Рішення

від 26.09.2022 по справі 620/18121/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/18121/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у прощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) 08.12.2021 звернулась до суду з адміністративним позовом до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі Киселівська сільрада, відповідач 1), Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі Вознесенська сільрада, відповідач 2), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо зменшення їй посадового окладу, невиплати премії за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року та допомоги за час тимчасової непрацездатності;

- визнати протиправним та скасувати у рішенні Вознесенської сільської ради від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 14.02.2020 «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради»:

у мотивувальній частині словосполучення «На виконання припису акту ревізії Держаудитслужби від 10.08.2020 №08-30/, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №35 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів»;

пункт 2 вирішальної частини рішення «Головному бухгалтеру сільської ради привести штатний розпис у відповідність до чинного законодавства»;

- визнати дії відповідачів дискримінаційними щодо ненарахування та невиплати їй щомісячної премії за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року та щодо зменшення її посадового окладу із січня 2021 року;

- зобов`язати відповідачів перерахувати їй заробітну плату за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року за фактично відпрацьований час, з урахуванням посадового окладу 6400,00 грн. та розміру премії, який виплачувався працівникам сільської ради й інших доплат (за вислугу років, ранг) та виплатити недоплачену суму;

- зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок вихідної допомоги та виплатити недоплачену суму;

- стягнути з відповідачів на її користь недоплачену допомогу за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року.

Свої вимоги мотивує тим, що із вересня 2021 року відповідачі без попередження, без її згоди та письмової заяви, врахувавши рішення Вознесенської сільської ради від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 14.02.2020 року «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради», істотно погіршили її умови праці, зменшивши в односторонньому порядку за два місяці посадовий оклад позивача. Крім того, у грудні 2020 року та у січні-березні 2021 року відповідачі без жодних для цього підстав не виплачували їй щомісячну премію, яка відповідно до Колективного договору відноситься до додаткової заробітної плати і була передбачена кошторисом видатків Вознесенської сільради та виплачувалась щомісячно всім працівникам сільської ради. При цьому, єдиною підставою невиплати працівнику сільської ради премії є тільки догана, яка позивачу не оголошувалась.

Також ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок неправомірного зменшення посадового окладу та ненарахування премій, відповідачі обчислили їй меншу вихідну допомогу при звільненні з посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Крім того, всупереч вимог чинного законодавства України позивачеві дотепер не оплатили час перебування на лікарняному у грудні 2020 року.

Ухвалою суду від 11.01.2022, яка набрала законної сили 14.07.2022, позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування у рішенні Вознесенської сільської ради від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 14.02.2020 «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради»: у мотивувальній частині словосполучення «На виконання припису акту ревізії Держаудитслужби від 10.08.2020 №08-30/, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №35 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів»; пункт 2 вирішальної частини рішення «Головному бухгалтеру сільської ради привести штатний розпис у відповідність до чинного законодавства» повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 11.01.2022 відкрито провадження у справі в решті позовних вимог за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 14.02.2022 Киселівській сільраді відмовлено у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі та розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 14.02.2022 провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 05.09.2022 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 05.09.2022 заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі №620/18121/21повернуто заявнику.

У встановлений судом строк від відповідача 1 надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити та зазначив, що Киселівська сільрада, як сформована громада, утворилась на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.05.2020 №564-р та від 12.06.2020 №730-р. У зв`язку з наведеним, відповідно до рішення від 09.12.2020 №1/VIII-10 розпочато реорганізацію Вознесенської сільради шляхом приєднання до Киселівської сільради. При цьому, станом на 25.01.2022 вказана юридична особа залишалась в стані припинення. Відповідно до пункту 15 статті 6-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» бюджети розформованих територіальних громад виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду. По Вознесенській сільраді станом на початок бюджетного 2021 року в штатному розписі залишалась зайнятою лише посада юрисконсульта, яка підлягала скороченню, у зв`язку із реорганізацією юридичної особи. Персональне попередження позивач підписала лише 28.12.2020, тому її трудові гарантії щодо збереження істотних умов праці повинні були забезпечені щонайменше протягом 2 місяців від моменту попередження до дня фактичного вивільнення. За наведених обставин та з метою додержання трудових прав позивача, Киселівською сільрадою видано розпорядження, яким зобов`язано відділ бухгалтерського обліку та звітності з 01.01.2021 вести облік та звітність за штатних працівників Вознесенської сільради, а саме ОСОБА_1 . При цьому, Киселівська сільрада не набула статусу роботодавця по відношенню до позивача, оскільки ОСОБА_1 продовжувала перебувати у трудових відносинах виключно з Вознесенською сільрадою. За наведених обставин, відповідачем 1 здійснювалось нарахування та виплата позивачу заробітної плати відповідно до змін, внесених до штатного розпису Вознесенської сільради, рішенням від 16.09.2020.

Щодо виплати ОСОБА_1 премії за спірний період відповідач 1 зазначив, що питання преміювання відноситься до компетенції голови Киселівської сільради, є правом останнього та здійснюється за результатами роботи за місяць. Крім того, посада позивача не входила до штатного розпису Киселівської сільради, а тому виплата їй премії у період з січня-березня 2022 року не здійснювалась, оскільки відповідач 1 лише забезпечував додержання попередніх умов оплати праці працівника розформованої Вознесенської сільради. Додатково Киселівська сільрада зазначила, що протягом вказаного періоду ОСОБА_1 фактично відпрацювала 5 робочих днів.

Щодо виплати допомоги за час тимчасової непрацездатності Киселівська сільрада зазначила, що до 01.01.2021 бухгалтерський облік позивача та проведення виплат не здійснювала, тому вказана вимога заявлена не до того суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, відповідач 1 зазначив, що виплата ОСОБА_1 вихідної допомоги, отриманої позивачем при вивільненні, здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства та отриманої нею заробітної плати.

Крім того, Киселівська сільрада зазначає про недодержання позивачем строків звернення до суду.

У встановлений судом строк від відповідача 2 надійшов відзив на позов, у якому він позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, підтримав правову позицію Киселівської сільради та зазначив, що станом на 01.01.2021 Вознесенська сільрада не мала фонду оплати праці, оскільки перебувала в стані припинення.

Щодо виплати позивачеві допомоги за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року Вознесенська сільрада зазначила, що ОСОБА_1 не перераховано кошти, які вона мала отримати за рахунок Фонду соціального страхування. Так, відповідачем 2 подано до робочого органу виконавчої дирекції Фонду заяву-розрахунок відносно позивача. Однак, у зв`язку із реорганізацією Вознесенської сільради, яка триває і на даний час, бюджетні рахунки установи були закриті, що унеможливлює отримання нею коштів від Фонду соціального страхування. Після завершення процедури реорганізації Вознесенської сільради Киселівська сільрада стане правонаступником зазначеної юридичної особи та вчинить всі належні дії, направлені на виплату ОСОБА_1 допомоги по тимчасовій непрацездатності. Враховуючи наведене, відповідач 2 зазначив, що вжив всіх можливих дій для дотримання соціальних прав та гарантій позивача.

Крім того, Вознесенська сільрада зазначає про недодержання позивачем строків звернення до суду.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково, враховуючи таке.

Судом встановлено, що у період з 02.07.2018 по 01.03.2021 ОСОБА_1 займала посаду юрисконсульта Вознесенської сільради та звільнена з неї розпорядженням голови комісії з реорганізації від 01.03.2021 №3 у зв`язку із скороченням чисельності та штату ради на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України та ненадходженням від позивача згоди на переведення на запропоновану посаду (а.с. 11, 12 т.1).

Відповідно до рішення Киселівської сільради (перша сесія восьмого скликання) від 10.12.2020 №1/VIII-10 розпочато процедуру реорганізації Вознесенської сільради шляхом приєднання до Киселівської сільради. Відповідно до пункту 2 вказаного рішення Киселівська сільрада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Вознесенської сільради (а.с. 13-14).

Відповідно до розпорядження сільського голови Киселівської сільради від 31.12.2020 №122-р/к відділу бухгалтерського обліку та звітності ради з 01.01.2021 доручено вести бухгалтерський облік та подавати фінансово-бухгалтерську звітність за штатних працівників Вознесенської сільради, а саме: ОСОБА_1 (а.с. 140 т.1).

У поданому позові ОСОБА_1 зазначає, що відповідачами у грудні 2020 року, січні-березні 2021 року невірно нараховувалась та виплачувалась їй заробітна плата, а саме: зменшено посадовий оклад до 4000,00 грн. із 6400,00 грн. та не виплачено премію за вказані періоди, у зв`язку із чим недонараховано вихідну допомогу при звільненні. Крім того, відповідачами невиплачено допомогу за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року.

Неведене стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Щодо зменшення ОСОБА_1 розміру посадового окладу та зобов`язання відповідачів перерахувати заробітну плату, судом встановлено таке.

Статтею 1 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) визначено, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі Закон №2493-ІІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) посадами в органах місцевого самоврядування є посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3).

Відповідно до статті 4 Закону №2493-ІІІ служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах, зокрема фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до статті 9 Закону №2493-ІІІ посадова особа місцевого самоврядування має право на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи.

При цьому, положеннями статті 21 Закону №2493-ІІІ передбачено, що посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

09.03.2006 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі Постанова №268).

Відповідно до Колективного договору на 2016-2020 роки Улянівської (Вознесенської) сільради, зареєстрованим 02.02.2016 за №5, розміри посадових окладів керівників, спеціалістів, службовців сільської ради встановлюються згідно зі схемами посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 (пункт 4.1) (а.с. 15-20 т.1).

Положеннями Постанови №268 установлено, що посадові оклади керівних працівників, спеціалістів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, які є структурними підрозділами апарату центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, установлюються на рівні відповідних категорій працівників інших територіальних органів центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів.

При цьому підпунктом «ґ» пункту 2 Постанови №268 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати посадові оклади окремим працівникам, посади яких не передбачені цією постановою, на рівні посадових окладів відповідних категорій спеціалістів та службовців.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді юрисконсульта апарату Вознесенської сільради, з 02.07.2018 отримувала посадовий оклад у розмірі 5700,00 грн. Починаючи з 06.2020 позивачу було встановлено оклад у розмірі 6400,00 грн. (а.с. 30 зворот т.1).

Разом з тим, управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено планову ревізію сільського бюджету, фінансово-господарської діяльності Вознесенської сільради за період з 01.07.2017 по 31.05.2020 та складено акт від 10.08.2020 №08-30/04, у якому встановлено недотримання відповідачем 2 вимог підпункту «ґ» пункту 2 Постанови №268, абзацу 2 пункту 20, абзацу 3 пункту 29 Постанови №228, внаслідок завищення посадового окладу, зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати юрисконсульту на загальну суму 241643,28 грн. (а.с. 83-89 т.1).

У зв`язку з наведеним, на виконання припису акту ревізії Держаудитслужби від 10.08.2020, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №353 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 р. №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», керуючись пунктом 5 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР, Вознесенською сільрадою (тридцять шоста сесія сьомого скликання) прийнято рішення від 16.09.2020, яким внесено зміни до пункту першого рішення сільської ради від 14.02.2018 «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради», шляхом заміни назви посади «спеціаліст-юрисконсульт» на «юрисконсульт» (а.с. 81 т.1).

Із врахуванням внесених змін, затверджено штатний розпис Вознесенської сільради станом на 16.09.2020, у якому юрисконсульту встановлено посадовий оклад на рівні 4000,00 грн. (а.с. 82 т.1), тобто на рівні посадового окладу спеціаліста 1 категорії відповідно до Постанови №268, як зазначено в акті ревізії Держаудитслужби від 10.08.2020.

Вказане рішення Вознесенської сільради від 16.09.2020 є чинним, тому підлягало обов`язковому виконанню відповідачем 2 та бухгалтерією сільради.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідачами нарахування та виплата ОСОБА_1 посадового окладу здійснювалися з дотриманням розпорядчих документів, тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 премії у грудні 2020 року, січні-березні 2021 року, суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Постанови №268 керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці, надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного орган.

Колективним договором на 2016-2020 роки Улянівської (Вознесенської) сільради, зареєстрованим 02.02.2016 за №5, також передбачено можливість преміювання посадових осіб Вознесенської сільради, однак з урахуванням їх особистого вкладу в загальні результати роботи та в межах фонду преміювання відповідно до Положення про преміювання (додаток «1).

Тобто, преміювання працівників є правом, а не обов`язком керівника, залежить від їх особистого вкладу в загальні результати роботи та відбувається у межах фонду преміювання.

У зв`язку з наведеним, Вознесенською сільрадою виплата ОСОБА_1 премії у грудні 2020 року не здійснювалась.

Щодо нарахування та виплати позивачу премії за січень-березень 2021 року, суд ще раз звертає увагу, що преміювання працівників органу місцевого самоврядування здійснюється у межах фонду преміювання.

Разом з тим, посада позивача не входила до штатного розпису Киселівської сільради, що підтверджується відповідним шатним розписом станом на 09.12.2020 (а.с. 152-153 т.1), та ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем 1 не перебувала.

Так, відповідно до розпорядження сільського голови від 31.12.2020 №122-р/к відділу бухгалтерського обліку та звітності Киселівської сільради доручено з 01.01.2021 вести бухгалтерський облік та подавати фінансово-бухгалтерську звітність за ОСОБА_1 , як штатного працівника Вознесенської сільради (а.с. 140 т.1).

Тобто, під час формування Киселівською сільрадою фонду заробітної плати працівникам сільради на 2021 рік посада позивача не враховувалась та, відповідно на неї не передбачались кошти для преміювання.

Відповідно до наданих суду розпоряджень, у період з січня по березень 2021 року, в межах фонду оплати праці, були премійовані саме працівники Киселівської сільради з урахуванням відпрацьованого часу, особистого вкладу в результати роботи та Положення про преміювання працівників Киселівської сільради (а.с. 112-120 т.1).

Крім того, у період, який підлягав бухгалтерському обліку Киселівською сільрадою (з 01.01.2021 по 01.03.2021), ОСОБА_1 фактично відпрацювала 5 робочих днів, що підтверджується копіями табелів обліку використаного робочого часу щодо позивача (а.с. 142-144 т.1).

Враховуючи наведене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачами порядку нарахування та виплати їй премії за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року, тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо зобов`язання відповідачів здійснити ОСОБА_1 перерахунок вихідної допомоги, суд зазначає таке.

Позивача звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

У свою чергу, відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідачами розрахунок та виплата ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні здійснена відповідно до наведених вимог КЗпП України, з урахуванням середнього місячного заробітку позивача, що підтверджується листом від 14.04.2021 №312 (а.с. 171-173 т.1), тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.

Щодо стягнення із відповідачів на користь ОСОБА_1 невиплаченої допомоги за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року, суд зазначає таке.

У період з 16.12.2020 по 24.12.2020 позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідним листком тимчасової непрацездатності та не заперечується сторонами (а.с. 94-95 т.1).

Відповідно до пояснень відповідача 2, за перші 5 днів лікарняного, у відповідності з вимогами чинного законодавства України, Вознесенською сільрадою виплачено ОСОБА_1 кошти за рахунок роботодавця, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2020 року №12 (а.с. 91).

Невиплаченими залишились кошти, які мали бути відшкодовані за рахунок Фонду соціального страхування, в розмірі 3085,08 грн.

29.12.2020 Вознесенською сільрадою подано заяву-розрахунок про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення щодо виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування в сумі 3085,08 (а.с. 92-93 т.1).

06.01.2021 відповідачем 2 на ім`я начальника Чернігівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України подано лист №03-16/01, у якому Вознесенська сільрада просила відхилити заявку-розрахунок від 29.12.2020 по ОСОБА_1 на суму 3085,08 грн., у зв`язку з реорганізацією сільради шляхом приєднання до Киселівської сільради. Одночасно зазначено, що нові реквізити будуть повідомлені Киселівською сільрадою (а.с. 96-97 т.1).

Станом на день розгляду справи по суті вказані кошти позивачеві виплачені не були, що сторонами не заперечується та підтверджується актом позапланової перевірки Киселівської сільради від 26.05.2021 №25-01-009/0412, складеним Управлінням Держпраці у Чернігівській області (а.с. 145-150 т.1).

Відповідачі зазначають, що після завершення процедури реорганізації Вознесенської сільради Киселівська сільрада стане правонаступником зазначеної юридичної особи та вчинить всі належні дії, направлені на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за лікарняним листком серії АКА №833526.

При цьому, відповідач 2 пояснив неможливість виплати Вознесенською сільрадою належних позивачеві коштів тим, що Комісією з реорганізації вчинені дії щодо закриття рахунків бюджетної установи, що унеможливлює отримання коштів радою від Фонду соціального страхування.

У свою чергу, Киселівська сільрада пояснила, що не може подати заяву на виплату ОСОБА_1 недоотриманих коштів, оскільки процедура реорганізації Вознесенської сільради не закінчена та вся кадрова документація знаходиться у вказаній сільраді, акти передачі майна, прав та обов`язків не складені та не підписані.

Статтею 4 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105-XIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно із положеннями статті 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №1105-XIV роботодавець зобов`язаний, зокрема надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом (пункт 1).

Застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом (пункт 2 частини першої статті 16 Закону №1105-XIV).

Відповідно до статті 22 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров`я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (стаття 31 Закону №1105-XIV).

Відповідно до частини другої статті 32 Закону №1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами (стаття 34 Закону №1105-XIV).

При цьому, частиною другою статті 1 Закону №1105-XIV передбачено, що терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

З огляду на наведене, у спірних правовідносинах страхувальником щодо позивача є Вознесенська сільрада, що сторонами не заперечується.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи відповідач 2 перебуває в стані припинення у зв`язку із реорганізацією юридичної особи шляхом приєднання до Киселівської сільради та Комісією вжито заходів щодо закриття рахунків установи.

У свою чергу, відповідно до пункту 2 рішення першої сесії восьмого скликання Киселівської сільради від 10.12.2020 №1/VIII-10 Киселівська сільрада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Вознесенської сільради (а.с. 121-122 т.1).

З метою додержання трудових прав позивача, головою Киселівської сільради видано розпорядження від 31.12.2021 №122-р/к «Про ведення обліку працівників Вознесенської сільської ради», відповідно до якого з 01.01.2021 відділ бухгалтерського обліку та звітності Киселівської сільради зобов`язано вести бухгалтерський облік та провадити фінансово-бухгалтерську звітність за штатних працівників Вознесенської сільради, а саме ОСОБА_1 (а.с. 140 т.1).

У листі від 06.01.2021 №03-16/01 голова комісії з припинення Вознесенської сільради повідомив Чернігівське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України про реорганізацію сільради шляхом приєднання до Киселівської сільради, у зв`язку із чим просив відхилити заявку-розрахунок від 29.12.2020 по ОСОБА_1 . Одночасно було повідомлено, що нові реквізити будуть повідомлені Киселівською сільрадою (а.с. 96 т.1).

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що хоча страхувальником щодо позивача і була Вознесенська сільрада, однак у зв`язку із заходами щодо реорганізації і припинення останньої саме у Киселівської сільради виник обов`язок подачі до робочого органу Фонду соціального страхування оформленої за встановленим зразком заяви-розрахунку щодо ОСОБА_1 .

За наведених обставин, враховуючи, що виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності передує подання уповноваженим органом відповідної заявки-розрахунку, з метою захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Киселівську сільраду подати до робочого органу Фонду соціального страхування України оформлену за встановленим зразком заяву-розрахунок про виплату ОСОБА_1 допомоги за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року.

Ухвалюючи таке рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача 1 вчинити певні дії є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами у вказаній частині буде остаточно вирішений.

При цьому, доводи відповідачів про недотримання позивачем строків звернення до суду є необґрунтованими, оскільки згідно із частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з позовом), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Киселівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області подати до робочого органу Фонду соціального страхування України оформлену за встановленим зразком заяву-розрахунок про виплату ОСОБА_1 допомоги за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Киселівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018, вул. Молодіжна, 10, с. Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15530).

Відповідач 2: Вознесенська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04411906, вул. Центральна, 43-б, с. Вознесенське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15530).

Суддя С.В. Бородавкіна