Рішення

від 16.09.2022 по справі 404/3571/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 404/3571/21

Провадження № 2/390/85/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2022 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої - судді Бойко І.А.,

при секретарі - Абрамовій М.О., Пікущій І.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА»</a>, про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунків при звільненні, відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ № Z00/05/03/011 від 09.03.2021 року про припинення трудового договору між сторонами, поновити позивача на посаді техніка з налагоджування та випробовувань в магазині «Ельдорадо» ТОВ «ДІЄСА», а також стягнути з відповідача: середній заробіток за весь час затримки розрахунків при звільненні в розмірі 60985,50 грн, моральну шкоду у розмірі 40000 грн, витрати з надання правничої (правової) допомоги у розмірі 30000 грн та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 11.09.2017 року позивач прийнятий на роботу на посаду продавця-консультанта ТОВ «ДІЄСА». 12.12.2017 року його переведено на посаду техніка з налагоджування та випробувань. За період роботи з 12.12.2017 по 09.03.2021 позивач належним чином виконував свої посадові обов`язки, неодноразово отримував заохочення, дисциплінарних стягнень не мав. Під час роботи на позивача чинився тиск співробітником служби безпеки ОСОБА_5 через іншого працівника ОСОБА_6 , який застосовував до позивача моральний тиск та змусив написати заяву про звільнення за угодою сторін. Тиск виражений у тому, що у випадку відмови позивача написати заяву про звільнення йому погіршать умови праці та створять перепони для виконання службових обов`язків. Докази досягнення домовленості про припинення трудового договору між сторонами саме 09.03.2021 року відсутні. Крім того, в день звільнення позивача з ним не проведено повний розрахунок та не видана трудова книжка. З нарахованої позивачу заробітної плати у розмірі 9589 грн, фактично сплачено 4829 грн. 16.03.2021 позивачу вручена трудова книжка, проте заробітна плата за період з 01.03.2021 по 16.03.2021 йому не виплачена. Зазначене позивач вважає порушенням законодавства про працю, що є підставою для поновлення його на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача зі скаргою, в який виклав обставини неправомірного звільнення, просив вжити до співробітників служби безпеки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 заходи дисциплінарного характеру, провести розрахунок з позивачем та надати йому копії документів стосовно його трудових правовідносин з вказаним підприємством. Відповідач зазначену скаргу не розглянув, відповіді не надав. Внаслідок незаконного звільнення позивач зазнав душевних та моральних страждань, що не надає йому можливість нормально спілкуватись з оточуючими, підтримувати нормальний спосіб соціального життя, він знаходився в стресовому стані, що супроводжувалось періодичними депресіями, втратою сил, апатією. З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача зазначено, що 03.03.2021 року ОСОБА_1 підприємству подано заяву про звільнення за угодою сторін з датою звільнення - 09.03.2021. При цьому, з 04 по 09 березня позивач відмовився виходити на роботу та виконувати покладені на нього трудові обов`язки, про що комісійно складались відповідні акти. В день звільнення 09.03.2021 позивачу виплачено заробітну плату за фактично відпрацьований час разом з компенсацією за невикористану відпустку, розмір яких за вирахуванням податків, зборів становить 10851,56 грн. Зважаючи на відсутність ОСОБА_1 на роботі у день звільнення на його адресу підприємством неодноразово направлялись повідомлення щодо порядку отримання ним трудової книжки. 15.03.2022 року позивач відмовився отримати трудову книжку та отримав її наступного дня. Доводи позивача щодо тиску на нього з боку інших працівників та примусу до написання заяви про звільнення не підтверджені доказами. У поданій 24.03.2022 року скарзі ОСОБА_1 висловлена незгода із заробітною платою, питання щодо поновлення на роботі у скарзі не ставилось. До того ж, скаргу ним подано після звільнення. Заява позивача про звільнення отримала погодження начальника відділу кадрів підприємства. З дня написання заяви про звільнення до винесення оскаржуваного наказу позивач її не відкликав, отже припинення трудових відносин з відповідачем було виваженим рішенням позивача, а процедура його звільнення проведена з дотриманням вимог трудового законодавства. Вручити позивачу копію наказу та трудової книжки підприємство не мало можливості через відсутність працівника на роботі в день звільнення без поважних причин, порядок отримання трудової книжки йому неодноразово повідомлявся листами за адресою проживання, отже роботодавець виконав свій обов`язок щодо сповіщення працівника про його звільнення. Твердження позивача про неповний розрахунок також не відповідає фактичним обставинам та спростовується розрахунковими листами та платіжним дорученням, згідно яких позивачу перераховано 10851,56 грн, що включає зарплату за фактично відпрацьований час у лютому та компенсацію за невикористану відпустку. Зважаючи на повний та своєчасний розрахунок з працівником, відсутні правові підстави для нарахування середнього заробітку. Після звільнення позивач став на облік до центру зайнятості та отримує виплати, що вказує на відсутність моральних втрат позивача через звільнення, яке фактично здійснено за його бажанням. Позовні вимоги щодо спричинення ОСОБА_1 душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації чи інших страждань, пов`язаних с трудовими відносинами між сторонами, позивачем не доведені. Крім того, представник відповідача звертає увагу, що позивачем пропущено місячний строк, встановлений законом для справ про звільнення, оскільки позивач отримав трудову книжку 16.03.2021, а позовна заява подана до суду 17.05.2021. Об`єктивних доказів пропущеного вищевказаного строку не надано, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, а відповідач заперечує проти поновлення вказаного строку. До відзиву долучені докази, на які містяться посилання у відзиві.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідачем пропущено строк для подання відзиву та доказів, долучених до нього, а клопотання про поновлення пропущеного строку відповідачем не заявлялось. Обґрунтування заперечень відповідача не відповідає дійсності, оскільки ряд нагород та відзнак, що отримав позивач за час роботи в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », свідчать про його сумлінність, належне виконання трудових обов`язків, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції. Позивач уважає, що документи стосовно його відсутності на роботі з 04.03.2022 через відмову виходити на роботу, були написані після його звернення до суду. Позивач не знав та не міг знати про складання актів щодо його відсутності на роботі, письмові пояснення щодо поважності причин його відсутності на роботі не відбирались. У своїй скарзі, поданій відповідачу, позивач зазначав, що його звільнення відбулось під тиском, який чинився на нього через його суспільну діяльність.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити, представник позивача - адвокат Москаленко Ю.В. просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зважаючи на підстави, зазначені в позові. Суду пояснив, що відповідачем порушені норми КЗпП України щодо процедури звільнення працівника, повідомлення такого працівника про звільнення та вручення йому наказу про звільнення. Крім того, звільнення працівника здійснено не уповноваженою на те особою. В обґрунтування моральної шкоди представник позивача зазначив, що на утриманні позивача є двоє малолітніх дітей. Незаконне звільнення призвело до позбавлення сім`ї позивача відповідних коштів на існування, можливості задовольнити відповідні потреби його дітей, що викликало у нього відчуття несправедливості та душевні страждання.

Представник відповідача - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 03.03.2021 року позивач подав заяву про звільнення за угодою сторін, що зареєстровано підприємством наступного дня. З 04 по 09 березня 2021 року включно позивач не виходив на роботу, обставини своєї відсутності на роботі позивач роботодавця не повідомляв. 09.03.2021 нгачальником відділу кадрів винесено наказ про звільнення позивача за угодою сторін та перераховано йому заробітну плату. Повноваження щодо звільнення працівників надані начальнику відділу кадрів керівництвом підприємства. Листи, якими відповідач повідомлявся про необхідність отримання трудової книжки, ним отримані. Дії щодо отримання трудової книжки позивачем вчинені 16.03.2021 після того, як він відмовився її отримати 15.03.2021. Позивачем не доведено вчинення примусу на нього щодо написання заяви про звільнення. Написання позивачем заяви про звільнення, не вчинення ним дій щодо її відкликання впродовж п`яти днів до дня звільнення, а також його поведінка після звільнення свідчить про намагання припинити трудові відносини з роботодавцем. Звільнення позивача здійснено відповідачем з дотриманням чинного трудового законодавством, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши позивача, його представника, а також представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази в їх сукупності, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно виписки з наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА»</a> №2-590-ПР від 08.09.2017 року «Про прийом на роботу» ОСОБА_1 ні підставі його заяви прийнято на роботу продавцем-консультантом 11.09.2017 року. Відповідний запис міститься в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.16-17, 81-82).

Згідно статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА»</a>, затвердженого 20.04.2011, товариство продовжило свою господарську діяльність, змінивши найменування з ТОВ «Торгівельна компанія «Ельдорадо» на ТОВ «ДІЄСА» (т.2 а.с.11-26).

Відповідно до виписки з наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА»</a> № 3 820-КД від 01.12.2017 року на підставі заяви ОСОБА_1 переведено на посаду техніка з налагоджування та випробувань (т.1 а.с.83, 84).

Згідно витягів зі штатних розписів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА»</a> посадовий оклад техніка з налагоджування та випробувань становив: станом на 01.10.2020 - 5000 грн, станом на 01.11.2020 - 5000 грн, станом на 01.12.2020 - 5000 грн, станом на 01.01.2021 - 6000 грн, станом на 01.02.2021 - 6000 грн, станом на 01.03.2021 - 6000 грн (т.1 а.с. 108-113).

У вересні та жовтні 2018 року ОСОБА_1 нагороджено дипломом за трудові досягнення, він отримав подяку (т.1 а.с.159-166).

03.03.2021 ОСОБА_1 на адресу генерального директора ТОВ «ДІЄСА» направив заяву, в якій просив звільнити його з роботи за угодою сторін 09.03.2021 року. Заяву зареєстровано 03.03.2021 та погоджено начальником відділу кадрів 04.03.2021 (т.1 а.с.18, 19, 86, 87).

Згідно витягів з табелів обліку використання робочого часу за період з жовтня 2020 по лютий 2021 ТОВ «ДІЄСА» ОСОБА_1 відпрацював відповідну кількість днів за вказаний період. З 01 по 03 березня 2021 включно він перебував у відпустці. З 04 по 09 березня 2021 ОСОБА_1 не з`явився на роботу з нез`ясованих причин (т.1. а.с.102-107).

Згідно актів №№ 1-6 «Про відсутність на роботі техніка з налагоджування та випробувань ОСОБА_1 », складених працівниками ТОВ «ДІЄСА», ОСОБА_1 04, 05, 06, 07, 08, 09 березня 2021 року був відсутній на роботі протягом усього робочого дня. Для з`ясування причин відсутності на роботі працівника заступник керуючого магазином ОСОБА_7 декілька разів телефонував йому на мобільний телефон НОМЕР_2 , але ОСОБА_1 не підняв слухавку (т.1 а.с.89-94).

З журналу реєстрації актів ТОВ «ДІЄСА», що охоплює період з 01.01.2021 по 22.09.2021 вбачається, що акти про відсутність ОСОБА_1 04, 05, 06, 07, 08, 09 березня 2021 року реєструвались того ж дня (т.1 а.с.188-195).

Відповідно до наказу № Z00/05/03/011 від 09.03.2021 «Про припинення трудового договору», винесеного начальником відділу кадрів ОСОБА_8 - ОСОБА_1 звільнено з посади техніка з налагоджування та випробувань за угодою сторін на підставі заяви з виплатою компенсації за 29 невикористаних календарних днів відпустки. Повноваження ОСОБА_8 стосовно звільнення підтверджуються витягом з наказу № 0/31/01/00005 від 31.01.2018 про прийняття на роботу на посаду начальника відділу кадрів Департаменту по роботі з персоналом ТОВ «ДІЄСА», та довіреністю від 21.12.2020, якою в п.(в) генеральним директором ТОВ «ДІЄСА» начальника відділу кадрів ОСОБА_8 уповноважено приймати на роботу та звільняти працівників (т.1 а.с.88, 247, т.2 а.с.27).

З розрахункових листів, довідки № Z0000000405 від 03.08.2021, платіжних доручень: № 1063 від 07.10.2020, № 1114 від 22.10.2020,1164 від 05.11.2020, 1221 від 23.11.2020, № 1288 від 07.12.2020, № 1324 від 21.12.2020, № 1350 від 29.12.2020, № 24 від 08.01.2021, № 34 від 12.01.2021, № 81 від 22.01.2021 № 154 від 05.02.2021, № 212 від 19.02.2021№ 274 від 09.03.2021, № 269 від 09.03.2021 ОСОБА_1 за період з жовтня 2020 по лютий 2021 ТОВ «ДІЄСА» нараховувалась та виплачувалась заробітна плата згідно встановленого окладу з преміями. В березні йому нараховано заробітну плату у розмірі 13480,20 грн, після утримання податку та збору в сумі 2628,64 грн, йому перераховано 10851,56 грн (т.1 а.с.114-130).

Відповідно до листів № 122, № 123 від 09.03.2021 року направлених ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 , йому повідомлено про його звільнення 09.03.2021 згідно поданої ним заяви за угодою сторін, а також про необхідність отримання трудової книжки, для чого слід звернутись в ТОВ «ДІЄСА» за адресою: вул.Велика Перспективна, 53, м.Кропивницький, або повідомити роботодавцю адресу направлення трудової книжки поштою. Згідно трекінгу поштових відправлень вищевказані листи отримані адресатом 12 та 17.03.2021 (т.1 а.с.97-101).

15.03.2021 року ОСОБА_1 в магазині ТОВ «ДІЄСА» за адресою: м.Кропивницький, вул.Велика Перспективна, 53, відмовився отримати свою трудову книжку та розписатись в наказі про звільнення про те, що він з ним ознайомлений, що підтверджується актом, складеним 15.03.2021 заступником керуючого магазину ТОВ «ДІЄСА» ОСОБА_7 та працівниками ОСОБА_9 , ОСОБА_6 (т.1 а.с.95).

Згідно розписки від 16.03.2021 ОСОБА_1 отримав свою трудову книжку та зазначив, що йому не виплачена заробітна плата в повному обсязі (т.1 а.с.96).

Відповідно до скарги від 24.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ДІЄСА» щодо незаконних дій працівників відділу служби безпеки та відновлення своїх трудових прав, в якій зазначив обставини, що призвели до його неправомірного звільнення, а саме, що під час бесіди з працівником служби безпеки ОСОБА_6 позивачу стало відомо, що начальник служби безпеки ОСОБА_5 отримав повідомлення від покупця про те, що після виконання робіт по налаштуванню побутової техніки ОСОБА_1 за свою роботу взяв у покупця гроші. ОСОБА_1 вважає це наклепом, образою його гідності та допускає, що це здійснила людина, з якою у нього існує конфлікт з приводу ведення та керівництва громадської організації, в якій ОСОБА_1 перебуває. Впродовж роботи в компанії він здобув бездоганну репутацію, тому після ганебної розмови та безпідставного приниження співробітником служби безпеки, працювати в цій компанії у нього не було бажання, виник намір якнайшвидше завершити співпрацю з такими людьми. Виходячи з викладеного ОСОБА_1 03.03.2021 року прийнято рішення про звільнення з урахуванням домовленості виплати усіх сум, тому він написав заяву про звільнення за домовленістю сторін. Однак, в день звільнення з ним не проведено повного розрахунку та не видано трудову книжку, яку він отримав лише 16.03.2021. У скарзі просив провести службове розслідування та вжити заходи дисциплінарного характеру щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 т.1 а.с.19-20).

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк або на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Вимогами ст.24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого зокрема наказом чи розпорядженням власника.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Згідно п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до ч.2 ст.47, ч.1 ст. 87 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 (із наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» звернуто увагу судів на те, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Судом встановлено, що 03.03.2021 року позивач написав заяву про звільнення за угодою сторін, в якій просив його звільнити 09.03.2021. Дана обставина сторонами не оспорюється.

Позивач вважає, що написання заяви про звільнення відбулось під моральним тиском з боку інших працівників, проте суд відхиляє дане твердження, оскільки воно спростовується твердженням самого позивача, зазначене ним у скарзі від 24.03.2021, а саме, що після непорозуміння з іншими працівниками підприємства, позивач вважаючи, що його гідність принизили наклепом, усвідомив, що не має бажання працювати в цій компанії, та вирішив якнайшвидше завершити співпрацю з такими людьми. 03.03.2021 року він написав заяву про звільнення за домовленістю сторін.

Згідно ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Належних, допустимих та достовірних доказів щодо примушування ОСОБА_1 до написання заяви про звільнення за згодою сторін стороною позивача суду не надано, а саме по собі неприязні відносини між ним та іншими працівниками ТОВ «ДІЄСА» за обставин, вказаних позивачем, не можуть розцінюватись як можливість впливати на позивача.

Крім того, позивачем не доведено, що до березня 2021 року у позивача виникали непорозуміння та конфлікти з працівниками служби безпеки ТОВ «ДІЄСА» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , навпаки в позовній заяві, та у відповіді на позов він зазначив, що під час роботи на вказаному підприємстві він здобув добру репутацію, мав заохочення.

Так само позивачем не доведено обґрунтованість ризику погіршення його умов праці працівниками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в чому саме полягали організаційно-розпорядчі та керівні функції ОСОБА_5 відносно самого позивача, підпорядкування позивача вказаним особам не наведено ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив та не доведено суду під час розгляду справи відповідними доказами. Отже, написання заяви про власне звільнення здійснено позивачем через його суб`єктивне помилкове припущення про реальну можливість погіршення його умов праці працівниками служби безпеки, що свідчить про відсутність морального тиску перед прийняттям ним вказаного рішення, тому суд вважає, що написання ОСОБА_1 заяви про звільнення за угодою сторін відбулось як свідоме, вольове та зважене рішення.

Твердження позивача, що його звільнено з порушенням норм трудового законодавства, а саме: не повноваженою особою, неповний розрахунок під час звільнення, несвоєчасне вручення трудової книжки, суд відхиляє, оскільки воно спростовуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, оскаржуваний наказ 09.03.2021 підписаний начальником відділу кадрів ТОВ «ДІЄСА» ОСОБА_8., яка згідно довіреності, наданої генеральним директором ТОВ «ДІЄСА», мала повноваження приймати на роботу та звільняти працівників.

Відповідно до досліджених судом письмових доказів: табелів обліку робочого часу, розрахункових листків і платіжних доручень та довідки про доходи, в день звільнення 09.03.2021 року ОСОБА_1 нараховано заробітну в розмірі 13480,20 грн, а після утримання податків ОСОБА_1 перераховано 10851,56 грн. Контррозрахунку нарахувань заробітної плати перед звільненням позивачем не наведено, отже не доведено неправильності нарахування та виплати йому заробітної плати під час звільнення.

Несвоєчасне отримання позивачем трудової книжки з вини відповідача спростовується тим, що в день звільнення 09.03.2021 ОСОБА_1 був відсутній на роботі, а 15.03.2021 він відмовився отримати свою трудову книжку, що підтверджується письмовими актами, складеними на підприємстві та зареєстрованими в журналі реєстрації актів ТОВ «ДІЄСА». Крім того, після звільнення позивачу двічі надсилались повідомлення щодо отримання трудової книжки, чим роботодавець виконав вимоги п.4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93. Отже, неотримання ОСОБА_1 трудової книжки в день звільнення спричинене не з вини відповідача.

Твердження позивача, що у випадку відсутності працівника на роботі він звільняється за прогул, а не за угодою сторін, суд відхиляє, оскільки вибір правової підстави для звільнення працівника віднесено до компетенції роботодавця. Норми чинного трудового законодавства не обмежують роботодавця у звільнення працівника за угодою сторін за наявності інших підстав для звільнення.

Заперечення представника позивача щодо несвоєчасного подання до суду відзиву та доказів, долучених до нього, суд відхиляє, оскільки згідно поштового повідомлення про вручення ТОВ «ДІЄСА» копії ухвали про відкриття провадження, позовної заяви з додатками вручені відповідачу 02.08.2021 (т.1 а.с.52), а 17.08.2021 поштою направлено відзив на позов (т.1 а.с.142-144), отже порядок і строк подання доказів, передбачені ст.ст.82, 178 ЦПК, відповідачем не порушені.

Судом встановлено, що після отримання роботодавцем заяви ОСОБА_1 від 03.03.2021, в якій він просив звільнити його за угодою сторін 09.03.2021, його звільнення відбулось у вказаний ним день з виплатою всієї належної йому суми заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки. Обставини, на які посилається ОСОБА_1 у позовній заяві та у скарзі щодо примусового написання заяви про звільнення та протиправного звільнення, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

В свою чергу відповідачем доведено дотримання ним законодавчо встановленої процедури звільнення позивача.

Таким чином, зважаючи, що порушень вимог трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1 з винесенням наказу від Z00/05/03/011 від 09.03.2021 року судом не встановлено, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами ст.ст. 36, 47, 87, 116 КЗпП України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93.

Керуючись ст.ст.4, 12-14, 77-82, 89, 95, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА»</a>, про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки розрахунків при звільненні, відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 27.09.2022 року.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 , місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА»</a>, вул.В.Васильківська, 45, м.Київ, поштовий індекс 03150, код ЄДРПОУ 36483471.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області І.А.Бойко

/підпис/

«Згідно з оригіналом»

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області І.А. Бойко

Дата засвідчення копії 27.09.2022 року.