Рішення

від 26.09.2022 по справі 380/5122/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року

справа №380/5122/22

провадження № П/380/5147/22

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Сподарик Н.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ЗАХІД» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ЗАХІД» (місцезнаходження: 81130, Львівська область, Львівський район, с.Сокільники, вул.Стрийська, 20; код ЄДРПОУ 38994526) з вимогами до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №496/13-01-07-02 від 19.01.2022; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022; рішення №498/13-01-07-16 від 19.01.2022; податкове повідомлення рішення №499/13-01-07-16 від 19.01.2022; податкове повідомлення рішення №500/13-01-07-16 від 19.01.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідно до положень абз.1 п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України щодо проведення документальної планової перевірки позивача було встановлено мораторій на проведення відповідної перевірки податковим органом на підставі ст.77 Податкового кодексу України, а положення Постанови КМУ від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» не мають вищої юридичної сили над положеннями абз.1 п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, тому вважає, дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» протиправними. Окрім цього вказує, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами. Також зазначає, що сам факт наявності вироків не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та комплексно досліджувати всі складові господарських операцій з урахуванням обставин, установлених у вироках, які набули законної сили. З огляду на таке, вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а висновки, викладені в акті перевірки такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 09.03.2022 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 24.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі.

19.04.2022 за вх. № 28078 від представника позивача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, за результатами якої складено акт перевірки від 29.12.2021 №24843/13-01-07-02/ НОМЕР_1 та встановлено такі порушення: п.п 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 163.1 ст. 163, пп. 164.1, пп.164.2.1 пп.164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 167.1 ст. 167, п.171.1 п. 171.2 «а» ст. 171, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.5. п.п.16. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 1 ч.1 ст. 7, ч.2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п. 51.1. ст. 51 та ч. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України. За наслідками перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.01.20202 №496/13-01-07-02, від 19.01.2022 №499/13-01-07-16, від 19.01.2022 №500/13-01-07-16, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2022 №497/13-01-07-16 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 19.01.2022 №498/13-01-07-16. Щодо доводів позивача про те, що проведена під час карантину не може бути підставою для винесення податкових повідомлень-рішень вказав, що постановою Кабінету Міністрів України № 89 скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відтак перевірки проведена з дотриманням вимог чинного законодавства. З приводу посилання позивача на відсутність законних підстав надавати відповідачу інформацію та копії запитуваних документів при проведенні документальної перевірки, зазначив, що відповідно до вимог п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідно до п.85.2ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Із врахуванням наведеного таке твердження позивача є надуманим, необгрунтованим та не відповідає встановленим вимогам чинного законодавства. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.01.2022 №2496/13-01-07-02, яким донараховано 3107295,75 грн грошового зобов`язання з податку на прибуток, зазначив, що проведеною перевіркою було встановлено обставини невідображення бухгалтерській та податковій звітності позивача коштів, які були спрямовані на виплату на інші розрахункові рахунки та готівкою працівникам позивача у сумі 7675800 грн, такі були встановлені ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.08.2021 у справі №450/2043/21. В ході перевірки також встановлено, що дані суми не були відображені в звіті про фінансові результати підприємства та декларації з податку на прибуток за 2019-2020 роки та не приймали участі у визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.Також зазначив, що у дефектних актах наданих послуг від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 ,ФОП ОСОБА_3 ,ФОП ОСОБА_4 ,ФОП ОСОБА_5 ,ФОП ОСОБА_6 ,ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 відсутні обов`язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: посади і прізвища осіб, відповідальних за приймання даних послуг, адресу складання актів, місце надання послуг; у вказаних актах не відображено детального опису, асортименту, кількості, вартості та порядку надання послуг (робіт); до перевірки не представлено звітів про хід виконання доручень та замовлень, відсутні узгоджені відповідні додатки до Договорів. З урахуванням зазначеного, перевіркою не встановлено факту надання вищенаведеними контрагентами робіт, послуг на адресу ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД», а виписані вказаними контрагентами для ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» первинні документи про здійснення господарських операцій, є такими, що фактично не відбулись. Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.01.2022 №499/13-01-07-16, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 1495947,03 грн та податкового повідомлення-рішення від 19.01.2022 №500/13-01-07-16, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 115137 грн, зазначив, що перевіркою встановлено, що ТзОВ ««ЛІДЕР-ЗАХІД» протягом січня-грудня 2020 року здійснило виплату своїм працівникам на неосновні розрахункові рахунки, а також готівкою доходів на загальну суму 7675800,00 грн, не утримавши та не перерахувавши при цьому податок на доходи фізичних осіб в розмірі 1381644,00 грн а також військовий збір в розмірі 115137,00 грн Вказаний факт підтверджений ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.08.2021 у справі №450/2043/21. Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2022 №497/13-01-07-16 на суму боргу 1688676,00 грн, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.01.2022 №498/13-01-07-16, яким застосовано штрафні санкції у сумі 844338,00 грн, зазначено, що перевіркою повноти відображення у звітності за період з 01.10.2017 по 30.09.2021 сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок встановлено невідображення в звітах по єдиному соціальному внеску за період січень-грудень 2020 року сум доходів, виплачених на користь працівників ТзОВ «Лідер-Захід» в розмірі 7675800,00 грн, на неосновні розрахункові рахунки відкриті працівниками підприємства, а також готівкою. Проте, позивачем при здійсненні кримінального провадження було здійснено сплату єдиного внеску в сумі 1688676,00 грн, що підтверджено дорученням АТ АКБ «Львів» від 25.05.2021 №4927, однак така сплата не знайшла свого підтвердження у звітності по єдиному соціальному внеску за період січень-грудень 2020 року, тобто дана сума ним не задекларована. Відповідно, не пройшло нарахування у базах даних ДПС України щодо нарахувань ЄСВ. З огляду на наведене, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

17.05.2022 за вх. №34627 представником позивача подано клопотання про долучення додаткових доказів.

30.05.2022 за вх. № 37717 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що надані позивачем документи щодо наданих послуг по кожному окремому контрагенту, не розкривають зміст наданих послуг, не зазначають місяця та об`єм їх надання. У наданих до перевірки актах зазначено лише назви послуг, без відображення місця де надавались послуги (в більшості випадків), які саме операції по просуванню товару були здійсненні, тобто відсутня інформація щодо суті господарської операції, розділи актів приймання наданих послуг за своїм змістом не відповідають даним договору на надання маркетингових, інформаційних, консультаційних та рекламних послуг, надання правової допомоги, в наведених актах відсутня будь-яка інформація щодо самих наданих послуг. Позивачем також не надано будь-яких доказів, які б свідчили про необхідність та доцільність придбання таких робіт, послуг, як не надано і доказів того, що отримані роботи (послуги) мали економічний ефект для позивача. Також зазначив, що з метою більш детального з`ясування достовірності та повноти включення доходів до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків за період січня грудня 2020 року, ГУ ДПС у Львівській області було надано лист-вимогу від 03.12.2021 ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» про надання пояснення та копій документів. Однак, у відповіді підприємства, наданій від 21.12.2021, у надані таких пояснень та копій документів було відмовлено. Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього інформації. Також зазначив, що позивач сам визнав факт здійснення нарахування заробітної плати на інші розрахункові рахунки, відкриті працівниками підприємства, а також видачу коштів готівкою працівникам, на суму 7675800 грн, без відповідного відображення у бухгалтерській та податковій звітності ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД», а також не відображення в звіті про фінансові результати підприємства та декларації з податку на прибуток за 2019-2020 роки, що підтверджується як судовим рішенням по кримінальній справі, так і сплатою відповідного донарахування в сумі 1688676,00 грн до бюджету згідно з платіжним дорученням №4927 від 25.05.2021.

08.06.2022 за вх. № 39632 від представника позивача надійшли письмові пояснення. Не погоджується з доводами представника відповідача, щодо того, що наявні відомості описані в акті №24843/13-01-07-02/38994526 від 29.12.2021 не потребують доказуванню з огляду на те, що ґрунтуються на ухвалі Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.08.2021 у справі №450/2043/21, оскільки сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Зазначив, що аналогічні висновки викладені у постановах Верхового Суду від 27.02.2018 у справі №813/1766/17, від 25.05.20202 у справі №810/1963/18 та інших.

Ухвалою суду від 21.06.2022 закрито підготовче провадження в справі, призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.

Листом від 21.06.2022 суд звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області про надання, при наявності, аналітичної довідки від 28.04.2021 за №88/13-01-08-01-06/40000891,таку не отриману ні від відповідача, ні від позивача.

08.08.2022 за вх. № 51942 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що порядок проведення перевірки в період дії карантину, об`єктивно не могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу, щодо встановлених порушень, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Досліджуючи дане питання, найперше необхідно встановити, чи є висновки контролюючого органу істинними та такими, що відповідають нормам права і лише тоді досліджувати вплив заявлених процедурних порушень. Отже, такі підстави позову, як призначення та проведення перевірки з врахуванням вимог Постанови №89, не можуть слугувати самостійними підставами для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за відсутності причинно-наслідкового зв`язку між процедурними порушеннями та правильністю висновків контролюючого органу прийнятих за результатами такої перевірки.

14.09.2022 за вх.№59221 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просив позов задовольнити та продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити. Проти продовження розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечив.

В засідання суду 15.09.2022 суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за клопотанням сторін. Судом оголошено, що повний текст рішення буде виготовлено протягом 10 днів.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ЗАХІД» зареєстроване у встановленому законодавством порядку, як юридична особа 27.11.2013 за реєстраційним номером 1000000006722, за адресою: 81130, Львівська область, Львівський район, с.Сокільники, вул. Стрийська, 20; код ЄДРПОУ 38994526, що підтверджується Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що розміщена на офіційному сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), набуло правового статусу суб`єкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів (обов`язкових платежів), знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області з 27.11.2013 за №132313188715.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ЗАХІД» є платником: по податку на прибуток; по податку на додану вартість; по податку з доходів фізичних осіб; по єдиному податку соціального внеску; по військовому зборі; по екологічному податку.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основні види діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ЗАХІД» по КВЕД є:

47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами;

47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах;

47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах;

63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність;

63.91 Діяльність інформаційних агентств; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.;

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування;

73.11 Рекламні агентства;

73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки;

53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 24.11.2021 №12988, 12989, 12990, 12991, 12992, 12993 виданих Головним управлінням ДПС у Львівській області згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20; п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст.77; п. 82.1 ст.82 Податкового кодексу України, планом-графіком проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2021рік, наказом ГУ ДПС у Львівській області від 12.11.2021 №3585-ПП «Про проведення документальної виїзної перевірки» працівниками ГУ ДПС у Львівській області проведена планова документальна виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.

За результатами перевірки складено акт від 29.12.2021 №24843/13-01-07-02/38994526, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, п. 7 П(С)БО15 «Дохід», в результаті чого занижено податок на прибуток на зальну суму 2930230,00грн, в тому числі IV квартал 2018року - 20700,00грн, І квартал 2019року 123344,00грн, ІІ квартал 2019року 21600,00грн, ІІІ квартал 2019року 40851,00грн, IV квартал 2019року 94320,00грн, І квартал 2020року 407448,00грн, ІІ квартал 2020року 329364,00грн, ІІІ квартал 2020року 380772,00грн, IV квартал 2020року 695022,00грн, І квартал 2021року 105300,00грн, ІІ квартал 2021року 244899,00грн, ІІІ квартал 2021року 466610,00грн;

- пп.163.1 ст.163, пп.164.1, пп.164.2.1 пп.164.2 ст.164, пп.168.1.1 пп.168.1.2 п. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 ст.168, п.167.1 ст.167, п.171.1 п.171.2 «а» ст.171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-УІ (із змінами та доповненнями) не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб протягом січня-грудня 2020року в сумі 1381644,00 грн;

-пп.168.1.1, пп.168.1.2,пп.168.1.5 п.168.1ст.168, п.171.1ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, несплачено (неперераховано) податок на доходи фізичних осіб за 2019рік в сумі 45009,98грн;

-п.п.168.1.1. п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 ст.176, п.п.1.5 п.п.1.6 п.16-1 підрозділу10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, неутримано та неперераховано до бюджету військового збору протягом січня-грудня 2020року в сумі 115137,00грн;

-п.1 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями не нараховано та не відображено у податковій звітності суми єдиного внеску в розмірі 1688676,00грн із доходів, виплачених на користь працівників протягом січня - грудня 2020року;

- п.51.1 ст. 51 та ч.б п. 176.2 ст.176 ПКУ - подання недостовірних відомостей про суми виплачених доходів в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за І - IV кв. 2020року;

-встановлено сплату єдиного соціального внеску по кримінальному провадженні №32021140000000022, внесеному до ЄРДР 25.02.2021 в сумі 1688676,00грн та виплату не облікованих доходів готівкою працівникам підприємства на суму 7675800,00грн без відповідного відображення у бухгалтерській та податковій звітності Товариства.

Також вказаним актом встановлено, що фактично ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 і складено первинні документи (договори, акти здачі-приймання робіт (надання послуг)) всупереч норм ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідного акта, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутні господарські операції як певні дії або події у визначені абзацом 5 ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі яких має бути дійсний рух певного активу.

Акт перевірки підписано головним бухгалтером ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» ОСОБА_10 із запереченнями.

На підставі акта перевірки від 29.12.2021 №24843/13-01-07-02/ НОМЕР_1 податковий орган 19.01.2022 прийняв:

- податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №496/13-01-07-02, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 3107295,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №499/13-01-07-16, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 1495947,03 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 19.01.2022 №500/13-01-07-16, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 119934,38 грн;

- рішення №498/13-01-07-16 від 19.01.2022 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» штрафні санкції в розмірі 844338,00грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022 на суму 1688676,00 грн

Вважаючи, що у контролюючого органу не було правових підстав для прийняття рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 62 ПК України визначено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог п.п.5.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 4,45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту78.1 статті 78 цього Кодексу;

- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

-обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Дію карантину введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» продовження дію карантину з 19.12.2020 до 28.02.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію карантину до 30.04.2021 (період в який було прийнято оскаржуваний наказ). Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 30.06.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 №611 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» продовжено дію карантину до 31.08.2021. 11.08.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження адаптивного карантину, а також продовження режиму надзвичайної ситуації до 01.10.2021 . Постановою Кабінету Міністрів України №981 від 22.09.2021 продовжено дію карантину до 31.12.2021.

Під дію мораторію, передбаченою вказаною нормою ПК України, попадають планові перевірки.

Представник відповідача, як на наявність підстави для проведення перевірки, посилається на введення в дію постанови Кабінету Міністрів України «Про скорочення строку дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» №89 від 03.02.2021, за якою відповідачу дозволено здійснювати документальні перевірки, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України.

Проте норма п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України в частині обмежень на проведення планових перевірок є чинною та наразі не скасована. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось. Карантин також діє.

Відповідно до п. 2.1 ст.2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 5.2. ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України є нормою вищої юридичної сили ніж постанова Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 і суперечить останній, тому, у відповідності до п.5.2 ПК України, саме норми ПК України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Змінити норми, встановлені ПК України, в тому числі і щодо зміни строків та компетенції проведення документальної планової виїзної перевірки можливо лише шляхом внесення відповідних змін до ПК України, як це передбачено п.2.1 ст.2 ПК України.

Отже, за наявності чинної норми пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, прийняття наказу ГУ ДПС у Львівській області від 12.11.2021 №3585-ПП про проведення документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ЗАХІД» у період дії карантину суперечить вимогам податкового законодавства, а тому є протиправним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 дійшла висновку, що якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення спору, й підлягає першочерговому дослідженню.

Оскільки доказом правомірності оскаржуваних рішень зі сторони контролюючого органу є акт документальної планової перевірки, складений в період коли відповідач не мав законних підстав на проведення такої перевірки, то даний акт не може бути прийнятий і оцінений як допустимий доказ, через передчасність проведення перевірки.

Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суд повинен надавати правову оцінку в першу чергу, тому суд вважає, що встановлені обставини щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й були прийняті спірні рішення, є достатніми для висновку про їх протиправність.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 27.05.2021 у справі №320/2460/19 та від 29.07.2021 у справі №320/2460/19.

До того ж, у постанові від 28.10.2021 у справі №810/3099/18, окрім наведених вище висновків, Судова палата з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що наслідки перевірки, яка не мала бути призначена і проведена, якби відповідач діяв відповідно до вимог законодавства, є також незаконними і не можуть створювати правових наслідків такої.

За таких обставин, оскільки порушення порядку проведення контрольного заходу позбавило суд можливості прийняти акт перевірки як допустимий доказ, висновки відповідача про наявність в діях позивача порушень норм податкового законодавства є передчасними, а тому оскаржувані рішення є неправомірними.

Відтак, внаслідок того, що прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.01.2022 №496/13-01-07-02, №499/13-01-07-16, №500/13-01-07-16, рішення №498/13-01-07-16 від 19.01.2022 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимога про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022 за результатами проведеної перевірки з недодержанням вимог п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, тому останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Крім того, суд вважає недоведеними податковим органом встановлені під час перевірки порушення позивачем законодавства.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 29.12.2021 №24843/13-01-07-02/38994526, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу. Як вбачається із матеріалів справи зв`язок у скерованих запитах контролюючого орнагу на адресу позивача і відсудності відповіді на такі свідчить, що контролюючий орган здійснив перевірку без з`ясування фактичних обставин у справі.

Щодо донарахованих податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.22.1 ст.22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Як встановлено положеннями п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пункт 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (далі - Положення №88) також зазначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 3.4 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідною інструкцією.

Отже первинні документи оформлюються у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-XIV із змінами та доповненнями та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 із змінами та доповненнями.

Згідно з п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 5 П (С)БО 16 «Витрати» витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 7 П (С)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені

Згідно з пунктом 10 П (С)БО 15 «Дохід», дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; імовірності надходження економічних вигод від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Аналіз положень п.п.44.1, 44.2 ст. 44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Визначення нового розміру податку на прибуток для підприємства може бути здійснено й податковим органом. Але, у цьому разі, податковий орган має дотримуватися порядку, встановленого Податковим кодексом України. За таких підстав обчисленню грошового зобов`язання за податком на прибуток та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток має передувати складання фінансової звітності підприємства з зазначенням правильних показників, які отримані під час податкової перевірки. При цьому податковий орган на підставі доказів, що відповідають ст. 83 цього Кодексу має встановити та описати в акті перевірки відповідно до яких норм національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (міжнародних стандартів фінансової звітності) слід було складати підприємству фінансову звітність; яких порушень цих керівних документів припустився платник податку.

За змістом абз.11 ч.1 ст.1, ч.ч. 1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми);дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону. Зазвичай обліковий працівник не має права відмовити у реєстрації первинного документу, що надійшов на підприємство. За такою презумпцією податковий орган встановивши, що певний первинний документ не мав бути облікований, має навести підстави для такої відмови та підтвердити ці обставини зібраними під час перевірки доказами.

Зокрема нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, які базуються лише на податковій інформації без належного дослідження усіх первинних документів позивача.

Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені Податковим кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Суд зауважує, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, а для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Верховним Судом у своїй постанові від 13.03.2018 у справі №809/1062/17 зроблено висновок про обґрунтованість відхилення доводів контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача, зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача. При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.

Згідно з абз.1-5 п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно п. 201.1 ст. 201 та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Згідно з актом перевірки підставою для донарахувань податкових зобов`язань, слугувало те, що згідно з ІТС «Податковий блок», податкової інформації та Єдиного державного реєстру судових рішень наявна негативна інформація по контрагентами-постачальниками з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 у зв`язку із чим, ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» не підтверджено факт придбання товарів, робіт, послуг у вищезазначених контрагентів-постачальників та можливість самостійного їх виконання.

У постанові від 13.10.2020 у справі № 0340/1408/18 Верховним Судом зазначено, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються при визначенні фінансового результату, та права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у постачальників контрагента чи у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі не можуть бути самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» задекларовано в рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків визначений за правилами бухгалтерського обліку» у сумі 1510581999,00 грн

Перевіркою відображених у рядку 01 декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» показників за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації в роздрібній торгівлі фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах (аптеках, аптечних пунктах), отримані відсотки банку, знижки (бонуси) від постачальників, маркетингові послуги, дохід від реалізації оборотних активів, тощо.

Перевіркою повноти визначення задекларованих ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 встановлено їх заниження всього на суму 7675800,00грн, в тому числі за 1 квартал 2020 року на суму 1733600,00грн; 2 квартал 2020 року на суму 1779800,00грн; 3 квартал 2020року на суму 1808400,00грн; 4квартал 2020року на суму 2354000,00 грн

Висновки даного акта перевірки ґрунтуються суто згідно з обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2021 за № 32021140000000022, який розглянуто Пустомитівським районним судом Львівської області у відкритому підготовчому судовому засіданні (ухвала від 27.08.2021 справа №450/2043/21, провадження №1-кп/450/326/21), та довідки управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у Львівській області від 21.12.2021 №48/13-01-08-01-06/38994526, які взяті за основу.

Виходячи з інформації, наведеної в судовому рішенні, кошти, які були спрямовані на виплату на інші розрахункові рахунки та готівкою працівникам підприємства у сумі 7675800,00 грн не були відображені у бухгалтерській та податковій звітності товариства.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що дані суми також не були відображені в звіті про фінансові результати підприємства та декларації з податку на прибуток за 2020 рік та не приймали участі у визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» на порушення п.7 П(С)БО 15, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та вимог Закону України «Про бухгалтерські облік та фінансову звітність в Україні» занижено дохід на загальну суму 7675800,00 грн, в тому числі за 1 квартал 2020 року на суму 1733600,00грн; 2 квартал 2020 року на суму 1779800,00 грн; 3 квартал 2020року на суму 1808400,00 грн; 4квартал 2020року на суму 2354000,00 грн

Перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» показників за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 36576413,00 грн

Перевіркою повноти декларування ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» показників рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено заниження (з врахуванням порушення, описаного в п.1 розділу 3.1.1.1 Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку) всього у сумі 16279055,00 грн, в тому числі: IV квартал 2018 року - 115000,00 грн, І квартал 2019 року 185242,00 грн, II квартал 2019 року 120000,00 грн, ІІІ квартал 2019 року 226952,00 грн, IV квартал 2019 року 524000,00 грн. І квартал 2020 року 2263600,00 грн. II квартал 2020 року 1829800,00 грн, III квартал 2020 року 2115400,00 грн, IV квартал 2020року 13861232,00 грн, І квартал 2021 року 585000,00 грн, II квартал 2021 року 1360550,00 грн, ІІІ квартал 2021 року 2592279,00 грн, а саме по взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 .

Судом встановлено, що позивачем до перевірки були надані первинні документи по взаємовідносинах із його контрагентами з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , а саме: договори про надання послуг, договори про надання правової допомоги, додаткові угоди, акти прийому-здачі виконаних робіт, акти надання послуг та звіти до них, протоколи тренінгів, видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, копії яких надані до матеріалів справи.

Щодо податкового повідомлення рішення №496/13-01-07-02 від 19.01.2022 у відповідності до якого позивачу донараховано 3107295,00 грн, з яких 2930230,00 грн податкове та/або інше зобов`язання та 177065,74 грн штрафні санкції про заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток, суд встановив таке.

Відповідач зазначає, що під час перевірки договірних відносин між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_1 на суму 1046 879,00 грн позивачем представлено до перевірки дефектні акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, тому вважає, що послуги, які надавалися не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Однак, судом встановлено, що у відповідності до договорів про надання послуг сторонами були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до акту про виконані роботи, додаткові угоди.

Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Також судом встановлено, що ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» були надані відповідачу додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги.

Враховуючи усе вищезазначене та наявність усіх первинних документів - актів надання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до договору, що підтверджують здійснення фінансово господарської діяльності між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_1 ,оформлених у відповідності до п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на загальну суму 1046 879,00 грн без ПДВ, суд вважає такими, що документально підтверджені.

Крім цього, відповідачу надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ФОП ОСОБА_1 за надані послуги за відповідний період згідно з договору.

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином:-Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Щодо перевірки договірних відносин між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_2 на суму 30000,00 грн, відповідач стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Дослідивши вказані договора та акти наданих послуг, судом встановлено, що у відповідності до договорів про надання послуг сторонами були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до акту про виконані роботи, додаткові угоди.

Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

З огляду на вказане, суд зазначає, що акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця Калитяк Л.З. та ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД»/замовника відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім цього, відповідачу надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ФОП ОСОБА_2 за надані послуги за відповідний період згідно з договору.

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати. Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Щодо перевірки договірних відносин між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_3 на суму 1043000,00 грн, відповідач стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР,

Проте, суд зазначає, що у відповідності до договорів про надання послуг сторонами були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до акту про виконані роботи, додаткові угоди.

Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що наявність усіх первинних документів - актів надання послуг, додаткових угод до договору, звітів про надані послуги до договору, підтверджують здійснення фінансово господарської діяльності між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_3 , оформлених у відповідності до п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV на загальну суму 1043000,00 грн без ПДВ.

Відповідачу надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких Позивач за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ФОП ОСОБА_3 ,за надані послуги за відповідний період згідно з договору.

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати. Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Щодо перевірки договірних відносин між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_4 на суму 800000,00 грн, відповідач стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до договорів про надання послуг сторонами також були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до акту про виконані роботи, додаткові угоди, в яких наявні реквізити сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Щодо перевірки договірних відносин між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_5 на суму 697242,00 грн, відповідач стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

У відповідності до договорів про надання послуг сторонами були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до акту про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Акти надання послуг, додаткові угоди до договору, звіти про надані послуги, підписані та затверджені представниками виконавця ОСОБА_4 , та ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» /замовника, відповідають статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, відповідачу надавалося, а також у самого відповідача є доступ до звітності позивача, оскільки остання подається електронним шляхом, банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ОСОБА_4 ,за надані послуги за відповідний період згідно з договору.

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати. Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Щодо перевірки договірних відносин між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_6 на суму 1071390,00 грн, відповідач стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Дослідивши вказані договора про надання послуг та акти виконаних робіт судом встановлено, що у відповідності до договорів про надання послуг сторонами були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до акту про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати. Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Щодо перевірки договірних відносин між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_7 на суму 894174,00 грн, відповідач стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Проте, відповідно до договорів про надання послуг сторонами були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до акту про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Також, відповідачу надавалися банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ОСОБА_7 , за надані послуги за відповідний період згідно з договору.

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати .

Щодо перевірки договірних відносин між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_8 на суму 1400570,00 грн, відповідач стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні Акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР,.

Однак, у відповідності до договорів про надання послуг сторонами були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до акту про виконані роботи, додаткові угоди. Як вбачається із вищезгаданих актів та звітів, в останніх наявні реквізити сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Також, відповідачу надавалоися банківські виписки по розрахунковому рахунку, відповідно до яких ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» за період, що перевірявся, сплатив грошові кошти на рахунок ОСОБА_8 , за надані послуги за відповідний період згідно з договору.

Вищезазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку наступним чином: -Дт 92 Кт 6851 - відображено вартість вищезазначених послуг та віднесено до адміністративних витрат, як загальні корпоративні витрати. Дт 6851 Кт 311 проведено оплату.

Щодо перевірки договірних відносин між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» та ФОП ОСОБА_9 на суму 1350000,00 грн, відповідач стверджує, що позивачем представлено до перевірки дефектні Акти наданих послуг, в яких відсутні обов`язкові реквізити та неможливість надання послуг, на думку відповідача, відтак вважає, що послуги, які надавалися не можуть прийматися відповідачем до уваги та підлягають до включення у вищезгадану ППР.

Дослідивши вказані договора про надання послуг та акти виконаних робіт судом встановлено, що сторонами були підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), звіти до акту про виконані роботи, додаткові угоди, в яких наявні реквізити сторін, що спростовує посилання відповідача про їх відсутність та дефектність угод, яка в подальшому була взята органом ДПС як підстава для включення в ППР.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку мають необхідні реквізити та у повній мірі відображають зміст проведених господарських операцій, що свідчить про наявність підстав для формування показників податкової звітності на підстави таких документів.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, дослідивши первинні документи, подані позивачем до спірної перевірки в межах предмета та умов виконання договорів, укладених між позивачем та контрагентами, суд дійшов висновку, що вказаними документами розкриваються зміст та мета господарських операцій з придбання позивачем робіт у кожного з контрагентів, чим підтверджується їх реальний характер.

Підставами для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток, згідно акту перевірки є опрацьована податкова інформація та інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість зазначених підстав контролюючого органу, з огляду на наступне.

Суд зауважує, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, висновки контролюючого органу мають ґрунтуватися на результатах проведеної перевірки безпосередньо на підставі дослідження наданих первинних документів, тим паче, що платником податку були пред`явлені необхідні первинні документи, які є підставою для належного формування складу податкового кредиту та витрат.

Судом встановлено, що у акті перевірки контролюючим органом не вказано, які саме помилки чи недоліки у документах виявлено, які саме документи позивачем оформлено формально, неякісно тощо, яким чином такі недоліки/помилки можуть ставити під сумнів реальність господарських операцій, які саме факти неможливо встановити, дослідити на підставі наданих документів.

Щодо посилань відповідача на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.08.2021 у справі №450/2043/21, у тексті якому згадуюються контрагенти позивача, а саме: ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.01.2021 у справі №450/2043/21 провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-4 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення №005703 від 29.11.2021 серія ГУ ЛВ № 861) закрито у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-4 КУпАП.

Проте, відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагентів позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями.

Згідно з ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголосив на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення. У рішенні наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків податку на додану вартість на податковий кредит, бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно бути відомо/ про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку не дотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави. В п. 71 вказаного рішення зазначено, що «... компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

До того ж, відповідно до правої позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 24.07.2020 у справі №140/1504/19 сам по собі факт, що контрагент позивача є фігурантом у незавершеному кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки їх реальність підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, і не спростована у встановлений законом спосіб належними й допустимими доказами.

Верховним Судом у постанові від 18.03.2020 у справі №826/18952/14 сформовано наступні правові висновки з окреслених питань: «сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача».

Також у постанові від 10.03.2020 у справі №280/373/19 КАС Верховний Суд дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують підприємства контрагентів позивача суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки, по-перше, в зазначених кримінальних провадженнях відсутні вироки, а по-друге, відомості отримані під час досудового розслідування кримінального правопорушення, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

У постанові від 19.02.2019 по справі №811/217/17 Верховний Суд приходить до висновків, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника.

Контролюючим органом в акті перевірки не описано та не підтверджено будь-якими доказами, що обставини зазначених кримінальних проваджень стосуються позивача та відповідно, можуть бути підставою для формування для ним негативних податкових наслідків.

З акту перевірки вбачається, що висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій позивача сформовані на підставі аналізу даних інформаційно-аналітичних баз Державної податкової служби та аналізу відповідачем інформації слідчих і оперативних підрозділів ДФС щодо діяльності контрагентів позивача.

Суд критично ставиться до викладених в акті перевірки підстав, які зазначені вище, з огляду на таке.

Податкове законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, у разі надання їх доказової сили буде носити лише інформативний характер.

Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів. Відповідні, правові висновки підтверджуються висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 04.06.2020 у справі №340/422/19, від 25.02.2021 у справі №640/3515/19, від 16.04.2020 у справі № 805/5017/15-а.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постановах від 27.02.2020 (справи №813/7081/14, №814/120/15), від 03.10.2019 (справа №813/4079/15), від 10.09.2019 (справа №814/2412/17), від 02.04.2020 у справі №160/93/19), від 13.08.2020 (справа №520/4829/19), Верховний Суд зауважив, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Верховним Судом у своїй постанові від 13.03.2018 у справі №809/1062/17 зроблено висновок про обґрунтованість відхилення доводів контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача, зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача. При цьому, можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем податковий кредит.

Чинне законодавство України не обмежує суб`єктів господарювання у вільному волевиявленні під час вибору контрагентів чи виборі виду правочинів, окрім тих, що прямо заборонені чинним законодавством України та не ставить в необхідність/залежність укладання одних договорів від інших. В повноваження податкового органу не входить оцінка ефективності ведення суб`єктом господарювання свого бізнесу, в т. ч. ефективність використання платником податків грошових коштів (капіталу), чи внутрішніх організаційних процесів, що впроваджені для забезпечення ефективного господарювання платника податку.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Акт перевірки не містить також і встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій з вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Податковий орган в акті перевірки не зазначив, які данні в первинних документах та в яких саме не відповідають даним бухгалтерського обліку. В акті перевірки також не зазначений жодний первинний документ або регістр бухгалтерського обліку.

В той же час, згідно умов договорів про надання послуг, укладених із контрагентами виконали роботу, її результат передали позивачеві. При цьому між усіма учасниками проводилися розрахунки разрахунки за виконану роботу, надану послугу.

Відповідач неправомірно позбавив позивача права на формування податкового кредиту та витрат підприємства через недотримання вимог податкового законодавства його контрагентами, а також дійшов безпідставного висновку у акті перевірки про заниження позивачем доходу.

Податкове законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від додержання податкової дисципліни і стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто мали достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Господарські операції між позивачем та з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Ознаками реальності господарської операції є вчинення суб`єктом господарювання дій відповідно до визначеної господарської мети (статутної діяльності) та економічної обґрунтованості, фактичне отримання та використання/реалізація товару/послуги, досягнення конкретних результатів, які визначають поняття господарської операції тощо.

Відповідачем не зазначено про відсутність чи порушення цих ознак у господарських операціях позивача, що свідчить про відсутності обґрунтованих підстав стверджувати про нереальність операцій.

Операції позивача з контрагентами, що були об`єктом перевірки здійснені в межах його статутної господарської діяльності та відповідають дійсному економічному змісту та господарській меті.

Суд звертає увагу на те, що статутною діяльністю позивача за зареєстрованими основними видами діяльності за КВЕД є: 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 47.74 Роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах;47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними при належностями в спеціалізованих магазинах; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.91 Діяльність інформаційних агентств; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність.

Отже, достатньо обґрунтованим, з огляду на статутну діяльність позивача, є придбання ним підрядних робіт (залученння субпідрядників) з метою своєчасного виконання робіт, а також оренда будівельних риштувань.

Окрім цього суд зауважує, що відповідачем у акті перевірки зазначено, що у бухгалтерському обліку позивача зазначені операції відображені відповідними бухгалтерськими проводками, які підтверджують дійсний облік розрахунків позивача з цими контрагентами.

Також договори та первинні документи із контрагентами позивача, повністю відповідають положенням законодавства і містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Ці ознаки, в сукупності є свідченням добросовісності позивача при здійсненні операцій з контрагентами та не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 .

Натомість, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям із зазначеними контрагентами.

Відповідачем не зазначено будь-яких доказів які спростовували б достовірність та дійсність відомостей, що містяться у документах податкового обліку позивача, свідчили б про їх невідповідність вимогам, встановлених законом, чи підтверджували б нереальність операцій з контрагентами.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит.

З урахуванням наведеного, у сукупності суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки щодо нереальності вказаних господарських відносин між ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , а матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про протилежне. У зв`язку із цим суд вважає протиправними та такими, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №496/13-01-07-02 від 19.01.2022.

Щодо нарахування позивачу сум грошових зобов`язань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд зазначає наступне.

Перевіряючи податкові повідомлення-рішення від 19.01.2022 №499/13-01-07-16, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 1495947,03 грн та від 19.01.2022 №500/13-01-07-16, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір у сумі 115137,00 грн, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022; рішення №498/13-01-07-16 від 19.01.2022 на відповідність вимогам ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про порушення ТзОВ «ЛІДЕР-ЗАХІД» вимог законодавства в частині не нарахування, не утримання та не сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору при виплаті винагород у вигляді додаткового блага у грошовій формі на користь фізичних осіб.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

Адміністрування єдиного соціального внеску (далі ЄСВ) регламентується Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, яким визначено, що платники ЄСВ зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ.

Для роботодавців, які використовують працю найманих працівників на умовах трудового договору (контракту), договору ЦПХ, та інших умовах встановлений строк подання звітності - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного, що регламентується п.1 Розділу ІІІ « Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 № 435.

Згідно з ст.8 розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, пункту 5: Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, встановлено Законом України від 08.07.2010 № 2464-V «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З 01.10.2011 максимальна величина бази нарахування ЄСВ дорівнювала 17-ти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З 01.01.2016 - 25 прожиткових мінімумів. З 01.01.2018 максимальна величина бази нарахування ЄСВ дорівнює 15 розмірам мінімальної зарплати.

На підставі ст.64 ГКУ підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Форма штатного розпису затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 №57 лише для підприємств, установ та організацій, які фінансуються з бюджету. Проте її можна взяти за зразок і підприємствам (установам, організаціям) небюджетної сфери.

У штатному розписі вказують: № з/п структурного підрозділу (посади окремо у штатному розділі не нумерують); назву структурного підрозділу відповідно до затвердженої структури підприємства (наприклад, «Адміністративно-господарський відділ», «Фінансовий відділ», «Бухгалтерія», «Відділ кадрів», «Відділ маркетингу»); назву посади та код відповідно до Класифікатора професійщодо основних працівників, сумісників, а також щодо вакантних посад; кількість штатних посад за кожною посадою окремо або за групою штатних одиниць; посадовий оклад (тарифну ставку), надбавки й доплати. Для працівників із відрядною системою оплати праці можна не зазначати розмір їх оплати праці, а фіксувати кількість штатних одиниць (див. лист Мінсоцполітики від 28.12.2016 № 1812/0/101-16/284). Розміри надбавок і доплат указують у тому разі, коли вони мають постійний характер;

У рядку «Разом по підприємству» вказують загальний показник відповідної графи.

У штатному розписі підприємства (установи, організації) назви посад зазначають з урахуванням кваліфікаційних категорій, розрядів, класів, передбачених відповідними кваліфікаційними характеристиками (лист Мінсоцполітики України від 28.12.2016 №1812/0/101-16/284).

Особливу увагу до штатного розпису виявляє і Держпраці під час перевірок та в разі відсутності штатного розпису може застосувати штраф у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (ст. 265 КЗпП). Мінсоцполітики в листі від 17.06.2008 № 165/06/186-08 категорично наголошувало, що за умови відсутності штатного розпису роботодавець може нести адміністративну відповідальність згідно із ч. 1 ст. 41 КУпАП у вигляді штрафу від 30 до 100 НМДГ (від 510,00 до 1700,00грн).

Проаналізувавши бухгалтерські рахунки 661 «Розрахунки за заробітною платою» та 651 «За розрахунками із загальнооб. держ. соц. страхування» за період, в якому проводилася перевірка, відповідно до яких з`ясована загальна сума нарахованої з/плати та нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, судом встановлено, а саме: що за період 01.10.2018-31.12.2018 загальна сума нарахованої з/плати становить 2973520,93 грн, нараховано єдиного внеску - 22% -652309,09 грн, нараховано єдиного внеску - 8,41% - 6498,10 грн, податок на доходи фізичних осіб (18%)- 517527,23 грн; за період 2019року загальна сума нарахованої з/плати становить 1406834,29 грн, нараховано єдиного внеску- 22% -3085719,06 грн, нараховано єдиного внеску - 8,41% - 33261,22 грн, податок на доходи фізичних осіб (18%)- 2471737,04 грн; за період 2020року загальна сума нарахованої з/плати становить 20084899,26 грн, нараховано єдиного внеску - 22% -4424795,51 грн, нараховано єдиного внеску - 8,41% - 50955,38 грн, податок на доходи фізичних осіб (18%)- 3495496,16 грн; за період з 01.01.2021 по 30.09.2021 загальна сума нарахованої з/плати становить 27060308,88 грн, нараховано єдиного внеску - 22% -5895342,93 грн, нараховано єдиного внеску - 8,41% - 82039,01 грн, податок на доходи фізичних осіб (18%)- 4772686,02 грн.

Як вбачається з даних податкових повідомлень-рішень, згідно відомостей на виплату заробітної плати, банківських виписок та видаткових касових ордерів, перевіркою встановлено, що заробітна плата в періоді, що перевірявся виплачувалася протягом звітного та наступного за звітним місячного періоду, при цьому податок на доходи фізичних осіб та військовий збір в повному обсязі були перераховані до бюджету. Як слідує із звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підприємства усі нараховані позивачем суми було сплачено.

Крім цього, відповідачу надані «Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1-ДФ)позивача за період перевірки.

Отже, якщо провести співставлення сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку позивача за період перевірки за даними платника, то суд зазначає, що перевірки податок на доходи фізичний осіб відповідає первинним документам та вимогам Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Пунктом «е» п.п.164.2.17 п.164.2 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Згідно з п.п.168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Абзацом 1 п.1 ч.1 ст.7 вказаного Закону визначено, що для платників, зазначених у п.1 (крім абз. 7) ч.1 ст. 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці2, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З аналізу наведених положень вбачається, що визначальною передумовою для сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску є наявність виплати фізичним особам додаткового блага у грошовій формі.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем неправомірно застосовано п. 123.2 ст. 123 ПК України при визначені позивачу розміру штрафних санкцій, які вказано в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу другого п. 109.1 ст. 109 ПК України діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У випадках, визначених п.119.3 ст.119, п.п.123.2-123.5 ст.123, п.п. 124.2, 124.3 ст.124, п.п.125 1.2 - 125 1.4 ст.125 1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи (абз.2 п.109.3 ст.109 ПКУ).

Згідно з п.112.7 ст.112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, то останній не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Водночас, положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Застосовуючи відповідальність за п.123.2 ст.123 ПКУ та приймаючи податкові повідомлення-рішення, відповідач не встановив та не довів обставини, які свідчать про вину позивача та що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом.

Суд погоджується з доводами позивача, що застосування до позивача штрафних санкцій без встановлення вини та умислу, як того вимагає податкове законодавство України, є протиправними.

Враховуючи, що судом встановлено правомірність формування позивачем витрат, за наслідками господарських операцій з із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , суд вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу про отримання безоплатно позивачем послуг від перелічених контрагенті, що є правовою підставою для скасування оскаржуваних рішень.

При вирішенні справи суд застосовує приписи ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також при вирішенні даної справи суд враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Сєрков проти України» (заява N 39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст.19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, оскільки в спірному випадку перевірка позивача призначена та проведена з порушенням норм Податкового кодексу України під час дії мораторію, а також те, що відповідач не довів наявності порушень, зазначених в акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №496/13-01-07-02, №499/13-01-07-16 та №500/13-01-07-16 від 19.01.2022, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №498/13-01-07-16 від 19.01.2022, тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 24810,00 грн.

Керуючись ст. ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ЗАХІД» (місцезнаходження: 81130, Львівська область, Львівський район, с.Сокільники, вул.Стрийська, 20; код ЄДРПОУ 38994526) з вимогами до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №496/13-01-07-02 від 19.01.2022.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №497/13-01-07-16 від 19.01.2022.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №498/13-01-07-16 від 19.01.2022 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №499/13-01-07-16 від 19.01.2022.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №500/13-01-07-16 від 19.01.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР-ЗАХІД» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Сподарик Н.І.