Постанова

від 26.09.2022 по справі 320/16738/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16738/21 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Беспалова О.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області та державного реєстратора Калинівської селищної ради Кострубіцької Альони Миколаївни, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 та Служби автомобільних доріг в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області та державного реєстратора Калинівської селищної ради Кострубіцької Альони Миколаївни, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 та Служби автомобільних доріг в Київській області в якому просила:

- визнати нечинним та скасувати пункти 1-3 рішення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області дев`ятої сесії VIII скликання №190-90-VIII від 08.10.2021 про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян згідно зі списком (додаток 1), затвердження технічної документації і землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельних ділянок згідно зі списком (додаток 2) і передачу у власність земельних ділянок відповідно до списку громадян, зазначених у п.1,2 цього рішення в частині відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, призначеної для ОСОБА_2 і передачу йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221482100:06:001:0005, площею 2,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати запис про державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 3221482100:06:001:0005, площею 2,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 3221482100:06:001:0005, індексний номер 611023516 від 20.10.2021, проведену державним реєстратором Кострубіцькою Альоною Миколаївною.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З урахуванням викладеного, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суд констатує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У той же час, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Суд звертає увагу, що не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Таким чином помилковим є застосування статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та інших справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Крім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, відповідно до якого якщо особа стверджує про порушення своїх прав наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними, є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 15, пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, визнання протиправними дій та рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221482100:04:001:0001 площею 5,99 га з цільовим призначенням 11.01-11.04 для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, під землі промисловості, транспорту, звязку, енергетики та іншого призначення, розташованої на території Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.09.2015.

Позивач зазначає, що спірним рішенням №190-90-VIII від 08.10.2021 Калинівська селищна рада Фастівського району Київської області затвердила проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян згідно зі списком (додаток 1), затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельних ділянок згідно зі списком (додаток 2) і передала у власність земельні ділянки відповідно до списку громадян, зазначених у п.1,2 цього рішення, зокрема, ОСОБА_2 - земельну ділянку з кадастровим номером 3221482100:06:001:0005, площею 2,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка є суміжною із земельною ділянкою позивача.

Позивач стверджує, що зазначена земельна ділянка була сформована на землях транспорту, які призначені для обслуговування траси міжнародного значення М05 Київ-Одеса, користувачем яких є Служба автомобільних доріг в Київській області Державного агентства автомобільних доріг України. При цьому відмова від землекористування у встановленому главою 22 Земельного кодексу України порядку на користь Калинівської селищної ради або третьої особи ОСОБА_3 не здійснювалось. Також не мала місце відмова від землекористування з боку суміжного землекористувача земельної ділянки позивача, зазначеного на плані земельної ділянки та відповідно до опису меж, зазначеному у державному акті на право власності на земельну ділянку позивача, а саме: Васильківського Рай ШРБУ. Отже, за твердженням позивача, спірна земельна ділянка була сформована за рахунок територій земельних ділянок, які перебувають у користуванні належних землекористувачів, за відсутності процедур відмови від землекористування з їхнього боку, або вилучення земельних ділянок на підставі і в порядку, передбаченому діючими нормами земельного законодавства.

Позивач стверджує, що спірне рішення порушує його особисті майнові права та інтереси щодо вільного володіння, користування та розпорядження належною йому на праві власності земельною ділянкою, що полягає в формування земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_2 , за рахунок земельної ділянки, що перебуває у користуванні Служби автомобільних доріг Київської області, внаслідок встановлення меж на місцевості (в натурі) на його земельній ділянці, що призвело до незручності у користуванні позивачем належною земельною ділянкою. Крім того, це позбавило позивача його законного права прийняти участь в узгодженні меж ділянки з суміжним землекористувачем, у незаконний спосіб було змінено суміжного землекористувача, змінено цільове призначення суміжної земельної ділянки та замінено суміжного землекористувача у не передбачений законодавством спосіб, унеможливило реалізацію проекту зведення торговельно-розважального комплексу відповідно до розроблених і затверджених містобудівних умов.

Предметом спору у цій справі є вимоги про скасування вищевказаного рішення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, а також записів про державну реєстрацію земельної ділянки та права власності на неї за ОСОБА_2 .

При цьому, суд зауважує, що внаслідок прийняття відповідачем спірного рішення ОСОБА_2 набуває речове право на земельну ділянку, внаслідок чого спір стосується приватноправових відносин, оскільки існує невирішений спір про право на земельну ділянку.

З урахуванням викладеного, спір хоч і пов`язаний з оцінкою на предмет правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, проте визначальним, у цьому випадку, є існування права у іншої особи на земельну ділянку, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть, характер і зміст спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного виснвоку про закриття провадження у даній справі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.О.Беспалов

суддя В.В.Файдюк