Постанова

від 20.09.2022 по справі 640/20560/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20560/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК Старонаводницький" про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК Старонаводницький", в якому просить суд скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури від 21.12.2017 №823 з виданими містобудівними умовами та обмеженнями будівництва на вул. Старонаводницькій,2-а у Печерському районі м. Києва .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що видані містобудівні умови та обмеження будівництва на вул. Старонаводницькій,2-а у Печерському районі м. Києва не відповідають вимогам чинних будівельних норм, містобудівному законодавству та підлягають скасуванню через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, наказом Департаменту містобудування та архітектури від 21.12.2017 року №823 було затверджено містобудівні умови та обмеження будівництва на вул. Старонаводницькій, 2-а у Печерському районі м. Києва .

Позивач, не погоджуючись із вищевказаним наказом Департаменту містобудування та архітектури від 21.12.2017 №823 з виданими містобудівними умовами та обмеженнями будівництва на вул. Старонаводницькій, 2-а у Печерському районі м. Києва , вважаючи, що містобудівний розрахунок не відповідає вимогам ДБН 360-92, звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки, містобудівний розрахунок визначає лише інвестиційні наміри замовника та відображає стислий виклад інформації про основні параметри об`єкта будівництва.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач не зазначив в адміністративному позові в чому саме полягає порушення спірними містобудівними умовами та обмеженнями його особистих прав чи інтересів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності врегульовано Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно підпунктів 7 та 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це містобудівна документація, документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об`єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об`єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших мало мобільних груп населення; проведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру; здійснення контролю у сфері містобудування.

Згідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Статтею 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зокрема передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до вимог частини 3 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла на день отримання оскаржуваних містобудівних умови та обмежень) містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

- копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

- копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Згідно частини 5 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження містять:

1. Назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2. Інформацію про замовника;

3. Відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та/функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4. Гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5. Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6. Максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7. Мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8. Планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9. Охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, вищевказані документи були надані ТОВ «ЖК Старонаводницький» у встановленому законодавством порядку до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ЖК Старонаводницький» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» для проведення їх сертифікованими фахівцями коригування Проекту «Будівництво житлового будинку з нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом, будівлями соціально - громадського Призначення по вул. Старонаводницький 2А, в Печерському районі м. Києва».

Для виконання даного коригування проекту були визначені та затверджені нові Техніко-економічні показники (ТЕП), здійснених новий розрахунок класу наслідків, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що після виконання ТОВ «БІП-ПМ» коригування проекту, він пройшов експертизу і отримав позитивний експертний звіт № 3-019-18-ЕП/КО від 29 серпня 2018 року щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: перетин вул. Кутузова та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва. Коригування.».

Відповідно до вимог статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проекти будівництва об`єктів, які належать до IV і V категорій складності підлягають обов`язковій експертизі на предмет додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення.

До проведення експертизи залучаються експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат.

Фахівцями визначається дотримання у проектних рішеннях нормативних вимог з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, шляхом виявлення відхилень від вимог законодавства України у сфері будівництва, будівельних норм, державних стандартів і правил, вихідних даних на проектування.

За результатами розгляду Коригування проекту будівництва був виданий експертний звіт № 3-019-18-ЕП/КО від 29 серпня 2018 року щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: перетин вул. Кутузова та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва. Коригування.», який підписаний 10 експертами на чолі з Головним експертом проекту (відповідальним експертом) -Харчуном, іншими відповідальними експертами та скріплені печатками із зазначенням серії та номеру кваліфікаційних сертифікатів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що містобудівний розрахунок визначає лише інвестиційні наміри замовника та відображає стислий виклад інформації про основні параметри об`єкта будівництва.

Щодо доводів апелянта про те, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження не відповідають вимогам чинних будівельних норм та містобудівному законодавству через невідповідність намірів забудови вимогам місцебудівної документації на місцевому рівні, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000

4) витяг із Державного земельного кадастру

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визнає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Судом першої інстанції встановлено, що вищевказані документи були надані ТОВ «ЖК Старонаводницький» у встановленому законодавством порядку до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради.

21.12.2017 року ТОВ «ЖК Старонаводницький» отримало нові містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва №823 на підставі яких та для виконання всіх умов і обмежень по забудові земельної ділянки, задекларованих в них, ТОВ «ЖК Старонаводницький» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» для проведення їх сертифікованими фахівцями коригування Проекту «Будівництво житлового будинку з нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом, будівлями соціально - громадського Призначення по вул. Старонаводницький 2А, в Печерському районі м. Києва».

Для виконання даного коригування проекту визначені та затверджені нові Техніко-економічні показники, здійснений новий розрахунок класу наслідків, тощо.

Після виконання ТОВ «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент» коригуваня проекту, він пройшов експертизу і отримав позитивний експертний звіт №3-019-18-ЕП/КО від 29.08.2018 року щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: перетин вул. Кутузова та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва. Коригування»

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт зазначає, що видані містобудівні умови та обмеження будівництва на вул. Старонаводницькій, 2-а у Печерському районі м. Києва не відповідають вимогам чинних будівельних норм, містобудівному законодавству та підлягають скасуванню через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Підставою видачі містобудівних умов та обмежень був містобудівний розрахунок, замовлення № 1/2017-001-МР від 2017 року, що був виконаний головним архітектором проекту ОСОБА_2 ..

За наслідками містобудівного розрахунку були складені наступні дані містобудівного розрахунку (розділ 5 Додатки), що за думкою розробника дозволяють здійснювати проектування та будівництво та є підставою для видачі містобудівних умов та обмежень.

Серед вихідних даних містобудівного розрахунку зазначено наступне:

1. Кількість населення 759 жителів. Площа земельної ділянки 0,65 га.

2. Кількість населення на 1 га - 1167 (759 жителів / 0,65 га)

3. Граничний відсоток забудови земельної ділянки 43%

4. Площа озеленення земельної ділянки 1799 кв.м.

5. Площа твердого покриття - 0,19 га

6. Кількість квартир 256, в тому числі:

6.1. Однокімнатних - 97

6.2. Двокімнатних - 111

6.3. Трикімнатних - 40

6.4. Чотирикімнатних - 4

6.5. П`ятикімнатних - 4

7. Елементи благоустрою:

7.1. Ігрові для дітей дошкільного та молодшого віку

7.2. Для відпочинку дорослого населення

7.3. Для занять фізкультурою

7.4. Для господарських цілей

7.5. Для вигулу собак

8. Місця автостоянок 218 м/м

9. Площа паркінгу 7048,93, кількість машиномісць - 124 (таблиця 4, таблиця 5)

10. Гранична висота будівлі 88,05 м., умовна висота будівлі 73,5 м.

11. Площа нежитлових приміщень: вбудовані приміщення та офіси 12710,35 кв.м.

12. Потреба в дошкільних навчальних закладах - 25 місць (33 місця на 1 т. осіб з Концепції стратегічного розвитку м. Києва)

13. Потреба в загальноосвітніх школах - 76 місць (101 місць на 1 т. осіб)

Позивач зазначає, що саме вказані вище дані служили підставою для прийняття наказу відповідачем про видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою вул. Старонаводницька, 2а.

Рішенням Київської міської ради № 370/1804 від 28.03.2002 «Про затвердження ''Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року" розділом 5. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ визначено, що перспективи функціонально-планувальної організації передбачають: відтворення архітектурно-художнього колориту Києва, збереження історико-культурної спадщини та історичного ландшафту центральної планувальної зони з обмеженням висоти будівель, що споруджуються згідно спеціальних обґрунтувань, але не вище двадцяти семи метрів від поверхні землі.

В містобудівних умовах та обмеженнях, визначено висоту будівлі 73.5 м - 26.5 м.

Пункт 3.7 ДБН 360-92 передбачає, що розрахункову щільність населення на території житлового району рекомендується приймати від 110-170 люд./га (малі міста) до 190-220 люд./га (найзначніші міста) відповідно для зон міста різної містобудівної цінності (периферійної і центральної).

Щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180-450 люд./га.

У містобудівному розрахунку вказано кількість населення на 1 га - 1167 людей (розділ 5 Додатки, таблиця 1 пункт 2 «Гранична щільність населення забудови земельної ділянки»).

У примітці 1 до п. 3.8* ДБН 360-92 вказано, що «Примітка 1. Мінімальну розрахункову площу ділянки для окремого житлового будинку (без розміщення на ній дитячих дошкільних установ і підприємств обслуговування, гаражів, що належать громадянам, фізкультурних і спортивних споруд) необхідно приймати відповідно до кількості його мешканців - не менше як: 30,1-23,3 кв.м/люд. (при забудові до 3 поверхів), 20,2-17,0 кв.м/люд. (4-5 поверхів), 15,3-13,9 кв.м/люд. (6-8 поверхів), 12,2-12,0 кв.м/люд. (9-12 поверхів)». Кількість мешканців житлового будинку згідно містобудівного розрахунку складає 759 осіб, площа земельної ділянки вказана як 0,65 га.

В свою чергу слід зазначити, що відповідно до абз. 5 п. 1.2 Порядку № 109, містобудівний розрахунок - розрахунок щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув`язки архітектурно- планувального та об`ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів.

Таким чином, посилання позивача, як на підставу невідповідності оспорюваних містобудівних умов, на містобудівний розрахунок є помилковим, оскільки розрахунок визначає лише інвестиційні наміри замовника та відображає стислий виклад інформації про основні параметри об`єкта будівництва.

Крім того, апелянт зазначає, щодо земельної ділянки існує застереження: не вся земельна ділянка перебуває для цілей будівництва житлової та громадської забудови. Позивачем долучено схему розташування земельної ділянки, як додаток до містобудівних умов та обмежень, де вказано, що всього в межах плану 6500 кв.м., за межами червоних ліній 4968 кв.м. Пунктиром відображено «червоні лінії» згідно опису умовних позначень. Тобто в межах червоних ліній розташована земельна ділянка площею 1532 кв.м. (6500 - 4968).

Згідно ДБН В.2.3-5:2018 «Вулиці та дороги населених пунктів» визначені вулиці та дороги населених пунктів. Пункт 3.1. передбачає, що вулиці населених пунктів - смуга міської або сільської території, обмежена геодезично фіксованими червоними лініями, яка призначена для руху транспортних засобів та/або пішоходів, з усіма розташованими в її межах спорудами та інженерними мережами - складовими елементами вулиці. Пункт 3.2. передбачає, що дороги населених пунктів - ділянки вуличної мережі з рухом переважно транзитного або вантажного автомобільного транспорту, геодезично зафіксовані червоними лініями та переважно є виходами на автомобільні дороги загального користування.

Закон України «Про автомобільні дороги» в ч. 1-2 ст. 18 визначає, що складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування. Межі вулиці за її шириною визначаються ''червоними лініями". Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» 8) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; 14) червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Таким чином, червоні лінії відмежовують територію вулиць та доріг від території іншого функціонального призначення та розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.

Частина земельної ділянки, надано ТОВ «ЖК Старонаводницький» площею 1532 кв.м., розташована в межах «червоних ліній», де законом заборонено розташування будь- яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин.

Пунктом 5.2 ДБН 360-92 передбачено, що при функціональному зонуванні комплексної зеленої зони (території забудови, міста, зеленої зони) треба виділяти: озеленені території загального користування; озеленені території обмеженого користування і озеленені території спеціального призначення.

Згідно строки 3 таблиці 5.1а ДБН 360-92 «Озеленені території спеціального призначення» передбачено наявність таких територій спеціального призначення на міських вулицях, що не можуть бути автоматично перенесені до категорії зелених насаджень для користування житлового будинку.

Пунктом 3.15 ДБН 360-92 передбачено, що озеленення житлових кварталів слід проектувати з урахуванням системи озеленення більших структурних елементів сельбищної території (житлових та сельбищних районів). Площу озелененої території житлового кварталу слід приймати не менше 6 кв.м на 1 люд. (без урахування шкіл і дитячих дошкільних установ).

Відповідно до п.5.3 ДБН 360-92** Номенклатуру елементів території комплексної зеленої зони міста треба приймати згідно з додатком 5.1. Питома вага озеленених територій різного призначення в межах забудови міст (рівень озеленення території забудови) повинна мати не менше 40% для районів ПВ, 45% - ПІВ, Б і 50% - IVB2, а у межах території міста за структурними елементами приймати згідно з додатком 5.2.

Ділянка проектування безпосередньо прилягає та накладається на охоронну зону пам`ятки національного значення Печерської вежі «Військово-оборонної архітектури 1833-1839 рр.» за адресою вулиця Старонаводницька, 2.

Народним комісаріатом освіти Української РСР ще у 1927 році Київська фортеця була зареєстрована як єдина на Україні фортифікаційна споруда XVIII-XIX віків, якій був наданий найвищий на той час статус охорони «догляд за недоторканістю». Указом Президента України від 03.05.2007 року № 371/2007 з метою збереження особливо цінних об`єктів історії, культури та архітектури пам`ятці-музею «Київська фортеця» надано статус національного.

Листом від 23.09.2021 Міністерство культури та інформаційної політики України інформувало, що земельна ділянка частково накладається на територію пам`ятки архітектури та містобудування національного значення «Башта №4 і стіни» (охоронний №867/20).

Крім того, у вказаному листі зазначено, що за наявною в МКПІ інформацією означена проектна документація була погоджена листом Мінкультури від 28.12.2019 №996/10-2/61-19 (т.1 а.с. 123).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надано пояснення, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визнає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Представник відповідача зазначив, що вищевказані документи були надані ТОВ «ЖК Старонаводницький» у встановленому законодавством порядку до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, у зв`язку з чим у відповідача не було підстав для відмови ТОВ «ЖК Старонаводницький» у видачі містобудівних умов та обмежень.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру цільове призначення вказаної земельної ділянки - для житлової забудови, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для будівництва та експлуатації житлового будинку з нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом, будівлями соціально-громадського призначення.

Функціональне призначення земельної ділянки - територія житлової багатоповерхової забудови, відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

Таким чином, наміри заявника відповідають функціональному призначенню визначеному містобудівною документацією.

Щодо високості будівництва представник Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначив, що у п. 1 Містобудівним умов та обмежень зазначено, що умовна висота не більше 73,5 м. та не менше 26,5 м. Остаточну висоту визначити з урахуванням оточуючої забудови та за висновками історико- містобудівного обґрунтування, що має бути затверджене Міністерством культури України та за умов дотримання вимог з інсоляції.

Також, представник відповідача зазначив, що проектна документація була погоджена листом Мінкультури від 28.12.2019 №996/10-2/61-19, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо щільності забудови представник відповідача надав пояснення, що в Містобудівним умовах та обмеження міститься посилання ДБН 360-92**. Водночас, пункт 3.7 ДБН 360-92** передбачає, що розрахункову щільність населення на території житлового району рекомендується приймати від 110-170 люд./га (малі міста) до 190-220 люд./га (найзначніші міста) відповідно для зон міста різної містобудівної цінності (периферійної і центральної).

Щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180-450 люд./га.

Щодо червоних ліній, представник Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначив, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах червоних ліній, водночас площа земельної ділянки дозволяє будувати заявлений проект будівництва не виходячи за межі цих червоних ліній.

Стосовно доводів апелянта щодо перешкоджання у праві користування земельними ділянками, представник відповідача зазначив, що згідно матеріалів земельного кадастру до прилеглої забудови зберігається доступ автомобільний і пішохідний, жодних перешкод не вбачається. Вказане підтверджується матеріалами справи.

Доводи позивача щодо того, що територія забудови земельної ділянки ТОВ «ЖК Старонаводницький» підпадала під комплексну забудову будинків №4, 4а, 4б та 4в спростовується наявним в матеріалах справи черговим кадастровим планом, відповідно до якого вказані житлові будинки мають окрему прибудинкову територію.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року №К/9901/1141/18, від 29 березня 2018 року №А/9901/94/18800/35/17.

Відповідно до вимог пункту 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства Україна індивідуальний акт -це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З огляду на те, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження мають обов`язковий характер для суб`єктів містобудування під час проектування і будівництва об`єктів, а тому містобудівні умови та обмеження є актом індивідуальної дії, що містить обов`язкові приписи для суб`єкта містобудування.

Як вбачається з матеріалів справи, в даній справі позивач оскаржує саме індивідуальний акт - містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва від 21.12.17 № 823, який стосується виключно прав осіб, які в ньому зазначені.

Водночас, ОСОБА_1 не зазначив в адміністративному позові в чому саме полягає порушення спірними містобудівними умовами та обмеженнями його особистих прав чи інтересів.

В свою чергу слід зазначити, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Такі правові акти породжують права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивачів, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останніх і права на захист, тобто, права на звернення із адміністративним позовом. Посилання позивачів на їхнє право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується безпосередньо їх прав.

Аналогічну правову позицію визначив Верховний Суд в ухвалах від 02 січня 2018 року в справі № 9901/22/17, від 02 липня 2018 року в справі № 9901/657/18, де вказано, що відсутність у будь- кого, зокрема, й у позивача, прав та/або обов`язків у зв`язку з виданням оскарженого указу і рішення породжує у такої особи і права на захист, тобто, права на звернення із цим адміністративним позовом.

Отже, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень для особи не породжуються правові наслідки, право на судовий захист для неї не виникає.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено «26» вересня 2022 року.