Постанова

від 21.09.2022 по справі 545/1994/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 545/1994/16-ц

провадження № 61-7605св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Комбінат виробничих підприємств», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств»,

треті особи: Микільська сільська рада Полтавського району Полтавської області, відділ Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області, Департамент агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації, Державна інспекція сільського господарства в Полтавській області, Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року у складі судді: Кіндяк І. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Абрамова П. С., Пилипчук Л. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Комбінат виробничих підприємств», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» (далі - ТОВ «Комбінат виробничих підприємств») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позов мотивований тим, що відповідач порушує право позивача на вільне розпорядження своєю земельною ділянкою. Рішенням зборів уповноважених колгоспу ім. Шевченка № 3 від 24 травня 1988 року ОСОБА_1 виділено земельну ділянку під забудову в розмірі 0,15 га в АДРЕСА_1 . У період здійснення забудови лінія електропередач ПЛ-10кВ, яка належала ПрАТ «Комбінат виробничих підприємств», розташовувалася на відстані 200 метрів від виділеної ОСОБА_1 земельної ділянки. Будівництво житлового будинку і сільськогосподарських будівель закінчено у 1994 році та прийнято в експлуатацію згідно акту прийому № 70 від 29 серпня 1994 року.

У 1995 році під час великого весняного паводку частина повітряної лінії 10кВ (далі - ПЛ 10кВ) на дерев`яних опорах упали на земельній ділянці Микільської сільської ради. У 1995 році без згоди землекористувача та без дозволу сільської ради, дві опори ліній електропередач встановлені відповідачем на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, тобто відповідачем проведено самочинне встановлення двох опор ліній електропередач на зазначеній земельній ділянці. Також, розташування відповідачем двох опор ліній електропередач на належній позивачу земельній ділянці здійснено з порушенням правил енергобезпеки і санітарних норм. Згідно з державним актом про право приватної власності на земельну ділянку IV- ПЛ № 037648 від 12 лютого 1998 року ОСОБА_1 є власником зазначеної земельної ділянки. Належні ОСОБА_1 сільськогосподарські будівлі знаходяться під проводами, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства небезпечна для життя та здоров`я через можливість ураження струмом та постійне випромінювання навколо високої електронапруги. Таким чином, позивач позбавлений можливості безперешкодного володіння та користування належною йому земельною ділянкою. Починаючи з 1998 року він намагався усунути порушення своїх прав власника земельної ділянки у досудовому порядку, багаторазово письмово звертався як до відповідача, так і до правоохоронних органів, а також інших установ та організацій з приводу незаконності розташування опор електропередач на належній йому земельній ділянці, заявляючи відповідну вимогу про усунення зазначених порушень своїх прав. У відповідь позивач отримував відповідь про те, що дане питання буде вирішено, порушення усунені, електроопори перенесені на попереднє місце.

ОСОБА_1 просив:

визнати поважною причину пропуску ним строку звернення до суду з позовом та поновити його;

усунути перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідача демонтувати за власний рахунок дві опори ПЛ 10кВ, що розташовані на належній ОСОБА_1 на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 з перенесенням їх за межі земельної ділянки згідно правил безпеки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» демонтувати за власний рахунок дві опори повітряної лінії 10 кВ, що розташовані на належній на праві власності ОСОБА_1 земельній ділянці в АДРЕСА_1 , з перенесенням їх за межі земельної ділянки згідно правил безпеки.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що розміщені відповідачем дві опори ліній електропередач ПЛ 10кВ на належній позивачу земельній ділянці здійснені без згоди останнього, з порушенням правил енергобезпеки і санітарних норм, а також їх знаходження на вказаній земельній ділянці суперечить положенням пункту 8.23 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» та створює перешкоди власнику у користуванні земельною ділянкою, а також може становити загрозу життю та здоров`ю людини.

Апеляційний суд зазначив, що безпідставним є твердження відповідача про неналежність наданих стороною позивача доказів, а саме: рішення зборів уповноважених колгоспу імені Шевченка №3 від 24 травня 1988 року та державного акту про право приватної власності на землю, - оскільки вони є чинними та в судовому порядку не скасовані. Рішенням Полтавського районного суду від 11 березня 2019 року у справі №545/2979/18 у задоволенні позову ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» до ОСОБА_1 , Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили та є чинним на час вирішення спору. До 02 травня 2009 року, правовстановлюючим документом, який посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття власником такого права, виступав виключно державний акт. Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення і доводи відповідача про неврахування судом відчуження позивачем земельної ділянки площею 0,15 га, оскільки вказана земельна ділянка, яка була продана позивачем згідно договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2000 року, належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, розташована за іншою адресою та не відноситься до предмету спору у даній справі.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили та не встановили обставини, що мають значення для справи, не надали їм належної правової оцінки. Висновок суду про те, що згідно рішення зборів уповноважених колгоспу ім. Шевченка № 3 від 24 травня 1988 року позивачу виділено земельну ділянку під забудову в розмірі 0,15 га в АДРЕСА_1 не відповідає дійсності, оскільки згідно архівного витягу Полтавської районної державної адміністрації від 05 листопада 2012 року № 01-08/92, з протоколу зборів уповноважених колгоспу імені Шевченка не вказано місця розташування, а саме вулиці, для виділення земельної ділянки під забудову в с. Зінці Полтавського району, Полтавської області.

Суд зазначивши, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,85 га відповідно до державного акту про право приватної власності на земельну ділянку ІУ-ПЛ № 037648 від 12 лютого 1998 року, не взяв до уваги, що згідно вказаного державного акту, земельна ділянка площею 0,85 га складається з двох ділянок 0,15 га та 0,70 га, з яких ділянка площею 0,15 га продана за договором купівлі - продажу від 24 жовтня 2000 року АВН №465230.

Земельні ділянки не відповідають межам та площі, які зазначені в державному акті на право приватної власності на землю, оскільки проектом будівництва земельної ділянки індивідуального забудовника та актом прийому в експлуатацію індивідуального володіння № 70 від 29 серпня 1994 року встановлено, що площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 складає 800 кв. м.

Посилання суду на акт обстеження земельної ділянки від 16 лютого 2016 року, в якому зазначено, що у 1995 році під час великого весняного паводку частина ПЛ-10кВ на дерев`яних опорах упали - не можливо брати як належний доказ, оскільки відсутні підтверджуючі документи про фіксування падіння дерев`яних опор під час паводку. Крім того, згідно з проектною документацією від 1989 року (даний проект був досліджений в судовому засіданні) опори лінії електропередач мали залізобетонну конструкцію.

Також судом не взято до уваги, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (держаний акт, свідоцтво на право власності), земельній ділянці кадастровий номер не присвоювався, земельна ділянка немає чітко визначених меж в системі координат. Ухвалюючи судові рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися нормами Земельного та Цивільного кодексів України, проте залишили поза увагою спеціальні норми матеріального права, зокрема, норми Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» та Правила охорони електричних мереж, затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 04 березня 1997 року № 209.

У липні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив, який підписаний представником ОСОБА_2 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» під час розгляду справи судом першої інстанції, та до апеляційної скарги не надало жодного доказу законності своїх дій. Відповідачем не надано відповідних документів про введення в експлуатацію ліній електропередач, відсутні дозволи на їх будівництво, відсутня згода власника на їх установку. Окрім того, згідно схеми розташування земельної ділянки наданої Микільською сільською радою та витягу з публічної кадастрової карти України, повітряна лінія електропередач через земельну ділянку ОСОБА_1 не проходить, що свідчить про самочинне будівництво, здійснене відповідачем. Представник відповідача постійно вказує на земельну ділянку 0,15 га, яка продана ОСОБА_3 24 жовтня 2000 року, однак, не враховує, що ця земельна ділянка розташована за іншою адресою та не відноситься до предмету спору у даній справі.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 липня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням зборів уповноважених колгоспу ім. Шевченка від 24 травня 1988 року згідно протоколу № 1 ОСОБА_1 виділено земельну ділянку в АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями.

Рішенням виконкому Полтавської районної ради № 270 від 28 липня 1988 року на підставі рішення виконкому Микільської сільської ради № 71 від 23 червня 1988 року, яким було відведено земельну ділянку, ОСОБА_1 надано дозвіл на індивідуальне будівництво № 256 від 11 серпня 1988 року, погоджений інженером районного архітектурного бюро.

Проектом забудови земельної ділянки від 11 серпня 1988 року, відповідно до рішення райвиконкому № 270 від 28 липня 1988 року, на земельній ділянці площею 800 кв. м передбачено будівництво житлового будинку, сараю, літньої кухні, туалету.

Технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , складений на 15 листопада 1990 року.

Згідно з актом прийому в експлуатацію № 70 від 29 серпня 1994 року будівництво жилого будинку і сільськогосподарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 закінчено ОСОБА_1 у 1994 році та завершені об`єкти будівництва прийняті в експлуатацію.

В подальшому рішенням виконкому Микільської сільської ради від 21 жовтня 1997 року № 106 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства.

Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_1 отримав 12 лютого 1998 року за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до якого позивач є власником земельної ділянки площею 0,85 га.

У період здійснення позивачем забудови домоволодіння за вказаною адресою лінія електропередач ПЛ-10кВ, яка належала ПрАТ «Комбінат виробничих підприємств», розташовувалася за межами виділеної позивачу земельної ділянки, за 200 метрів від земельної ділянки.

У 1995 році під час великого весняного паводку частина ПЛ-10кВ на дерев`яних опорах упали на земельній ділянці Микільської сільської ради.

Без згоди землекористувача - ОСОБА_1 та без дозволу Микільської сільської ради, відповідачем встановлено дві опори лінії електропередач на належній позивачу земельній ділянці в АДРЕСА_1 , що вказує на здійснене відповідачем самочинне встановлення опор на зазначеній земельній ділянці з порушенням правил енергобезпеки і санітарних норм. Сільськогосподарські будівлі знаходяться під дротами, а також використання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства небезпечне для життя через можливість ураження електричним струмом.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 16 лютого 2016 року, затвердженим головою Микільської сільської ради, комісія в складі заступника голови виконкому Майбороди М. Н., депутата Микільської сільської ради Кундія І. І. та землевпорядника сільської ради Носика М. Ф., в присутності землевласника ОСОБА_1 , провели обстеження належної землевласнику земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (державний акт ІУ-ПЛ № 037648 від 12 лютого 1998 року).

В акті зокрема зазначено, що без згоди землевласника та без дозволу сільської ради опори двох ліній електропередач були встановлені «КВП» с. Терешки на земельній ділянці землевласника з порушенням правил енергобезпеки і без документації.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочностей власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка неправомірно перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном. Тому для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих неправомірних перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 947/30277/19 (провадження № 61-12547св21) вказано, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц (провадження N 61-22890св19) зазначено, що: «негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення. Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19 (провадження № 61-13607св21) вказано, що «в цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України). Серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється (стаття 268 ЦК України), відсутня вимога про визнання недійсним державного акту про право власності на землю; (б) опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, у пункті 96 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц зроблено висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову».

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що згідно з актом обстеження земельної ділянки від 16 лютого 2016 року, затвердженим головою Микільської сільської ради, комісія в складі заступника голови виконкому Майбороди М. Н., депутата Микільської сільської ради Кундія І. І. та землевпорядника сільської ради Носика М. Ф., в присутності землевласника ОСОБА_1 , провели обстеження належної ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (державний акт ІУ-ПЛ № 037648 від 12 лютого 1998 року) та встановили, що без згоди землевласника та без дозволу сільської ради опори двох ліній електропередач були встановлені «КВП» с. Терешки на земельній ділянці землевласника з порушенням правил енергобезпеки і без документації;

суди встановили, що розміщення відповідачем двох опор ліній електропередач ПЛ-10 кВ на належній позивачу земельній ділянці без його згоди, здійснено з порушенням правил енергобезпеки та санітарних норм, що у свою чергу створює перешкоди власнику у вільному володінні та користуванні земельною ділянкою, а також може становити загрозу життю та здоров`ю людини. Відповідачем не були надані докази, які підтверджували б правомірність розміщення опор двох ліній електропередач на земельній ділянці позивача. Позивач довів, що він є власником земельної ділянки, на якій розміщено опори ліній електропередач, що створює йому перешкоди в користуванні, а відповідач не спростував існування зазначених перешкод. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову про усунення перешкод;

задовольняючи вимоги про поновлення строку на звернення до суду, суди не врахували, що така вимога не є по своїй суті позовною вимогою та те, що позовна давність до негаторного позову не застосовується. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для звернення з позовом до суду скасувати; в іншій частині судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Доводи ТОВ «Комбінат виробничих підприємств» про те, що акт обстеження земельної ділянки від 16 лютого 2016 року, який фіксує падіння двох дерев`яних опор після паводку, є недопустимим доказом через відсутність підтверджуючих документів фіксування падіння саме дерев`яних опор під час паводку (згідно з проектною документацією від 1989 року, яка досліджувалася в судовому засіданні, опори лінії електропередач мали залізобетонну конструкцію), не обґрунтовані, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності встановлення двох опор на земельній ділянці позивача висновків.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З метою необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року у справі № 947/30277/19 (провадження № 61-12547св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19 (провадження № 61-13607св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц (провадження N 61-22890св19), колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені частково без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, а тому касаційну скаргу слід задовольнити частково судові рішення в частині поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для звернення з позовом до суду скасувати; в іншій частині судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд, скасовує судові рішення тільки в частині задоволення заяви про поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для звернення з позовом до суду, що не є позовною вимогою та змінює оскаржені судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» задовольнити частково.

Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку для звернення з позовом до суду скасувати.

Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук