Постанова

від 21.09.2022 по справі 404/5037/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 404/5037/21

провадження № 61-3979св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради,

третя особа - Первинна профспілкова організація «Техніка і право»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради, третя особа - Первинна профспілкова організація «Техніка і право», про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2021 року у складі судді Варакіної Н. Б. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Черненка В. В., Дуковського О. Л., Єгорової С. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати наказ Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (далі - КП «Теплоенергетик» КМР») від 07 червня 2021 року № 83о/с-35262 про припинення трудового договору з ОСОБА_1 та його звільнення з посади фахівця з публічних закупівель за пунктом першим статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників, поновити ОСОБА_1 на посаді фахівця з публічних закупівель КП «Теплоенергетик» КМР», стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 17 лютого 2020 року до 07 червня 2021 року перебував у трудових відносинах з КП «Теплоенергетик» КМР». Звільнений з роботи фахівця з публічних закупівель наказом відповідача від 07 червня 2021 року № 83 о/с-35262 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.

Своє звільнення позивач уважає незаконним, адже відповідач, приймаючи рішення про скорочення штату з метою реорганізації організаційної структури та оптимізації штатного розпису підприємства, фактично не припинив публічних закупівель, а розподілив та поклав їх виконання на інший структурний підрозділ; не запропонував йому іншу роботу на підприємстві; не отримав згоду на його звільнення у Первинної профспілкової організації «Техніка і право» (далі - ППО «ТіП»), членом та керівником якої він є; не отримав згоди на звільнення і в профспілкових організацій, які діють на КП «Теплоенергетик» КМР».

Ураховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Кіровський районний суд м. Кіровограда рішенням від 26 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване дотриманням відповідачем норм трудового законодавства України при звільненні позивача із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Кропивницький апеляційний суд постановою від 04 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву, пояснень на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 03 травня 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 квітня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 334/4326/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 14 березня 2018 року у справі № 826/150/16, від 18 вересня 2019 року у справі № 174/557/16, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17; необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме - статті 11 Закону України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» (далі - Закон України № 1045-IV).

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суди не застосували статтю 49-2 КЗпП України в сукупності зі статтями 96, 97 цього Кодексу щодо належного повідомлення про всі наявні вакансії, які полягають в обов`язку погодження рівня заробітної плати (наказ 6к та 8к) та штатного розпису з профспілками, оскільки такі зміни пов`язані з рівнем заробітної плати, які мали бути внесені на підставі статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» (дубльовані норми), що порушило право позивача на ознайомлення з рівнем заробітної плати запропонованих вакансій та спричинила неможливість реалізувати право вибору.

Доказів неможливості перевести позивача на іншу роботу відповідач не надав, як і доказів того, що позивач відмовився від запропонованих йому вакансій, тому звільнення було незаконним.

Також позивачу не було видано в день звільнення належним чином оформлену копію наказу про звільнення.

Крім цього, апеляційний суд не застосував норму статті 43 КЗпП України та статтю 39 Закону України № 1045-IVщодо обов`язку роботодавця подати подання до ППО «ТіП», членом та головою якої є позивач на отримання згоди на розірвання трудового договору, а також сприяння у збереженні роботи - згоди не надано, викладених висновків в постанові що саме роботодавцем на час звільнення, тобто відсутності факту такого подання є порушення прав працівника при звільненні.

11 липня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив КП «Теплоенергетик» КМР» на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень, адже звільнення позивача із займаної посади проведено з дотриманням норм трудового законодавства України.

Звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з посади фахівця з публічних закупівель КП «Теплоенергетик» КМР» здійснено відповідно до законодавства України. Виявлені під час інспекційного відвідування КП «Теплоенергетик» КМР» працівниками Управління держпраці у Кіровоградській області порушення не пов`язані з правомірністю звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є порушеннями, за які передбачена відповідальність КУпАП, і не є підставою для поновлення позивача на посаді та скасування наказу про припинення трудового договору (контракту).

11 липня 2022 року до Верховного Суду надійшли пояснення ППО «ТіП» до касаційного провадження третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог та підтримує позивача, які мотивовані незгодою з ухваленими у справі судовими рішеннями.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

08 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом КП «Теплоенергетик» КМР» від 14 лютого 2020 року № 30о/с-35262 ОСОБА_1 прийнято на роботу фахівцем з публічних закупівель відділу матеріально-технічного постачання з 17 лютого 2020 року.

Наказом КП «Теплоенергетик» КМР» від 18 лютого 2021 року № 6к «Про раціоналізацію робочих місць» зі структури та штатного розпису відповідача виведено групу з організації та забезпечення публічних закупівель відділу матеріально-технічного постачання.

Пунктом 2 цього наказу зі штатного розпису відповідача виведено, у тому числі, дві одиниці фахівця з публічних закупівель групи з організації та забезпечення проведення публічних закупівель.

Позивач ознайомлений з наказом 07 квітня 2021 року, про що свідчить його особистий підпис.

Наказом КП «Теплоенергетик» КМР» від 25 лютого 2021 року № 8к «Про скорочення штату працівників і чисельності працівників та внесення змін у структуру і штатний розпис підприємства» з 07 червня 2021 року затверджено нову структуру і штатний розпис відповідача.

З цим наказом позивач ознайомлений 07 квітня 2021 року, про що свідчить особистий підпис.

07 квітня 2021 року ОСОБА_1 письмово попереджений про майбутнє звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі змінами у структурі підприємства та скороченням чисельності і штату, яке відбудеться 07 червня 2021 року, що підтверджується копією попередження, в якому позивач зазначив, що посади на час підписання не пропонували.

В акті від 07 квітня 2021 року, складеному уповноваженим з питань запобігання корупції ОСОБА_2 , начальником відділу кадрів ОСОБА_3 , т.в.о. начальника юридичного відділу ОСОБА_4., зафіксовано, що 07 квітня 2021 року ОСОБА_3 попередила ОСОБА_1 про майбутнє звільнення та надала перелік усіх вільних посад станом на 07 квітня 2021 року для ознайомлення і можливого вибору посади для переведення. Після підпису ОСОБА_1 попередження з зазначенням, що жодна посада не була запропонована, 07 квітня 2021 року окремо запропонували посаду слюсаря з ремонту устаткування теплових мереж з окладом 8 139,00 грн на місяць. Від ознайомлення та отримання будь-яких додаткових документів ОСОБА_1 відмовився.

07 червня 2021 року позивача ознайомлено з переліком вакантних посад, копію списку він отримав під особистий підпис, але згоди на заняття будь-якої вакантної посади не виявив.

Наказом відповідача від 07 червня 2021 року № 83о/с-35262 ОСОБА_1 звільнено з роботи фахівця з публічних закупівель відділу матеріально-технічного постачання за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

З наказом про звільнення позивач ознайомлений у день звільнення - 07 червня 2021 року під особистий підпис.

У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від отримання трудової книжки відповідач через АТ «Укрпошта» 07 червня 2021 року направив рекомендований лист, у якому зазначив про необхідність отримання трудової книжки. Лист позивач отримав 01 липня 2021 року.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань відомо, що на КП «Теплоенергетик» КМР» з 08 червня 2007 року діє Первинна профспілкова організація КП «Теплоенергетик» КМР» (ідентифікаційний код 35189503, керівник - ОСОБА_5).

ОСОБА_1 не є членом зазначеної профспілкової організації КП «Теплоенергетик» КМР», чого не заперечує.

Позивач є головою первинної профспілкової організації «Техніка і право».

З акта управління Держпраці у Кіровоградській області від 08 червня 2021 року № КР6629/216/АВ видно, що за результатом інспекційного відвідування не встановлено факту надання ОСОБА_1 документів ППО «Техніка і право» до КП «Теплоенергетик» КМР». Подання ним заяви про утримання профспілкових внесків та проведення відповідних утримань з його заробітної плати, участі в укладенні колективного договору, утворення спільного представницького органу пропорційно до кількості членів профспілки тощо. Не встановлено факту участі інших працівників КП «Теплоенергетик» КМР» в ППО «Техніка і право».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Суди встановили, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, в результаті яких відбулося скорочення чисельності штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості

перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наведені правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6288св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 24 січня 2022 року у справі № 358/404/20 (провадження № 61-15621св21).

Суди встановили, що 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення посади, яку він займає. Відповідач неодноразово пропонував позивачу вакантні посади, від переведення на які той відмовився. Наявність вакантних посад, які існували, але не були запропоновані позивачу з часу ознайомлення з наказом про скорочення і до звільнення, суди не встановили і позивач не довів.

Частиною першою статті 42 КЗпП України встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається вказаним у переліку (частина друга статті 42 КЗпП України).

Тобто застосування статті 42 КЗпП України можливе серед працівників, які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Суди встановили, щоу відповідача виводився із структури та штатного розпису підрозділ - Група з організації та забезпечення проведення публічних закупівель відділу матеріально технічного забезпечення, тому скорочувався і штат працівників цього відділу, зокрема дві посади «Фахівець з публічних закупівель», одну з яких займав позивач.

За встановлених обставин у відповідача не було підстав для з`ясування наявності у позивача переважного права на залишення на роботі та застосування статті 42 КЗпП України.

Згідно з частинами першою, другою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Суди встановили, що ОСОБА_1 не надавав документів ППО «ТіП», керівником якої він є, до КП «Теплоенергетик» КМР»; не подавав заяви про утримання профспілкових внесків та проведення відповідних утримань з його заробітної плати, участі в укладенні колективного договору, утворення спільного представницького органу пропорційно до кількості членів профспілки тощо.

Отже, встановивши, що у відповідача дійсно відбулась реорганізація, внаслідок якої посада позивача була скорочена, звільнення позивача із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм частини другої статті 40, статей 42, 43 і 49-2 цього Кодексу, тобто встановленої трудовим законодавством процедури, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність звільнення позивача та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Оскаржувані судові рішення містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній у касаційній скарзі постанові, також на увагу не заслуговують, оскільки за встановлених у цій справі обставин, ухвалені у справі рішення не суперечать цим висновкам.

Підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 немає.

Аргументи касаційної скарги щодо незаконності його звільнення без згоди ППО «ТіП» спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів також не спростовують, зводяться

до незгоди з ними і необхідності переоцінки доказів справи, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 жовтня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

М. Ю. Тітов