Рішення

від 26.09.2022 по справі 420/10304/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10304/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос» (місце проживання: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115; код ЄДРПОУ 33933338) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування карток відмов №UA500500/2022/000156 від 23.02.2022 року, №UA500500/2022/000185 від 28.03.2022 року, №UA500500/2022/000193 від 05.04.2022 року, №UA500500/2022/000334 від 01.07.2022 року, №UA500500/2022/000376 від 13.07.2022 року та № №UA500500/2022/000397 від 19.07.2022 року,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос» (місце проживання: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115; код ЄДРПОУ 33933338) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А; код ЄДРПОУ 44005631), в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000156 від 23.02.2022 року, №UA500500/2022/000185 від 28.03.2022 року, №UA500500/2022/000193 від 05.04.2022 року, №UA500500/2022/000334 від 01.07.2022 року, №UA500500/2022/000376 від 13.07.2022 року та № №UA500500/2022/000397 від 19.07.2022 року.

Ухвалою від 28.07.2022 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

11.08.2022 року (вх. №25666/22) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про збільшення позовних вимог.

11.08.2022 року (вх. №ЕС/3083/22) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

17.08.2022 року (вх. №26409/22) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

23.08.2022 року (вх. №26998/22) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про приєднання до матеріалів справи письмових доказів.

01.09.2022 року (вх. №ЕС/3515/22) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

05.09.2022 року (вх. №ЕП/25534/22) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

Ухвалою віл 26.09.2022 року прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що відповідачем протиправно прийняті оскаржувані картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару. Зазначає, що всі надані для митного оформлення документи є взаємопов`язаними і містять вичерпні дані, за якими можна встановити реальну вартість товару. Преференційне походження товару зазначеного в інвойсах підтверджується у спосіб та в порядку, передбаченому як нормами діючого законодавства України так і міжнародними нормами. Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос» Одеському окружному адміністративному суду.

Відповідно до приписів Митного кодексу України ТОВ «Пуратос Україна» складено та надано до митниці митні декларації №UA500500/2022/006550 від 23.02.2022 року, №UA500500.2022.007549 від 28.03.2022 року, №UA500500.2022.007968 від 05.04.2022 року, №UA500500.2022.019457 від 01.07.2022 року, №UA500500.2022.021825 від 13.07.2022 року, №UA500500.2022.02304 від 19.07.2022 року та надіслало до відповідача наступні документи: декларації-інвойси, автотранспортні накладні, фітосанітарні сертифікати (декларації експортера), міжнародні санітарні сертифікати (декларації експортера), книжки МДП, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, прейскуранти виробника товарів, калькуляції, щотижневі бюлетені, дистрибуторські договри, доповнення до договорів, договори надання послуг з організації і виконання перевезень, договори доручення, договори про надання транспортно-експедиційних послуг, висновки, відомості поставок, листи, протоколи, сертифікати якості, технічні описи товарів, тощо.

Відповідачем, у свою чергу, були прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000156 від 23.02.2022 року, №UA500500/2022/000185 від 28.03.2022 року, №UA500500/2022/000193 від 05.04.2022 року, №UA500500/2022/000334 від 01.07.2022 року, №UA500500/2022/000376 від 13.07.2022 року та № №UA500500/2022/000397 від 19.07.2022 року.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 5 ст. 280 Митного кодексу України ( далі також МК України) ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 281 Кодексу передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 44 МК України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з ч.2 ст.36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до ч.6 ст. 36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ч.7 ст.36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Частиною 9 ст.43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Згідно з ч.1 ст.16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу, як одного з таких документів.

В даному випадку ТОВ «ПУРАТОС УКРАЇНА» зазначав у митних деклараціях значення ввізного мита на рівні 0%, посилаючись на преференції, передбачені Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII (далі - Угода).

Згідно з умовами вказаної Угоди її Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цього кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно ст. 26 Угоди положення Глави "Національний режим та доступ товарів на ринки", розділу "ТОРГІВЛЯ І ПИТАННЯ, ПОВ`ЯЗАНІ З ТОРГІВЛЕЮ" застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").

Згідно положень ст.ст. 27,29 Угоди для цілей цієї Глави "мито" включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Відповідно до пункту 1 статті 16 Протоколу І (Протокол щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва) до Угоди товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Приписами п.4 ст. 22 Протоколу І до Угоди передбачено, що складання декларації інвойсу здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.

