Рішення

від 23.09.2022 по справі 420/12407/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12407/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай навалко» до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці ВП Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай навалко» до Одеської митниці Держмитслужби, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000009/2 від 27 липня 2020 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500360/2020/00001;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 24.07.2020 року на митний пост Одеса Одеської митниці Держмитслужби ТОВ «Дунай навалко» подано митну декларацію № UА500360/2020/001233 для митного оформлення в режимі імпорт товару, а саме: меблі металеві (з металевою основою); столові комплекти: 1 стіл (металеві ніжки, стільниця з ДСП зі скляною накладкою з малюнком) + стільці (металеві ніжки, м`яка спинка та сидіння); овальний стіл розкладний + 6 стільців (спинка та сидіння з тканини з малюнком) - 9 комплектів різних кольорів; круглий стіл + 4 стільця (спинка та сидіння зі штучної шкіри) - 8 комплектів різних кольорів.

Заявлена митна вартість товару склала 15000,00 доларів США, яка була визначена за основним методом - ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення були наданні певні документи, які відповідають вимогам ст.53 МКУ, а саме:

-пакувальні листи б/н від 25.06.2020 р.;

-рахунок-проформа REF-341DU ASKA від 12.06.2020 р.;

-рахунок-проформа АD-DU-1287 від 12.06.2020 р.;

-рахунок-фактура АМF2020000000043 від 25.06.2020 р.;

-коносамент АD2001003768 від 28.06.2020 р.;

-автотранспортна накладна №30/1 від 21.07.2020 р.;

-автотранспортна накладна №30/2 від 21.07.2020 р.;

-банківський платіжний документ № 1 від 16.06.2020 р.;

-банківський платіжний документ № 3 від 25.06.2020 р.;

-банківський платіжний документ № 4 від 25.06.2020 р.;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) № 001/10.06.2020 від 10.06.2020 р.;

-договір про надання послуг митного брокера №А43-20 від 23.06.2020 р.;

-лист відправника б/н від 20.07.2020 р.;

-лист відправника б/н від 23.07.2020 р.;

-лист підприємства №3 від 24.07.2020 р.;

-лист підприємства №86 від 27.07.2020 р.;

-копія митної декларації країни відправлення № 20330100ЕХ112996 від 25.06.2020 р.

Однак, Одеською митницею Держмитслужби було видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UА500360/2020/00001, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску товарів, а також здійснено коригування митної вартості товарів, про що прийнято рішення №UA500000/2020/000009/2 від 27 липня 2020 року.

Не погоджуюсь із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач зазначає, що на пропозицію митного органу декларантом були надані додаткові документи. Однак це не призвело до позитивних для позивача наслідків, внаслідок прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000009/2 від 27 липня 2020 року.

Оскаржуючи це рішення позивач стверджує про таке:

основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); інші методи є другорядними;

заявлена митна вартість товару, визначена за ціною договору, склала 15000,00 доларів США, яка станом на дату подання митної декларації за курсом НБУ 418168,50 грн. (чотириста вісімнадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень 50 копійок);

на підтвердження заявленої митної вартості товару були наданні певні документи, які цілком відповідають вимогам закону;

на момент відправлення та прибуття товарів їх вартість була фактично сплачена у 100% розмірі;

Держмитслужбі були надані усі документи, що підтверджують вартість товару;

на вимогу Держмитслужби були надані додаткові документи;

подані документи є достатніми для визначення митної вартості товарів.

усі наданні документи не містять розбіжностей, не мають ознак підробки, у них наявні достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості ввезеного товару, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена. Тобто вони відповідають вимогам ст.53 Митного кодексу України.

Отже, позивач стверджує про те, що ним доведено заявлену митну вартості товару, визначену за першим методом - за ціною договору, тому вважає необґрунтованими оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови.

Процесуальний рух справи

Ухвалою суду від 21 липня 2021 року адміністративний позов було залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 160-161 КАС України.

Ухвалою суду від 08 вересня 2021 року, після усунення недоліків, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

08 жовтня 2021 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву з додатками.

08 жовтня 2021 року до суду надійшло клопотання Одеської митниці про заміну первісного відповідача Одеську митницю Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21а, м.Одеса, Одеська обл., 65078, ЄДРПОУ - 43333459) на правонаступника Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21а, м.Одеса, Одеська обл., 65078, ЄДРПОУ - 44005631).

Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року клопотання представника Одеської митниці про заміну первісного відповідача задоволено частково. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача Одеську митницю, як відокремлений підрозділ Держмитслужби України (код ЄДРПОУ ВП 44005631). Розгляд справи розпочато спочатку.

17 листопада 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України.

Підготовче засідання, призначене на 22 листопада 2021 року - 10 год. 30 хв., було відкладене на 13 грудня 2021 року 11 год. 00 хв.

13 грудня 2021 року позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби України.

Підготовче засідання, призначене на 13 грудня 2021 року, було відкладене на 22 грудня 2021 року 12 год. 00 хв., у зв`язку із тим, що у відповідача не сплинув строк для подання заперечень.

У підготовче засідання, призначене на 22 грудня 2021 року, учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.

З урахуванням ч. 1 ст. 205 КАС України, підготовче засідання проведене за відсутності повідомлених учасників справи.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 22 грудня 2021 року, продовжено шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Ухвалою суду від 22 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31 січня 2022 року о 12 годині 00 хвилин.

Під час судового розгляду по суті представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених у позові, відповіді на відзив, письмових поясненнях та вступному слові підстав.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Позиція відповідача

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як зазначає відповідач у відзиві, до Одеської митниці Держмитслужби для здійснення митного оформлення товару декларантом ТОВ «Дунай навалко» подано митну декларацію №UА500360/2020/001233 від 24.07.2020 року. Митна вартість товару заявлена за ціною договору товару. Однак, як зазначає відповідач, у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а також вони не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до поданих банківських платіжних документів №1 від 16.06.2020 покупцем сплачено передоплату 6520 дол США згідно контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020 та проформи інвойсу REF-341DU ASKA від 09.06.2020 р. (датований раніше, ніж підписаний контракт); № 3 від 25.06.2020 покупцем сплачено передоплату 5980 дол США згідно контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020 та проформи інвойсу REF-341DU ASKA від 12.06.2020 р.; №4 від 25.06.2020 покупцем сплачено передоплату 2500 дол США згідно контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020 та проформи інвойсу REF-341DU ASKA від 12.06.2020 р.

Проформи інвойси REF-341DU ASKA від 09.06.2020 (датований раніше, ніж підписаний контракт) та REF-341DU ASKA від 12.06.2020 р. до митного оформлення не подавались, але по ним сплачено передоплату на загальну суму 12500 дол США.

Проте, до митного оформлення додатково надано проформу інвойс REF-341DU ASKA від 12.06.2020 р. на 12500 дол США (на умовах ЕХW), інформація щодо сплати за який не подавалась. Відповідно до п.3 контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020 всі рахунки мають бути сплачені протягом 10 днів. У зв`язку з неподанням до митного оформлення проформ інвойсів REF-341DU ASKA від 09.06.2020 р. (датований раніше, ніж підписаний контракт) та REF-341DU ASKA від 12.06.2020 р., інформації щодо оплати по проформі інвойсу REF-341DU ASKA від 12.06.2020 р. на 12500 дол США (який подано до митного оформлення) неможливо встановити загальну суму виставлених продавцем інвойсів для передоплати та сплачених коштів за поставлені товари, тому неможливо однозначно встановити ціну товарів, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

2) під час митного огляду товарів встановлено, що опис частини товарів (матеріал стільниці столів) не відповідав фактично пред`явленим до митного огляду. Фактичне знаходження товару іншої якості може мати вплив на вартість товару заявленого для митного оформлення.

3) за результатами огляду підтверджено, що товари постачались у пакуванні, однак всупереч пп. в) ч. 10 ст.58 МКУ у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, відповідно до п. 3 ст. 53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У додатково наданих декларантом документах також виявлені розбіжності. Відтак, митний орган дійшов висновку про те, що декларантом не було підтверджено документально складові митної вартості, а також не спростовані раніше виявлені розбіжності.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією № UА500360/2020/001233 від 24.07.2020 року містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані всі витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, розгляд справи був відкладений.

У судове засідання, призначене на 10 серпня 2022 року, сторони не з`явились про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та своєчасно; причини неявки не повідомляли.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищенаведеного, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлені наступні обставини та факти.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Дунай навалко» (далі ТОВ «Дунай навалко»), код ЄДРПОУ 43519569, зареєстрований у якості юридичної особи, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.10.2020, Номер запису: 1005531070002003546.

Місцезнаходження юридичної особи: 68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, вул. Димитрова, будинок 25.

Види економічної діяльності підприємства: 33.15 Ремонт і технічне обслуговування суден і човнів (основний); інші: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.65 Оптова торгівля офісними меблями; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям (не виключний перелік).

Вказані обставини підтверджуються Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8, том 1).

На підставі зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 10 червня 2020 року №001/10.06.2020 з ASKA MOBILYA DIS TICARET LTD STI (Туреччина) (а.с. 42-44, 140-142 - том 1), ТОВ «Дунай навалко» імпортовано товар: Меблі металеві (з металевою основою), а саме: столові комплекти: 1 стіл (металеві ніжки, стільниця з ДСП зі скляною накладкою з малюнком) + стільці (металеві ніжки, м`яка спинка та сидіння); Овальний стіл розкладний + 6 стільців (спинка та сидіння з тканини з малюнком) - 9 комплектів різних кольорів; Круглий стіл + 4 стільця (спинка та сидіння зі штучної шкіри) - 8 комплектів різних кольорів.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем подано до Одеської митниці Держмитслужби Митну декларацію № UА500360/2020/001233 від 24.07.2020 року, згідно якої митна вартість товару визначена за ціною договору (а.с. 152, том 1).

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу, окрім митної декларації:

- Пакувальні листи б/н від 25.06.2020 р.;

- Рахунок-проформа АD-DU-1287 від 12.06.2020 р.;

- Рахунок-проформа REF-341DU ASKA від 12.06.2020 р.;

- Рахунок-фактура (Інвойс)АМF2020000000043 від 25.06.2020 р.;

- Коносамент АD2001003768 від 28.06.2020 р.

Разом із тим, під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом.

Підставою сумнівів правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом зазначено те, що подані у поданих документах містяться розбіжності та не містяться усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, які підтверджують митну вартість товарів. Зокрема, наведено наступні розбіжності:

1) Відповідно до поданих банківських платіжних документів №1 від 16.06.2020 покупцем сплачено передоплату 6520 дол США згідно контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020 та проформи інвойсу № REF-DU-ASKA від 09.06.2020 (датований раніше, ніж підписаний контракт); № 3 від 25.06.2020 покупцем сплачено передоплату 5980 дол США згідно контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020 та проформи інвойсу REF-341 DU-ASKA від 12.06.2020; №4 від 25.06.2020 покупцем сплачено передоплату 2500 дол США згідно контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020 та проформи інвойсу AD-DU-1287 від 12.06.2020.

Із вказаних інвойсів до митного оформлення подано лише проформу інвойс AD-DU-1287 від 12.06.2020 на 2500 дол США. Проформи інвойси REF-341 DU-ASKA від 09.06.2020 (датований раніше, ніж підписаний контракт) та REF-341 DU-ASKA від 12.06.2020 до митного оформлення не подавались, але по ним сплачено передоплату на загальну суму 12500 дол США.

Проте, до митного оформлення додатково надано проформу інвойс REF-341DU ASKA від 12.06.2020 на 12500 дол США (на умовах EXW), інформація щодо сплати за який не подавалась.

Відповідно до п.3 контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020всі рахунки мають бути сплачені протягом 10 днів. У зв`язку з неподанням до митного оформлення проформ інвойсів REF-341 DU-ASKA від 09.06.2020 (датований раніше, ніж підписаний контракт) та REF-341 DU-ASKA від 12.06.2020, інформації щодо оплати по проформі інвойсу REF-341 DU-ASKA від 12.06.2020 на 12500 дол США (який подано до митного оформлення) неможливо встановити загальну суму виставлених продавцем інвойсів для передоплати та сплачених коштів за поставлені товари, тому неможливо однозначно встановити ціну товарів, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

2) під час митного огляду товарів встановлено, що опис частини товарів (матеріал стільниці столів) не відповідав фактично пред`явленим до митного огляду. Фактичне знаходження товару іншої якості може мати вплив на вартість товару заявленого для митного оформлення;

3) за результатами огляду підтверджено, що товари постачались у пакуванні. Пп. в) п.1 ч.10 ст.58 МКУ передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

З огляду на вищевказані розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товару, враховуючи митні формальності за кодами 105-2, 106-2, які сформовані за результатами застосування системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товару за митною декларацією, декларанту, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткові документи, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунки сплачено;

3) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову;

4) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також відповідно до ст. 254 запропоновано надати переклад українською мовою контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020. Поінформовано, що декларант може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

На запит митного органу супровідним листом від 24.07.2020 року вих. № 3 директором ТОВ «Дунай навалко» подано такі документи:

- Журнали-ордери по рахункам 632 та 312;

- Лист відправника б/н від 24.07.2020;

- Довідку про вартість №0910-іnf від 24.07.2020;

- Переклад контракту та експортної декларації;

- Роздрукування електронного інвойсу та експортної декларації;

Також у цьому листі декларантом надані пояснення:

Вантаж не страхувався;

Вартість пакування декларант не сплачував;

Вартість перевезення включена у вартість товару та сплачена повністю;

Неточності у номерах та датах проформ у платіжних дорученнях декларант пояснював таким: у процесі узгодження з контрагентом номенклатури товарів та підготовки контракту підприємство отримало від контрагента проформу-інвойс REF-341 DU-ASKA від 09.06.2020, яка включала і вартість товару і вартість перевезення контейнерами для розуміння загальних затрат по договору.

Потім 10.06.2020 підписаний контракт № 001/10.06.2020 та продавцем вставлено дві окремі проформи: 1) на товар REF-341 DU-ASKA від 12.06.2020; 2) на транспортні послуги АD-DU-1287 від 12.06.2020 р.

Під час оплати товару у платіжних дорученнях №1 від 16.06.2020 та № 3 від 25.06.2020 підприємство помилково, як пояснював декларант, указало проформу від 09.06.2020 та не точно вказано номер проформи-інвойсу на товар.

Також декларант пояснював, що усього за поставу товару сплачено 15000 доларів США, усі платіжні доручення подані з декларацією.

Цим листом декларант також повідомив митному органу, що додаткові документи відсутні та не подаватимуться (а.с. 47, том 1)

27 липня 2020 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000009/2, відповідно до якого підставами прийняття вказаного рішення зазначено вищенаведені обставини стосовно розбіжностей у поданих документах та відсутністю усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (а.с. 27-28, 131 том 1).

У рішенні зазначено, що декларантом додатково було надано: Фактура «e-Fatura від 25.06.20», бухгалтерські документи, каталог товарів, висновок експертної організації щодо вартості товарів, переклад експортної МД та контракту, лист, проформа інвойс REF-341 DU-ASKA від 09.06.2020.

За результатом аналізу всіх поданих декларантом документів зроблено наступні висновки:

у фактурі «e-Fatura від 25.06.20» вартість кожного з товарів відрізняється від вартості в митній декларації та інших поданих документах, а саме інвойсі AMF2020000000043 від 25.06.2020 (виданому в той самий день), проформах інвойсу REF-341DU ASKA від 12.06.2020 та REF-341 DU-ASKA від 09.06.2020;

не зазначено на яких умовах поставки згідно Інкотермс визначені ціни на товари в даному документі «e-Fatura від 25.06.20»;

каталог товарів, які неможливо ідентифікувати за характеристиками, що вони мають відношення до даної поставки;

висновок експерта, в якому вартість товарів не підтверджена, а є більшою, ніж заявлено декларантом. Тобто при проведенні експертизи експерт прийшов висновку, що вартість товарів згідно наданих документів є заниженою.

у наданій проформі інвойсу REF-341 DU-ASKA від 09.06.2020, який датований раніше контракту, ціни на позиції товарів відрізняються від цін в інвойсі AMF2020000000043 від 25.06.2020, також відрізняється і кількість замовленого товару. Даний факт справляє враження штучного підігнання числових показників інвойсу до значення 12500 доларів США.

Щодо послідовності обрання методу визначення митної вартості товарів, в рішенні зазначено, що митним органом з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби та встановлено, що раніше визнані (визначені) митним органом митні вартості подібних товарів є вищими, а саме: митна декларація №UA500020/2020/218850 від 06.07.2020 - 4,04 дол. США/кг.

Тобто, обрано резервний метод визначення митної вартості задекларованого товару та скориговано митну вартість товарів.

Також 27 липня 2020 року відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500360/2020/00001 (а.с. 29-30, 146-147 том 1).

Однак, позивач не погоджується із коригуванням митної вартості товару, яке, на його думку, призвело до безпідставної надмірної сплати ним митних платежів, з огляду на що звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Натомість, відповідач вважає обґрунтованим здійснене ним коригуванням митної вартості товару та обрання резервного методу визначення митної вартості, внаслідок розбіжностей у документах, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, та неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору).

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі - Митний кодекс, МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

При цьому, згідно вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом ціною договору (контракту) - Зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.06.2020 року № 001/10.06.2020.

На підставі вказаного зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 10 червня 2020 року №001/10.06.2020, укладеного з ASKA MOBILYA DIS TICARET LTD STI (Туреччина) (а.с. 42-44, 140-142 - том 1), ТОВ «Дунай навалко» імпортовано товар, який подано до митного оформлення за митною декларацією № UА500360/2020/001233 від 24.07.2020 (а.с. 132, том 1).

