Постанова

від 26.09.2022 по справі 916/3261/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3261/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Соловйова Д.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м.Одеса не з`явився;

від Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, с. Фонтанка, Одеської обл.- Черкасов С.В., на умовах самопредставництва;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м. Одеса не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2022 року, м. Одеса (головуючий суддя Демешин О.А., судді Гут С.Ф., Бездоля Д.О.), повний текст рішення складено та підписано 08.07.2022 року

у справі № 916/3261/20

за позовом Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, с. Фонтанка, Одеської обл.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м. Одеса

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м. Одеса

про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 4 558 506 грн. 04 коп. боргу з орендної плати з підстав порушення умов договору,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2020 року Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області, с.Фонтанка, Одеської обл. звернулась до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м. Одеса, в якій просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4, 781 га (кадастровий номер: 5122786400:02:002:1104) від 13.06.2007 року, який укладено між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області, с. Фонтанка, Одеської обл. та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м.Одеса; стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за орендною платою у розмірі 4 558 506 грн. 04 коп.; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки площею 4,781 га (кадастровий номер: 5122786400:02:002:1104) від 13.06.2007 року в частині сплати орендної плати з листопада 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2022 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м.Одеса.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2022 року, (головуючий суддя Демешин О.А., судді Гут С.Ф., Бездоля Д.О.) у справі №916/3261/20 позовні вимоги Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, с. Фонтанка, Одеської обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м. Одеса, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м. Одеса, задоволено повністю, розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею - 4,781 га для будівництва котеджного містечка, кадастровий номер 5122786400:02:002:1104, розташованої за адресою: Одеська область, Лиманський район, село Фонтанка, вулиця 8 Березня, 22, укладений 13 червня 2007 року між Фонтанською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології майбутнього»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології майбутнього" на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області 4 558 506 гривень 04 коп. боргу та 70 479 гривень 59 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем, в порушення вимог законодавства та умов договору оренди землі від 13.06.2007 року, у повному обсязі орендні платежі не сплачувалися, що є істотним порушенням відповідачем умов договору, яке є безумовною підставою для його розірвання, у зв`язку з чим відповідні позовні вимоги Фонтанської сільської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м.Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2022 року у справі № 916/3261/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини справи, зазначає, що в даному випадку на розглядi Господарського суду Одеської областi знаходиться справа №916/26/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будiвельнi технології майбутнього» до Фонтанської сiльської ради Одеського району Одеської областi про визнання незаконним та скасування рiшення Фонтанської сiльської ради Лиманського (нинi Одеського) району Одеської областi вiд 19 серпня 2017 року № 671-VII, при цьому, рiшення по данiй справi судом першої iнстанцiї до теперiшнього часу не винесене. Відтак, як зазначив скаржник, враховуючи те, що рiшення суду по справi №916/26/22, при задоволеннi позовних вимог, може за собою потягнути зменшення орендної плати за земельну дiлянку до попереднього рівня, ним на правових підставах було заявлене клопотання про зупинення справи, яка переглядається, яке судом першої інстанції задоволене не було, судом не було викликано на 07.07.2022 року вiдповiдача та не було повiдомлено останнього про розгляд справи в цей день, що позбавило можливостi останнього прийняти участь в судовому засiданнi та використати права, передбаченi Господарським-процесуальним кодексом України, у зв`язку із чим апелянт вважає, що місцевим господарським судом було порушено вимоги процесуального закону.

Крім того, апелянт звертає увагу колегії суддів на ту обставину, що виходячи з умов спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, не вбачаєтъся пiдстав для його одностороннього розiрвання, проте п. 11.3. договору передбачено його припинення за взаємною згодою сторiн.

Також, посилаючись на вимоги ст. 651 Цивільного кодексу України, скаржник зауважує, що доводи орендодавця про те, що орендар допустив систематичну несплату орендної плати, є безпiдставними, з огляду на те, що орендар навпаки, систематично i у встановленi договором строки (щомiсячно) сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, що на переконання апелянта доводиться навiть тими документами та розрахунками, якi позивачем надано до суду в якостi додаткiв до позову.

Поряд із зазначеним вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будiвельнi технології майбутнього» в апеляційній скарзі наголосило, що визначена сума розмiру заборгованостi iз орендної плати у сумi 4558506 грн. 04 коп., що нарахована позивачем, не вiдповiдає дiйсностi i не може бути прийнята судом до уваги, оскільки останнім, під час обрахунку, невірно застосовано індекси споживчих цін.

З огляду на вказане та на те, що позивач, фактично недобросовiсно користуючись своїми договiрними правами, як орендодавця, використовуючи у своїх iнтересах, та всупереч iнтересам iншого учасника договору, свої владнi повноваження, як органу мiсцевої влади, поставив відповідача i його партнерiв у вкрай важке фінансово-економiчне становише та штучно створив умови, що ставлять пiд загрозу реалiзацiю комерцiйного проекту з будiвництва котеджного мiстечка i розвитку iнфраструктури селища в цiлому, його iнвестицiйну привабливiсть у розрiзi чесностi та передбачуваностi дiй органiв мiсцевої влади, що негативно впливає на авторитет влади та iнтереси громади, скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції потребує скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2022 року у справі: № 916/3261/20, справу призначено до судового розгляду.

08.09.2022 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №1167/22/Д3), у якому Фонтанська сільська ради Одеського району Одеської області, с. Фонтанка, Одеської обл. просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м. Одеса залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2022 року у справі: № 916/3261/20 без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Зокрема, у відзиві позивач наголосив на тому, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про зупинення провадження у справi до набрання законної сили судовим рiшенням у справі № 916/26/22, оскільки позовнi вимоги Фонтанської сільської ради у справi грунтуються на договорі оренди земельної дiлянки вiд 13.06.2007 року, укладеному мiж Фонтанською сільською радою та відповідачем, який є чинним i не визнавався недійсним, а також на рiшеннi Господарського суду Одеської областi вiд 10.10.2017 року у справi № 916/1024/17, яким до договору оренди внесено змiни шляхом викладення в новiй редакцй п. 4.1 щодо розмiру нормативної грошової оцiнки земельної дiлянки та розмiру річної орендної плати, при цьому, рiшення суду вiд 10.10.2017 року на момент вирiшення спору є таким, що набрало законної сили, а на момент подання вiдзиву на апеляцiйну скаргу рішенням Господарського суду Одеської областi вiд 15.08.2022 року у справi № 916/26/22 у задоволеннi позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будiвельнi технології майбутнього» - відмовлено.

Крім того, Сільська рада також у відзиві зазначила, що судом у встановленому порядку повiдомлено вiдповiдача про дату, час та мiсце судового засiдання. Крiм того, iнформацiю про дату, час та мiсце судового засiдання завчасно розмiщено у вiдкритому доступi на веб-порталі «Судова влада України» та у Єдиному державному реєстрі судових рiшень. Отже, на думку позивача, вiдповiдач мав yci можливостi дiзнатися про розгляд справи 07.07.2022 року, взяти участь у судовому засiданнi та використати надані йому законодавством процесуальні права.

Щодо твердження апелянта про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору, позивач наголосив, що Товариство тривалий час, з листопада 2017 року невчасно i не в повному обсязi вносило орендну плату за договором оренди вiд 13.06.2007 року, а саме, замiсть щомiсячного платежу у сумi 165 623 грн. 96 коп. (вiдповiдно до рiшення Господарського суду Одеської областi вiд 10.10.2017 року) вносило лише 28 860 грн., у зв`язку з чим, станом на 01.09.2020 року у пiдприємства виникла заборгованiсть перед сiльською радою у сумi 4 558 506 грн. 04 грн., що є iстотним порушенням умов договору оренди з боку орендаря i вiдповiдно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є пiдставою для розiрвання договору оренди в судовому порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м. Одеса своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалось, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надало, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представник Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, с. Фонтанка, Одеської обл. підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово у відзиві.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення позивача, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2022 року у справі № 916/3261/20 є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

27.12.2006 року рішенням Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області «Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології майбутнього» для будівництва котеджного містечка» №56 У затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології майбутнього», м.Одеса на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області; надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології майбутнього», м.Одеса в довгострокове користування на умовах оренди терміном на 49 років земельну ділянку, площею 4,781 га для будівництва котеджного містечка на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області; запропоновано укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології майбутнього», м. Одеса договір довгострокової оренди терміном на 49 років; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології майбутнього», м. Одеса виконувати обов`язки землекористувача, відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України; попереджено про умови припинення права користування земельною ділянкою у відповідності до вимог ст. 21, 144 Земельного кодексу України.

13.06.2007 року між Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельні технології майбутнього» (орендар) на 49 років було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122786400:02:002:1104, загальною площею 4,7812 га, розташованої за адресою: Одеська область Фонтанська сільська рада, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22 для будівництва котеджного містечка.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2, 4.3 договору, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 95620 грн. на рік та обчислюється з урахуванням індексу інфляції та вноситься орендарем щомісячно.

Пунктом 4.5. договору сторони погодили, що розмір орендної плати щорічно переглядається у разі: зміни умов, передбачених цим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 11.1. договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

За вимогами п. 11.2 договору, його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що його дія припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 11.4 договору).

Вказаний договір підписано сторонами та скріплено їх печатками без заперечень та зауважень.

З акту приймання передачі земельної ділянки, загальною площею 4,781 га, для будівництва котеджного містечка, вказана земельна ділянка була Сільською радою передана в оренду Товариству без заперечень та зауважень, про що свідчать наявні підписи уповноважених осіб та печатки Сільської ради та Товариства.

Також, судами було встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року по справі № 916/1024/17, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року та Постановою Верховного суду від 23.11.2021 року внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007 року, укладеного між Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології майбутнього», м.Одеса, зокрема пункт 4.1. договору викладено в новій редакції, саме:

„Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28392678 (двадцять вісім мільйонів триста дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 08 коп.

Річна орендна плата за земельну ділянку становить 7% від її нормативної грошової оцінки та складає 1987487 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 46 коп. на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

У зв`язку із наведеним вище рішенням суду, Сільська рада 28.11.2017 року направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельні технології майбутнього», м.Одеса листа №02-24-1470, у якому повідомила останнього про необхідність сплати орендної плати за земельну ділянку у розмірі 1987487 грн. 46 коп. на рік згідно внесених рішенням суду змін, починаючи з 31.10.2017 року.

29.12.2017 року, 14.03.2018 року, 20.04.2018 року, 09.10.2019 року позивач також направив на адресу відповідача листи та претензії № 02-24-1630, №02-24-307, 02-24-514, №02-24-1107 відповідно, про термінову сплату заборгованості за спірним договором оренди земельної ділянки, про отримання яких відповідачем свідчать наявні у матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення трек номер 6757100391282, 6757100505857; копія роздруківки з сайту «Укрпошти» за трек номером 6757100357220.

З довідки Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 07.10.2020 року №02-24-1062, картки обліку надходжень за оренду земельної ділянки вбачається, що внаслідок щомісячної недоплати протягом 2013 2020 років, станом на 01.09.2020 року накопичена заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології майбутнього», м.Одеса з орендної плати за землю за договором від 13.06.2007 року складає 4558506 грн. 04 коп.

З виписки по рахунку Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області вбачається, що за період з 2013 року по 2020 рік відповідачем здійснені орендні платежі за оренду земельної ділянки, проте, не у розмірі, встановленому спірним договором оренди з урахуванням рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року по справі № 916/1024/17.

Також у матеріалах справи наявний технічний звіт про виконання кадастрової зйомки земельної ділянки, яка перебуває в оренді відповідача.

Інших належних та допустимих документів, зокрема доказів щодо сплати орендної плати відповідачем за користування спірною земельною ділянкою у повному розмірі, матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження наявності або відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4, 781 га (кадастровий номер: 5122786400:02:002:1104) від 13.06.2007 року, який укладено між Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області, с. Фонтанка, Одеської обл. та Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м.Одеса та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за орендною платою у розмірі 4 558 506 грн. 04 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України - ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (частини 1, 3, 5, 6 статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначення її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата відповідно до ст. 21 цього ж Закону це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Перелік цих підстав включає обставини, які пов`язуються з недобросовісною поведінкою орендаря, зокрема порушенням орендарем умов, які стосуються цільового використання землі та систематичної несплати орендної плати.

За змістом ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої ст. 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 с. 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року в справі № 914/2649/17 і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року в справі № 910/4592/18.

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).

Разом з тим, як вже вказано вище, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а тільки у випадках, передбачених законом або договором.

Так, за приписами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому судова колегія зазначає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України). Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав наявної заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати, якщо таке заперечується стороною по справі, мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Так, умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 13.06.2007 року, укладеного між Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельні технології майбутнього» на 49 років, зокрема його п. п. 4.1, 4.2, 4.3, визначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 95620 грн. на рік та обчислюється з урахуванням індексу інфляції та вноситься орендарем щомісячно. При цьому, п. 4.5. договору сторони погодили, що розмір орендної плати щорічно переглядається у разі: зміни умов, передбачених цим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 11.1. договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року по справі №916/1024/17, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року та Постановою Верховного суду від 23.11.2021 року, внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007 року, укладеного між Фонтанською сільською радою Лиманського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології майбутнього», м.Одеса, зокрема пункт 4.1. договору викладено в новій редакції, саме:

„Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28392678 (двадцять вісім мільйонів триста дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 08 коп.

Річна орендна плата за земельну ділянку становить 7% від її нормативної грошової оцінки та складає 1987487 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 46 коп. на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством.Таким чином, фактично рішенням суду першої інстанції до спірного договору оренди внесено зміни щодо розміру річної орендної плати за користування спірною земельною ділянкою та встановлено її нормативну грошову оцінку, що є преюдиційним фактом у даній справі.

З огляду на умови спірного договору оренди земельної ділянки, відповідачеві встановлено обов`язок по сплаті орендної плати, яка вноситься у грошовій формі та щомісячно. Тобто, умовами укладеного між сторонам договору передбачено обов`язок відповідача своєчасно вносити орендну плату за землю.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 року у справі №923/48/20 вказав, що згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями пункту "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Систематичність передбачає два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди (постанова Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 904/23/18, постанови Верховного Суду України від 12.12.2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28.09.2016 року у справі № 6-977цс16).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом із тим згідно із ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки через порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 912/1385/17.

Тобто, вирішуючи спір щодо розірвання договору оренди землі, з підстав невиконання або неналежного виконання за ним зобов`язань, суд має достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договору оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати у повному розмірі (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розмір, період, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договору у розумінні ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19.

Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м. Одеса сплачувало Фонтанській сільській раді орендну плату несвоєчасно і не в повному, встановленому спірним договором та рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року по справі №916/1024/17 розмірі, що підтверджується довідкою Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області від 07.10.2020 року №02-24-1062, карткою обліку надходжень за оренду земельної ділянки згідно договору від 13.06.2007 року та випискою по рахунку Фонтанської сільської ради, що по суті доводів апеляційної скарги не заперечується самим відповідачем, оскільки останнім заперечується лише нарахований позивачем розмір заборгованості з урахуванням індексу споживчих цін.

Таким чином, судова колегія вважає факт наявності систематичної несплати орендної плати з боку відповідача, розмір якої визначено спірним договором оренди земельної ділянки та рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року по справі №916/1024/17 встановленим, що не заперечується сторонами по справі та є обставиною, яка також правомірно встановлена оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

З огляду на вказане, зокрема, на неналежне виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 13.06.2007 року, з урахуванням змін до нього відповідним рішенням суду, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для розірвання такого договору, у зв`язку із істотним порушенням договірних зобов`язань, є правомірним та таким, що ухвалений відповідно до встановлених судом обставин справи, оскільки систематична несплата орендної плати у період з 2013 по 2020 роки у повному обсязі, тобто, її сплата в неповному розмірі, підтверджується наявними у справі письмовими належними та допустимими доказами.

При цьому, посилання відповідача, визначене ним в апеляційній скарзі стосовно того, що у даному випадку з його боку відсутнє систематичне та істотне порушення умов спірного договору оренди земельної ділянки, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Щодо доводів скаржника про те, що визначена позивачем сума заборгованості за спірним договором у розмірі 4558506 грн. 04 коп. не відповідає дійсності і не може бути прийнята судом до уваги з огляду на те, що Сільською радою невірно застосовано індекси інфляції у розрізі років, вказаних останньою у довідці, колегія суддів зазначає наступне.

Знову ж таки, як раніше було встановлено колегією суддів, рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 року по справі № 916/1024/17, було встановлено, що „Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28392678 (двадцять вісім мільйонів триста дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят вісім) гривень 08 коп. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 7% від її нормативної грошової оцінки та складає 1987487 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 46 коп. на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відтак, шляхом нескладних математичних розрахунків, колегія суддів встановила, що місячний платіж за договором оренди земельної ділянки, починаючи фактично з листопада 2017 року для відповідача становив 165 623 грн. 96 коп. з урахуванням того, що індекс споживчих цін у період з листопада 2017 року по 2020 року становив 1.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується самим відповідачем за доводами апеляційної скарги, щодо розміру встановленої орендної плати до листопада 2017 року у останнього, під час розгляду справи судом першої інстанції, не виникало жодних заперечень та зауважень, заяв про застосування строку позовної давності щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за період з 2007 року по листопад 2017 року у розмірі 52100 грн. 99 коп. останній не заявляв та контррозрахунку не надавав, з огляду на що та у відповідності до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України в частині апеляційного перегляду справи тільки в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє твердження скаржника щодо невірності розрахунків заборгованості позивача.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону під час розгляду справи №916/3261/20 колегія суддів зазначає таке.

Так, як встановлено апеляційним судом, під час розгляду справи, яка переглядається, 02.06.2022 року, відповідачем до Господарського суду Одеської області було подано заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/26/22 (вх. №9481/22).

Вказана заява мотивована тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельні технології майбутнього», м.Одеса до Господарського суду Одеської області було подано позовну заяву до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання незаконним та скасування Рішення Фонтанської ради Лиманського району Одеської області від 19.08.2017 року №671-VІІ, позитивне рішення для позивача за наслідками розгляду якої могло потягнути зменшення розміру орендної плати за земельну ділянку до рівня визначеного до винесення позивачем вказаного рішення та необґрунтованості доводів позивача по даній справі.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2022 року у справі №916/3261/20, відповідачу було відмовлено у задоволенні його заяви про зупинення з підстав її необґрунтованості та відсутності у даному випадку підстав для зупинення справи, яка переглядається.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у даному випадку підстав для зупинення справи, яка переглядається, з огляду на таке.

Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з наведеною правовою нормою обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У разі застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України за вимогами ст. 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду спору.

При цьому, пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4-6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

По суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.

Відтак, колегія суддів зауважує, що з огляду на можливість самостійного встановлення судом обставин у справі, яка переглядається, у місцевого господарського суду на час розгляду справи №916/3261/20 об`єктивні підстави для зупинення вказаної справи до набрання законної сили судовим рішенням по справі №916/26/22 були відсутні.

Отже, з огляду на зазначене вище, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону в частині неправомірної відмови у задоволенні заяви про зупинення розгляду справи колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. Крім того, рішенням Господарського суду Одеської областi вiд 15.08.2022 року у справi № 916/26/22 у задоволеннi позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будiвельнi технології майбутнього» відмовлено.

Також відхиляються доводи апелянта про те, що відповідача судом першої інстанції не було викликано на 07.07.2022 року та не було повідомлено останнього про розгляд справи в цей день, що позбавило можливості відповідача прийняти участь у судовому засіданні та використати права, передбачені Господарським процесуальним законодавством, оскільки, як встановлено апеляційним судом з матеріалів господарської справи, ухвала Господарського суду Одеської області від 30.06.2022 року у справі №916/3261/20 про виклик відповідача у судове засідання була направлена на поштову адресу останнього, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення від 30.06.2022 року. Також колегією суддів встановлено, що скаржник під час розгляду справи місцевим господарським судом приймав участь у судовому засіданні 12.01.2021 року, 21.01.2021 року, 01.03.2021 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи протоколами судових засідань; подавав процесуальні документи по справі: відзив на позовну заяву, клопотання, у тому числі і про зупинення розгляду справи, про відкладення розгляду справи, отримував поштові повідомлення, направлені на його адресу.

До того ж, колегія суддів зазначає, що згідно рішення ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Такої правової позиції дотримується також Верховний Суд, зокрема у постанові від 14.02.2018 року у справі №910/33054/15.

З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що за підстави, вказаної в апеляційній скарзі скаржником щодо його неналежного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи саме 07.07.2022 року, вірне по суті рішення суду першої інстанції не може бути скасоване апеляційним судом, оскільки скаржник знав та передбачав, або повинен був передбачити наслідки того, що останній є стороною - відповідачем у справі, яка переглядається.

Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області ухвалене у відповідності до вимог матеріального права та процесуального закону.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2022 року у справі №916/3261/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельні технології майбутнього, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2022 року у справі №916/3261/20 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2022 року у справі №916/3261/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 26.09.2022 року.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2022 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Н.М. Принцевська С.І. Колоколов