Рішення

від 26.09.2022 по справі 472/810/20

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/810/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2022 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Чаричанського П.О.,

за участю секретаря Фігурської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,

В С Т А Н О В И В:

05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.

В позові зазначив, що 04.07.1992 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб зареєстрований Веселинівським районним відділом РАЦС у Миколаївській області, актовий запис №30.

Від шлюбу мають повнолітню доньку.

29.10.2019 року шлюб між сторонами у справі було розірвано згідно рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області №472/623/19. Вказане рішення набрало законної сили 17.12.2019р.

На момент звернення позивачем до суду наявне наступне рухоме та нерухоме майно, яке спільно набутим у період шлюбу сторонами у справі і яке може бути розподілене між колишнім подружжям з урахуванням вимог ст. 70 СК України, в рівних частинах:

-Земельна ділянка кадастровий номер 4821785600:05:007:0252 площею 0,231 га призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації - 24.09.2014 р. Право власності оформлено на ОСОБА_2 ;

-Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації - 22.08.2006 р. Право власності оформлено на ОСОБА_2 ;

-Ѕ частина нежитлової будівлі, магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Дата державної реєстрації - 27.12.2005 р. Право власності оформлено на ОСОБА_2 ;

-Транспортний засіб КРД 050100, причіп ПР - легковий - В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Дата державної реєстрації - 22.08.2006, право власності оформлено на ОСОБА_1

Ѕ частина нежитлової будівлі, магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » була придбана 23.12.2005 року позивачем та відповідачем за спільні кошти в період шлюбу, будівлю було оформлено на ОСОБА_1 , а згодом так само у шлюбі подаровано колишній дружині - відповідачу на підставі договору дарування від 27.12.2005, зареєстрований в реєстрі за №1722, посвідчений державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Веселинівського району.

У сторін по справі наявне майно, що не підлягає розподілу, оскільки воно є їх особистою власністю - це майно набуте на підставі договору дарування, в порядку спадкування та набуте за кошти, які належали одному з подружжя. Так особистим майном ОСОБА_2 , яке не має статусу спільно набутого подружжя, є квартира за адресою: АДРЕСА_2 (підстава виникнення права власності - договір дарування від 03.04.1998 р.), що не оспорюється сторонами у справі. Особистим майном ОСОБА_1 , яке не має статусу спільно набутого подружжя, є набуті у порядку спадкування за заповітом земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастрові номери 4821781200:01:000:0101, 4821781200:01:000:0357, 4821781200:01:000:0326, що не оспорюється сторонами у справі, а також 3 нежитлові будівлі, розташовані в АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , які набуті ОСОБА_1 до вступу у шлюб за особисті кошти, але оформлені в період перебування у шлюбних стосунках.

Щодо природи виникнення у позивача майна, яке не можна вважати спільним майном подружжя. Йдеться про наступне нежитлове нерухоме майно, яке було придбане ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності та виключно на кошти, які отримані від господарської діяльності юридичних осіб, у складі засновників яких він був: 1) нежитлова будівля « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 ; 2) нежитлова будівля - склад за адресою: АДРЕСА_5 ; 3) нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_4 .

В лютому 1991 року бригада №3 (с. Іванівка) відокремилась від колгоспу «Перше Травня», працівником якого був позивач (первісний відповідач), в самостійне господарство, а саме в колгосп «Іванівський» (с. Іванівка, Веселинівського району, Миколаївської області), про що свідчить протокол загальних зборів членів колгоспу «Перше Травня» с. Кубряки від 16.02.1991 р. №1 та протокол загальних зборів колгоспу «Іванівський» с. Іванівка від 16.02.1991 р. №1.

21.09.1992 року колгосп «Іванівський» був реформований в Іванівську асоціацію пайовиків с. Іванівка, Веселинівського району Миколаївської області, про що свідчить протокол загальних зборів членів колгоспу «Іванівський» с. Іванівка від 21.09.1992 р. №3. Одним із засновників цієї асоціації був ОСОБА_1 . В ході ведення діяльності Асоціація керувалась приписами Закону України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992 року №2265-ХІІ. Згідно з приписами ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» власність таких товариств утворювалась з внесків їх членів, прибутків, одержуваних від реалізації товарів, продукції, послуг та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством. Таким чином, як і інші члени асоціації, ОСОБА_1 вносив свої майнові внески задля успішної діяльності асоціації та можливості згодом отримати прибутки від такої діяльності.

Згодом асоціація стала збитковою, в ході діяльності отримала значні боргові зобов`язання. 21.12.1999 року протоколом загальних зборів асоціація пайовиків № 11 було вирішено провести реструктуризацію.

16.01.2001 року Іванівську асоціацію пайовиків с. Іванівка, веселинівського району, Миколаївської області реформували шляхом ліквідації згідно протоколу загальних зборів членів асоціації від 16.01.2001 р. №2. На базі асоціації було створено ТОВ «ВОС», одним із засновників якого став ОСОБА_1 ТОВ «ВОС» погодився погасити зобов`язання асоціації за умови передання на баланс товариства ліквідного майна асоціації, співвласники майна (члени асоціації) протоколом від 10.04.2000 р. вирішили до 10.05.2002 року шляхом укладення договору купівлі - продажу передати фізичній особі ОСОБА_1 у приватну власність майновий комплекс, що розташований в с. Іванівка Веселинівського району Миколаївської області.

Згодом в ході реформування підприємства форма власності ТОВ «ВОС» припинила бути колективною. У 2005 році в результаті реорганізації (шляхом перетворення) ТОВ «ВОС» було створене та зареєстроване Приватне підприємство «Чернецький», яке стало правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ «ВОС».

Так, придбання нежитлових будівель, складу за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 - не є результатом спільної діяльності або спільного проживання, перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідач ніяким чином не брала участі у набутті прав на це майно, особистих коштів не вносила. Право власності на ці будівлі були зареєстровані шляхом видачі ОСОБА_1 свідоцтв про право власності від 16.10.2007 року серія ССГ №823958 від 14.09.2010 року серія НОМЕР_2 . Саме внаслідок тривалих трудових і майнових вкладень ОСОБА_1 набув прав на вказане майно, яке раніше належало Асоціації пайовиків с. Іванівка, членом якого він був.

Крім цього нежитлова будівля « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 була придбана позивачем на підставі договору купівлі - продажу від 17.12.2004 року за ціною 16000 грн. Право власності на будівлю набуло з моменту державної реєстрації - з 08.04.2005 року. Будівля була придбана для можливості ведення господарської діяльності Приватним підприємством «Чернецький», яке було створене та зареєстроване в Державному реєстрі юридичних осіб 28.03.2005. Крім цього, при укладені договору, що посвідчений нотаріально, своєї згоди на вчинення правочину колишня дружина не давала, її згода не потребувалась, оскільки укладення цієї угоди було пов`язане з підприємницькою діяльністю.

Необхідно зауважити також, що відповідач не може претендувати на нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру заборон відчуження об`єктів, даний об`єкт є обтяжений АТ «ПроКредитБанк» (договір іпотеки від 04.03.2011), а обтяжене майно не може бути об`єктом поділу з огляду на правову позицію Верховного Суду, що викладене в постановах від 22.10.2018 №654/1528/17 від 06.03.2019, №317/3272/16-ц.

Ухвалою суду від 20 серпня 2020 року відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 09 листопада 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву згідно якої просить розглянути справу без його участі та участі його представника, позовні вимоги підтримує. /Т.2 а.с.93/.

Представник позивача ОСОБА_4 до зали судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_5 надав суду відзив на позовну заяву в якому просить частково задовольнити позов виходячи з наступного, сторони дійсно перебували у шлюбі з 04.07.1992 р. по 17.12.2019 р. Присадибна земельна ділянка площею 0,231 га по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 4821785600:05:007:0252 отримана відповідачем у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку. Господарських будівель і споруд за цією адресою під час шлюбу у порядку приватизації на підставі рішення Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 17.10.2014 р. №3 та не належить до спільної сумісної власності. Вже на підставі вказаного рішення відповідачу видано свідоцтво про право власності від 23.02.2015 р. Житловий будинок за вказаною адресою отриманий відповідачем у власність ще до шлюбу на підставі договору дарування від 02.12.1988 р. від її дідуся ОСОБА_6 . На підставі договору купівлі - продажу від 18.11.1999 р., посвідченого Веселинівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області за №1160, сторони придбали у спільну сумісну власність нежитлову будівлю магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . 23.12.2005 р. за заявою обох сторін державний нотаріус цієї нотаріальної контори ОСОБА_7 видала кожному з них свідоцтво про право власності, яким посвідчила, що кожному з них належить право власності на Ѕ частку у зазначеному спільному сумісному майні, придбану подружжям за час шлюбу. Іншу належну йому Ѕ частку вказаної будівлі позивач 27.12.2005 р. подарував відповідачу, договір за №1722 про що посвідчений тією ж нотаріусом Євстратовою О.М. внаслідок чого вона стала власницею усієї будівлі. Що стосується транспортного засобу КРД 050100 вже є предметом поділу за позовом відповідача у справі №472/858/19 і тому повторно ділитися у цій справі не може. Квартира у м. Хмельницькому відповідачу не належить, навіть за умови, що це майно отримано у подарунок, твердження у позові про те, що ця обставина не оспорюється сторонами не відповідає дійсності. У той же час належність позивачу зазначених у позові 3-х земельних ділянок, отриманих ним у спадок, відповідачем дійсно не оспорюється, оскільки ця обставина стала їй відома саме завдяки наданню позивачем відповідних письмових доказів у справі №472/858/19. Щодо 3-х зазначених у позові об`єктів нежитлової нерухомості, щодо яких позивач просить визнати за ним право особистої власності, він, не виконує цей свій обов`язок та приховує від суду, що по - перше, ці об`єкти вже є предметом спору у справі №472/858/19, по - друге, що належність цього майна сторонам на праві спільної сумісної власності вже визнана ним у цій справі шляхом подачі суду відзиву на позов від 14.08.2019р. Підсумовуючи викладене, просить суд задовольнити позов частково та виділити у власність та визнати за відповідачем в порядку поділу право власності на Ѕ частку кожного з 3-х вказаних у його позові об`єктів нежитлової нерухомості.

Представник відповідача ОСОБА_5 надав до суду клопотання де просить зокрема розглянути справу без його участі та участі відповідача ОСОБА_2 за наявними матеріалами у справі. /Т. 2 а.с.133, 147/.

Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04 липня 1992 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_2 ) укладено шлюб, про що Веселинівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївської області зроблено відповідний актовий запис № 30 та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

29 жовтня 2019 року рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області шлюб між сторонами розірвано.

За час шлюбу сторони придбали майно, яке позивач ОСОБА_1 просить поділити.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , дата реєстрації права власності в реєстрі 22.08.2006 року, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, НОМЕР_4 , 22.08.2006, Широколанівська сільська рада Веселинівського району /Т.1 а.с.180-181/.

Ухвалою суду від 02.02.2021 року витребувано від Веселинівського районного архіву Миколаївської області документи, що слугували підставою для видачі свідоцтва про право власності НОМЕР_4 від 22.08.2006 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_2 .

На виконання ухвали про витребування доказів Архівний сектор Веселинівської райдержадміністрації Миколаївської області надав завірену копію Рішення від 10 лютого 2006 року №03 Виконавчого комітету Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, згідно якого: Виконком сільської ради вирішив видати свідоцтво про право приватної власності взамін договору дарування від 02 грудня 1988 року на житловий будинок в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . /Т.1 а.с. 208-209/.

Згідно договору дарування житлового будинку від 02.12.1988 року, ОСОБА_6 подарував ОСОБА_9 будинок за адресою: АДРЕСА_1 . /Т.1 а.с.74/.

Отже право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 набула до укладання шлюбу (04.07.1992 року) з позивачем ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Аналогічна норма була викладена на момент укладання шлюбу між сторонами в ст. 24 Кодексу про шлюб та сім`ю України: "Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них".

Виходячи з наведеного в задоволені вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 слід відмовити.

Щодо вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 4821785600:05:007:0252, площею 0,231 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 4821785600:05:007:0252, площею 0,231 га, належить ОСОБА_2 , дата реєстрації права власності в реєстрі 11.02.2015 року, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1 .1 а.с.174-175/.

Відповідно до Рішення від 17 жовтня 2014 року №3 Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, сільська рада вирішила: 1). Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в межах Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області; 2). Передати у власність земельну ділянку загальною площею 0,2310 квадратних метрів громадянці ОСОБА_2 кадастровий номер 4821785600:05:007:0252 для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 в межах Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. /Т.1 а.с. 71/.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Виходячи з наведеного в задоволені вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 4821785600:05:007:0252, площею 0,231 га слід відмовити, так як дана земельна ділянка отримана у порядку приватизації.

Щодо вимоги про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1/2 частину нежитлової будівлі, магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та одночасно визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину нежитлової будівлі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на нежитлову будівлю, магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 , а саме: 1/2 частки належить на підставі свідоцтва про право власності, Р.№1609, 23.12.2005, Веселинівська державна нотаріальна контора, інша 1/2 частки належить на підставі договору дарування, Р.№1722, 27.12.2005, Веселинівська державна нотаріальна контора Веселинівського району. Отже ОСОБА_2 повністю належить вищезазначений магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1" /Т. 1 а.с. 176-177/.

Ухвалою суду від 02.02.2021 року витребувано від Державного нотаріального архіву Миколаївської області належним чином завірену нотаріальну справу (копії договору дарування та документів, на підставі яких було здійснено посвідчення угоди) щодо здійснення посвідчення угоди - договору дарування від 27.12.2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , реєстровий номер 1722.

На виконання ухвали про витребування доказів Державний нотаріальний архів Миколаївської області надав запитувані документи згідно яких, 18.11.1999 року на підставі договору купівлі продажу ОСОБА_1 придбав у власність магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 . /Т.1 а.с. 152-153/.

Відповідно до ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Статтею 67 СК України визначено, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

23.12.2005 року подружжя ОСОБА_11 нотаріально визначили, що право власності на 1/2 частку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 в спільному сумісному майні, придбаному подружжям за час шлюбу, належить ОСОБА_2 та нотаріусом видано відповідне свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_2 /Т.1 а.с. 77-78/.

Отже інша 1/2 частина магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " залишалася належати ОСОБА_1 /Т.1 а.с. 154/.

27 грудня 2005 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування подарував 1/2 частину магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_2 /Т.1 а.с. 79-80; 147-149/.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Посилання позивача ОСОБА_1 та його адвоката Маркіна С.І., що позивачу на праві спільної сумісної власності належить 1/2 частки магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", а отже за позивачем потрібно визначити право власності на 1/4 магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", так як вони визначили, що під час придбаному у шлюбі майно на магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 " кожному належало по 1/2 - не заслуговує на увагу, позивач та його адвокат не вірно розуміють природу правовідносин.

Якщо брати за основу логіку позивача, то відповідачу також повинно належати 1/2 від однієї 1/2 в праві спільної сумісної власності яка трансформується в 1/4 спільну часткову відносно магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", проте свою частку він вже подарував, проте подарував не 1/2, а 1/4.

Суд зазначає, що не може бути подароване особі те, що вже належить їй.

Виходячи з наведеного в задоволені вимог ОСОБА_1 щодо магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " слід відмовити, так як сторони під час шлюбу нотаріально визначили, яка частка в майні даного магазину належатиме кожному, а отже дана частка кожного стала його особистою приватною власністю подружжя. В свою чергу, особисту приватну власність у виді 1/2 частини магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" позивач ОСОБА_1 подарував відповідачу ОСОБА_2 , яка в силу п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України поділу не підлягає.

Щодо вимоги про:

1) визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину транспортного засобу КРД 050100, причіп ПР-легковий-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в порядку поділу спільного майна подружжя;

2) визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлові будівлю "Майстерня" за адресою: АДРЕСА_3 ;

3) визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлову будівлю-склад за адресою: АДРЕСА_5 ;

4) визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_4 .

На розгляді Веселинівського районного суду Миколаївської області знаходиться цивільна справа №472/858/19 позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна. Позовні вимоги заявлені у справі №472/858/19 зокрема місять вимогу про визнання за ОСОБА_2 Ѕ частки майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_4 та причіпу КРД 050100, 2006 року випуску. /Т.1 а.с.167-172/.

Одночасно вимоги щодо вказаного вище нерухомого та рухомого майна заявлені і в даній справі №472/810/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, де позивач просить визнати нерухоме майно його особистою приватною власністю та 1/2 частки на причіп.

В подальшому позивач ОСОБА_2 у справі №472/858/19 подала заяву про зміну предмету позову, згідно якої зокрема просить виділити у її власність нежитлову будівлю склад за адресою по АДРЕСА_5 , щодо іншого зазначеного вище спірного майна, позивач просить надати їй компенсацію. /Т.2 а.с. 148-149/.

Провадження по справі № 472/858/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відкрите судом - 25.07.2019 року, а провадження по справі №472/810/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відкрите судом - 06.08.2020 року, що є значно пізніше.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже суд приходить до переконання, що в частині вимог про: 1) визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину транспортного засобу КРД 050100, причіп ПР-легковий-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в порядку поділу спільного майна подружжя; 2) визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлову будівлю "Майстерня" за адресою: АДРЕСА_3 ; 3) визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлову будівлю-склад за адресою: АДРЕСА_5 ; 4) визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_4 - позов слід залишити без розгляду, так як у справі №472/858/19, провадження по якій відкрите раніше, вже розглядаються вимоги щодо зазначеного майна і суд в у справі визначить належність цього майна кожному із подружжя, визначивши належну йому частку та надавши за неї компенсацію, якщо сторони погодяться на дану компенсацію.

Щодо судового збору

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Виходячи з наведеного позивач має право подати клопотання про повернення сплаченого ним судового збору в частині вимог які судом залишені без розгляду.

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволені вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя - відмовити.

В задоволені вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 4821785600:05:007:0252, площею 0,231 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя - відмовити.

В задоволені вимоги про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1/2 частину нежитлової будівлі, магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

В задоволені вимоги визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину нежитлової будівлі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Позов в частині вимоги про визнання права власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину транспортного засобу КРД 050100, причіп ПР-легковий-В, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в порядку поділу спільного майна подружжя - залишити без розгляду.

Позов в частині вимоги про визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлову будівлю "Майстерня" за адресою: АДРЕСА_3 - залишити без розгляду.

Позов в частині вимоги про визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлову будівлю-склад за адресою: АДРЕСА_5 - залишити без розгляду.

Позов в частині вимоги про визнання за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_4 - залишити без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіП. О. Чаричанський

Дата складання повного судового рішення 26.09.2022 року.