Відповідно до товаросупроводжувальних документів, поставка на користь позивача, придбаного на підставі контракту від 10 червня 2020 року №001/10.06.2020, товару здійснювалась на умовах на умовах СFR-Одеса, що відображено в Комерційному Інвойсі від 25.06.2020 № AMF2020000000043 (а.с. 135, том 1).

Відповідно до Коносаменту № АD2001003768 від 28.06.2020 року, відправка товару здійснювалась морським шляхом з порту Mersin Port (Туреччина) до порту призначення Одеса (а.с. 136, том 1).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, оплата за поставлений товар здійснювалась таким чином:

Платіжне доручення №1 від 16.06.2020 року на суму 6520, 00 доларів США про переказ коштів з рахунку ТОВ «Дунай навалко» та рахунок компанії ASKA MOBILYA DIS TICARET LTD STI. Графа «деталі платежу» містить посилання на контракт №001/10.06.2020 від 10.06.2020 та Інвойс № REF-341 DU-ASKA від 09.06.2020 (а.с. 137, том 1).

Платіжне доручення №3 від 25.06.2020 року на суму 5980, 00 доларів США про переказ коштів з рахунку ТОВ «Дунай навалко» та рахунок компанії ASKA MOBILYA DIS TICARET LTD STI. Графа «деталі платежу» містить посилання на контракт №001/10.06.2020 від 10.06.2020 та Інвойс № REF-341 DU-ASKA від 12.06.2020 (а.с. 138, том 1).

Платіжне доручення №4 від 25.06.2020 року на суму 2500, 00 доларів США про переказ коштів з рахунку ТОВ «Дунай навалко» та рахунок компанії ASKA MOBILYA DIS TICARET LTD STI. Графа «деталі платежу» містить посилання на контракт №001/10.06.2020 від 10.06.2020 та Інвойс № АD-DU-1287 від 12.06.2020 (а.с. 169, том 1).

Що стосується зауваження відповідача про розбіжності у платіжних дорученнях в частині зазначення у них інвойсів, за якими здійснювалась оплата, суд зазначає таке.

Дійсно з вищевикладеного вбачається, що оплата за платіжним дорученням №1 від 16.06.2020 року здійснювалась з вказівкою на Інвойс № REF-341 DU-ASKA від 09.06.2020; за платіжним дорученням №3 від 25.06.2020 року - на Інвойс № АD-DU-1287 від 12.06.2020; за платіжним дорученням №4 від 25.06.2020 року - на Інвойс № АD-DU-1287 від 12.06.2020.

Однак, декларант надав цьому обґрунтовані пояснення в листі від 24.07.2020 року вих. № 3 на запит митного органу про надання додаткових документів (а.с. 47, том 1).

Зокрема, неточності у номерах та датах Інвойсів (проформ) у платіжних дорученнях декларант пояснював тим, що у процесі узгодження з контрагентом номенклатури товарів та підготовки контракту підприємство отримало від контрагента проформу-інвойс REF-341 DU-ASKA від 09.06.2020, яка включала і вартість товару і вартість перевезення контейнерами для розуміння загальних затрат по договору.

Потім 10.06.2020 підписаний контракт № 001/10.06.2020 та продавцем вставлено дві окремі проформи:

1) на товар № REF-341 DU-ASKA від 12.06.2020 на загальну суму 12 500, 00 доларів США (а.с. 33, 133 том 1);

2) на транспортні послуги № АD-DU-1287 від 12.06.2020 на загальну суму 2 500, 00 доларів США (а.с. 34, 134 том 1).

Під час оплати товару у платіжних дорученнях №1 від 16.06.2020 та № 3 від 25.06.2020 підприємство помилково, як пояснював декларант, указало попередню проформу від 09.06.2020 № REF-341 DU-ASKA та проформу на транспортні послуги № АD-DU-1287 від 12.06.2020.

Суд приймає до уваги зазначені пояснення позивача, оскільки вони підтверджуються матеріалами та обставинами справи:

Загальна вартість товару та витрат на транспортні послуги 15 000, 00 доларів США.

Усього, згідно платіжних доручень №1 від 16.06.2020 року, №3 від 25.06.2020 року, №4 від 25.06.2020 року сплачено 15000 доларів США.

Загальна сума проформ-інвойсів № REF-341 DU-ASKA від 12.06.2020 та № АD-DU-1287 від 12.06.2020 також складає 15 000, 00 доларів США.

Комерційний Інвойс від 25.06.2020 № AMF2020000000043 також на суму 15 000, 00 доларів США.

При цьому, разом із митною декларацією № UА500360/2020/001233 від 24.07.2020 позивачем подано ці проформи:

- Рахунок-проформа АD-DU-1287 від 12.06.2020 р.;

- Рахунок-проформа REF-341DU ASKA від 12.06.2020 р.;

- Рахунок-фактура (Інвойс)АМF2020000000043 від 25.06.2020 р.

Вказані обставини підтверджуються пунктом 44 МД № UА500360/2020/001233 від 24.07.2020 та карткою відмови, де міститься перелік поданих декларантом документів.

Окрім того, декларантом була надана митна декларація країни відправлення (Туреччина) від 25.06.2020 року №20330100ЕХ112996, у якій також зазначено, що вартість експортованого товару 12 500, 00 доларів США, а загальна вартість поставки 15 000, 00 доларів США (а.с. 80). Вага нетто 20 445 кг.

Суд вважає, що вказані товаросупровідні документи надають можливість встановити загальну суму виставлених продавцем інвойсів для передоплати та сплачених коштів за поставлені товари, тому твердження відповідача про неможливість однозначно встановити ціну товарів, яка фактично сплачена або підлягає сплаті, не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо наступного зауваження митного органу стосовно того, що опис частини товарів (матеріал стільниці столів) не відповідав фактично пред`явленим до митного огляду.

Суд зазначає, що процедура огляду та переогляду товарів, транспортних засобів, регламентована ст. 338 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 338 Митного кодексу України, огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред`явлених митному органу (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

За результатами застосування системи управління ризиками огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може бути ідентифікаційним - без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу, частковим - з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу та повним - з розкриттям до 100 відсотків пакувальних місць та поглибленим обстеженням транспортного засобу.

За письмовим рішенням керівника митного органу або його заступника огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення може також проводитися, якщо: 1) митна декларація не подана декларантом протягом строку, встановленого статтею 263 цього Кодексу, за наявності достатніх підстав вважати, що ці товари переміщуються через митний кордон України з порушенням норм цього Кодексу та інших законів з питань митної справи; 2) товари виявлено (знайдено) під час здійснення митного контролю в зонах митного контролю та/або транспортних засобах, що перетинають митний кордон України, і їх власник невідомий; 3) декларантом не виконуються обов`язки, встановлені статтею 266 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 8-9 ст. 338 Митного кодексу України, за результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, в якому зазначаються відомості про:

1) посадових осіб митного органу, які здійснювали огляд (переогляд), та осіб, які були присутні під час його проведення;

2) підстави проведення огляду (переогляду) за відсутності особи, яка переміщує товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем;

3) обсяг здійснення огляду (переогляду) та результати його проведення;

4) інші відомості, що стосуються товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляд (переогляд) яких проводився.

Акт огляду (переогляду) засвідчується відбитком особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка проводила огляд (переогляд).

Однак, відповідачем, на якого покладається обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не неждано жодного документу, який би зафіксував факт того, що пред`явлений до митного оформлення товар не відповідає опису/номенклатурі у товаросупровідних документах.

Щодо зауваження відповідача про відсутність інформації щодо включення/не включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості упаковки або пакувальних матеріалів, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до пп. в п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати, понесені покупцем вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації № UА500360/2020/001233 від 24.07.2020, поданої позивачем, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Окрім того, декларантом надано до митного органу лист б/н від 20.07.2020 від постачальника товару, яким повідомлено інформацію щодо товарів відвантажених за контрактом № 001/10.06.2020 від 10.06.2020 та інвойсу АМF2020000000043 від 25.06.2020. Зокрема наданий опис товару, а також повідомлено, що товар транспортується у розібраному вигляді: основи стільців запаковані у плівку, а спинки та столи у картонні коробки (а.с.45, том 1).

Листом від 24.07.2020 постачальник товару повідомив, що за контрактом №001/10.06.2020 від 10.06.2020 ним поставлено товар на загальну вартість 15 000, 00 доларів США (з них за меблі 12500, за фрахт 2500). Також повідомлено, що товар запакований за рахунок постачальника, та що страхування не здійснювалось (а.с. 46, том 1).

Отже, умовами зовнішньоекономічного контракту та фактичними обставинами справи підтверджуються, що товар надійшов позивачу у безповоротній упаковці та її вартість входить у ціну товару.

У наданій до митного оформлення експортній декларації також відсутні відомості щодо зворотної тари, що підтверджується печаткою митниці нерезидента на цьому документі.

Суд зазначає, що вказані товаросупровідні документи були надані відповідачу, відтак останній мав можливість встановити вищевказані обставини щодо включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, вартості упаковки або пакувальних матеріалів.

За таких обставин, при постачанні спірного товару вартість упаковки включена до ціни товару, яка вказана в інвойсі і тому, при визначенні складових митної вартості товару, не повинна була додаватись окремо.

Відтак, зауваження відповідача мають пояснення та спростовуються матеріалами справи.

Що стосується витребування відповідачем додаткових документів, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено, частина третя статті 53 Митного кодексу України передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд звертає увагу на положення частин 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом із цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач запропонував позивачу надати такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунки сплачено;

3) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову;

4) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також відповідно до ст. 254 запропоновано надати переклад українською мовою контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020.

На запит митного органу супровідним листом від 24.07.2020 року вих. № 3 директором ТОВ «Дунай навалко» подано такі документи:

- Журнали-ордери по рахункам 632 та 312;

- Лист відправника б/н від 24.07.2020;

- Довідку про вартість №0910-іnf від 24.07.2020;

- Переклад контракту та експортної декларації;

- Роздрукування електронного інвойсу та експортної декларації;

Також у цьому листі декларантом надані пояснення про те, що: Вантаж не страхувався; Вартість пакування декларант не сплачував; Вартість перевезення включена у вартість товару та сплачена повністю. Повідомлено, що інші документи відсутні.

Однак, митним органом жодним чином необґрунтовано необхідність подання усіх цих документів, оскільки вказані документи не входять до переліку основних, які підтверджують митну вартість товарів, відповідач має навести обставини, що можуть бути підтверджені або спростовані додатковими документами.

Суд погоджується у доцільності надання перекладу зовнішньоекономічного контракту та експортної декларації.

При цьому, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунки сплачено, - декларантом надавались -це: Платіжні доручення №1 від 16.06.2020, №3 від 25.06.2020, №4 від 25.06.2020.

Що стосується зауважень відповідача до додатково поданих позивачем документів, суд зазначає таке.

У Фактурі «e-Fatura від 25.06.20» загальна вартість та асортимент товару повністю відповідає інвойсу REF-341DU ASKA від 12.06.2020.

У Фактурі «e-Fatura від 25.06.20» вказано, що поставка здійснювалась на умовах СFR-Одеса.

Е-Fatura - це номер електронного документа, що в електронній базі Туреччини формується експортером при митному оформленні (електронна фактура з системи єдиного вікна).

Що стосується посилання на те, що висновок експерта, в якому вартість товарів не підтверджена, а є більшою, ніж заявлено декларантом, суд зазначає, що вказане твердження не підтверджується матеріалами справи.

У картці відмови серед переліку перевірених документів не зазначено висновок експерта.

Декларант у листі про надання на запит митного органу додаткових документів також не вказав, що надається висновок експерта.

Матеріали справи не містять жодного висновку експерта.

У судовому засіданні, яке відбулось 15 лютого 2022 року, суд зазначив відповідачу про необхідність надання до суду висновку експерта про вартість товару, у разі його наявності.

Однак, відповідачем не надано до суду жодних доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, суд не визнає достовірним посилання відповідача на те, що у висновку експерта вартість товарів не підтверджена, а є більшою, ніж заявлено декларантом.

Водночас, суд зазначає, що у даному випадку при спростуванні обставинами справи та матеріалами справи висловлених відповідачем розбіжностей, не надання позивачем усіх додаткових документів не може бути самостійною підставою для відхилення заявленої позивачем митної вартості за ціною договору.

Таким чином, суд вважає, що зауваження, викладені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000009/2 від 27 липня 2020 року, не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що висловлені відповідачем зауваження щодо розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення придбаного позивачем товару на підставі зовнішньоекономічного контракту № 001/10.06.2020 від 10.06.2020, не спростовують визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту.

Суд зауважує, що Митним кодексом не передбачено обов`язок декларанта надавати для митного оформлення товару інформацію та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару. Це є лише правом декларанта в разі, якщо він заявляє митну вартість товару за методом визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) та не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару за основним методом (за ціною Контракту). Процес формування ціни товару належить виключно продавцю товару.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд враховує, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою, розбіжностями у поданих документах для підтвердження заявленої митної вартості товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до положень чч. 6-7 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 статті 55 Кодексу визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом із цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені в ст. 57 Митного кодексу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 статті 57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

На підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав до митного органу, окрім митної декларації: пакувальні листи б/н від 25.06.2020 р.; рахунок-проформа REF-341DU ASKA від 12.06.2020 р.; рахунок-проформа АD-DU-1287 від 12.06.2020 р.; рахунок-фактура АМF2020000000043 від 25.06.2020 р.; коносамент АD2001003768 від 28.06.2020 р.; автотранспортна накладна №30/1 від 21.07.2020 р.; автотранспортна накладна №30/2 від 21.07.2020 р.; банківський платіжний документ № 1 від 16.06.2020 р.; банківський платіжний документ № 3 від 25.06.2020 р.; банківський платіжний документ № 4 від 25.06.2020 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 001/10.06.2020 від 10.06.2020 р.; договір про надання послуг митного брокера №А43-20 від 23.06.2020 р.; лист відправника б/н від 20.07.2020 р.; лист відправника б/н від 23.07.2020 р.; лист підприємства №3 від 24.07.2020 р.; лист підприємства №86 від 27.07.2020 р.; копія митної декларації країни відправлення № 20330100ЕХ112996 від 25.06.2020 р.

Надання позивачем усіх вищевказаних документів до митного оформлення, заявленого за митною декларацією № UА500360/2020/001233 від 24.07.2020 товару, не заперечується сторонами та підтверджується карткою відмови № UA500360/2020/00001 (а.с. 29, том 1).

Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частиною 6 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Відповідач не надав доказів проведення консультацій із декларантом.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, Одеською митницею Держмитслужби обрано метод визначення митної вартості - резервний. Проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару становить: митна декларація №UA500020/2020/218850 від 06.07.2020 - 4,04 дол. США/кг.

Відповідач не надав до суду копію митної декларації №UA500020/2020/218850 від 06.07.2020 - 4,04 дол. США/кг для підтвердження того факту, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений до митного оформлення час є вищим, ніж заявлено позивачем.

Суд зазначає, що посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю є необґрунтованим, адже, відомості з інформаційної бази даних аналіз ЄАІС носять допоміжний інформаційних характер та не є беззаперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Наявність у базі даних ЄАІС інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Спрацювання системи управління ризиками не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості товару, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

У своїх сталих правових позиціях Верховний Суд з приводу спірних правовідносин наголошує, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Однак, таких доказів не міститься в матеріалах даної справи.

Проте, саме на підставі наявної інформації баз даних АСМО та ЄАІС Митним органом встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлено декларантом.

Отже, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару.

Висловлені відповідачем зауваження щодо розбіжностей у документах, поданих для митного оформлення придбаного позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту товару, не спростовують визначення митної вартості за першим методом - ціною контракту.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності вчинення оскаржуваних дій відповідачем суду не наведено та не надано.

Що стосується посилання позивача на ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, згідно якої ним протягом 80 днів з дня випуску товарів надані митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, суд зазначає, що ці обставини не стосуються предмета спору.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000009/2 від 27 липня 2020 року прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Одеською митницею безпідставно здійснено коригування, заявленої декларантом митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500360/2020/00001 від 27 липня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірні рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000009/2 від 27 липня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500360/2020/00001 від 27 липня 2020 року.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача, оскільки судом не встановлено обставин, передбачених ч. 8 ст. 139 КАС України, щодо зловживання позивачем процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій позивача.

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30 червня 2021 року №472 Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи з 00.00. год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато роботу митниць як відокремлених підрозділів.

Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 №40 передано активи та зобов`язання, інше майно, майнові права та обов`язки Одеської митниці Держмитслужби до Державної митної служби України.

Таким чином, Одеська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року.

У свою чергу, Одеська митниця Держмитслужби перебуває у стані припинення.

На підставі викладеного, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 7923, 97 грн. (де 7923, 97 грн. розмір судового збору сплачений позивачем за звернення до суду з даним позовом, згідно платіжних доручень №77 від 04 червня 2021 року про сплату судового збору у розмірі 2270, 00 грн. та №85 від 01 вересня 2021 року про сплату судового збору у розмірі 5693,97 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Одеської митниці ВП Держмитслужби.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 80, 90, 132, 139, 243-246, 205, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Дунай навалко до Одеської митниці Держмитслужби, Одеської митниці ВП Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500000/2020/000009/2 від 27 липня 2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500360/2020/00001 від 27 липня 2020 року Одеської митниці Держмитслужби.

Стягнути з Одеської митниці ВП Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунай навалко» (код ЄДРПОУ 43519569; 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Димитрова, 25) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7923, 97 грн. (сім тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 97 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Дунай навалко» (код ЄДРПОУ 43519569; 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Димитрова, 25).

Відповідач Одеська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а).

Відповідач Одеська митниця ВП Держмитслужби (код ЄДРПОУ ВП 44005631, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а).

Суддя О.В. Глуханчук