Постанова

від 26.09.2022 по справі 473/247/22

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/247/22

Провадження №3-зв/472/2/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про задоволення заяви судді про самовідвід

26 вересня 2022 року смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Камашевої Т.В.,

прокурора - Каплуна О.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду№3смт.Веселинове заявусудді Веселинівськогорайонного судуМиколаївської областіТустановського А.О.про самовідвідвід розгляду справи про адміністративне правопорушення №473/247/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2022 року до Веселинівського районного суду Миколаївської області за підсудністю з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла об`єднана справа про адміністративне правопорушення №473/247/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 13.09.2022 року дана справа передана на розгляд судді Тустановському А.О.

20 вересня 2022 року суддею Тустановським А.О. було заявлено про самовідвід від розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення.

Суддя Тустановський А.О. повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід належним чином.

Прокурор Каплун О.А. в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні заяви судді Тустановського А.О. з метою недопущення порушення строків розгляду справи по суті.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник Вуїв О.В. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином 21.09.2022 року, що підтверджується довідкою про доставку SMS повідомлення та роздруківкою суду про отримання судової повістки на електронну адресу захисника. 26.09.2022 року захисник Вуїв О.В. надала до суду заяву про розгляд заяви про самовідвід у відсутність її та у відсутність ОСОБА_1 , при вирішенні заяви про самовідвід покладаються на розсуд суду.

Представник Національного агенства з питань запобігання корупції в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином 21.09.2022 року, що підтверджується електронним листом, будь-яких заяв до суду не подано.

Зі змісту ст.81 КПК України вбачається, що неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також судді, якому заявлено відвід, не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи те, що учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви про самовідвід, суд вважає за можливе розглядати дану заяву у їх відсутність, оскільки суд наразі не вирішує справу по суті, а лише вирішує про обґрунтованість чи необґрунтованість заявленого суддею самовідводу.

Заслухавши думкупрокурора КаплунаО.А.,вивчивши заявусудді ТустановськогоА.О.про самовідвід,матеріали справипро адміністративнеправопорушення,суд дійшовнаступного висновку.

Заява судді Тустановського А.О. про самовідвід вмотивована тим, що його дружина - ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем та зареєстрована в Вознесенському районі Миколаївської області. Звітність подає за місцем свого проживання, яку приймає, а також здійснює перевірку ОСОБА_1 , оскільки вона є службовою особою, на яку покладено обов`язки по прийняттю та перевірці звітів в Вознесенському районі. Тобто, ОСОБА_1 , як заступник начальника відділу, наділена повноваженнями щодо камеральних перевірок фінансової звітності юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. А тому в нього, як судді, наявний реальний конфлікт інтересів.

Статтею 7КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст.246КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, об`єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Згідно з п. 12 висновку N 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніви у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.

У п.п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 року зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

У цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Відповідно до п. п. 1-2, ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року суддя зобов`язаний, зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У статті 15 Кодексу суддівської етики України, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013 року, зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя заявляє про самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Тобто, розгляд справи суддею, щодо якого існують об`єктивні підстави для виникнення сумнівів у його неупередженості, є порушенням ним передбачених діючим законодавством обов`язків судді та правил суддівської етики.

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором чи забезпеченням судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності, про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року та у справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.

В той же час, у Кодексі Українипро адміністративніправопорушення відсутні норми, що регулюють підстави та порядок відводу (самовідводу) судді. Разом з тим відсутність в Кодексі Українипро адміністративніправопорушення правової регламентації процедури відводу або самовідводу судді не звільняє професійного суддю від виконання ним основного обов`язку по неупередженому розгляду справ.

У відповідності до п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року №34 роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно доКодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією Українита міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

У відповідності доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів»рішення Ради суддів України є обов`язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з`їзду суддів України.

Діюче законодавство України не передбачає заборону на застосування процесуальних норм за аналогією, якщо мета їх застосування направлена на здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності в силу вимог ст. 7 КУпАП.

Оскільки питання відводу судді чинним КУпАП не врегульоване, суддя керується п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, відповідно до якого наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, є обставиною, що виключає участь судді в кримінальному провадженні.

Таким чином,з оглядуна викладене,оскільки дружинасудді ТустановськогоА.О.є приватнимпідприємцем таподає фінансовузвітність уВознесенському районі,а особа,яка притягуєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 ,як службоваособа,здійснює камеральнуперевірку фінансовоїзвітності поВознесенському району,то для уникнення сумнівів щодо неупередженості судді Тустановського А.О. в очах стороннього спостерігача, забезпечення дотримання вимог суддівської етики, суд дійшов висновку про те, що заявлений суддею Тустановським А.О. самовідвід є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 246 КУпАП, 75-79, 81 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву суддіВеселинівського районногосуду Миколаївськоїобласті ТустановськогоА.О.про самовідвідвід розгляду справи про адміністративне правопорушення №473/247/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, - задовольнити.

Справу про адміністративне правопорушення №473/247/22 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, - передати до канцелярії Веселинівського районного суду Миколаївської області для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Постанова суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко