Постанова

від 04.12.2024 по справі 640/20560/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20560/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника позивача Гуриненка О.М., представника відповідача Цитовича К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК Старонаводницький", про скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

01.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа без самостійний вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс «Старонаводницький", про скасування наказу Департаменту містобудування та архітектури від 21.12.2017 №823 з виданими містобудівними умовами та обмеженнями будівництва на вул. Старонаводницькій,2-а у Печерському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що видані містобудівні умови та обмеження будівництва на вул. Старонаводницькій,2-а у Печерському районі м. Києва не відповідають вимогам чинних будівельних норм, містобудівному законодавству та підлягають скасуванню через невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема щодо щільності забудови, за межами червоних ліній, щодо озеленення житлового будинку та місць відпочинку, та недостатність паркомісць.

Крім того, позивач просив поновити йому строк щодо оскарження спірного наказу через обізнаність існування спірного наказу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2021 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі (т.1 а.с.81).

Приймаючі таке рішення суд першої інстанції зробив висновок про необґрунтованість доводів позивача відносно невідповідності містобудівних умов та обмежень, виданих згідно наказу Департаменту містобудування та архітектури від 21.12.2017 №823, вимогам чинних будівельних норм та містобудівному законодавству.

Окремо суд першої інстанції, проаналізував процесуальну правосуб`єктність позивача у цій справі, визнавши, що позивач не зазначив, чим порушує цей спір його права та інтереси.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить через порушення норм матеріального та процесуального права скасувати судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт наполягає на скасуванні містобудівних умов та обмежень будівництва на вул. Старонаводницькій, 2-а у Печерському районі м. Києва, вважаючи, що містобудівний розрахунок не відповідає вимогам ДБН 360-92.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2021 залишено без змін (т.1 а.с.228).

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Постановою Верховного суду Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (суддя-доповідач - Стародуб О.П.) від 05.09.2024 касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №640/20560/20 скасовано, справу №640/20560/20 направлено до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд (т.2 а.с.93).

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції зробив висновок, що висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неможливості оскарження позивачем рішення про надання містобудівних умов та обмежень як акта індивідуальної дії не можна визнати обґрунтованим.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 прийнято справу у провадження та призначене слухання у відкрите судове засідання 23.10.2024 (т.2 а.с.111).

У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Сторони надали додаткові письмові пояснення (т.2 а.с.127,154).

Розгляд справи ухвалою суду від 20.11.2024 був продовжений на п`ятнадцять днів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснень сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ЖК Старонаводницький» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЮРО ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ-ПРОЕКТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ» (надалі - ТОВ «БІП-ПМ») для проведення коригування Проекту «Будівництво житлового будинку з нежитловими приміщеннями та підземним паркінгом, будівлями соціально - громадського призначення по вул. Старонаводницький 2А, в Печерському районі м. Києва».

Для виконання даного коригування проекту були визначені та затверджені нові Техніко-економічні показники (ТЕП), здійснених новий розрахунок класу наслідків, тощо, та після виконання коригування проекту, проект пройшов експертизу і отримав позитивний Експертний звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна експертиза» № 3-019-18-ЕП/КО від 29.08.2018 р. щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: перетин вул. Кутузова та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва. Коригування.» (т.2 а.с.71).

У подальшому, ТОВ «ЖК Старонаводницький» отримало нові Містобудівні умови та обмеження для проектування будівництва на об`єкт «Нове будівництво вул. Старонаводницька, 2-а у Печерському районі», яке затверджено Наказом Департаменту містобудування та архітектури від 21.12.2017 року №823 (т.1 а.с.66).

Позивач є мешканцем у кв. АДРЕСА_1 .

Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно-правове обгрунтування.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про архітектурну діяльність" (надалі - Закон № 687) визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Статтею 10 Закону № 687 передбачено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 3038 в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, 21.12.2017рік) визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону № 3038 відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", "Про основи містобудування", "Про архітектурну діяльність", "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового Фонду", "Про землеустрій", іншими нормативно-правовими актами, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 4 ч.1 статті 1 Закону № 3038 передбачено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Пункт 8 частини 1 статті 1 Закону № 3038 відзначає, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею 6 Закону № 3038 визначені органи, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування (частина 1 статті 6 Закону № 3038).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 6 Закону № 3038 виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад належать до органів державного архітектурно-будівельного контролю.

За приписами частини першої статті 41 Закону №3038 державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 1 статті 7 Закону № 3038 передбачає, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом:

1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях;

2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях;

3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації;

4) проведення ліцензування і професійної атестації;

5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів;

6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації;

7) надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів:

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;

виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів;

8) здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.

Частинами 1-5 стаття 26 Закону № 3038 визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до частини 1 стаття 29 Закону № 3038 основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Згідно частини 2 цієї ж статті фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Згідно частиною 4 цієї ж статті підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що Містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Згідно частин 6 та 7 цієї статті надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Відомості про надані містобудівні умови та обмеження підлягають внесенню до реєстру містобудівних умов та обмежень, який веде відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури.

Порядок ведення реєстру містобудівних умов та обмежень визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Доступ користувачів до даних реєстру містобудівних умов та обмежень здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт уповноваженого органу містобудування та архітектури.

Відповідно до 8 цієї статті Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз наведених вище норм дає можливість зробити висновок, що відповідач мав право відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень лише у разі наявних підстав визначених частиною 4 статті 29 Закону № 3038, а саме:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Отже, спірним у цій справі є підстави скасування спірного наказу про затвердження містобудівних умов та обмежень.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції послався на Експертний звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна експертиза» № 3-019-18-ЕП/КО від 29.08.2018 р. щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: перетин вул. Кутузова (нова назва - Івана Кожедуба) та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва. Коригування.» (т.2 а.с.71).

Вказаний звіт підписаний 10 експертами, скріплений і оформлений відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи надані докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо скасування спірного наказу (позивач не просив визнати наказ протиправним), оскільки доводи позивача щодо невідповідності містобудівних умов містобудівному розрахунку, які базуються на математичних розрахунках позивача, є помилковими та недоведеними, проте протилежне відповідач підтвердив надавши суду експертний висновок.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Крім того, слід наголосити, що судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Тобто доводи апелянта, щодо невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, щодо щільності забудови, за межами червоних ліній, щодо озеленення житлового будинку та місць відпочинку, та недостатність парко місць, тобто порушення норм ДБН, не заслуговують уваги, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, якими могли бути лише висновок експерта з висновком про помилковість Експертного звіту ТОВ «Українська будівельна експертиза» № 3-019-18-ЕП/КО від 29.08.2018 р.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

З приводу висновку суду першої інстанції щодо права звернення до суду позивача з таким позовом, то з`ясовано, що позивач проживає в будинку АДРЕСА_2 де має відбутися чи планується забудова по вулиці Старонаводницькій 2-а.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України позивачу не відшкодовуються.

Повний текст виготовлено 09.12.2024.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК Старонаводницький", про скасування наказу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк