Рішення

від 26.09.2022 по справі 160/7289/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року Справа № 160/7289/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 07.04.2022 року № 047250012549;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

- зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 08 місяців, що становитиме станом на 29.03.2022р. 28 років 10 місяців;

- зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 15 років 05 місяців 04 дні, що становитиме на 29.03.2022р. 22 роки 01 місяць;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 від 29.03.2022 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, пенсійний орган в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відмовив, оскільки недостатньо необхідного страхового та пільгового стажу.

Позивач вважає таку відмову пенсійного органу протиправною, тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 25.05.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 06.07.2022 року було залучено в якості співвідповідача у справі №160/7289/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Заперечуючи проти позову, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. Відповідач-1 в обгрунтування відзиву на позов посилається на те, що до страхового стажу позивача не зараховано період з 07.05.2012 року по 07.10.2012 року в Нікопольському міськрайонному центрі зайнятості, оскільки ОСОБА_1 не надані довідки з бази даних реєстру застрахованих осіб або про перебування на відповідному обліку. Таким чином, страховий стаж позивача складає 28 років 2 місяці при необхідних - 28 років 6 місяців.

Також відповідач-1 посилається на відсутність необхідного пільгового стажу позивача для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а саме, 12 років 6 місяців (наявний лише 6 років 7 місяців 26 днів). При цьому, відповідач-1 зазначає, що для призначення пільгової пенсії відповідний період роботи позивача повинен підтверджуватися довідкою про пільговий характер роботи чи атестацію робочих місць. Однак, позивач надав лише трудову книжку, з якої неможливо встановити характер та технологічний процес роботи, який виконував ОСОБА_1 на відповідному підприємстві, а також відсутні дані про безпосередню зайнятість, тривалість часу виконання робіт (80%) та ступінь шкідливих умов праці.

Відповідач-1 зазначає, що відповідно до наданих документів страховий стаж позивача складає 28 років 2 місяці, з них пільговий стаж за Списком № 2 становить 6 років 7 місяців 26 днів. Тому, у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Зважаючи на викладене, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомило.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Програмним забезпеченням за принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії та документи, які були додані позивачем до заяви, передані до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.04.2022 року № 047250012549 «Про відмову в призначенні пенсії» позивача повідомлено, що йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Так, в означеному рішенні зазначено, що позивач має страховий стаж роботи 28 років 2 місяці 1 день, з них пільговий стаж за Списком № 2 становить 6 років 7 місяців 26 днів.

При цьому, приписами пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено наявність пільгового стажу не менше 12 років 6 місяців та страхового стажу - не менше 28 років 6 місяців.

Тому, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зазначило, що за наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у ОСОБА_1 відсутнє.

Не погоджуючись з позицією пенсійного органу та вважаючи його рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Згідно п.2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.

Відповідно до положень п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Частиною 1 статті 114 Закону України №1058-ІV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто, до Списку №2 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

При цьому, приписами ст. 62 Закону України №1788-XII визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить також постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, згідно п. 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами пункту 20 вказаного Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Разом з тим, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка НОМЕР_2 , надана позивачем, містить записи, зокрема:

- з 23.07.1985 року по 15.10.1985 року працював на посаді електрогазозварника 4 розряду трубоволочильного цеху в Південному трубному заводі;

- з 14.04.1989 року по 17.07.1990 року працював на посаді газозварника 4 розряду в Тресті "Дніпробудмеханізація" управління механізації будівництва №4;

- з 20.04.1991 року по 01.12.1992 року - працював на посаді газоелектрозварника 2 розряду в Новомиколаївскій станції технічного обслуговування;

- з 02.12.1992 року по 14.06.2000 року - працював на посаді газоелектрозварника 2 розряду в Арендному підприємстві СТО "Надія";

- з 22.09.2000 року по 07.11.2000 року - працював на посаді електрогазозварника 4 розряду в Арендному підприємстві "Пологитепломережа";

- з 26.03.2002 року по 12.09.2002 року - працював на посаді газоелектрозварника 5 розряду в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нікопольська продовольча компанія";

- з 22.01.2003 року по 30.05.2003 року - працював на посаді електрозварника 4 розряду в будівельному управлінні №14 Акціонерного товариства "Хрещатик";

- 01.04.2003 року по 01.12.2003 року - працював на посаді газоелектрозварника 5 розряду в Приватному підприємстві "Агро-Плюс";

- з 13.10.2004 року по 15.10.2004 року - працював на посаді електроварника ручної роботи 4 розряду в Державному підприємстві "Стальмонтаж-109";

- з 03.02.2006 року по 22.08.2006 року - працював на посаді електрозварника 4 розряду в Закритому акціонерному товаристві "Нікопольський кранобудівний завод";

