Постанова

від 15.09.2022 по справі 914/2006/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2022 р. Справа №914/2006/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Еко-сервіс Лева б/н від 13.07.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1699/21 від 15.07.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 (повний текст складено 20.06.2022)

у справі №914/2006/21

за позовом Приватного підприємства Еко-сервіс Лева, м.Львів

до відповідача-1 Державного підприємства Видавничо-поліграфічного підприємства Міністерства України Армія України, м.Львів

до відповідача-2 Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 Приватного акціонерного товариства Львівобленерго, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 Військової частини НОМЕР_1 , м.Львів

за участю Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону

про солідарне стягнення коштів.

Ціна позову: 239 868,00 грн (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) .

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Приватне підприємство "Еко-сервіс Лева" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства "Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства України "Армія України" та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про солідарне стягнення збитків у розмірі 189426,00 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 239 868,00 грн (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) позивач - ПП «Еко-сервіс Лева» покликається на те, що є орендарем нерухомого державного майна, що знаходиться в управлінні Міністерства оборони України за договорами оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015, №179 від 04.11.2015, №59 від 05.05.2017, №88 від 27.07.2018 , а саме : вбудованих нежитлових приміщень виробничого корпусу загальною площею 721 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38.

Орендодавцем та стороною цих договорів оренди зазначено Регіональне відділення фонду державного майна у Львівській області, правонаступником якого станом на даний час є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. Балансоутримувачем цього державного майна у розділі 11 договорів зазначено ДП ВПП МОУ «Армія України».

28.08.2019 було видано наказ Міністерства оборони України №473, відповідно до якого наказано передати від ДП «Видавничо-поліграфічного підприємства Міністерства України «Армія України» на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова нерухоме майно військового містечка №318 (м.Львів, вул. Тернопільська, 38) в тому числі і приміщення виробничого корпусу, де знаходиться орендоване позивачем майно.

На виконання вказаного наказу актом приймання-передачі від 02.10.2019, затвердженого Міністром оборони України від 03.10.2019, нерухоме майно військового містечка №318, що розташоване за адресом, м.Львів, вул. Тернопільська, 38, передано ДП «Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України «Армія України» до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (надалі - КЕВ м.Львова) з подальшим його закріпленням на праві оперативного управління за Військовою частиною НОМЕР_2 .

Позивач зазначає, що 18.05.2021 ПрАТ «Львівобленерго» було повністю відключено електропостачання орендованих позивачем приміщень за заявою балансоутримувача- Державного підприємства «Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України «Армія України».

Оскільки ні орендодавець, ні балансоутримувачі, ні орган, що здійснює управління відповідним державним майном не вжили жодних заходів для відновлення електропостачання, позивач та інші орендарі нежитлових приміщень , розташованих за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38, вимушені були самостійно вжити тимчасові заходи для забезпечення електроживлення орендованих ними приміщень для можливості їх використання відповідно до умов договорів оренди та виконання своїх зобов`язань перед клієнтами, адже, зокрема, позивач в орендованих приміщеннях здійснює побутове обслуговування населення. Як зазначає позивач, електропостачання орендованих ним приміщень здійснюється за допомогою електрогенераторних установок, які він вимушений орендувати в інших суб`єктів господарювання на підставі укладених договорів оренди та які працюють за рахунок використання купленого позивачем дизпалива.

Позивач стверджує, що новий балансоутримувач нерухомого майна військового містечка №318 за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38 - КЕВ м.Львова, ухилився від внесення будь-яких змін у чинні договори оренди, договір про відшкодування витрат балансоутримувача №01-012016 від 04.01.2016 року, не виконував своїх зобов`язань щодо утримання та забезпечення цих будівель. Самостійно вживаючи заходи для забезпечення електроживлення орендованих приміщень за допомогою орендованих електрогенераторних установок та забезпечуючи їх роботу шляхом купівлі дизпалива, необхідного для їх роботи, позивач щодня несе значні збитки у формі додаткових витрат на оренду електрогенераторних установок та на закупівлю дизпалива, і така електроенергія для нього обходиться значно дорожче, ніж та , що постачалась ПрАТ «Львівобленерго».

Позивач вважає, що відсутність електропостачання до орендованого ним нерухомого майна викликана саме неналежним виконанням своїх зобов`язань балансоутримувачами (попереднім та новим), а тому саме балансоутримувачі зобов`язані відшкодувати позивачу понесені ним збитки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 у справі №914/2006/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано недоведеністю вчинення відповідачами-1,2 правопорушення та причинного зв`язку між таким правопорушенням і завданими збитками як необхідної підстави для притягнення до цивільно-правової відповідальності та відсутність правових підстав для притягнення відповідачів-1,2 до такої відповідальності із застосуванням господарської санкції у вигляді відшкодування (стягнення) збитків. Відтак, вимога позивача про стягнення збитків в розмірі 239 868,00 грн є безпідставною.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ПП «Еко-сервіс Лева» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 у справі №914/2006/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.

Скаржник зазначає, що електропостачання орендованих приміщень здійснювалося електрогенераторною установкою, що орендувалася позивачем, та працювала за рахунок згорання дизпалива, яке купувалося останнім. ПП "Еко-сервіс Лева" поніс значні збитки у формі додаткових витрат на оренду електрогенератора та придбання дизпалива. Оскільки відсутність електропостачання була зумовлена неналежним виконанням своїх зобов`язань балансоутримувачами, попереднім та новим, скаржник вважає, що саме ці особи зобов`язані відшкодувати позивачу такі збитки.

Скаржник зазначає, що не має жодної заборгованості за спожиту електроенергію в орендованих приміщеннях, оскільки до відключення електропостачання регулярно оплачувало рахунки ДП ВПП МОУ "Армія України" за спожиту електроенергію. ПП "Еко-сервіс Лева" не отримувало жодного попередження про припинення електроживлення ні від ПАТ "Львівобленерго", як надавача послуг, ні від КЕВ м. Львова, як балансоутримувача орендованих приміщень,

Скаржник стверджує, що не орендує приміщення, де знаходяться електролічильники чи електрощитова і жодним чином не обмежує доступ до них, тому абсолютно необґрунтовані та незрозумілі вимоги про надання доступу до цих приміщень. Понесені позивачем збитки полягають у вартості додаткових витрат на оренду електрогенераторних установок та купівлю дизпалива для їх роботи, за період оренди електрогенераторних установок позивач купив палива для забезпечення їх діяльності на загальну суму 88 278,00 грн, а також для належного обслуговування дизельного генератора оливу вартістю 2100,00 грн.

Скаржник зазначає, що станом на даний момент, відповідно до ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України договори оренди №59 від 05.05.2017, №88 від 27.07.2018, №138 від 31.08.2021, №179 від 04.11.2015 є продовженими (поновленими) в силу вказаних норм закону.

Таким чином, припинення електропостачання за умови наявності чинних станом на травень 2021 року договорів оренди нерухомого майна, про що було відомо відповідачеві-1, а також за наявності договору оренди №59 від 05.05.2017, який відповідно до ст. 764 ЦК України та ст. 284 ГК України є поновленим, є протиправною поведінкою (дією), яка безпосередньо вплинула на господарську діяльність скаржника (господарська діяльність позивача неможлива без наявності електропостачання через специфіку його діяльності ремонт побутової техніки) та завдала йому значної шкоди.

Відповідачами та третіми особами відзивів на апеляційну скаргу не подано.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2022 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 у справі №914/2006/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Еко-сервіс Лева» б/н від 13.07.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1699/21 від 15.07.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 у справі №914/2006/21, апеляційну скаргу ПП «Еко-сервіс Лева» вирішено розглядати без повідомлення учасників справи.

Обставини справи.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ПП «Еко-сервіс Лева» (орендар) укладено договори оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015, №179 від 04.11.2015, №59 від 05.05.2017 та №88 від 27.07.2018, а саме: вбудованих нежитлових приміщень виробничого корпусу загальною площею 721 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38, що перебували на балансі ДП «ВПП МОУ «Армія України» (балансоутримувач).

Пунктом 1.2 договорів майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (майстерня з ремонту електропобутових товарів).

Термін дії договорів оренди нерухомого державного майна:

№138 від 31.08.2015 - до 28.08.2021,

№179 від 04.11.2015 - до 02.11.2021,

№59 від 05.05.2017 - до 03.05.2020,

№88 від 27.07.2018 - до 25.07.2021.

06.03.2019 наказом Фонду державного майна України №232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права, яка є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

04.01.2016 між Державним підприємством «Виробничо-поліграфічне підприємство МО України «Армія України» (балансоутримувачем) та ПП «Еко-сервіс Лева» (орендарем) укладено договір №01-012016 «Про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна, комунальних послуг, плати за землю».

За умовами, погодженими сторонами у пункті 1.1 договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі (адміністративний та виробничий корпус), що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38 (будівлі), загальною площею 5121 кв. м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до площі в цій будівлі, яку він займає, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Орендар користується приміщеннями загальною площею 175,70 кв. м, що розміщені на першому та третьому поверхах виробничого корпусу (№13,64,65,66,68) на підставі договору №138 від 31.08.2015.

Відповідно до п.5.5 реорганізація балансоутримувача чи орендаря або перехід права власності на приміщення чи будівлю до інших осіб не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору, і він зберігає свою чинність для нового власника приміщення або будівлі (їх правонаступника) до укладення з ними нового договору, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством.

19.08.2019 листом №503/9/7174 Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській, Волинській областях, як орендодавця, про наміри використовувати нерухоме державне майно, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38, для розміщення структурного підрозділу Збройних Сил України, а відтак про необхідність ініціювання розірвання договорів оренди.

28.08.2019 Міністерство оборони України прийняло наказ №473, згідно якого наказано передати від Державного підприємства «Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України «Армія України» на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова нерухоме майно військового містечка №318 (місцезнаходження майна: м.Львів, вул Тернопільська,38). Нерухоме майно, після його передачі закріпити на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_1 .

06.09.2019 Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях з листом №503/9/7719, у якому просило надати інформацію щодо повідомлення орендодавцем орендарів нерухомого державного майна, розташованого за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38 про волевиявлення органу, уповноваженого управляти державним майном, про припинення договірних відносин з орендарями.

02.10.2019 нерухоме майно військового містечка № 318, що розташоване за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38, передано з балансу ДП «ВПП МОУ «Армія України» на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова з подальшим його закріпленням на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_1 , про що було складено акт приймання-передачі нерухомого майна військового містечка №318.

У листі до РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за №4909 від 29.10.2019, КЕВ м.Львова серед іншого повідомило про передачу на баланс УКВ м.Львова чотирьох об`єктів державного нерухомого майна військового містечка №318, що розташоване за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38 та про те, що частина переданих будівель використовується орендарями згідно договорів оренди, укладеними РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, зокрема і з ПП «Еко-сервіс Лева» №318 від 31.08.2015, №179 від 04.11.2015, №59 від 05.05.2017, №88 від 27.07.2018.

КЕВ м.Львова зазначало, що станом на дату звернення з цим листом договори не передано до КЕВ м.Львова, змін щодо балансоутримувача майна до договорів не внесено; орган управління військовим майном - Головне КЕУ ЗС України, у листі №303/1/6/1215 від 24.10.2019 повідомив про необхідність припинення дії договорів оренди за адресою вул. Тернопільська, 38 у м.Львові у зв`язку із необхідністю використання майна для потреб Збройних Сил України, подальшої передачі нерухомого майна на території в/м №318 за адресою вул. Тернопільська, 38 у м.Львові. Відтак, КЕВ м.Львова просило Регіональне відділення припинити договори оренди та надати КЕВ м.Львова підтверджуючі документи.

14.11.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях прийняло наказ № 01262 про передачу функції орендодавця державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням щодо майна, розташованого за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38 (колишній балансоутримувач ДП «ВПП МОУ «Армія України») до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Міністерства оборони України, зокрема по договорах: № 138 від 31.08.2015, № 179 від 04.11.2015, № 59 від 05.05.2017, № 88 від 27.07.2018, відповідно до яких орендарем є ПП «Еко-сервіс Лева».

Листом від 29.11.2019 № 11-03-04272 РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомило орендаря про відсутність наміру в орендодавця на продовження договорів оренди у зв`язку з передачею функцій орендодавця КЕВ м. Львова та необхідністю приведення орендних відносин у відповідності до законодавства. Листом від 21.11.2019 №11-03-04100 аналогічного змісту було проінформовано про існування вказаних вище обставин і КЕВ м.Львова .

28.12.2019 згідно Акта прийому-передачі Регіональне відділення передало, а КЕВ м. Львова прийняло завірені копії договорів з додатками, які укладені Регіональним відділенням за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38, зокрема: № 138 від 31.08.2015, № 179 від 04.11.2015, № 59 від 05.05.2017, № 88 від 27.07.2018.

18.05.2021, як стверджує позивач, ПрАТ «Львівобленерго» було повністю відключено електропостачання до орендованих позивачем приміщень за заявою балансоутримувача.

Як вбачається з листа від 04.03.2020 вих. №21 ДП «ВПП МОУ «Армія України» «Про припинення договору №60740 електропостачання за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38», адресованого ПАТ «Львівобленерго» (отримано ПАТ «Львівобленерго» 15.03.2021) підприємство неодноразово листами повідомляло ПАТ «Львівобленерго», що на підставі наказу міністра оборони України №474 від 28.08.2019 та передавального акту від 02.10.2019 підприємство передало КЕВ м.Львова будівлі за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38 та з 03.10.2019 неодноразово зверталось до товариства негайно вжити заходів з припинення електропостачання та розірвання договору №60740 за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38.

Однак впродовж тривалого часу ПАТ «Львівобленерго» не провело відключення електропостачання, не припинило дію договору №60740 та не підготувало жодних документів для підписання сторонами угоди про розірвання договору №60740, а також інших документів, які б засвідчили припинення договору: актів звірки взаєморозрахунків, акту виконаних робіт та продовжує постачання електричної енергії за вищевказаною адресою.

Інших листів-звернень ДП «ВПП МОУ «Армія України» до ПАТ «Львівобленерго» про припинення договору №60740, у зв`язку із передачею будівель за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38 на баланс КЕВ м.Львова , матеріали справи не містять.

27.04.2021 письмовим попередженням за №203-07-1579 ПАТ «Львівобленерго» повідомило ДП «ВПП МО України «Армія України» про припинення з 10 год.00 хв. 18 травня 2021 року електроживлення (розподіл електричної енергії) на електроустановки за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38 (прилад обліку: №80006049, 80006039).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, ПрАТ «Львівобленерго» повідомило, зокрема, що 18.05.2021 на підставі звернення споживача від 04.03.2020 вих. №21 електроживлення електроустановок споживача ДП «ВПП МОУ «Армія України» за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38 припинено (підтверджується витягом з Оперативного журналу диспетчера ОДС ЛМЕМ №5 за період з 05.05.2021 -31.05.2021, що передбачено абз.2 п.3.3 розділу 1У Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затв. наказом Міністерства палива та енергетики №258 від 25.07.2006 (зі змінами)); повідомило (подавши відповідний лист), що ТОВ «Львівенергозбут» інформувало «Львівобленерго» листом №928-2021-3946 від 10.08.2021 про укладення договору про постачання електричної енергії з КЕВ м.Львова за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38 (дата заявки-приєднання до постачальника 10.08.2021).

18.08.2021 представниками ПрАТ «Львівобленерго» були підключені до електромережі електроустановки КЕВ м.Львова за адресою : м.Львів, вул. Тернопільська, 38.

19.08.2021 на виконання п.5.2.20 Кодексу комерційного обліку електричної енергії працівниками ПрАТ «Львівобленерго» були опломбовані вузли обліку електричної енергії КЕВ м.Львова за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38 про що були складені Акти про пломбування №676110,676111 від 19.08.2021.

Позивач стверджує, що у зв`язку із від`єднанням 18.05.2021 орендованих ним за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38 приміщень від електропостачання за зверненням ВПП МОУ «Армія України», про що позивачу стало відомо з відповіді ПрАТ «Львівобленерго» на адвокатський запит представника позивача, основна діяльність ПП «Еко-сервіс Лева» (гарантійний та післягарантійний ремонт побутових приладів) через відсутність електроенергії була паралізована і не могла продовжуватись, що унеможливлювало своєчасне виконання зобов`язань позивача перед споживачами, а відтак, позивач зобов`язаний був негайно вжити заходів для відновлення електропостачання.

