Постанова

від 30.01.2023 по справі 320/16738/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 320/16738/21

адміністративне провадження № К/990/30616/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №320/16738/21

за позовом ОСОБА_1 до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та державного реєстратора Калинівської селищної ради Кострубіцької Альони Миколаївни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, ОСОБА_2 та Служби автомобільних доріг в Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення та скасування записів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 (головуючий суддя Дудін С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2022 (колегія у складі: головуючого судді: Мєзєнцева Є.І., суддів Беспалова О.О., Файдюка В.В.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області (далі-відповідач 1), державного реєстратора Калинівської селищної ради Кострубіцької Альони Миколаївни (далі-відповідач 2, реєстратор), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 та Служби автомобільних доріг в Київській області, в якому позивач просила:

- визнати нечинним та скасувати пункти 1-3 рішення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області дев`ятої сесії VIII скликання №190-90-VIII від 08.10.2021 про затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян згідно зі списком (додаток 1), затвердження технічної документації і землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельних ділянок згідно зі списком (додаток 2) і передачу у власність земельних ділянок відповідно до списку громадян, зазначених у п.1,2 цього рішення в частині відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, призначеної для ОСОБА_2 і передачу йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3221482100:06:001:0005, площею 2,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати запис про державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 3221482100:06:001:0005, площею 2,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 2,0 га, кадастровий номер 3221482100:06:001:0005, індексний номер 611023516 від 20.10.2021, проведену державним реєстратором Кострубіцькою Альоною Миколаївною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2022, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2022, закрито провадження у справі.

Суди дійшли висновку про те, що спір у цій справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки між учасниками справи існує невирішений спір про право на земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року, не погоджуючись з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2022, ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає, що судами неповно з`ясовані обставини у справі, апеляційний суд безпідставно залишив без перевірки доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, обмежившись лише наведенням своїх висновків щодо доводів апеляційної скарги.

У грудні 2022 року від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого відповіда-2 заперечує проти її задоволення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного суду від 16.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України визначає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.».

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Крім того, приймаючи постанову від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

У справі що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3221482100:04:001:0001 площею 5,99 га з цільовим призначенням 11.01-11.04 для збереження та використання земель природно-заповідного фонду, під землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, розташованої на території Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.09.2015.

Рішенням №190-90-VIII від 08.10.2021 Калинівська селищна рада Фастівського району Київської області затвердила проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян згідно зі списком (додаток 1), затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельних ділянок згідно зі списком (додаток 2) і передала у власність земельні ділянки відповідно до списку громадян, зазначених у п.1,2 цього рішення, зокрема, ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221482100:06:001:0005, площею 2,0 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка є суміжною із земельною ділянкою позивача.

ОСОБА_1 покликається на те, що зазначена земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_2 , сформована на землях транспорту, які призначені для обслуговування траси міжнародного значення М05 Київ-Одеса, користувачем яких є Служба автомобільних доріг в Київській області Державного агентства автомобільних доріг України. При цьому, Службою автомобільних доріг відмова від землекористування у встановленому главою 22 Земельного кодексу України порядку на користь Калинівської селищної ради або ОСОБА_3 не здійснювалось. Так само не мала місце відмова від землекористування з боку суміжного землекористувача земельної ділянки-позивачки, зазначеного на плані земельної ділянки та відповідно до опису меж у державному акті на право власності на земельну ділянку позивача, а саме: Васильківського Рай ШРБУ.

На переконання, ОСОБА_1 спірна земельна ділянка сформована за рахунок територій земельних ділянок, які перебувають у користуванні належних землекористувачів, за відсутності процедур відмови від землекористування з їхнього боку, або вилучення земельних ділянок на підставі і в порядку, передбаченому діючими нормами земельного законодавства.

Позивачка стверджує, що спірне рішення порушує її особисті майнові права та інтереси щодо вільного володіння, користування та розпорядження належною їй на праві власності земельною ділянкою, що полягає в формування земельної ділянки, яка була передана у власність ОСОБА_2 , за рахунок земельної ділянки, що перебуває у користуванні Служби автомобільних доріг Київської області, внаслідок встановлення меж на місцевості (в натурі) на її земельній ділянці, що призвело до незручності у користуванні цією земельною ділянкою. Крім того, це позбавило позивачку її законного права прийняти участь в узгодженні меж ділянки з суміжним землекористувачем, у незаконний спосіб змінено суміжного землекористувача, змінено цільове призначення суміжної земельної ділянки та замінено суміжного землекористувача у не передбачений законодавством спосіб, унеможливило реалізацію проекту зведення торговельно-розважального комплексу відповідно до розроблених і затверджених містобудівних умов.

Предметом спору у цій справі є вимоги про скасування вищевказаного рішення Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, а також записів про державну реєстрацію земельної ділянки та права власності на неї за ОСОБА_2 .

Тобто, у цій справі позивачка оскаржує рішення селищної ради, на підставі яких третьою особою набуто право власності на земельну ділянку, а також реєстраційна дія, стосовно якої ОСОБА_1 не була заявником.

Крім того, з мотивів, наведених ОСОБА_1 у позовній заяві, слідує, що позивачка вважає порушеними її права як власника суміжної земельної ділянки.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки селищна рада та реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення та здійснюючи оскаржувану реєстрацію відповідно, не мали публічно-правових відносин саме з позивачкою.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Оскільки позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 на захист порушеного, на її думку, права власності, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на земельну ділянку.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2022 -без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л.В. Тацій

Судді: С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець