боргу, оскільки відповідачем сплачено борг у цій сумі згідно платіжного доручення №3945 від 09.08.2022.

Ухвалою від 15.09.2022 року розгляд справи відкладено на 23 вересня 2022 року.

У судове засідання 23.09.2022 представники позивача та відповідача не з`явилися.

Представники позивача та відповідача повідомлені про дату, місце та час слухання справи належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд прийшов до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Острозький піщаний кар`єр"(надалі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕМІКС БЕТОН" (надалі- Покупець) був укладений Договір №6 від 17 червня 2020 року купівлі-продажу, згідно умов якого (п. 1.1.) Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець належним чином прийняти і оплатити наступний товар: пісок будівельний вартістю 111,00 гривень за одну тонну з ПДВ. У вартість піску включені витрати на завантаження на транспортний засіб представлений Покупцем (арк.с.8-9).

За умовами п. 2.1. договору строк поставки на протязі 1 дня з моменту письмової заявки Покупця. Вид транспорту й базис поставки визначається Покупцем та попередньо погоджується з Продавцем. Поставка вважається завершеною, а Продавець таким що виконав свої зобов`язання з моменту відвантаження Товару на транспортний засіб представлений Покупцем. Факт поставки Товару підтверджується накладною підписаною як зі сторони Продавця так і представника Покупця (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору строк, порядок і форма розрахунків безготівкова. Строк оплати - передоплата. У виняткових випадках за погодженням з Продавцем можлива поставка без передоплати за умови проведення розрахунків на протязі 7 робочих днів з моменту відвантаження Товару (п. 2.3.1. Договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором. Передача у власність (поставка) Товару за цим Договором здійснюється протягом 1 (одного) року з моменту укладання цього Договору. У випадках, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінченн цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонговується (продовжується) ще на 1 (один) рік.. У випадку передачі у власність (поставки) Товару Покупцеві за цим Договором після спливу строку, передбаченого абзацом 2 цього пункту, Покупець зобов`язується повністю оплатити такий Товар (п. 3.1. Договору).

Договір підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача, та скріплений відбитками печаток.

Додатком №1 від 01.06.2021 до Договору купівлі-продажу №6 від 17 червня 2020 року сторони домовились доповнити договір наступним, а саме виклавши п. 1.1.1 у редакції : "Найменування товару: пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів конструкцій і робіт вартістю 121,00 гривень за одну тонну з ПДВ. У вартість піску включені витрати на завантаження на транспортний засіб представлений Покупцем."

Додатком №2 від 01.08.2021 до Договору купівлі-продажу №6 від 17 червня 2020 року сторони домовились доповнити договір наступним, а саме виклавши п. 1.1.1 у редакції : "Найменування товару: пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів конструкцій і робіт вартістю 121,20 гривень за одну тонну з ПДВ. У вартість піску включені витрати на завантаження на транспортний засіб представлений Покупцем."

Згідно видаткових накладних за період з 28.07.2020 р. по 23.02.2022 року Позивачем було здійснено поставку Товару для Відповідача окремими партіями на загальну суму 6 491 900, 44 грн. (арк.с. 16).

Відповідач оплатив поставлений Товар лише частково, на загальну суму 5 648 798,16 коп. Факт часткової оплати за поставлений товар підтверджується фільтрованими банківськими виписками по рахунку Позивача за період з 01.07.2020 р. по 08.07.2022 р., що містяться в матеріалах справи.

Станом на час звернення з даним позовом до суду неоплаченою була заборгованість за поставлений товар (пісок будівельний) в розмірі 843 102,28 грн.

У процесі розгляду справи у Господарському суді Рівненської області позивачем було подано докази часткової оплати заборгованості за отриманий пісрк. А саме, надано: платіжне доручення № 3945 від 09.08.2022 року на суму 500 000,00 грн. та бухгалтерську довідку від 14.09.2022 року.

Таким чином вбачається, що відповідач частково сплатив борг в сумі 5000 000,00 грн за придбаний товар, а саме: пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів конструкцій і робіт. Так, неоплаченим залишається заборгованість в сумі 343 102, 28 грн.

Посилаючись на ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 15 173,79 грн. 3% річних та 121 179,59 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором купівлі-продажу, та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Судом із фактичних обставин справи встановлено, що зобов`язання сторін ґрунтуються на договорі поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту статті 516 ЦК України слідує, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Отже, наявність простроченої заборгованості підтверджена належними та допустимими доказами.

