Рішення

від 26.09.2022 по справі 640/35662/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

26 вересня 2022 року справа №640/35662/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомІнституту геологічних наук Національної академії наук України (далі по тексту - позивач, Інститут геологічних наук)доДепартаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач, Департамент)про1) визнання протиправним та скасування припису Департаменту від 25 серпня 2021 року №434/п; 2) визнання протиправною та скасування постанови Департаменту від 18 жовтня 2021 року №32-21 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини»В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних припису та постанови Департаменту, у зв`язку із таким: у процедурі притягнення до відповідальності на підставі Закону України «Про охорону культурної спадщини» Департамент залишив поза увагою листи Інституту геологічних наук з письмовими поясненнями від 27 вересня 2021 року №73-339-1/6 та від 18 жовтня 2021 року №73-368-1/6 з додатками до них; на думку позивача, висновки Департаменту про начебто порушення Інститутом геологічних наук положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Охоронного договору не знаходять свого обґрунтованого підтвердження.

Як зазначає позивач, висновки Департаменту про порушення Інститутом геологічних наук частини першої-третьої статті 24, абзацу другого частини першої статті 26, частини другої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункти 12, 13 Охоронного договору є безпідставними.

Позивач звертає увагу, що він на виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» розробив та погодив усю проектну документація для будівництва по вул. Олеся Гончара 55-б у Шевченківському районі м. Києва, отримав дозвіл органу охорони культурної спадщини на проведення будівельних робіт, та, відповідно, розпочав будівництво об`єкта.

На думку позивача, проведення Інститутом геологічних наук Національної академії наук України будівництва за адресою: вул. О. Гончара, 55-б у Шевченківському районі на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:88:055:0011, по вул. О. Гончара, 55-б не вважається порушенням використанням землі за цільовим призначення та, з урахуванням розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20 жовтня 2006 року №1547, є правомірним і законним.

Крім того, позивач зазначає, що межі історичного ареалу м. Києва, як історичного населеного місця, занесеного до Списку історичних населених місць України, як того вимагають положення законодавства, на момент видання Містобудівних умов та обмежень належним чином не затверджені, у зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати, що об`єкт будівництва «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Олеся Гончара, 55-б», знаходиться в межах історичного ареалу.

Позивач також зауважує, що будівельні роботи на об`єкті «Будівництво багатофункціонального комплексу на вул. Олеся Гончара, 55-б у Шевченківську районі міста Києва» ведуться на підставі дозволу №1134-Шв/Р від 02 лютого 2009 року на виконання будівельних робіт, з урахуванням внесених змін у даних від 28 серпня 2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України за №ІУ083210819897-1, який чинний до завершення будівництва.

В обґрунтування позовних вимог позивач також зазначив, що у спірній постанові відсутній детальний опис виду порушення конкретного порушення, яке начебто допущено позивачем, акт про вчинення правопорушення не містить такого опису/конкретизації виду порушення.

Позивач наполягає на тому, що він не лише вжив усіх можливих заходів з метою виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Охоронного договору, а й звертає увагу на відсутність з його боку вини, тобто суб`єктивної сторони правопорушення, тому оскаржувані припис та постанова є протиправними і підлягають скасуванню.

Ухвалою від 08 грудня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/35662/21 та призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на безпідставність позовних вимог, у зв`язку із тим, що оскаржувані припис та постанова прийняті Департаментом з метою збереження культурної спадщини м. Києва.

Як зазначає відповідач, за результатами перевірки системи електронного документообігу Департаменту встановлено, що станом на дату проведення обстеження науково-проектна та/або проектна документація щодо проведення робіт за адресою: вул. Олеся Гончара, 55-б, на розгляд та погодження до Департаменту не надходила, дозвіл на проведення робіт за вказаною адресою Департаментом не надавався, дозвіл на проведення земляних робіт не реєструвався.

Вказане, на думку відповідача, свідчить про порушення Інститутом геологічних наук вимог частини першої-третьої статті 24, абзацу другого частини першої статті 26, частини другої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункти 12, 13 Охоронного договору, у зв`язку із чим винесено оскаржуваний припис з відповідними пам`яткоохоронними вимогами. Відповідач звертає увагу, що позивач не виконав вимоги припису, що зумовлює настання відповідальності.

Відповідач звертає увагу, що саме відсутність науково-проєктної документації щодо вжиття заходів, спрямованих на збереження об`єкта культурної спадщини за адресою: вул. Олеся Гончара, 55-б, стало підставою для застосування Департаментом фінансових санкцій.

Крім того, відповідач зауважує, що доводи позивача щодо неможливості приведення пам`ятки до належного стану у зв`язку з відсутністю коштів не заслуговують на увагу.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Департамент виніс та направив Інституту геологічних наук припис від 25 серпня 2021 року №434/п, у якому вимагає в місячний строк, з дня отримання цього припису:

1. надати до Департаменту на розгляд науково-проектну документацію щодо вжиття заходів, спрямованих на збереження об`єкту культурної спадщини за адресою: вул. О. Гончара, 55-б;

2. надати до Департаменту на розгляд науково-проектну та/або проектну документацію щодо проведення робіт з «Будівництва офісного центру за адресою: вул. О. Гончара, 55-б у Шевченківському районі міста Києва» та оновити акт технічного стану пам`ятки за адресою: вул. Гончара, 55-б, та внести відповідні зміни до охоронного договору.

Вказаний припис відповідач видав у зв`язку із такими обставинами: будинок Київської технічного товариства по вул. Гончара, 55-б рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21 січня 1986 року №49 та рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 05 вересня 1977 року №1332 занесений до переліку пам`яток архітектури та історії місцевого значення, охоронний №109.

Ділянка, на якій знаходиться будинок, розташовується в межах Центрального історичного ареалу міста (наказ Міністерства культури та інформаційної політики України «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів міста Києва» від 02 серпня 2021 року №599); в зоні регулювання забудови II категорії (відповідно до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві»; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16 липня 1979 року №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві») - охороняється законодавством у сфері охорони культурної спадщини.

Під час вжиття представником Департаменту охоронних заходів шляхом проведення візуального огляду будинку та прилеглої до нього території по вул. Гончара, 55-б встановлено, що за вказаною адресою розташовується чотирьохповерховий будинок, який перебуває в незадовільному стані - пошкоджений тиньк, наявні тріщини, та потребує вжиття заходів, спрямованих на його збереження.

Дворова частина території, на якій розташовується вказаний будинок, огороджена дерев`яним парканом. Огороджена територія захаращена сміттям та дикорослою рослинністю.

На паркані розташований інформаційний стенд, відповідно до якого на території відбувається «Будівництво офісного центру за адресою: вул. О. Гончара, 55-б у Шевченківському районі міста Києва». Замовником робіт є Інститут геологічних наук НАН України.

Між органом охорони культурної спадщини та Інститутом геологічних наук НАН України укладено охоронний договір від 02 серпня 2017 року №3564, відповідно до якого Власником взято низку зобов`язань щодо вжиття заходів, спрямованих на збереження пам`ятки архітектури місцевого значення по вул. Гончара, 55-б.

Згідно з пунктом 12 Охоронного договору власник має проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом органу охорони.

У пункті 13 Охоронного договору зазначено, що власник, з метою збереження пам`ятки культурної спадщини та створення належних умов для її використання, взяв на себе зобов`язання протягом 2017-2018 років виконати ремонтно-реставраційні, консерваційні, реабілітаційні роботи пам`ятки згідно з науково-проектною документацією, розробленою та погодженою у встановленому порядку.

За результатами перевірки системи електронного документообігу Департаменту встановлено, що станом на дату проведення обстеження, науково-проектна та/або проектна документація щодо проведення робіт за адресою: вул. Гончара, 55-б, на розгляд та погодження до Департаменту не надходила, дозвіл на проведення будь-яких робіт за вказаною адресою Департаментом не надавався, дозвіл на проведення земляних робіт не реєструвався.

Враховуючи викладене вище, відповідач дійшов висновку, що Інститутом геологічних наук порушено частини першої-третьої статті 24, абзацу другого частини першої статті 26, частини другої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункти 12, 13 Охоронного договору.

Згідно з постановою Департаменту від 18 жовтня 2021 року №32-21 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» на підставі пункту 20 частини першої статті 6, статей 44, 45 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вирішено накласти на позивача фінансові санкції:

- за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації у розмірі 34 000,00 грн.;

- за невиконання припису органу охорони культурної спадщини у розмірі 1 700,00 грн. Всього фінансові санкції на загальну суму 35 700,00 грн.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Інститут геологічних наук є замовником будівництва «Офісний центр на вул. Олеся Гончара, 55-б у Шевченківському районі м. Києва», що визнається сторонами, та є власником будинку за цією адресою, який занесений до переліку пам`яток архітектури та історії місцевого значення, охоронний №109, згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21 січня 1986 року №49 та рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 05 вересня 1977 року №1332.

Між органом охорони культурної спадщини - Департаментом культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Інститутом геологічних наук НАН України укладено охоронний договір від 02 серпня 2017 року №3564 (далі по тексту - охоронний договір), відповідно до якого власник зобов`язався вживати заходи, спрямованих на збереження пам`ятки архітектури місцевого значення по вул. Гончара, 55-б.

Згідно з пунктом 12 охоронного договору власник має проводити реставраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом органу охорони.

У пункті 13 Охоронного договору зазначено, що власник, з метою збереження пам`ятки культурної спадщини та створення належних умов для її використання, взяв на себе зобов`язання протягом 2017-2018 років виконати ремонтно-реставраційні, консерваційні, реабілітаційні роботи пам`ятки згідно з науково-проектною документацією, розробленою та погодженою у встановленому порядку.

Як зазначено вище, перевіркою під час вжиття представником Департаменту охоронних заходів шляхом проведення візуального огляду будинку та прилеглої до нього території по вул. Гончара, 55-б встановлено, що за вказаною адресою розташовується чотирьохповерховий будинок, який перебуває в незадовільному стані - пошкоджений тиньк, наявні тріщини, та потребує вжиття заходів, спрямованих на його збереження.

Дворова частина території, на якій розташовується вказаний будинок, огороджена дерев`яним парканом. Огороджена територія захаращена сміттям та дикорослою рослинністю.

За результатами перевірки системи електронного документообігу Департаменту встановлено, що станом на дату проведення обстеження, науково-проектна та/або проектна документація щодо проведення робіт за адресою: вул. Гончара, 55-б, на розгляд та погодження до Департаменту не надходила, дозвіл на проведення будь-яких робіт за вказаною адресою Департаментом не надавався, дозвіл на проведення земляних робіт не реєструвався.

У зв`язку із викладеним відповідач вважає, що Інститут геологічних наук порушив вимоги частини першої-третьої статті 24, абзацу другого частини першої статті 26, частини другої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункти 12, 13 Охоронного договору.

Щодо можливого порушення позивачем частини першої-третьої статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пунктів 12, 13 охоронного договору.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Частина друга статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Позивач зазначає, що 06 грудня 2011 року уклав з ТОВ «Реставратор 1946» договір №20 на проведення капітальних робіт та реставрацію на суму 14 680,560 тис. грн., виконано роботи на суму 4 404,168 тис. грн. Сума незавершеного капітального будівництва, що відображена в бухгалтерському обліку, як дебіторська заборгованість - 3 670,140 тис. грн.

Крім того, Інститут уклав договір із ДП «УРСНРІ «Укрзахідпроектреставрація» на проведення капітальних робіт Інституту на загальну суму 13 384,086 тис. грн., фактично виконано робіт на суму 9 130,675 тис. грн. Сума незавершеного капітального будівництва, що відображено в бухгалтерському обліку, як дебіторська заборгованість, становить суму 7 608,896 тис. грн.

Позивач звертає увагу, що незавершені капітальні інвестиції у сумі 11 279,036 тис. грн. рахуються по рахунку №141 з 31 грудня 2012 року та складаються із робіт по проекту «Реставрація адміністративної будівлі інституту по вул. Олеся Гончара, 55-б у Шевченківському районі м. Києва», які є незавершені у зв`язку з відсутністю коштів у сумі 11 279,036 тис. грн., тобто з 2013 року фінансування реставраційних робіт не здійснювалося, що унеможливило завершення проекту.

Також позивач наголосив, що він неодноразово розглядав питання про можливість залучення інвестиційних коштів забудовників для ремонту фасаду будинку, але у зв`язку із виданням приписів про зупинення будь-яких будівельних робіт за адресою: вул. Олеся Гончара, 55-б, які позивач у період з 2017 по 2019 років оскаржував у судовому порядку, не мав об`єктивної можливості приступити до забезпечення виконання умов вказаного охоронного договору.

В період з 2017 по 2020 років Інститут геологічних наук в рахунок своєї частки за договором від 19 червня 2016 року №7 з ТОВ «Інтербуд ТМ» виконав із залученням субпідрядних організацій ремонтно-відновлювальні роботи будівлі Інституту на загальну суму 2 936 855, 60 грн. зокрема з ремонту фасаду на суму 1 400 402, 40 грн. відповідно до додаткової угоди від 17 липня 2019 року (акт приймання-передачі від 30 серпня 2019 року) на суму 555 964, 80 грн.; додаткової угоди від 16 серпня 2019 року (акт приймання-передачі від 30 серпня 2019 року) на суму 144 441,60 грн.; додаткової угоди від 20 вересня 2019 року (акт приймання-передачі від 20 лютого 2020 року) на суму 699 996,00 грн., на підтвердження чого надав суду копії відповідних документів.

Також позивач звертав увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року запроваджено карантин на загальнонаціональному рівні і встановлено ряд обмежень у діяльності більшості підприємств і закладів у країні, що значно ускладнило виконання договірних зобов`язань, в тому числі і по охоронному договору.

З огляду на викладене суд погоджується із висновками позивача про вжиття Інститутом геологічних наук належних заходів з метою виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та охоронного договору в частині утримання пам`ятки в належному стані, провадження ремонту та захисту від пошкодження, руйнування або знищення.

Суд також враховує доводи позивача про неможливість закінчення ремонтно-відновлювальних робіт будівлі Інституту через обмежене фінансування та звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Як визначає частина друга статті 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини», якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов`язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам`ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.

Таким чином, якщо власник не приводить пам`ятку до належного стану, зокрема не проводить роботи з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, орган охорони культурної спадщини може зобов`язати власника здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження.

У свою чергу у випадку неможливості власником виконати таке розпорядження, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.

Однак, суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин відповідач діяв не у спосіб, визначений законом, зокрема видав позивачу припис, а не відповідне розпорядження про зобов`язання Інституту геологічних наук виконати роботи по приведенню пам`ятки у належний.

Крім того, враховуючи фінансову неспроможність позивача завершити ремонтно-відновлювальні роботи на будівлі пам`ятки, Департамент міг вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини, а не накладати фінансові санкції.

З підстав наведених вище помилковими є твердження відповідача про недоречність доводів позивача про відсутність коштів.

Отже, суд вважає безпідставними висновки Департаменту про порушення позивачем частини першої-третьої статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пунктів 12, 13 охоронного договору.

Щодо можливого порушення позивачем абзацу другого частини першої статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно з абзацом другим частини першої статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Аналіз цієї норми вказує на заборону здійснення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються без письмового дозволу та науково-проектної документації.

Разом із тим, у межах спірних правовідносин не встановлено, що позивач здійснював роботи з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються без письмового дозволу та/або науково-проектної документації.

Таким чином, висновки про порушення позивачем абзацу другого частини першої статті 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є некоректними.

Щодо можливого порушення позивачем частини другої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.

Однак, у приписі не встановлено обставин невиконання позивачем вимог припису органу охорони культурної спадщини, а тому висновки Департаменту в оскаржуваному приписі про порушення частини другої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є помилковими.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у Департаменту не було правових підстав для винесення Інституту геологічних наук припису від 25 серпня 2021 року №434/п, тому цей припис є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийняття постанови від 18 жовтня 2021 року №32-21 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини».

Як встановив суд, до позивача застосовані фінансові санкції за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації у розмірі 34 000,00 грн.; за невиконання припису органу охорони культурної спадщини у розмірі 1 700,00 грн.

За приписами частини першої статті 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, зокрема такі фінансові санкції:

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які б свідчили про недодержання позивачем вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, або доказів умисного доведення позивачем пам`ятки до стану руйнації.

Крім того, суд вище спростував порушення позивачем вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та охоронного договору та встановив протиправність оскаржуваного припису, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування фінансових санкцій.

Таким чином, постанова від 18 жовтня 2021 року №32-21 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини» є протиправною та підлягає скасуванню.

Водночас суд відхиляє доводи позивача про відсутність порушення використанням землі за цільовим призначення, про не затвердження меж історичного ареалу м. Києва, як історичного населеного місця, занесеного до Списку історичних населених місць України, та посилання на дозвіл на виконання будівельних робіт, оскільки вказані обставини не стосуються підстав прийняття оскаржуваних рішень.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач не довів правомірність оскаржуваного припису та постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Інституту геологічних наук підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Інституту геологічних наук Національної академії наук України задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 серпня 2021 року №434/п.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 жовтня 2021 року №32-21 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини».

4. Стягнути на користь Інституту геологічних наук Національної академії наук України понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 4 540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інститут геологічних наук Національної академії наук України (01601, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55-б; ідентифікаційний код 05417182);

Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12; ідентифікаційний код 42475313).

Суддя В.А. Кузьменко