Постанова

від 23.10.2023 по справі 545/1994/16-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1994/16-ц Номер провадження 22-ц/814/4049/23Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І.С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Чемерис А.К.

учасники справи:

заявник ОСОБА_1

представник заявника адвокат Баликова Н.І.

представник боржника адвокат Черчик В.П.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств»

на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 14 червня 2023 року, постановлену суддею Кіндяком І.С., повний текст ухвали складено - дата не вказана

за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Полтавський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ТзОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств», про зміну сторони виконавчого провадження

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств», треті особи: Микільська сільська рада Полтавського району Полтавської області, відділ Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області, Департамент агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації, Державна інспекція сільського господарства в Полтавській області, Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

12 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа у справі №545/1994/16-ц про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що вона є спадкоємцем після померлого батька ОСОБА_2 , який є стягувачем у справі №545/1994/16-ц і на даний час рішення суду боржником не виконано.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 14 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 - задоволено.

Замінено сторону стягувача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є правонаступником як спадкоємиця за законом у справі № 545/1994/16-ц.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявнику ОСОБА_1 перейшло право вимоги за рішення Полтавського районного суду Полтавської області у справі №545/1994/16-ц, тому заявлені вимоги про заміну сторони стягувача правонаступником підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при визначенні обсягу спадщини слід виходити з презумпції того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Перелік таких прав та обов`язків зазначено у ст. 1219 ЦК України. Вважає, що під час судового розгляду судом першої інстанції не було проаналізовано та надано відповідної правової оцінки ст. 1219 ЦК України. Оскільки, право власності на земельну ділянку, яку набула ОСОБА_1 в порядку спадкування відноситься до майнових прав, а правовідносини у справі №545/1994/16-ц, з метою захисту яких і звернулася спадкоємиця позивача, відноситься до особистих немайнових прав і до яких правонаступництво недопустиме в силу ст. 1219 ЦК України. Звертає увагу, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» було подано державному виконавцю заяву про закриття виконавчого провадження, проте, судом першої інстанції не було з`ясовано чи закінчено відкрите виконавче провадження або чи повернуто виконавчий лист без виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року у справі №545/1994/16-ц позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволені повністю та зобов`язано відповідача вчинити, вказані в рішенні суду дії для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Також встановлено, що виконання заочного рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року у справі №545/1994/16-ц здійснюється Полтавським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (номер виконавчого провадження 65707032).

Згідно свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1 , встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (т.4 а.с. 92).

Також вбачається, що 12 квітня 2023 року спадкоємцем першої черги ОСОБА_1 отримано свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька ОСОБА_2 , відповідно до якого спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки, площею 0,6000 га, переданої для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Зінці Полтавського району Полтавської області, кадастровий номер 5324083905:05:001:0326, та земельної ділянки, площею 0,1000 га, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5324083905:05:001:0327, що за життя належали спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІУ-ПЛ № 037648, виданого Микільською сільською радою Полтавського району Полтавської області 12.02.1998 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 405 (т.4 а.с. 94, 96).

Згідно витягів з державного реєстру речових прав з 12.04.2023 року ОСОБА_1 є власником вищевказаних земельних ділянок на підставі свідоцтв про право на спадщину, серія та номер 1-198 і 1-199, виданих 12.04.2023 року (т.4 а.с. 93, 95).

При вирішенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження судом першої інстанції встановлено, що рішення Полтавського районного суду Полтавської області по справі № 545/1994/16ц, залишається не виконаним, а тому заявник ОСОБА_1 є правонаступником стягувача у межах ВП65707032, після померлого батька ОСОБА_2 .

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013від 26 червня 2013року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Як вбачається з усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Частинами першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно частин першої, другої, п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У пунктах 12, 13 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за №512/5, зазначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

Згідно частини 1 статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ст. 319 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

По справі вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції за захистом порушеного права саме як власник земельної ділянки в АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» демонтувати за власний рахунок дві опори повітряної лінії 10 кВ, що розташовані на належній на праві власності ОСОБА_2 земельній ділянці в АДРЕСА_1 , з перенесенням їх за межі земельної ділянки згідно правил безпеки. Після смерті ОСОБА_2 власником спірної земельної ділянки в порядку спадкування є ОСОБА_1 .

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів вважає, що обов`язок боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» щодо усунення перешкод у користуванні власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 не припинився внаслідок смерті ОСОБА_2 і перейшов до його спадкоємців.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини у справі відносяться до особистих немайнових прав і до них правонаступництво недопустиме на підставі ст. 1219 ЦК України, то такі доводи є необґрунтованими з урахуванням вищевикладеного, такі доводі ґрунтуються власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України як підстави для скасування рішення суду.

Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 є подача представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» заяви про закриття виконавчого провадження, то такі доводи є безпідставними, з врахуванням наступного.

Пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

За пунктом 2 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження.

Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення здійснюється заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником з одночасною заміною відповідного учасника справи.

Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України.

У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження №65707032, в якому стягувач: ОСОБА_2 , боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств», відкрито 08.06.2021 року. Станом на день звернення ОСОБА_1 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а також станом на день розгляду судом першої та апеляційної інстанції інформації про закриття виконавчого провадження матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті вимог заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств» - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 14 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов