Постанова

від 06.12.2022 по справі 473/247/22

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/247/22

Провадження №3/472/265/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2022 року смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Камашевої Т.В.,

прокурора - Морозова Д.М.,

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Вуїв О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 смт. Веселинове матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Кременівка Веселинівського району Миколаївської області, освіта повна вища, вдова, яка працювала та нині працює на посадах: заступника начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вознесенського управління, заступника начальника Вознесенського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування, та заступника начальника Вознесенського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Миколаївській області, на утриманні неповнолітніх дітей не має, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Веселинівського районного суду за підсудністю з Миколаївського апеляційного суду надійшли об`єднані матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протоколи про адміністративні правопорушення №33-01/3 та №33-01/4 від 13.01.2022 року), в яких зазначено, що остання, будучи заступником начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вознесенського управління, заступником начальника Вознесенського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування, та заступником начальника Вознесенського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Миколаївській області, всупереч вимогам п.2, п.3 ч.1ст.28 ЗУ «Про запобігання корупції»не повідомила у встановленому Законом порядку про наявність в неї реального конфлікту інтересів, який виник у зв`язку з проведенням камеральних перевірок ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя", керівником яких є ОСОБА_2 , який також є керівником ТОВ "Гарант Агро", якому ОСОБА_1 надала в оренду земельну ділянку на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.11.2017 року, і в умовах реального конфлікту інтересів вчинила дії та прийняла рішення, а саме, провела камеральні перевірки податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за І, ІІ, ІІІ квартал 2020 року, поданих ПП "Воронівка Агро" (код ЄДРПОУ 38099931), податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІV квартал 2020 року, поданого ТОВ "Поріччя" (код ЄДРПОУ 35130892), керівником яких є ОСОБА_2 .

Тобто, в ОСОБА_1 під час проведення вказаних камеральних перевірок податкової звітності ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя" існував приватний інтерес, зумовлений її зацікваленістю у проведенні камеральних перевірок юридичних осіб, керівником яких є ОСОБА_2 , таким чином, щоб мінімізувати негативні наслідки для цих підприємств (застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового та іншого законодавства за результатами камеральних перевірок платників податків) для збереження у подальшому вигідних для неї договірних відносин з ТОВ "Гарант Агро" та його керівником ОСОБА_2 . Таким чином, при проведенні камеральних перевірок податкової звітності у ОСОБА_1 була наявна суперечність між приватним інтересом та її службовими повноваженнями, яка реально вплинула на об`єктивність та неупередженість прийняття нею зазначеного рішення, що в розумінні Закону є реальним конфліктом інтересів.

Тобто, ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч. 1ст.172-7КУпАП та ч. 2ст. 172-7 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих їй адміністративних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, не визнала повністю. Підтвердила окреслені у протоколах обставини щодо проведення нею камеральних перевірок податкової звітності ПП " ОСОБА_3 " та ТОВ "Поріччя" у час, що вказаний у протоколах, а так само і наявність у неї договірних відносин із ТОВ "Гарант Агро" з приводу оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за що вона отримує дохід у виді орендної плати. При цьому, вказала, що місце, де вона здійснювала камеральні перевірки, є її робоче місце в смт. Веселинове, а не юридична адреса відділу, в якому вона працює. Однак, повністю заперечила наявність у неї будь -якого приватного інтересу при проведенні камеральних перевірок і відповідно факту вчинення нею адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2ст. 172-7 КУпАП, оскільки договір оренди земельної ділянки в неї укладений зовсім з іншою юридичною особою, керівником якої є ОСОБА_2 .

З ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя", відносно яких вона провела камеральні перевірки, вона договорів оренди не укладала, і взагалі будь-яких позаслужбових відносин в неї немає ні з даними підприємствами, ні з його керівником ОСОБА_2 . Крім того, вказала, що камеральні перевірки вона провела відповідно до вимог чинного законодавства. Також, вказала, що в неї відсутній будь-який приватний інтерес, а тому в неї не було суперечності між приватним інтересом та її службовими повноваженнями.

В судовому засіданні захисник - адвокат Вуїв О.В., з урахуванням свого клопотання про закриття провадження в справі від 01.02.2022 року, зокрема зазначила, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, оскільки в неї не було реального конфлікту інтересів при проведенні камеральних перевірок відносно ПП " ОСОБА_3 " та ТОВ "Поріччя", керівником яких є ОСОБА_2 , так як з даними підприємствами в ОСОБА_1 відсутні будь-які договірні чи інші позаслужбові відносини. З керівником цих підприємств ОСОБА_2 вона також немає будь-яких договірних чи інших позаслужбових відносин, оскільки договір оренди земельної ділянки укладений з юридичною особою - ТОВ "Гарант Агро", а не з фізичною особою ОСОБА_2 . Матеріали справи не містять жодних доказів, які би підтверджували, що в ОСОБА_1 наявний приватний інтерес при проведенні камеральних перевірок ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя", є лише припущення особи, яка складала протоколи про його наявність, оскільки договір оренди, укладений на тих же умовах, що і з іншими орендодавцями. Також, матеріали справи не містять докази того, що ОСОБА_1 провела камеральні перевірки з якимись порушеннями законодавства, і що вона отримала якусь матеріальну вигоду від цього. На думку захисника під час судового розгляду не було встановлено наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу під час проведення камеральних перевірок ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя", у той час, як для правильного вирішення справи суд має встановити обов`язкову сукупність таких фактів: 1) наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу, 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими обов`язками ОСОБА_1 із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на результати камеральної перевірки; 3) наявність повноважень на прийняття рішення щодо виду та розміру штрафних санкцій; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення. При цьому, така суперечність повинна реально впливати на об`єктивність і неупередженість рішення. Оскільки факт наявності у ОСОБА_1 приватного інтересу не доведено, його суть у протоколі не розкрито, то таке, на думку захисника, виключає притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2ст. 172-7 КУпАП. Таким чином, вважає, що провадження в справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

В судовому засіданні прокурор Морозов Д.М. суду зазначив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а її вина повністю підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи, а тому клопотання захисника Вуїв О.В. про закриття провадження в справі не підлягає задоволенню. Просив визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та застосувати відносно неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень.

Суд, вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , думки захисника - адвоката Вуїв О.В., прокурора Морозова Д.М., дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.09.2019 року призначена на посаду заступника начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вознесенського управління ГУ ДПС у Миколаївській області. У подальшому з 28.09.2020 року переведена на посаду заступника начальника Вознесенського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування ГУ ДПС у Миколаївській області, а з 14.01.2021 року призначена на посаду заступника начальника Вознесенського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Миколаївській області, що підтверджується наказами в.о. начальника ГУ ДПС у Миколаївській області від 23.09.2019 року №35-о "Про призначення працівників", від 28.09.2020 року №326-о "Про переведення працівників", та від 13.01.2021 року №21-о "Про призначення працівників"(Т.1 а.с. 83-85).

Відповідно до пункту 2 частини 2статті 6Закону України«Про державнуслужбу» до посад державної служби категорії «Б» належать посади керівників та заступників керівників структурних підрозділів державних органів незалежно від рівня юрисдикції таких державних органів.

Згідно до п.«в» п.1 ч.1.Закону України «Про запобігання корупції»суб`єктами, на яких поширюється дія цьогоЗакону, є: державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Таким чином, ОСОБА_1 є державним службовцем, тобто суб`єктом, на якого поширюється діяЗУ «Про запобігання корупції»відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, та зобов`язана виконувати вимоги вказаногоЗакону, в тому числі зазначених у ст.28 вказаного Закону,згідно з якою особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першоїстатті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень, у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів, і на нього поширюється юридична відповідальність за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №33-01/3 від 13.01.2022 року (Т.2 а.с. 1-10), ОСОБА_1 , будучи заступником начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вознесенського управління, заступником начальника Вознесенського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування, та заступником начальника Вознесенського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Миколаївській області, всупереч вимогам п.2 ч.1ст.28 ЗУ «Про запобігання корупції» не повідомила у встановленому Законом порядку про наявність в неї реального конфлікту інтересів, який виник у зв`язку з проведенням камеральних перевірок ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя", керівником яких є ОСОБА_2 , який також є керівником ТОВ "Гарант Агро", якому ОСОБА_1 надала в оренду земельну ділянку на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.11.2017 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1ст. 172-7 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №33-01/4 від 13.01.2022 року (Т.1 а.с. 1-9), ОСОБА_1 , будучи заступником начальника відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Вознесенського управління, заступником начальника Вознесенського відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування, та заступником начальника Вознесенського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Миколаївській області, всупереч вимогам п.3 ч.1ст.28ЗУ «Прозапобігання корупції» в умовах реального конфлікту інтересів, який виник у зв`язку з проведенням камеральних перевірок ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя", керівником яких є ОСОБА_2 , який також є керівником ТОВ "Гарант Агро", якому ОСОБА_1 надала в оренду земельну ділянку на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.11.2017 року, вчинила дії та прийняла рішення, а саме, провела камеральні перевірки податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за І, ІІ, ІІІ квартал 2020 року, поданих ПП "Воронівка Агро" (код ЄДРПОУ 38099931), податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за ІV квартал 2020 року, поданого ТОВ "Поріччя" (код ЄДРПОУ 35130892), керівником яких є ОСОБА_2 , чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів. Суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції". При цьому, у даній статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення, чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

За змістом статті 172-7 КУпАП особистий інтерес - це користь, вигода, яка стосується (або цікавить) особу, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає в бездіяльності особи, яка знала про наявність особистих інтересів чи обставин, які можуть вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, привести до невиконання або неналежного виконання своїх посадових обов`язків, тому зобов`язана була повідомити про це своєму керівникові, однак не зробила цього. При цьому, суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченогост. 172-7 КУпАП, характеризується тим, що воно учиняється умисно; особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Частиною 1 статті 1ЗУ «Про запобігання корупції» (далі - Закону) та п. 2 Примітки дост.172-7КУпАП визначено, що під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Також, відповідно до ст. 1 Закону визначено, щопотенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність, чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення, чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми, чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними, чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних, чи інших організаціях.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 9-749/0/4-15 від 30 квітня 2015 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією, визначив, що аналіз термінів«потенційний інтерес»та«реальний інтерес», які містяться у ч. 1ст. 1 Закону, з урахуванням висновку науково-правової експертизи Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України від 29 квітня 2016 року № 126/50-е, виконаного на замовлення адвоката Ульянова Р. А., щодо законодавства про боротьбу з корупцією дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими, чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення, чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим, чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність, чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Таким чином, для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення, чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів та розмежування реального і потенційного конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими, чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення.

Без наявності хоча б одного з фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає.Встановлення цих фактів має бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, та, відповідно, в постанові суду.

Виходячи із системного аналізу вказаних термінів, для встановлення факту реального конфлікту інтересів необхідно чітко установити, що:

а) приватний інтерес наявний;

б) він суперечить службовим чи представницьким повноваженням;

в) така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Для встановлення наявності факту прийняття рішення, вчинення чи невчинення дії в умовах реального конфлікту інтересів особа, яка здійснює правозастосовну діяльність, для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, має встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як:

1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений;

2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими, чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення.

3) наявність повноважень на прийняття рішення.

4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

При цьому, має бути беззаперечно визначено, в чому саме полягає приватний інтерес конкретної особи, в чому саме проявляється суперечність між приватним інтересом та представницькими повноваженнями цієї особи та її вплив на прийняття рішення.

Разом з тим, в протоколах про адміністративні правопорушення чітко та конкретно не зазначено й не розкрито змісту зазначених факторів, без яких реальний конфлікт інтересів відсутній.

У вказаних протоколах про адміністративні правопорушення зазначено, що в ОСОБА_1 під час проведення вказаних камеральних перевірок податкової звітності ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя" існував приватний інтерес, зумовлений її зацікваленістю у проведенні камеральних перевірок юридичних осіб, керівником яких є ОСОБА_2 , таким чином, щоб мінімізувати негативні наслідки для цих підприємств (застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог податкового та іншого законодавства за результатами камеральних перевірок платників податків) для збереження у подальшому вигідних для неї договірних відносин з ТОВ "Гарант Агро" та його керівником ОСОБА_2 . Таким чином, при проведенні камеральних перевірок податкової звітності у ОСОБА_1 була наявна суперечність між приватним інтересом та її службовими повноваженнями, яка реально вплинула на об`єктивність та неупередженість прийняття нею зазначеного рішення, що в розумінні Закону є реальним конфліктом інтересів.

З даними твердженнями суд не погоджується, виходячи з наступного.

З матеріалів справи дійсно встановлено, що між ТОВ "Гарант Агро" та ОСОБА_1 10.11.2017 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2 га, кадастровий номер 4821780600:02:000:0619, що належить ОСОБА_1 на праві власності, строком на 10 років, на умовах, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки об`єкта оренди (п. 4.1 договору) (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки відповідно до п. 2.5 договору становить 53356, 14 грн.) (Т.1 а.с 236-250).