Згідно положень статті 15 розділу V Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a)сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b)сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c)у випадках, вказаних у статті 21 (1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товару достатньо детально для того, щоб іх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a i b.

У тексті декларації-інвойс наданих митниці зазначено, що експортер продуктів, перелічених у цьому документі (дозвіл митних органів ВЕ190), заявляє, що ці продукти є товарами преференційного походження Європейського союзу, м. Гроот-Бейгарден, якщо прямо не назначено інше.

Суд зазначає, що відповідач, з метою усунення сумнівів, які в нього виникли щодо походження імпортованого товару, відповідно до вимог ст.45 МК України, мав право вчинити відповідні дії, а саме звернутися до компетентного органу країни походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас, як встановив суд, Державна митна служба України вперше з запитом до уповноваженого органу Бельгії звернулась тільки 17.12.2022 року (через 2 місяці після прийняття оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації).

При цьому, на момент розгляду справи судом відповіді на запити Державної митної служби України уповноваженим органом Бельгії не надано.

Отже, відповідач маючи сумніви у походженні товару вчасно саме при митному оформленні товару обмежився лише констатацією того, що заявлений декларантом код товару відрізняється від коду товару зазначеному у декларації інвойсі.

Водночас, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів, однак не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №817/4660/13-а.

Таким чином, відповідач під час митного оформлення імпортованого позивачем товару безпосередньо не встановив невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах.

З огляду на викладене, суд вважає, що преференційне походження товару, зазначеного в інвойсах наданих позивачем підтверджене у спосіб та в порядку, передбаченому Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII та Регіональною конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка ратифікована Законом України від 08 листопада 2017 року№ 2187-VIII.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ПУРАТОС УКРАЇНА» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо витрат позивача за послуги письмового перекладу у розмірі 21959,90 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами частини третьої статті 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Частиною четвертою статті 137 КАС України встановлено, що у випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п`ята статті 137 КАС України).

Відповідно до статті 71 КАС України, перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Суд зазначає, що під час судового розгляду даної справи рішення про залучення до участі у справі перекладача не приймалося, ухвалою суду перекладач до справи допущений не був.

Надання учасником справи до матеріалів судової справи письмових доказів з їх перекладом мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, не є тотожним поняттю залученню перекладача до справи в розумінні статті 71 КАС України.

Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Верховний Суд, розглядаючи справу №160/7049/19 (адміністративне провадження №К/9901/6449/20) у постанові від 31 березня 2020 року вказав: «Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, ухвалених за результатами розгляду адміністративного позову/апеляційної скарги, спірним питанням у справі не є мова документів, які подавались позивачем митному органу під час митного оформлення. З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи».

Тобто, з`ясуванню підлягає обставина щодо понесення позивачем витрат на перекладацькі послуги до моменту звернення до суду з позовом чи замовлення таких послуг під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою доведення своєї позиції.

При цьому, Верховний Суд у постанові ВП ВС від 13.07.2022 № 496/3134/19 (14-44цс21) зазначив, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Таким чином, позивач не довів суду, що заявлені витрати пов`язані з судовим розглядом саме даної справи, а тому підстав для стягнення з відповідача таких витрат немає.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку субєкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 4962,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос» (місце проживання: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115; код ЄДРПОУ 33933338) до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-А; код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування карток відмов №UA500500/2022/000156 від 23.02.2022 року, №UA500500/2022/000185 від 28.03.2022 року, №UA500500/2022/000193 від 05.04.2022 року, №UA500500/2022/000334 від 01.07.2022 року, №UA500500/2022/000376 від 13.07.2022 року та № №UA500500/2022/000397 від 19.07.2022 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000156 від 23.02.2022 року, №UA500500/2022/000185 від 28.03.2022 року, №UA500500/2022/000193 від 05.04.2022 року, №UA500500/2022/000334 від 01.07.2022 року, №UA500500/2022/000376 від 13.07.2022 року та № №UA500500/2022/000397 від 19.07.2022 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос» (код ЄДРПОУ 33933338) за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005631) судові витрати у розмірі 14886,00 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2022 року.

Суддя О.М. Тарасишина