- з 01.10.2006 року по 04.07.2007 року - працював на посаді електрозварника 4 розряду в Приватному підприємстві "Три Кіта";

- з 23.07.2007 року по 03.02.2009 року - працював на посаді електрозварника в цеху металоконструкцій в Закритому акціонерному товаристві "Нікопольський кранобудівний завод";

- з 21.04.2011 року по 18.01.2012 року - працював на посаді електрогазозварника, зайнятого різанням та ручним зварюванням в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод";

- з 21.12.2015 року по 04.05.2016 року - працював на посаді електрогазозварника 4 розряду в філії "Новомосковська ДЕД" Державного підприємства "Дніпропетровський облавтодор";

- з 22.09.2016 року по 30.11.2016 року - працював на посаді електрогазозварника 4 розряду в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд".

Таким чином, факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується, насамперед, відповідними записами у його трудовій книжці.

Водночас, згідно рішення про результати розгляду заяви від 23.12.2021 року № 9, прийнятого Комісією при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, встановлено, що спірний період роботи, зокрема, з 01.08.1985 року по 15.10.1985 року підтверджений для зарахування до пільгового стажу, а тому, позивач у позові наполягає на зарахуванні періоду саме з 23.07.1985 року по 31.07.1985 року.

Також вказаним рішенням підтверджений для зарахування до пільгового стажу період роботи з 14.04.1989 року по 31.08.1989 року та з 01.04.1990 року по 17.07.1990 року, а тому, зарахуванню, як стверджує позивач, підлягає період з 01.09.1989 року по 31.03.1990 року.

Крім того, вищевказані спірні періоди роботи, записи про які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 , та, зокрема, з 23.07.1985 року по 31.07.1985 року та з 01.09.1989 року по 31.03.1990 року не були зараховані до пільгового стажу позивача, що підтверджується розрахунком пенсії (форма РС-право), обчисленого по 31.12.2021 року.

На підтвердження спірних періодів роботи позивачем були надані також архівні довідки, а саме, від 15.09.2022 року № 2874 та № 2880, від 26.11.2021 року № 305, від 08.12.2021 року № 3671, № 3672, № 3673 та № 3676.

Разом з тим, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні пенсійного органу № 047250012549 від 07.04.2022 року наявний додатковий коментар наступного змісту: "За наданими документами право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-ІV відсутнє".

При цьому, пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Системний аналіз положень Порядку № 637 та Порядку № 22-1 дає підстави для висновку, що при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, зокрема, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи. Для підтвердження трудового стажу приймаються відповідні довідки, виписки із наказів та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Приписами пп. 2 п. 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Таким чином, відповідач, у разі наявності розбіжностей у документах, відсутності даних, чи відсутності окремих документів у архівних установах, наділений повноваженнями, для підтвердження стажу роботи особи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючих довідок, архівних документів, що містять відомості про періоди роботи, характер праці, встановлений мінімум трудоднів тощо.

Крім того, у спірний період роботи позивача були чинні Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1956 року №1173, Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 року №10, Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 року.

При цьому, відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року №17/2-54 професія зварника не визначена як окрема професія, є загальною професією яка об`єднує назви професій, пов`язаних із зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

Також, в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі №174/658/16-а, яка в силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню судом при вирішенні справи, вказано, що «електрогазозварник» і «газоелектрозварник» - це різні найменування однієї професії, тому, при документальному підтвердженні їх зайнятості протягом повного робочого дня, особи, які працювали на таких посадах мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, за умови наявності достатнього спеціального стажу.

Таким чином, суд з`ясував, що у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи, які підтверджують факт його роботи у спірному періоді на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, як такій, що зазначена у Списках №2, чинних у відповідні періоди часу.

Щодо посилання пенсійного органу на відсутність результатів атестації, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду 19.02.2020 року прийняла постанову у справі №520/15025/16-а, в якій зазначила, що з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10.09.2013 року у справі № 21-183а13, від 25.11.2014 року у справі № 21-519а14, від 10 березня 2015 року у справі № 21-51а15, від 14.04.2015 року у справі № 21-383а14, від 02.12.2015 року у справі № 21-1329а15, від 10.02.2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12.04.2016 року у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Приймаючи зазначену вище постанову у справі № 520/15025/16-а, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, із урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №520/15025/16-а суд зазначає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що стаж, який дає право позивачу на пенсію за віком на пільгових умовах разом із стажем, зарахованим пенсійним органом відповідно до розрахунку пенсії (РС-форма), становить понад 12 років 6 місяців. Тобто, зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України підлягають періоди роботи з 23.07.1985 року по 31.07.1985 року на посаді електрогазозварника 4 розряду трубоволочильного цеху в Південному трубному заводі; з 01.09.1989 року по 31.03.1990 року на посаді газозварника 4 розряду в Тресті "Дніпробудмеханізація" управління механізації будівництва №4; з 20.04.1991 року по 01.12.1992 року на посаді газоелектрозварника 2 розряду в Новомиколаївскій станції технічного обслуговування; з 02.12.1992 року по 14.06.2000 року на посаді газоелектрозварника 2 розряду в Арендному підприємстві СТО "Надія"; з 22.09.2000 року по 07.11.2000 року на посаді електрогазозварника 4 розряду в Арендному підприємстві "Пологитепломережа"; з 26.03.2002 року по 12.09.2002 року на посаді газоелектрозварника 5 розряду в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нікопольська продовольча компанія"; з 22.01.2003 року по 30.05.2003 року на посаді електрозварника 4 розряду в будівельному управлінні №14 Акціонерного товариства "Хрещатик"; 01.04.2003 року по 01.12.2003 року на посаді газоелектрозварника 5 розряду в Приватному підприємстві "Агро-Плюс"; з 13.10.2004 року по 15.10.2004 року на посаді електроварника ручної роботи 4 розряду в Державному підприємстві "Стальмонтаж-109"; з 03.02.2006 року по 22.08.2006 року на посаді електрозварника 4 розряду в Закритому акціонерному товаристві "Нікопольський кранобудівний завод"; з 01.10.2006 року по 04.07.2007 року на посаді електрозварника 4 розряду в Приватному підприємстві "Три Кіта"; з 23.07.2007 року по 03.02.2009 року на посаді електрозварника в цеху металоконструкцій в Закритому акціонерному товаристві "Нікопольський кранобудівний завод"; з 21.04.2011 року по 18.01.2012 року на посаді електрогазозварника, зайнятого різанням та ручним зварюванням в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нікопольський ливарно-механічний завод"; з 21.12.2015 року по 04.05.2016 року на посаді електрогазозварника 4 розряду в філії "Новомосковська ДЕД" Державного підприємства "Дніпропетровський облавтодор"; з 22.09.2016 року по 30.11.2016 року на посаді електрогазозварника 4 розряду в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Нікопрогресбуд".

Стосовно вимоги позивача зарахувати до страхового стажу період одержання допомоги по безробіттю з 07.05.2012 року по 07.10.2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України №1058-ІV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону Україну №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно частини 4 статті 24 Закону Україну №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, відповідно до статті 56 Закону України №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема, період одержання допомоги по безробіттю.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, встановлено, що до 01.01.2010 року період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01.01.2010 року - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 дійсно у період з 07.05.2012 року по 07.10.2012 року одержував допомогу по безробіттю, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Доказів, які б свідчили про недостовірність вказаних записів у трудовій книжці позивача, відповідачем суду не надано.

При цьому, відповідна довідка з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку позивачем не надана.

Однак, суд повторно звертає увагу на Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2 та зазначає, що у пенсійного органу наявні повноваження щодо звернення з відповідними запитами до підприємств, установ, організацій з метою отримання певної інформації, в тому числі, щодо підтвердження періоду одержання допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі №175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі №423/3544/16-а та від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17 та від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17.

Таким чином, наявний у позивача страховий стаж є достатнім для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком відповідно до положень Закону України №1058-ІV.

З огляду на вищевикладене, рішення пенсійного органу від 07.04.2022 року №047250012549 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, позивач просив суд, визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, оскаржувані дії полягають саме у прийнятті рішення від 07.04.2022 року №047250012549.

Тому, суд дійшов висновку про протиправність та скасування спірного рішення, а позовні вимоги в частині визнання протиправними дій пенсійного органу задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

З огляду на зміст положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд України, до компетенції якого і входить розгляд документів.

Суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не була надана належна оцінка, або взагалі такі документи не досліджувалися, та встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати наявний стаж на призначення пенсії. Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В спірному випадку судом зроблено висновок про те, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд звертає увагу на те, що позивач, з огляду на принцип диспозитивності, вільно розпоряджається своїми правами, та самостійно обирає способи захисту порушеного права в спірних правовідносинах. Позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані на зобов`язання пенсійного органу усунути вказані вище судом помилки через неправильне застосування положень пенсійного законодавства при оцінці обставин, які дають позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Крім того, частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що питання про право позивача на пільгову пенсію та відповідне рішення про відмову у призначенні такої пенсії було прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, а також з метою ефективного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 07.04.2022 року № 047250012549; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 від 29.03.2022 року, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумськй області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 496,20 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № 61687732 від 16.05.2022 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 07.04.2022 року № 047250012549.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 від 29.03.2022 року, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні в цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань (40030, м. Суми, вул. Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26.09.2022 року.

Суддя І.О. Лозицька