Рішення

від 27.09.2022 по справі 909/272/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/272/21Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фінансового управління Івано-Франківської міської ради

за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Центр ЛТД"

про стягнення заборгованості в сумі 527535,06 грн.

за участю:

від позивача: Устінський А.В.

від відповідача: Вацовська М.М.

від третьої особи: не з"явився

встановив, що Фінансове управління Івано-Франківської міської ради за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Центр ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 527535,06 грн.

Ухвалою суду від 05.04.21 суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 06.05.21.

Водночас, судове засідання, призначене на 06.05.21, не відбулося у зв"язку з перебуванням судді Матуляка П.Я. на лікарняному, відтак ухвалою суду від 20.05.21 призначено підготовче засідання на 08.06.21, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 24.06.21(06.07.21 згідно ухвали від 22.06.21).

Ухвалами від 29.06.21 та 06.07.21 відповідно продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.07.21, за наслідками якого зупинено провадження у справі №909/272/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №909/713/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Центр ЛТД" до Фінансового управління Івано-Франківської міської ради про визнання припиненим зобовязання згідно договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста з 01.01.20.

Ухвалою від 23.02.22 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 17.03.22, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 07.04.22.

Підготовчі засідання 07.04.22 та 19.07.22 (призначене ухвалою від 07.06.22) не відбулися у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Матуляка П.Я. у зазначені періоди, відтак ухвалою від 25.08.22 призначено підготовче засідання на 22.09.22, за наслідками якого суд закрив підготовче провадження та за згодою сторін розпочав розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 22.09.22 оголошувалася перерва до 27.09.22.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/1106/19 від 27.12.2019, яким суд задоволив позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ТОВ "М-Центр ЛТД" про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ТОВ "М-Центр ЛТД" у редакції, запропонованій Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. На думку позивача, рішення суду ухвалене 27.12.2019 до набрання чинності змінами до Закону №132-IX від 20.09.2019 - 01.01.2020, відтак договір на пайову участь є укладеним з 21.01.2020, чинним та підлягає виконанню сторонами. Спростовуючи доводи відповідача, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.21 у справі №917/1338/18 вказує на те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Преюдицію мають виключно ті обставини, які суд безпосередньо дослідив і встановив, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Позиція відповідача.

Проти позову заперечує, вказує на те, що Договір зареєстровано 21.01.2020 (день набрання чинності рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019 у справі №909/1106/19), про що свідчить витяг з журналу реєстрації договорів/розрахунків та довідок звільнення по фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста. Зауважує, що 17.10.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні № 132- IX від 20.09.2019, яким виключено ст. 40 у Законі України "Про регулювання містобудівної діяльності". Тобто, з 01.01.2020 у замовників відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 1 січня 2020 року. При цьому посилається на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.21 у справі №909/713/21, яким встановлено, що з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, що набрав чинності 01.01.2020, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не виник обов"язок із договору, що укладений згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019.

Позиція третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради.

Представник в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлений, заяв та клопотань не подавав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019 у справі №909/1106/19 (яке набрало законної сили 21.01.2020) задоволено позов Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ТОВ "М-Центр ЛТД" про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ТОВ "М-Центр ЛТД" у редакції, запропонованій Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Відповідно до п.4.1 договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, він набуває чинності з моменту його реєстрації і діє до моменту повного виконання.

За умовами п.1.1. договору, предметом Договору є визначення для товариства, яке є замовником реконструкції нежитлових приміщень з добудовою на вул.Галицька,53Б, 57, участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Пунктом п.3.3. Договору визначено, що замовник сплачує 20% попереднього розміру пайового внеску у сумі 456510,09грн. протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації Договору.

Зазначений договір зареєстрований у Журналі реєстрації договорів/рахунків та довідок звільнення по фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста 21.01.2020 за №12, про що позивач листом вих.№106/16.5-15/18в від 24.02.20 повідомив відповідача (докази направлення місяться в матеріалах справи).

Враховуючи те, що замовником будівництва умови договору належним чином не виконувались, з метою досудового врегулювання спору 16 березня 2020 року та 15 вересня 2020 року направлялись претензії з вимогою виконати умови договору №12, відповіді на які матеріали справи не містять.