В матеріалах справи наявний лист -відповідь ПрАТ «Львівобленерго» від 24.05.2021 за №203-07-1933, адресований адвокату Піта Я.І. на адвокатський запит останнього від 19.05.2021 про припинення електроживлення електроустановок ДП «ВПП МОУ «Армія України» з 18.05.2021.

Як стверджує позивач, отримавши на адвокатський запит його представника інформацію від «Львівобленерго» про від`єднання 18.05.2021 орендованих позивачем за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38 приміщень від електропостачання, позивач змушений був негайно вжити заходів до відновлення електропостачання.

Позивачем в перелік вжитих негайних заходів для відновлення електропостачання до орендованих приміщень, що обумовили понесення збитків на суму 239 868,00 грн, віднесено наступні заходи:

-19.05.2021 та 27.05.2021 ПП «Еко-сервіс Лева»(орендар) укладено з ФОП Куцик Т.В. (орендодавцем) та ФОП Муха П.О. Т.В. (орендодавцем) договори оренди №19/05 та №27/05-01 за умовами яких орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування техніку, а саме електрогенераторні установки найменування SDMO, модель R 66 та Matari MR 110.

Акти прийому -передачі товару, складені 20.05.2020 та 28.05.2021, акти надання послуг №27 від 20.05.2021 та №30 від 27.05.2021 підтверджують надання послуг оренди електрогенераторної установки SDMO R 66 та електрогенераторної установки Matari MR 110, платіжні доручення надані позивачем в підтвердження перерахування коштів в сумі 8 280,00 грн з призначенням платежу «оплата згідно рахунку №27 від 20.05.2021 в т.ч. ПДВ 20% 1380,00 грн» та коштів в сумі 6 210,00 грн з призначенням платежу « оплата згідно рахунку №30 від 27.05.2021 в т.ч. ПДВ 20% 1035,00 грн» та платіжне доручення №532 від 27.05.2021 про перерахування коштів в сумі 135 000,00 грн з призначенням платежу «передоплата за оренду дизельного генератора згідно рахунку №65 від 27.05.2021р в т.ч. ПДВ 20% 22500,00 грн.».

-20.05.2021 між ТОВ «Виробниче об`єднання «ДУК» (постачальник), ПП «Еко-сервіс Лева» (покупець), ТОВ «Галавтоцентр» (зберігач) укладено договір №210520 поставки нафтопродуктів, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти окремими паріями у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати на умовах договору наступні нафтопродукти: паливо - А-92, А-95, А-76 (80), дизпаливо та долучено копії платіжних доручень про перерахування ПП «Еко-сервіс Лева» ТОВ виробниче об`єднання «ДУК» грошових коштів на загальну суму 88 278,00,00 грн.

Загальна сума коштів, сплачена позивачем по перелічених платіжних дорученнях як вартість оренди генераторів в сумі 149 490,00грн та як вартість купленого дизпалива для забезпечення діяльності генераторів включена в розрахунок збитків за заявою позивача про збільшення позовних вимог.

-Також, в підтвердження доводів про те, що позивач купував для належного обслуговування дизельного генератора моторну оливу вартістю 2100,00 грн, до матеріалів справи долучено копію видаткової накладної №15 від 15.06.2021. Підставою поставки у видатковій накладній зазначений договір №21/06-3 від 14.06.2021, який відсутній в матеріалах справи.

Як зазначив позивач, загальний розмір збитків згідно розрахунку позовних вимог, становить 239 868,00 грн, у тому числі: оренда генератора/генераторів 149 490,00 грн, купівля дизпалива 88 278,00 грн, купівля оливи моторної 2 100,00 грн.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2019 Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинських областях, Державного підприємства виробничо-поліграфічне підприємство МО України «Армія України» та ПП «Еко-Сервіс Лева» про припинення договорів оренди та повернення майна.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 у справі №914/27/20 в задоволенні позову відмовлено.

Судом встановлено, що орендодавцем в договорах оренди нерухомого державного майна №138 від 31.08.2015, №179 від 04.11.2015, №59 від 05.05.2017, №88 від 27.07.2018 виступає Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях; орендарем - ПП «Еко-Сервіс Лева»; балансоутримувачем майна ДП «Виробничо-поліграфічне підприємство МО України «Армія України».

На підставі наказу Міністра оборони України№473 від 28.08.2019 «Про передачу нерухомого майна у м. Львові» та актом приймання-передачі від 02.10.2019, нерухоме майно військового містечка №318, що розташоване за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38 передано з балансу Державного підприємства Виробничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України «Армія України» на баланс Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова з подальшим його закріпленням на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_1 , однак, сторонами у справі, незважаючи на вищенаведені обставини, не було внесено змін до чинних договорів оренди щодо орендодавця нерухомого майна та балансоутримувача нерухомого майна.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що на час розгляду справи сторони договору не змінилися, як і не змінилися його умови. Отже, звернення позивача з позовом про припинення договорів оренди у даній справі є безпідставним, оскільки КЕВ м. Львова не є стороною даних договорів.»

Позивач вважає, що відсутність електропостачання до орендованого ним нерухомого майна викликане саме неналежним виконанням своїх зобов`язань балансоутримувачами (ДП «ВПП МОУ «Армія України» та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова ), а тому саме балансоутримувачі зобов`язані відшкодувати позивачу понесені ним збитки у розмірі 239 868,00 грн (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог), що стало підставою для звернення з цим позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні способом, установленим для захисту права та інтересу, внаслідок чого право або інтерес будуть імперативно відновлені.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

З огляду на положення ст. 4 ГПК України і ст. ст. 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорювання.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем у даному випадку обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів солідарно 239 868,00грн понесених збитків за період з 20.05.2021 по 01.09.2021.

Відповідно, для вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення зазначеної суми понесених збитків суду необхідно встановити факт неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту наявності збитків не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як зазначалось вище, звертаючись з позовом ПП «Еко-сервіс Лева» покликається на припинення електропостачання орендованих приміщень, яке відбулося за заявою ДП "ВПП МОУ "Армія України" без будь-яких об`єктивних причин чи вини позивача (відсутня заборгованість за електроенергію) та вважає, що його права та законні інтереси порушені внаслідок неотримання джерела енергії та, відповідно, неможливості здійснювати підприємницьку діяльність.

Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що електропостачання орендованих приміщень здійснювалося електрогенераторною установкою, що орендувалася позивачем, та працювала за рахунок згорання дизпалива, яке купувалося позивачем, ПП "Еко-сервіс Лева" поніс значні збитки у формі додаткових витрат на оренду електрогенератора та придбання дизпалива. Оскільки відсутність електропостачання була зумовлена неналежним виконанням своїх зобов`язань балансоутримувачами, попереднім та новим, скаржник вважає, що саме ці особи зобов`язані відшкодувати позивачу такі збитки.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Львівській області, правонаступником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець) та ПП "Еко-сервіс Лева" (орендар) укладено договори оренди нерухомого державного майна

№ 138 від 31.08.2015 діяв по 28.08.2021 включно

№ 179 від 04.11.2015 діяв по 02.11.2021 включно

№ 59 від 05.05.2017 діяв по 03.05.2020 включно.

№ 88 від 27.07.2018 діяв по 25.07.2021 включно.

Спір виник внаслідок неотримання позивачем електричної енергії у період з 20.05.2021 по 01.09.2021.

Зважаючи на строки дії договорів та заявлений період, станом на момент звернення з позовом до суду чинними були договори оренди нерухомого державного майна договір № 138 від 31.08.2015, № 179 від 04.11.2015, № 88 від 27.07.2018 .

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано сторонами, що договір оренди нерухомого державного майна № 59 від 05.05.2017, який діяв по 03.05.2020 включно, є таким, що припинив свою дію до звернення з позовом і до початку заявленого позивачем періоду.

Відтак, позовні вимоги підлягають розгляду в межах дії договорів оренди нерухомого державного майна № 138 від 31.08.2015, який діяв по 28.08.2021 включно, № 179 від 04.11.2015, який діяв по 02.11.2021 включно, № 88 від 27.07.2018, який діяв по 25.07.2021 включно.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів суми завданих протиправним відключенням електричної енергії реальних (прямих) збитків в розмірі 239 868,00грн за період з 20.05.2021 по 01.09.2021 суд зазначає таке.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.224ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Враховуючи приписи ч.2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд з`ясовує правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Такий правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20.01.2020 у справі N 902/803/17 та від 02.02.2022 у справі N 913/182/21.

Також слід зважити, що Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі N910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Враховуючи вищенаведені обставини, судова колегія погоджується із судом першої інстанції про відсутність доведеного факту протиправної поведінки відповідачів щодо відключення електричної енергії позивачу, в зв`язку із чим помилковим є посилання скаржника на те, що відсутність електропостачання була зумовлена неналежним виконанням своїх зобов`язань балансоутримувачами, попереднім та новим.

Як зазначалось вище та вбачається із матеріалів справи, 28.08.2019 Міністерством оборони України видано наказ №473, відповідно до якого було зобов`язано ДП Видавничо-поліграфічного підприємства Міністерства України Армія України передати Квартирно-експлуатаційному відділу м. Львова нерухоме майно військового містечка №318 за адресою м.Львів, вул. Тернопільська, 38, в тому числі і приміщення, що були орендовані позивачем.

14.11.2019 регіональним відділенням видано наказ № 01262 "Про передачу функцій орендодавця державного нерухомого майна", із змінами, які внесені наказом регіонального відділення від 21.12.2019 № 01575 та прийнято рішення про передачу функцій орендодавця державного майна по укладених регіональним відділенням договорах оренди щодо майна розташованого за адресою: м.Львів, вул. Тернопільська, 38 (колишній балансоутримувач - ДП "Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України "Армія України") до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова Міністерства оборони України, в тому числі, по договорах оренди, які є предметом спору у цій справі.

Листом від 29.11.2019 №11-03-04272 РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях повідомив орендаря про відсутність наміру в орендодавця на продовження договорів оренди, у зв`язку з передачею функцій орендодавця КЕВ м. Львова та необхідністю приведення орендних відносин у відповідність до законодавства. Також, листом від 21.11.2019 №11-03-04100 повідомлено КЕВ м. Львова про вказані обставини.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.11.2020 у справі №914/27/20 встановлено, що КЕВ м. Львова не є стороною договорів оренди. Станом на час розгляду справи сторони договору не змінилися, як і не змінилися його умови. Сторонами у справі не було внесено змін до чинних договорів оренди в частині зміни балансоутримувача нерухомого майна .

Сторонами договорів оренди є орендодавець та орендар, які у справі №914/27/20 брали участь у статусі відповідачів.

За умовами спірних договорів оренди зміни до умов договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

В матеріалах справи відсутні докази у підтвердження того, що однією із сторін договорів оренди, у тому числі і орендарем, вживались заходи до внесення змін до договорів оренди (в частині зміни орендодавця/балансоутримувача). Окрім того, умовами договорів не передбачено жодних обов`язків балансоутримувача перед орендарем та зобов`язань орендодавця щодо постачання електричної енергії. В матеріалах справи відсутні договори між сторонами спору про постачання відповідачами 1,2 електроенергії до орендованих позивачем приміщень.

Відключення, як стверджує сам позивач, здійснено ПрАТ «Львівобленерго» на підставі заяви ДП «ВПП МОУ «Армія України» - відповідача-1.

Однак, звернення відповідача-1 із заявою до ПрАТ «Львівобленерго» не є дією по відключенню електропостачання і рішення з цього питання відповідач-1 не приймав.

Стосовно доводів позивача про те, що КЕВ м.Львова будучи новим балансоутримувачем ухилилось від внесення будь-яких змін у чинні договори оренди чи договори про відшкодування витрат балансоутримувача та не виконувало своїх зобов`язань щодо утримання та забезпечення будівель, які передані КЕВ м.Львова на баланс судова колегія зазначає таке.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів про невиконання балансоутримувачем зобов`язань по утриманню та забезпеченню будівлі виробничого корпусу.

Позивач не доводить наявність складу правопорушення, у тому числі й протиправності дій з боку КЕВ м.Львова, невжиттям (як зазначає) заходів до внесення змін в договори оренди чи в договір на відшкодування витрат балансоутримувача.

Як зазначалось вище, в обґрунтування розміру шкоди (витрат) позивач повідомив, що:

19.05.2021 ПП «Еко-сервіс Лева» укладено з ФОП Куцик Т.В договір оренди №19/05 про оренду електрогенераторної установки найменування SDMO, модель R 66.

Однак, з долученого до справи акту-приймання передачі слідує, що він засвідчує передачу електрогенераторної установки позивачу 20.05.2020, задовго до укладення зазначеного договору оренди та до періоду, за який позивач провів розрахунок збитків; акт не містить посилання на договір №19/05, відповідно, вважати його невід`ємною частиною договору оренди не видається за можливе.

Крім того, акти надання послуг, які долучає позивач (№27 від 20.05.2021 та №30 від 27.05.2021) не містять посилання на договір оренди ( відомості в акті про договір відсутні ), а платіжні доручення №416 від 20.05.2021 та №533 від 27.05.2021 свідчать, що перерахування коштів відбувалось не згідно договору, а згідно рахунків №27 від 20.05.2021та №30 від 27.05.2021, які відсутні в матеріалах справи.

Наведені обставини не є належними та допустимими доказами у підтвердження понесення позивачем витрат (збитків) з оплати оренди генератора та що такий орендувався ним саме після відключення електропостачання до орендованих позивачем приміщень та на підставі договору оренди №19/05.

Позивач, в обгрунтування понесених збитків посилається на укладений ним 27.05.2021 з ФОП Муха П.О. Т.В. договір оренди №27/05-01 електрогенераторної установки найменування Matari MR 110.

Згідно з умовами даного договору позивач сплатив за оренду електрогенераторної установки 135 000 грн (в підтвердження долучено копію платіжного доручення №532 від 27.05.2021). За період оренди електрогенераторної установки позивач купив палива для забезпечення її діяльності на загальну суму 88 278 грн, в підтвердження чого до матеріалів справи позивачем долучено платіжні документи.

Однак, розглянувши пояснення понесених витрат, судом першої інстанції правомірно визнано наданий розрахунок неналежним, оскільки не містить: визначеної кількості годин реальної роботи електрогенераторної установки на добу; визначеної кількості днів роботи на тиждень/місяць; визначеної кількості затрат палива на одиницю часу постійної роботи електрогенераторної установки, з врахуванням чинності договорів оренди .

Також, в підтвердження доводів про те, що позивач купував для належного обслуговування дизельного генератора моторну оливу вартістю 2100,00 грн, ним долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної №15 від 15.06.2021, в якій підставою поставки у видатковій накладній зазначений договір №21/06-3 від 14.06.2021, який до матеріалів справи позивачем не долучено.

Стосовно доводів позивача про закупівлю ним дизпалива на суму 88 278,00 грн на підставі укладеного 20.05.2021 договору №210520 поставки нафтопродуктів з ТОВ «Виробниче об`єднання «ДУК» (постачальник), ПП «Еко-сервіс Лева» (покупець), ТОВ «Галавтоцентр» (зберігач) судова колегія оцінивши докази, зазначає, що позивачем не доведено використання заявлених паливно-мастильних матеріалів саме на орендованих електрогенераторних установках та в необхідній заявленій кількості.

Крім того, позивачем не підтверджено факт використання генераторів з паливом для забезпечення себе (своєї господарської діяльності і саме в орендованих позивачем та у період, що окреслений позивачем у розрахунку збитків) електроенергією, а лише їх купівлю.

У разі здійснення господарської діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження понесених витрат внаслідок відключення електропостачання.

Причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача, шкодою та наявності вини відповідачів позивачем не доведено.

Враховуючи наведене, здійснивши аналіз наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено факт порушення (протиправної поведінки) відповідачів-1,2, причинного зв`язку між таким правопорушенням і завданими збитками, оскільки будь-яких належних доказів на підтвердження даного факту позивач не надав. Отже, відсутні підстави для притягнення відповідачів-1,2 до такої відповідальності із застосуванням господарської санкції у вигляді відшкодування (стягнення) збитків в розмірі 239 868,00 грн.

Частиною 1 статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Окрім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2022 у справі №914/2006/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства Еко-сервіс Лева б/н від 13.07.2022 (Вх.№ ЗАГС 01-05/1699/21 від 15.07.2022) залишити без задоволення.

2.Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.