Відповідно до відомостей, які містяться у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, ОСОБА_1 отримала дохід від надання земельної ділянки в оренду в сумі 1467 грн. від ТОВ "Гарант Агро", керівником якого є ОСОБА_2 .

Також, встановлено, що ОСОБА_2 є співзасновником та керівником ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя", камеральні перевірки податкової звітності яких провела ОСОБА_1 .

Відповідно до методичних рекомендацій НАЗК щодо застосування окремих положень ЗУ "Про запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції" №5 від 02.04.2021 року приватний інтересіснує уподаткового інспектора,який повиненпровести контрольнізаходи щодоюридичної особи,яка орендуєу ньогоземельну ділянку.Або укерівника,який користуєтьсяжитлом (наумовах договоруоренди чиз іншихпідстав)свого підлеглого.Сутність приватногоінтересу полягаєу небажаннізашкодити вигіднимдля особидоговірним відносинам.

Однак, ОСОБА_1 не проводила камеральні перевірки податкової звітності юридичної особи, яка орендує у неї земельну ділянку, - ТОВ "Гарант Агро".

Варто зазначити, що в ОСОБА_1 існують договірні відносини лише з ТОВ "Гарант Агро" як з юридичною особою. Матеріали справи не містять жодних доказів, що в ОСОБА_1 існують будь-які позаслужбові відносини з керівником ТОВ "Гарант Агро" - ОСОБА_2 . Також, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 проводила камеральні перевірки податкової звітності ТОВ "Гарант Агро". Договір оренди землі, укладений з ТОВ "Гарант Агро", не може бути доказом наявності в ОСОБА_1 позаслужбових відносин з ОСОБА_2 .

В протоколах про адміністративні правопорушення та доданих до них доказах, не вбачається як приватний інтерес суперечить службовим повноваженням та яким чином вплинула і, чи вплинула взагалі суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 на об`єктивність або неупередженість при камеральних перевірках податкової звітності ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя", під час виконання нею службових повноважень.

Тобто, складені відносно ОСОБА_1 протоколи про адміністративні правопорушення, як за ч.1ст. 172-7 КУпАП, так і за ч.2 цієї ж статті не містять у собі визначеного та чітко сформульованого приватного інтересу ОСОБА_1 .

Як зазначено у протоколах особою, яка їх склала, приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у можливості мінімізувати штрафні санкції у разі виявлення порушень податкового законодавства з боку ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя", керівником яких є ОСОБА_2 , який також є керівником ТОВ "Гарант Агро", з яким в ОСОБА_1 існують договірні відносини щодо оренди земельної ділянки, для збереження в подальшому вигідних для неї договірних віносин.

Суд вважає, що вплив на вид та розмір штрафних санкційне становлять собою суті приватного (особистого) інтересу особи,адже як було вказано вище, приватний інтерес - це користь, вигода яка стосується безпосередньо особи, і які вона бажає отримати для себе особисто або близьких осіб.

Застосування штрафних санкцій (визначення їх виду і розміру) та проведення камеральних перевірок віднесено до завдань та функцій ОСОБА_1 , є її посадовими обов`язками, у тому числі й з можливістю їх реалізації через призму її дискреційних повноважень.

Інакше кажучи, у протоколах, складених відносно ОСОБА_1 , суть та зміст її приватного інтересу розкрито через призму її ж посадових обов`язків.

Однак, самі по собі посадові обов`язки особи, апріорі, не є і не можуть бути її приватним інтересом.

Тобто, посадові обов`язки ОСОБА_1 , у тому числі й реалізовані нею у межах дискреційних повноважень (можливість безперешкодного проведення перевірки, визначення виду та розміру штрафних санкцій, можливість виявити та зафіксувати порушення або не зафіксувати їх) не становлять собою приватного інтересу.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що проведені камеральні перевірки не відповідають чинному законодавству та були проведені з відповідною вигодою для ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя".

Сама лише наявність договірних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "Гарант Агро" не утворює реального конфлікту інтересів. Він має місце тоді, коли наявний приватний інтерес, який суперечить службовим повноваженням та вказана суперечність фактично впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, на вчинення, чи невчинення дій під час виконання наданих особі службових повноважень.

Також в протоколах зазначено, що проводячи вказані камеральні перевірки, ОСОБА_1 бажала зберегти у подальшому вигідні для неї договірні відносини з ТОВ "Гарант Агро" та йогокерівником ОСОБА_2 . Однак, як вже встановлено судом, у ОСОБА_1 відсутні договірні відносини з ОСОБА_2 , і такі докази в матеріалах справи відсутні. А більш вигідних умов договору оренди, порівняно з іншими орендодавцями, які також здають в оренду земельні ділянки ТОВ "Гарант Агро", вона не мала, і відповідно не могла їх бажати зберегти, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договори оренди, укладені ТОВ "Гарант Агро" з власниками земельних ділянок площею 2 га, які розташовані по сусідству з ділянкою ОСОБА_1 , мали аналогічні умови - орендну плату в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що також підтверджується копіями договорів оренди. Також, як передбачено умовами договору, так і положеннями ЦК України, договір не може бути розірвано в односторонньому порядку - орендарем ТОВ "Гарант Агро", в тому числі він не може бути розірваний у випадку відмови ОСОБА_1 належним чином виконувати свої службові обов`язки.

Таким чином, слід констатувати, що у складених відносно ОСОБА_1 протоколах не сформульовано суть і зміст власне її приватного інтересу.

Як наслідок, слід дійти висновку, що факт наявності у ОСОБА_1 приватного інтересу неконкретно відображений у протоколі, вже не кажучи про те, що він має бути доведений у контексті суперечності із службовими повноваженнями із зазначенням того, у чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення.

Відповідно, не є доведеним і сам факт суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями.

Тим самим, у протоколах не відображено обов`язкова складова, що визначає дійсність реального конфлікту інтересів,власне сам приватний інтерес ОСОБА_1 .

Аналіз змістудоказів,наявних вматеріалах справи,свідчить пронаявність сумнівівта припущеньу визначенніскладу адміністративнихправопорушень,та відсутністьдостатніх підставстверджувати,що відповіднідії,в даномувипадку,вплинули,чи могливплинути наоб`єктивністьчи неупередженістьпри проведенні ОСОБА_1 камеральних перевірок податкової звітності ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя".

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

При цьому, слід вказати, що встановлення і доведення факту приватного інтересу є обов`язковим для визначення складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2ст. 172-7 КУпАП, адже без наявності у особи приватного інтересу не можливо говорити про його суперечність із службовими повноваженнями і, як наслідок, про сам реальний конфлікт.

А як вказав Кримінальний Касаційний Суд Верховного Суду у постанові від 09 квітня 2020 року у справі №761/43930/17 «поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

У даному випадку, приватний інтерес є одним із обов`язкових елементів об`єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2ст. 172-7 КУпАП.

Проте, відсутність у протоколі чіткої та конкретної вказівки на цей елемент тягне за собою відсутність (не доведеність) цього елементу у цілому і у висунутому ОСОБА_1 звинуваченні, що виключає можливість кваліфікації її діяння за ч.ч. 1, 2ст. 172- 7 КУпАП.

Адже адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності (постанова Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 383/1120/16-а).

Отже, у цих протоколахформулювання обвинувачення, яке б відповідало вимогам закону та кореспондувалося з позицією Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) із даного питання, фактично відсутнє і є таким, що не дає повного уявлення про усі елементи складу інкримінованих адміністративних правопорушень.

Таким чином, провівши аналіз змісту доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає, що Національним агентством з питань запобігання корупції не доведено існування реального конфлікту інтересів, оскільки у ОСОБА_1 не було приватного інтересу та суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення, чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому, чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків, чи схожих неспростовних презумпцій факту.

До того ж, варто зазначити, що в зазначених протоколах невірно визначено місце вчинення адміністративних правопорушень, в яких зазначено, що місцем вчинення адміністративних правопорушень є місце роботи ОСОБА_1 (Вознесенське управління ГУ ДПС у Миколаївській області, Возсенський відділ податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування ГУ ДПС у Миколаївській області, Вознесенський відділ податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Миколаївській області), що знаходиться за адресою: пров. Бузьких козаків, 6 м. Вознесенськ Миколаївської області.

З цим суд не погоджується, оскільки робоче місце ОСОБА_1 визначено Наказом №163 від 16.01.2021 року ГУ ДПС у Миколаївській області, а саме: Веселинівська ДПІ - вул. Мозолевського, 10 смт. Веселинове Миколаївської області.

А тому, враховуючи вищевикладене, протоколи про адміністративні правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 , за таких обставин не можуть сприйматись як допустимі докази.

Так, згідно з ч. 1ст. 87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У свою чергу, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист ( п.3 ч.2ст. 87 КПК України).

Водночас, Європейський суд з прав людини у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79, рішення від 19.12.1989 р.) вказав, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

Крім того, ЄСПЛ констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Тож, невідповідність висунутого обвинувачення цим критеріям, позбавляє особу можливості підготуватися до належного захисту.

Тут слід вказати, у контексті цієї справи, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право заперечувати проти суті та змісту приватного інтересу, наявність якого їй інкримінується, у тому числі й подавати докази на спростування висунутого їй у цій частині обвинувачення.

Однак, відсутність чіткої та конкретної вказівки у протоколі на зміст і суть приватного інтересу певною мірою робить це обвинувачення незрозумілим стороні захисту, що позбавляє її можливості будувати його тактику.

Водночас, сам суд позбавлений можливості самостійно уточнювати фабулу обвинувачення, усуваючи певні розбіжності, суперечності та неточності, які наразі мають місце, а таке створює загрозу перебирання на себе функцій сторони обвинувачення, а як наслідок, і загрозу порушення ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Рим, 04.ХІ. 1950) у частині дотримання принципу рівності сторін і змагального процесу, бо за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед безстороннім судом, а, навпаки, вона змушена буде захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом і підтримується.

Тим самим, слід дійти висновку, що протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідають вимогам закону, а тому суд змушений виключити їх із доказової бази.

Решта ж інших доданих про протоколу матеріалів, ні кожен окремо, ні в сукупності не спростовують цих висновків суду і не можуть усунути наявної у протоколах прогалини, про яку йдеться вище.

Адже усі інші докази покликані лише підтвердити викладені у протоколах обставини щодо часу, місця та способу вчиненого правопорушення та так само і дійсності кваліфікуючих ознак у діянні особи.

Зокрема, суд установив, що ОСОБА_1 була попереджена про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов`язаним із корупцією правопорушенням, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і одержання неправомірної вигоди або подарунка та поводження із ними.

Посадові ж інструкції вказують на основні завдання і функції ОСОБА_1 та її повноваження.

Решта доказів, як то, особова картка державного службовця, службові записки вказують на обіймання ОСОБА_1 посади, які відносять її до державного службовця, як на суб`єкта, на якого поширюється діяЗакону України «Про запобігання корупції.

Переліки податкових звітів, поданих ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя", паспорти перевірок, інформація про прийом та камеральну перевірку податкової звітності ПП "Воронівка Агро" та ТОВ "Поріччя" підтверджують лише сам по собі факт проведення ОСОБА_1 камеральних перевірок вказаних юридичних осіб.

А витяги із декларації ОСОБА_1 факт отримання нею доходу від ТОВ "Гарант Агро".

Ці докази є належними і допустимим, фактичні дані, що у них маються не заперечуються стороною захисту, проте, усі ці докази, ні кожен окремо, ні у сукупності не вказують на наявність у ОСОБА_1 приватного інтересу і не розкривають його зміст та суть.

Вони у сукупності вказують лише на обставини, за яких приватний інтерес може мати місце і вступати в суперечність із повноваженнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у той час, як їх наявність у справі не усуває істотного недоліку, що має місце у протоколах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 у частині неконкретно висунутого обвинувачення.

Аналізуючи досліджені під час розгляду справи докази, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні дані, які б з достовірністю свідчили про об`єктивні та суб`єктивні ознаки реального конфлікту інтересів, наявність суперечностей між приватним інтересами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, які вплинули на об`єктивність та неупередженість прийняття рішення під час виконання нею вказаних повноважень.

Статтею 7 КУпАПвстановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за якузакономпередбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У той час, як Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року в справі № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Відповідно до стандартів, визначених у рішеннях Європейського суду з прав людини «Пелісьє і Сассі проти Франції», «Маттоціа проти Італії», висунуте обвинувачення повинно бути конкретним та зрозумілим, тобто наявність у правопорушника факту приватного інтересу має бути чітко сформульованим (артикульованим) та визначеним.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

За таких умов, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень із кваліфікацією дій за ч.ч. 1, 2ст. 172-7 КУпАПє сумнівним, що не кореспондується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а тому оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 251, 280, 283 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Веселинівський районний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко