Постанова

від 08.03.2023 по справі 420/10304/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/10304/22Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуратос» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправними та скасування карток відмов,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пуратос» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі ДМС), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000156 від 23.02.2022 року, №UA500500/2022/000185 від 28.03.2022 року, №UA500500/2022/000193 від 05.04.2022 року, №UA500500/2022/000334 від 01.07.2022 року, №UA500500/2022/000376 від 13.07.2022 року та № №UA500500/2022/000397 від 19.07.2022 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно прийняті оскаржувані картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару, а що всі надані для митного оформлення документи є взаємопов`язаними і містять вичерпні дані, за якими можна встановити реальну вартість товару. Преференційне походження товару, зазначеного в інвойсах, підтверджується у спосіб та в порядку, передбаченому як нормами діючого законодавства України, так і міжнародними нормами. Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до приписів Митного кодексу України ТОВ складено та надано до ДМС митні декларації №UA500500/2022/006550 від 23.02.2022 року, №UA500500.2022.007549 від 28.03.2022 року, №UA500500.2022.007968 від 05.04.2022 року, №UA500500.2022.019457 від 01.07.2022 року, №UA500500.2022.021825 від 13.07.2022 року, №UA500500.2022.02304 від 19.07.2022 року та надіслано до відповідача наступні документи: декларації-інвойси, автотранспортні накладні, фітосанітарні сертифікати (декларації експортера), міжнародні санітарні сертифікати (декларації експортера), книжки МДП, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, прейскуранти виробника товарів, калькуляції, щотижневі бюлетені, дистрибуторські договри, доповнення до договорів, договори надання послуг з організації і виконання перевезень, договори доручення, договори про надання транспортно-експедиційних послуг, висновки, відомості поставок, листи, протоколи, сертифікати якості, технічні описи товарів, тощо.

Відповідачем, у свою чергу, були прийняті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2022/000156 від 23.02.2022 року, №UA500500/2022/000185 від 28.03.2022 року, №UA500500/2022/000193 від 05.04.2022 року, №UA500500/2022/000334 від 01.07.2022 року, №UA500500/2022/000376 від 13.07.2022 року та № №UA500500/2022/000397 від 19.07.2022 року, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги та приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, з метою усунення сумнівів, які в нього виникли щодо походження імпортованого товару, відповідно до вимог ст.45 МК України мав право вчинити відповідні дії, а саме звернутися до компетентного органу країни походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас, як встановив суд першої інстанції, Державна митна служба України вперше з запитом до уповноваженого органу Бельгії (країни експортера) звернулась тільки 17.12.2022 року (через 2 місяці після прийняття оскаржуваних карток відмови в прийнятті митної декларації).

При цьому, на момент розгляду справи судом відповіді на запити Державної митної служби України уповноваженим органом Бельгії не надано.

Отже відповідач, маючи сумніви у походженні товару, при митному оформленні товару обмежився лише констатацією того, що заявлений декларантом код товару відрізняється від коду товару, зазначеному у декларації інвойсі.

Водночас, наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів, однак не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №817/4660/13-а.

Таким чином, відповідач під час митного оформлення імпортованого позивачем товару безпосередньо не встановив невідповідності відомостей у наданих для митного оформлення документах.

З огляду на викладене, суд вважав, що преференційне походження товару, зазначеного в наданих позивачем інвойсах, підтверджене у спосіб та в порядку, передбаченому Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII, та Регіональною конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка ратифікована Законом України від 08 листопада 2017 року№ 2187-VIII.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з частиною 5 статті 280 Митного кодексу України (далі МК України) ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Пунктом 1 частини 3 статті 44 МК України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною 2 статті 36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до частини 6 статті 36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Частиною 9 статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Законом України від 16.09.2014 року №1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію, Угода).

Згідно з частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання сертифіката з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу, як одного з таких документів.

Згідно з частиною 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ зазначало у митних деклараціях значення ввізного мита на рівні 0% посилаючись на преференції, передбачені Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII (далі - Угода).

Згідно з умовами вказаної Угоди її Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цього кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно ст.26 Угоди положення Глави "Національний режим та доступ товарів на ринки", розділу "ТОРГІВЛЯ І ПИТАННЯ, ПОВ`ЯЗАНІ З ТОРГІВЛЕЮ" застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ("Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва").

Згідно положень ст.27 та 29 Угоди для цілей цієї Глави "мито" включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди (далі - Графіки).

Відповідно до пункту 1 статті 16 Протоколу І (Протокол щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва) до Угоди товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Приписами п.4 ст.22 Протоколу І до Угоди передбачено, що складання декларації інвойсу здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.

Згідно положень статті 15 розділу V Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у статті 21 (1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товару достатньо детально для того, щоб іх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a i b.

Так, під час митного оформлення позивачем заявлено про преференційне походження товару, зазначеного в інвойсах №7722007380 від 16.02.2022 року (зокрема товари Multec Ssl 3000-RSPO Mass Balance, Multec Data HP 20 RSPO Segregated, Multec MS 150 Bag 20Kg AN-RSPO), №7722012764 від 24.03.2022 року (зокрема Multec Data HP 20 RSPO Segregated), №7722013319 від 29.03.2022 року (зокрема товари «Multec MS 150 Bag 20Kg AN»), а також вказано, що преференційне походження підтверджене у спосіб та в порядку, передбаченому як нормами діючого законодавства, так і міжнародного.

Колегія суддів з урахуванням вищезазначеного вважає, що відповідач з метою усунення сумнівів, які в нього виникли щодо походження імпортованого товару, відповідно до вимог ст.45 МК України мав право звернутися до компетентного органу країни походження товару із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас, ДМС з запитом до уповноваженого органу Бельгії звернулась тільки 17 грудня 2022 року, і станом на момент розгляду справи судом відповіді на запити Державної митної служби України уповноваженим органом Бельгії не надано, в зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про неналежність дій відповідача при митному оформленні вказаного товару, оскільки митний орган фактично обмежився лише констатацією наявності розбіжностей (невідповідність кодів товарної номенклатури) та зазначив, що з метою перевірки достовірності наданого документу про преференційне походження товарів митним органом буде здійснено запит до уповноважених органів країни експортера.

Суд вважає, що наявність у контролюючого органу сумнівів щодо наданих декларантом документів на підтвердження заявленої ним країни походження товару є лише обставиною для перевірки таких документів, однак не може бути беззаперечною підставою для відмови у застосуванні преференційної ставки мита (постанова Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №817/4660/13-а).

Також суд зазначає, що відмовляючи у митному оформленні (випуску) товарів за митними деклараціями та складаючи картки відмови відповідач зазначав, що відомості щодо кодів товарної номенклатури на рівні товарної позиції у межах товарної групи Гармонізованої системи опису та кодування товарів, які містяться у наданому для підтвердження країни походження товарів документу про преференційне походження товарів відрізняються від відомостей щодо коду товару, який зазначений декларантом у графі 33 митної декларації.

Водночас, колегія суддів, в межах даної справи, вважає вказані посилання беззмістовними, оскільки згідно з умовами вищевказаної Угоди (України з Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами) її Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі товарами, що походять з територій Сторін; для цього кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, тобто визначальною умовою для ввезення товарів в Україну з Європейського Союзу є підтвердження належними (чітко визначеними) документами походження товару саме з території Європейського Союзу, натомість наявність розбіжностей в коді імпортованого товару в межах даної справи жодним чином не ставить під сумнів походження товару.

При цьому, відповідач не оскаржує подану (на підтвердження походження товару) документацію по суті та не ставить під сумнів в цілому походження товару з території Європейського Союзу.

Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування карток відмов є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А.Г.Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.