Таким чином, згідно з п.3.3. Договору №12 від 21.01.2020р., сума заборгованості ТзОВ «М-Центр ЛТД» становить 456510,09грн.

Відповідно до п.5.1. Договору №12 при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.3 Договору, Замовник сплачує до міського бюджету суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченої заборгованості, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний прострочений день.

У відповідності до умов договору позивачем нараховано 21089,27грн пені, 34238,26грн інфляційних втрат та 15 697,44 грн 3% річних за період з 04.03.20 по 29.03.21.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Зі змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати певну роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у справі №909/1106/19 до суду) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", відповідно до яких скасована стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Приписи статті 5 Цивільного Кодексу України встановлюють, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Як свідчать матеріали справи, спірний договір укладений згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.12.2019, яке набрало законної сили 21.01.2020.

Відповідно до ч.2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Згідно з "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, що набрав чинності 01.01.2020, встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання та визначено порядок залучення замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту на 2020 рік.

У відповідності із вимогами ч.2 ст.187 ГК України договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Центр" є укладеним з дати набрання рішенням Господарського суду Івано-Франківської області законної сили - 21.01.2020.

Разом з тим, рішення було ухвалене 27.12.2019, тобто до набрання чинності відповідними змінами до Закону - 01.01.2020, і набуло законної сили, відтак договір про пайову участь є укладеним з 21.01.2020 та підлягає виконанню сторонами.

При цьому не йдеться про зворотну дію закону у часі, оскільки станом на момент ухвалення рішення про врегулювання переддоговірного спору, ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» була чинною.

Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 202 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Також слід відзначити, що згідно з приписами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

В матеріалах справи наявні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті пайового внеску у розмірі 456510,09грн.

Посилання відповідача на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.12.21 у справі №909/713/21 судом відхиляються з огляду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.21 у справі №917/1338/18, згідно яких преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не передбачено договором.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов`язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 ЦК України).

За невиконання грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 21089,27грн пені, 34238,26грн інфляційних втрат та 15697,44 грн 3% річних за період з 04.03.20 по 29.03.21.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що в розрахунку суду розмір пені та інфляційних втрат є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, з огляду на заявлені позовні вимоги в цій частині, суд задовольняє їх за розрахунокм позивача. Що стосується 3% річних, то в розрахунку суду ця сума є меншою, ніж заявлено позивачем до стягнення, відтак суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково, у розмірі 14602,38грн.

Висновок суду.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

В контексті наведеного, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 7913,03грн. згідно платіжного доручення №6 від 29.03.21.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на часткове задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов Фінансового управління Івано-Франківської міської ради за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Центр ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 527535,06 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М-Центр ЛТД» (м.Івано-Франківськ, вул.Євгена Коновальця,229, код ЄДРПОУ 19369759) на користь фінансового управлінняІвано-Франківськоїміської ради, м.Івано-Франківськ, вул.Дністровська, 28 код ЄДРПОУ 02314062) (одержувач платежу: УК у м.Івано- Франківськ/Івано-Франківська міська ОТГ 24170000 код: 37951998 розрахунковий рахунок: 548999980314181921000009612, призначення платежу: на інфраструктуру міста) 456510,09грн(чотириста пятдесят шість тисяч пятост десять гривень девять копійок) основного боргу, 21 089,27грн (двадцять одну тисячу вісімдесят девять гривень двадцять сім копійок) пені, 34238,26грн(тридцять чотири тисячі двісті тридцять вісім гривень двадцять шість копійок) інфляційних втрат та 14602,38грн(чотирнадцять тисяч шістсот дві гривні тридцять вісім копійок) 3% річних.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «М-Центр ЛТД» (м. Івано-Франківськ, вул.Євгена Коновальця,229, код ЄДРПОУ 19369759) на користь фінансовогоуправлінняІвано-Франківськоїміської ради(м.Івано-Франківськ, вул.Дністровська, 28 код ЄДРПОУ 02314062) 7896,60грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.09.2022

Суддя Матуляк П.Я.