Матеріали справи свідчать, що після відкриття провадження у ній відповідач здійснив оплату боргу за отриманий товар у сумі 500 000,00 грн.

Таким чином станом на 23.09.2022 р. відсутній предмет спору у цій частині позовних вимог.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення 500 000,00 грн. провадження у справі №918/478/22 у цій частині підлягає закриттю.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 343 102,28 грн. основного боргу.

Керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 121 179,59 грн. інфляційного збільшення заборгованості та 15 173,79 грн. 3% річних.

В частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи, судом встановлено порушення відповідачем умов Договору в частині прострочення строків оплати вартості поставленого товару.

При цьому, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки в тому числі передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України викладена також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

У постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Щодо розміру та періоду нарахувань інфляційних, суд зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду про стягнення боргу за товар, який був отриманий відповідачем протягом 2021-2022 р.

При перевірці поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом з`ясовано, що позивачем на борг 843 102,28 грн., який виник за отриманий відповідачем товар у жовтні 2021 року-лютого 2022 р. нараховано інфляційні 121 179,59 грн.

Суд здійснив власний розрахунок, використовуючи калькулятор інформаційно-правової системи "LIGA360: Ліга:Закон Юрист" та встановив, що арифметично вірною є сума інфляційних втрат - 95 722,16 грн. за період з 01.11.2021 по 18.04.2022 на борг 843 102,28 грн.

Отже, позовна вимога в частині стягнення інфляційних втрат підлягає частковому задоволеню в сумі 95 722,16 грн. У стягненні решти 25 457,43 грн. слід відмовити.

Щодо нарахованих 3% річних слід вказати таке.

Суд, перевіряючи правильність обрахунку 3% річних в сумі 15 173,79 грн. встановив, що вони нараховані позивачем за період з 01.11.2021 по 18.04.2022 на борг 843 102,28 грн.

Суд здійснив власний розрахунок, використовуючи калькулятор інформаційно-правової системи "LIGA360: Ліга:Закон Юрист" та встановив, що арифметично вірною є сума 3% річних - 9 355,94 грн. за період з 01.11.2021 по 18.04.2022 на борг 843 102,28 грн.

Отже, позовна вимога в частині стягнення 3% річних підлягає частковому задоволеню в сумі 9 355,94 грн. У стягненні решти 5 817,85 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що у частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 343 102,28 грн. основного боргу, 95 722,16 грн. інфляційних втрат та 9 355,94 грн. 3% річних позов належить задоволити. В частині позовних вимог про стягнення 500 000,00 грн. провадження у справі №918/478/22 належить закрити. В іншій частині вимог про стягнення 25 457,43 грн. інфляційних втрат та 5817,85 грн. 3% річних - у позові слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 14 691,84 грн. та 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

23.09.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький піщаний кар`єр" надійшла заява про повернення судового збору у сумі 7 500,00 грн. з державного бюджету на підставі ч.1 п.5 ст.7 ЗУ "Про судовий збір".

Частиною 4 статті 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Враховуючи викладене, судовий збір, сплачений позивачем в розмірі 7 500, 00 грн. підлягає поверненню.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у сумі 6 722,71 грн., з огляду на часткове задоволення позову. Решта сплаченого судового збору в сумі 469,13 грн. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Семікс Бетон" (33009, Рівненська область, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 112Б, код ЄДРПОУ 42015276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Острозький піщаний кар`єр" (35809, Рівненська область, Острозький район, село Вельбівно, вул. Гагаріна, 16, код ЄДРПОУ 38863428) - 343 102 (триста сорок три тисячі сто дві) грн. 28 коп. основного боргу, 9 355 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн. 94 коп. 3% річних, 95 722 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот двадцять дві) грн. 16 коп. інфляційних втрат, 6 722 (шість тисяч сімсот двадцять дві) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі №918/478/22 в частині вимог про стягнення 500 000,00 грн. основного боргу.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 25 457,43 грн. інфляційних втрат та 5817,85 грн. 3% річних.

5. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Острозький піщаний кар`єр" (35809, Рівненська область, Острозький район, село Вельбівно, вул. Гагаріна, 16, код ЄДРПОУ 38863428) - 7 500 (сім тисяч п`ятсот) 00 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №1190 від 12.07.2022, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №918/478/22. Ухвалу видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 вересня 2022 року.

Суддя Бережнюк В.В.