Ухвала

від 26.09.2022 по справі 949/1211/22

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/1211/22

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 вересня 2022 року м.Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та визнання права власності на частку нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить:

- розірвати шлюб між нею та відповідачем, укладений 28 грудня 2007 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управлінння юстиції у Рівненській області за актовим записом №131 від 28 грудня 2007 року;

- дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з нею;

- стягувати щомісячно з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі не менше 1/4 частини усіх видів його доходу;

- визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5621810100:01:004:0209, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440159756218, підтвердивши це внесенням змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та припинити право власності за номером запису 8535702 в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 81,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1828088956218, підтвердивши це внесенням змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та припинити право власності за номером запису 31521421 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

- після розірвання шлюбу її прізвище залишити " ОСОБА_1 ";

- судові витрати покласти на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 175 - 177 ЦПК України, а також вимогам ст. 95 цього Кодексу.

Вивчивши подану позовну заяву та додані до неї документи, вважаю, що вона подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, з наступних підстав.

У позовній заяві об`єднані п`ять позовних вимог, зі змісту яких вбачається, що такі не підлягають розгляду в одному позовному провадженні (розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, про визнання права власності на 1/2 частини спільних земельної ділянки та житлового будинку), оскільки відсутня спільність предмету позову, позовні вимоги не однорідні.

Так, у справах про розірвання шлюбу передбачена можливість надання сторонам строку для примирення та зупинення, в зв`язку з цим, провадження у справі, що в свою чергу не передбачено при розгляді справи по інших заявлених позивачем позовних вимог, оскільки це може призвести до безпідставного затягування розгляду справи.

Також вимоги про визначення місця проживання дитини та визнання права власності на спільне майно, можуть залишатися невирішеними тривалий час, а вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів повинні розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, при розгляді спору про визначення місця проживання дитини обов`язковим є залучення органу опіки та піклування та надання ним відповідного висновку, тобто збільшується обсяг учасників процесу, що ускладнює вирішення справи в цілому.

Слід зазначити, що законодавець у ч. 1 ст. 188 ЦПК України надав право позивачу в одній позовній заяві об`єднати декілька вимог, однак такі мають бути пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

При цьому, похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Таким чином, у позовній заяві не викладено обставин і не зазначено доказів того, у чому конкретно полягає однорідність позовних вимог про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів та визнання права власності на майно, які не взаємопов`язані між собою, регулюються різними нормами права і правильність вирішення позовних вимог про розірвання шлюбу не залежить від правильності решти заявлених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, - обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Порядок розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини визначено п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866.

У позовній заяві не зазначено, чи зверталася позивач до органу опіки та піклування, чи наявний висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини саме з позивачем та, зокрема, не залучено як третю особу відповідний орган опіки та піклування.

Крім того, для суду є незрозумілою вказана позивачем суперечність з приводу того, що у позовній заяві позивач вказала, що спору про місце проживання дитини немає, водночас просить суд визначити місце проживання дитини з нею.

Отже, про наявність спору чи його відсутність в частині визначення місця проживання дитини позивач, на момент звернення до суду, не визначилася.

Згідно вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити в собі виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Така ж позиція зазначена в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", згідно якої у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Більше того, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007року № 11, до заяви про розірвання шлюбу додається, зокрема, оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з заявою про розірвання шлюбу, повинен надати суду саме оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу, однак у матеріалах, доданих до позову, оригінал даного свідоцтва відсутній.

При цьому, позивач не вказує в позовній заяві, де саме перебуває оригінал свідоцтва про шлюб і що він буде наданий у судовому засіданні, будь-які клопотання з цього приводу відсутні.

Крім того, позивачем у порушення вимоги п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не зазначено доказів, що дитина проживає саме з нею, яку вона утримує, що є обов`язковою умовою для стягнення аліментів на її користь на утримання дитини, оскільки у відповідності до вимог ст. 181 СК України, саме той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів.

До того ж, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Так, ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача.

Водночас чинне законодавство містить тлумачення визначень "вимога майнового" та "вимога немайнового" характеру.

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці

У свою чергу, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

У даній справі позивач звернулася до суду з позовом в тому числі про стягнення аліментів та визнання права власності на частину земельної ділянки та житлового будинку, а тому такі вимоги підлягають вартісній оцінці, а отже відносяться до вимог майнового характеру, а отже позовна заява має містити в собі зазначення ціни позову, яка має складатися із загальної суми всіх вимог майнового характеру, як того вимагає п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

При цьому у п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить зокрема фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.

Як роз`яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 -72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Дійсна вартість майна визначається згідно вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Так, документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна, висновок про вартість майна є його невід`ємною частиною (стаття 12 Закону).

Згідно із ст. 5 Закону України "Про оцінку земель", грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною; експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки; експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами. Натомість, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

При цьому суд зауважує, що зі змісту ст.ст. 175, 176 ЦПК України вбачається, що тягар доказування вартості майна несе саме позивач.

Таким чином, позовна заява та додані до неї матеріали не містять доказів щодо погодження з відповідачем вартості спірного майна подружжя, як і доказів, які б відображали дійсну вартість земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на які позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаних земельної ділянки та будинку, саме на момент звернення до суду з заявленим позовом, що в свою чергу виключає можливість визначити реальну ціну позову.

У той же час, всупереч вимогам п.п. 6, 8, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до вимог п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви про розірвання шлюбу - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та за подання позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За подання позовної заяви про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна судовий збір справляється за розірвання шлюбу і за поділ майна.

Як роз`яснено в п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, у випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону №3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію про сплату судового збору на суму 992,40 грн., що може свідчити про сплату судового збору за одну із заявлених двох різних позовних вимог немайнового характеру, таких як розірвання шлюбу чи визначення місця проживання дитини.

Таким чином, позивачу слід доплатити ще 992,40 грн. судового збору.

Разом з тим, вимоги майнового характеру повинні бути оплачені судовим збором в розмірі 1 відсоток дійсної вартості нерухомого майна на день звернення до суду але на менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах в т.ч. про стягнення аліментів, що, відповідно звільняє позивача від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини.

Тому, у відповідності до п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та на виконання ч. 4 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві мають зазначатися підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, що також позивачем порушено та не виконано.

У підсумку слід зазначити, що згідно з чинним законодавством, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, подаючи позовну заяву до суду, позивач не виконав визначені законодавством та зазначені вище вимоги до позовної заяви.

Відтак позивачу необхідно виправити вищевказані недоліки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та визнання права власності на частку нерухомого майна та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання вимог суду, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду Оборонова І.В.