Ухвала

від 21.09.2022 по справі 295/16337/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 295/16337/21

провадження № 61-4196св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Житомирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 14,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 15 липня 1988 року працювала в Житомирській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 14 на посаді вчителя початкових класів, а з 01 вересня 1995 року - на посаді вчителя історії.

22 листопада 2021 року директор Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 видав наказ № 286-к про її відсторонення від роботи на час відсутності щеплення проти СОVID-19 без збереження заробітної плати. Вважала, що видаючи оспорюваний наказ про відсторонення її від роботи, директор школи перевищив свої повноваження, допустив порушення вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту», Закону України «Про освіту», а також статуту, колективного договору, Правил внутрішнього трудового розпорядку як спеціальних актів з регулювання трудової діяльності.

Вказувала на те, що Міністерство освіти і науки України будь-яких рекомендацій з питань організації роботи закладів загальної середньої освіти в умовах карантинних обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20 жовтня 2021 року, не надавало.

Також вказувала, що на виконання вимог статей 159, 169 КЗпП України, статті 17 Закону України «Про охорону праці» вона пройшла щорічний обов`язковий медичний огляд. При цьому, наказ про зміни умов праці з відповідним обґрунтуванням, в тому числі щодо необхідності проведення інших медичних процедур та надання додаткових персональних даних, не видавався. Згода на зміну умов трудового договору чи оплати праці в профспілковій організації не запитувалась, та, відповідно, не отримувалась.

Крім того, звертала увагу на неприпустимість обмеження конституційних прав особи, що полягають у можливості кожного реалізувати право на працю, що включає право заробляти собі на життя тією працею, яку особа вільно обирає.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Житомирської загальноосвітньої школи I-III ступенів №14 «Про відсторонення від роботи» №286-к від 22 листопада 2021 року; поновити на роботі, допустити до виконання посадових обов`язків на посаді вчителя історії; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на день ухвалення рішення суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2022 року, ухваленим у складі судді Лєдньова Д. М., у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний наказ видано компетентною посадовою особою із дотриманням норм закону, а ОСОБА_1 не довела, що відстороненням від роботи порушено її права.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Житомирського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 286-к від 22 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 22 листопада 2021 року.

Допущено ОСОБА_1 до виконання посадових обов`язків на посаді вчителя історії Житомирської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 14.

Стягнуто з Житомирської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 14 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 51 358,17 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи на період відсутності щеплення проти COVID-19 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки роботодавець прийняв рішення про відсторонення працівника за відсутності оформленого належним чином подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Установивши, що роботодавець у порушення вимог статті 46 КЗпП України із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2022 року Житомирська загальноосвітня школа I-III ступенів № 14 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що ініціатором відсторонення працівника, який відмовляється або ухиляється від щеплення від респіраторної хвороби СОУЮ-19, є не роботодавець, а посадова особа державної санітарно-епідеміологічної служби, є помилковим, оскільки стаття 46 КЗпП України, стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказ Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153, які є нормативно-правовою підставою для відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти СОУГО-19, не передбачають обов`язку роботодавця здійснити відсторонення на виконання відповідного розпорядчого акту будь-якого компетентного державного органу, а встановлюють прямий обов`язок роботодавця самостійно вчинити до працівника прямо визначену законом дію - відсторонення.

Також апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 7 та частини другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66, які не підлягали застосуванню.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що у цій справі індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення при збереженні обсягу права на працю, в тому числі на заробітну плату, відпочинок та соціальний захист, протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, в тому числі дітей, які здобувають освіту в цьому закладі і мають право на безпечний освітній процес і відповідно до чинного законодавства не підлягають вакцинації; інших працівників цього ж закладу освіти, які здійснили у встановленому державою порядку щеплення до 08 листопада 2021 року. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета: загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров`я, що гарантовано статтями 3, 27 та 49 Конституції України.

Підставами касаційного оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: відсутня практика щодо відсторонення роботодавцем від роботи працівника через їх відмову або ухилення від проведення профілактичного щеплення проти COVID-19; відсутня практика щодо застосування під час відсторонення від роботи працівників через їх відмову або ухилення від проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 приписів статті 7 та частини другої статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» та Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66 (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 130/3548/21 (провадження № 61-4479св22) за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходив із наявності виключної правової проблеми у даній категорії справ, оскільки на розгляді першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ, пов`язаних з визнанням незаконним наказу про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період відсторонення від роботи. Єдиної практики з вирішення цього питання немає.

Судове рішення у справі, яка переглядається, та судове рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року вказану цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду (провадження № 14-82цс22).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, яка переглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 295/16337/21 (провадження № 61-4196св22) за позовом ОСОБА_1 до Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 14 на постанову Житомирського апеляційного суду від 13 квітня 2022 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк