Рішення

від 07.11.2022 по справі 949/1211/22

ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №949/1211/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2022 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Дубровицясправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 28 грудня 2007 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управління юстиції у Рівненській області, про що в Книзі реєстрації шлюбів, зроблено відповідний актовий запис № 131. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте, спільне життя з відповідачем не склалося та між ними періодично виникали сварки. Причиною цього було те, що відповідач постійно ображав позивача, нехтував сімейними цінностями, зловживав алкогольними напоями, не бажав брати участь у вирішенні їхніх сімейних проблем та вихованні їхньої дочки. Також відповідач не здатний підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин. Все це мало негативний вплив на їхні відносини та відображалося на морально-психологічному стані неповнолітньої дочки. На цьому ґрунті у них відсутнє порозуміння щодо подальшого спільного життя, внаслідок чого шлюбні відносини остаточно припинились. На даний час сторони проживають окремо і шлюбних стосунків не підтримують. Позивач вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити їх інтересам.

03 жовтня 2022 року ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст. ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та переконливо наполягала на розірванні шлюбу, оскільки не бажає продовжувати з відповідачем шлюбні відносини. Спільного господарства вони не ведуть, а їх шлюб носить формальний характер. Також вказала, що рішення розірвати шлюб вона прийняла остаточно і змінювати його не бажає, а подальше збереження сім`ї вважає неможливим. Надання строку на примирення не виправить стан їхніх шлюбних відносин, оскільки наведені нею обставини продовжуються протягом тривалого часу, а тому це лише погіршить їхні сімейні відносини. Крім того, позивач в судовому засіданні просила після розірвання шлюбу, відновити їй дівоче прізвище - " ОСОБА_4 ".

В судовому засіданні відповідач заперечував проти розірвання шлюбу, оскільки бажає зберегти шлюб. Також ним було заявлено клопотання про надання строку для примирення сторін, яке було вирішено ухвалою суду та відмовлено у його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 28 грудня 2007 року. Шлюб зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управління юстиції у Рівненській області, про що в Книзі реєстрації шлюбів, зроблено відповідний актовий запис № 131. Дана обставина стверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2007 року (а.с.24).

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Статтею 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року надано роз`яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Пунктом 11 вказаної постанови визначено, що у рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Приймаючи до уваги вищенаведене, небажання збереження шлюбу не потребує доведенню відповідними доказами, оскільки це є правом особи припинити шлюбні відносини, а суд, розглядаючи такий спір, повинен лише встановити фактичні взаємини подружжя, причини подання позову, та інші обставини життя подружжя, і за умови встановлення, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, ухвалити рішення про розірвання шлюбу.

Як встановлено судом позивач наполягала на розірванні шлюбу, оскільки не бажає продовжувати з відповідачем шлюбні відносин, а рішення розірвати шлюб вона прийняла остаточно і змінювати його наміру не має. Спільного господарства сторони не ведуть, шлюб між ними носить формальний характер. Спільне проживання з відповідачем і примирення вважає неможливим та заперечує проти надання строку на примирення.

При цьому відповідач зазначених обставин не заперечив, доводи позивача щодо припинення шлюбних відносин не спростував, доказів щодо спільного проживання та введення спільного господарства з позивачкою не надав.

Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців (ч. 7 ст. 240 ЦПК України).

Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Здійснення судом заходів до примирення подружжя, у тому числі надання сторонам строку на примирення, є правом суду, а не обов`язком.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.05.2019 у справі № 442/6319/16-ц та від 11.06.2019 у справі № 605/434/18.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для надання сторонам строку для примирення відповідно до ч.7 ст. 240 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечать її інтересам, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а тому шлюбу слід розірвати.

Відповідно до положень ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Як вбачається із долученої позивачем копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02 липня 1974 року, дошлюбне прізвище позивача є "- ОСОБА_4 " (а.с.30). З цих підстав, суд вважає, що позивачу після розірвання шлюбу, слід відновити дошлюбне прізвище - " ОСОБА_4 ".

При подачі позову, позивачем сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн.

Відповідно до ч.1, ч.2ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1, ч.2ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, оскільки позовні вимоги підлягають до задоволенню, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнуті судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 992,40 грн.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ст. ст.104,105,110,112 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.

Шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 28 грудня 2007 року, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дубровицького районного управління юстиції у Рівненській області, про що в Книзі реєстрації шлюбів, зроблено відповідний актовий запис № 131- розірвати.

Після розірвання шлюбу позивачці відновити дівоче прізвище - " ОСОБА_4 ".

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено о 09-00 год. 11 листопада 2022 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , 25 липня 2008 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 08 грудня 1997 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.

Суддя:підпис

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.