Постанова

від 13.07.2022 по справі 620/18121/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/18121/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Чернігів, дата складання повного тексту рішення - 11 січня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Вознесенської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Киселівської сільської ради (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідачів щодо зменшення їй посадового окладу, невиплати премії за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року та допомоги за час тимчасової непрацездатності;

- визнати протиправним та скасувати у рішенні Вознесенської сільської ради від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 14.02.2020 «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради»:

у мотивувальній частині словосполучення «На виконання припису акту ревізії Держаудитслужби від 10.08.2020 №08-30/, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №35 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів»;

пункт 2 вирішальної частини рішення - «Головному бухгалтеру сільської ради привести штатний розпис у відповідність до чинного законодавства»;

- визнати дії відповідачів дискримінаційними щодо ненарахування та невиплати їй щомісячної премії за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року та щодо зменшення її посадового окладу із січня 2021 року;

- зобов`язати відповідачів перерахувати їй заробітну плату за грудень 2020 року, січень-березень 2021 року за фактично відпрацьований час, з урахуванням посадового окладу 6400,00 грн. та розміру премії, який виплачувався працівникам сільської ради й інших доплат (за вислугу років, ранг) та виплатити недоплачену суму;

- зобов`язати відповідачів здійснити перерахунок вихідної допомоги та виплатити недоплачену суму;

- стягнути з відповідачів на її користь недоплачену допомогу за час тимчасової непрацездатності у грудні 2020 року.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви.

Повертаючи позовну заяву позивачеві, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску (в частині позовних вимог про оскарження рішення від 16.09.2020);

- належним чином оформленої позовної заяви з додержанням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та її копії відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вказаної ухвали суду першої інстанції щоо залишення позовної заяви без руху, від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку, мотивована тим, що ОСОБА_1 лише у липні 2021 року дізналась, що оскаржуване рішення прийнято у незаконний спосіб. Крім того, з 29.03.2021 по 14.04.2021 позивач лікувалась амбулаторно, а з 14.04.2021 по 06.05.2021 - стаціонарно. Надалі, у зв`язку із реабілітаційним періодом, продовжувала лікуватись амбулаторно.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, в тому числі, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У свою чергу, абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з даним позовом 08.12.2021 (відповідно до відмітки канцелярії суду) та оскаржує, у тому числі, рішення Вознесенської сільської ради від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 14.02.2020 «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради», що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до адміністративного суду.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання позовної заяви особою після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

До позовної заяви позивачем не додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Пунктом 4 ч. 5 ст. 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог КАс адміністративного судочинства України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Так, позивач в позовній заяві як відповідача у справі зазначає Киселівську сільську раду. Проте, у прохальній частині позову позовні вимоги сформовані, в тому числі, до Вознесенської сільської ради. Разом з тим, вказаний суб`єкт не визначений відповідачем у даному адміністративному позові, що, у свою чергу, виключає можливість звернення до нього вимог ОСОБА_1 .

Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства, а тому вона має бути залишена без руху з наданням позивачу строку на усунення вказаного недоліку.

Так,ухвалою судді Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску (в частині позовних вимог про оскарження рішення від 16.09.2020);

- належним чином оформленої позовної заяви з додержанням вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та її копії відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вказаної ухвали суду першої інстанції щоо залишення позовної заяви без руху, від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного процесуального строку, мотивована тим, що ОСОБА_1 лише у липні 2021 року дізналась, що оскаржуване рішення прийнято у незаконний спосіб. Крім того, з 29.03.2021 по 14.04.2021 позивач лікувалась амбулаторно, а з 14.04.2021 по 06.05.2021 - стаціонарно. Надалі, у зв`язку із реабілітаційним періодом, продовжувала лікуватись амбулаторно.

Однак, вказані доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено матеріалами справи, позивач оскаржує у тому числі, рішення Вознесенської сільської ради від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 14.02.2020 «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради», однак з вказаним позовом звернулась до суду лише 08.12.2021, тобто з пропуском встановленого строку.

Частиною 2 та 5 ст. 44 КАс України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У той же час, вищенаведені доводи не можуть бути причиною для поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом, оскільки це матиме наслідком необґрунтоване втручання суду у принцип правової визначеності, порушуватиме права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які б об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного (протягом 6 місяців після 16.09.2020) звернення до суду позивачем не наведено.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду, відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Відповідно до наданих позивачем пояснень, у період з 02.07.2018 по 01.03.2021 вона працювала юрисконсультом у Вознесенській сільській раді. Позивач особисто готувала проект спірного рішення, візувала його і була присутня під час розгляду на сесії. З огляду на наведене, суд зазначає, що ОСОБА_1 мала об`єктивну можливість дізнатись про можливе порушення спірним рішенням своїх прав та інтересів та звернутись до суду з відповідним позовом в межах встановлених строків. Доказів того, що ОСОБА_1 лише у липні 2021 року дізналась про прийняття спірного рішення у незаконний, на думку позивача, спосіб суду надано не було.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані позивачем у заяві підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із позовними про визнання протиправним та скасування у рішенні Вознесенської сільської ради від 16.09.2020 «Про внесення змін до рішення сільської ради від 14.02.2020 «Про внесення змін до штатного розпису Вознесенської сільської ради»: у мотивувальній частині словосполучення «На виконання припису акту ревізії Держаудитслужби від 10.08.2020 №08-30/, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 №35 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів»; пункт 2 вирішальної частини рішення - «Головному бухгалтеру сільської ради привести штатний розпис у відповідність до чинного законодавства» є неповажними.

За змістом висновку, наведеного Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), згідно з якого право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Звертає увагу на те, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції ьа не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки зважаючи на обізнаність позивача про порушення своїх прав, останній не був позбавлений можливості подати обґрунтований позов до суду в межах строків, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.

Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАс України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першїх інстації, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у зв`язку з чим позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Повернення позовної заяви, згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України, не позбавляє права позивача для повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль