Рішення

від 27.09.2022 по справі 120/2140/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 вересня 2022 р. Справа № 120/2140/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Турбівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Турбівської селищної ради про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду клопотань позивачів про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність;

- зобов`язання відповідача затвердити проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачів для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області;

- зобов`язання відповідача передати безоплатно у власність позивачам земельні ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачі звернулися до відповідача з клопотаннями, в яких просили затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати їм у власність земельні ділянки площею 2,00 га кожному для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області.

06.10.2021 на засіданні 18 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради проєкт рішення "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність" не було підтримано більшістю голосів депутатів ради. Позивачі вважають таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому за захистом своїх порушених прав та інтересів звертаються до суду.

Ухвалою суду від 21.02.2022 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам частини 3 статті 161 КАС України. Так, судом встановлено, що при зверненні до суду позивачі не сплатили судовий збір в загальному розмірі 5448 грн. У зв`язку з цим позивачам встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно матеріалів справи, ухвалу суду від 21.02.2022 представник позивачів отримав 01.08.2022.

03.08.2022 від представника позивачів надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанції про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою суду від 05.08.2022 відкрито провадження в цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

29.08.2022 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що 15.06.2021 на розгляд 12 сесії 8 скликання Турбівської селищної ради було винесено та розглянуто проєкт рішення "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам на території Турбівської територіальної громади", але такий проєкт не отримав достатньої кількості голосів депутатів ради. Отже, рада у встановленому законом порядку розглянула клопотання позивачів, а відтак протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень у даному випадку відсутня. Також відповідач звертає увагу на те, що рішення щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у власність громадянина приймається не менш як двома третина голосів депутатів від загального складу ради. При цьому депутати за будь-яке рішення голосують на власний розсуд, керуючись своїми власними переконаннями. Тому позивачі неправомірно ставлять імперативну вимогу про зобов`язання ради прийняти рішення щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Окрім того, зазначає, що в ході підготовки відзиву відповідачеві стало відомо, шо ОСОБА_5 використала своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, шо підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Крім того, відповідачеві незрозумілі обставини відкриття провадження у справі.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 12 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Частинами першою, другою статті 26 вказаного Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.

З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи до введення на території України воєнного стану скористалися (або мали можливість скористатися) своїм правом на подання заяв по суті справи, суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення у цій справі.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд зазначає таке.

06.05.2021 позивачі звернулися до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

15.06.2021 на розгляд 12 сесії 8 скликання було винесено рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам на території Турбівської територіальної громади» однак таке рішення не було прийняте, оскільки не отримало достатньої кількості голосів депутатів: за 5, проти 0, утрималося 14, не голосувало - 0.

Про результати голосування позивачів повідомлено листами Турбівської селищної ради від 05.07.2021 №02-15/901, №02-15/906, №02-15/902, № 02-15/904, №02-15/905, №02-15/907.

Також, 06.10.2021 на затвердження Турбівської селищної ради повторно винесено проєкт рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам на території Турбівської територіальної громади», однак таке рішення знов не було прийняте, оскільки не отримало достатньої кількості голосів депутатів: за 14, проти -0, утрималось 5, не голосувало - 1.

Позивачі вважають, що такими діями відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв рішення за результатами розгляду їх клопотань про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею по 2,0 га кожному, у зв`язку із чим звернулися до суду.

Надаючи оцінку спірним правовим відносинам, суд в першу чергу надає оцінку вважає за необхідне надати оцінку доводам позивача щодо строків відкриття провадження у даній справі.

Відповідно частини 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Частиною 1, 3 статті 169 КАС України передбачено, що у разі якщо суддя встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись частиною 8 статті 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Так, відповідно матеріалів справи, 15.02.2022 на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Турбівської селищної ради.

Ухвалою суду від 21.02.2022 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам частини 3 статті 161 КАС України. Так, судом встановлено, що при зверненні до суду позивачі не сплатили судовий збір в загальному розмірі 5448 грн. У зв`язку з цим позивачам встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалу суду від 21.02.2022 представник позивачів отримав 01.08.2022.

Інших відомостей про отримання представником позивача раніше ніж 01.08.2022 ухвали суду від 21.02.2022 матеріали справи не містять.

Тому, вирішувати питання про повернення позивачам позовної заяви до отримання ними ухвали суду від 21.02.2022 про залишення позовної заяви без руху, суд не мав правових підстав.

Також, суд зазначає, що 03.08.2022 від представника позивачів надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано квитанції про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою суду від 05.08.2022 відкрито провадження в цій справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Отже, враховуючи положення частини 8 статті 171 КАС України, відсутні підстави для висновку щодо недотримання встановленого законом строку для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких належать, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу вимог пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, закон гарантує громадянам України право на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з пунктами "а", "б" статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як визначено пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами другою статті 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт "в" частини третьої статті 116 ЗК України).

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У частини 9 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 8 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відтак, законодавством передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України убачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому чинним законодавством, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку встановленому чинним законодавством, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічну правову позицію було висловлено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 справа №1640/2592/18 та від 22.10.2020 справа №808/3083/17, від 16.02.2021 у справі № 821/146/17, від 09.02.2022 справа № 420/1963/19.

Так, судом встановлено, що після отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивачем в подальшому, у встановленому законом порядку, розроблено та подано на затвердження відповідачем відповідний проект, чим позивач продемонстрував намір отримати у власність бажану земельну ділянку.

Зазначені обставини свідчать про активну позицію позивачів щодо узаконення права власності на спірну земельну ділянку.

Так, 06.05.2021 позивачі звернулися до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

15.06.2021 на розгляд 12 сесії 8 скликання було винесено рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам на території Турбівської територіальної громади» однак таке рішення не було прийняте, оскільки не отримало достатньої кількості голосів депутатів: за 5, проти 0, утрималося 14, не голосувало - 0.

Про результати голосування позивачів повідомлено листами Турбівської селищної ради від 05.07.2021 №02-15/901, №02-15/906, №02-15/902, № 02-15/904, №02-15/905, №02-15/907.

Також, 06.10.2021 на затвердження Турбівської селищної ради повторно винесено проєкт рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам на території Турбівської територіальної громади», однак таке рішення знов не було прийняте, оскільки не отримало достатньої кількості голосів депутатів: за 14, проти -0, утрималось 5, не голосувало - 1.

Позивачі вважають, що такими діями відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв рішення за результатами розгляду їх клопотань про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею по 2,0 га кожному.

Повноваження ради щодо питань, які виникають з приводу земельних відносин визначено в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", в частині першій статті 26 якого передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Із аналізу наведених норм можна дійти висновку, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин. Водночас, за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов`язковим є прийняття саме рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 826/8858/16 від 05.05.2020, №826/8108/16 від 18.06.2020 та інших.

В даному випадку має місце ситуація, при якій Турбівська селищна рада без пояснення причин та мотивів не прийняла жодного рішення за наслідками розгляду поданого позивачами проекту землеустрою (ані позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою, ані рішення про відмову у його затвердженні), що суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 454/160/17 сформовано правовий висновок про те, що протокол сесії міської ради як і витяг з протоколу засідання ради відображають лише результати голосування, однак мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, такі документи не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

За таких обставин суд вважає, що у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень (орган місцевого самоврядування) не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, і ті мотиви які викладені у протоколі (витягу з протоколу) сесії сільської ради не можуть вважатися ні "відмовою у затвердженні проекту землеустрою" ні "залишенням без розгляду даного питання" у розумінні частини 9, 10 статті 118 ЗК України.

До того ж, у межах спірних правовідносин підлягає також застосуванню і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові №580/704/21 від 23.11.2021, згідно якого неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому затвердженні. Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою).

Отже, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23.11.2021 констатував те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові №800/304/17 від 27.02.2020 під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином відсутність належно оформленого рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення (ані позитивного про затвердження проекту землеустрою, ані негативного про відмову у його затвердженні), а отже своєю поведінкою допустив бездіяльність, яка виходячи із обставин справи є протиправною.

Відтак суд доходить висновку, що оскільки відповідач всупереч положенням частини 9 статті 118 ЗК України в межах двохтижневого строку відповідного рішення щодо затвердження проекту землеустрою або відмови у його затвердженні не прийняв, тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо неналаженого розгляду поданих позивачами клопотань про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то суд зазначає таке.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на вищезазначені висновки, суд при вирішенні спору, та задля застосування пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, має установити наявність усіх умов.

Перевіряючи наявність цих умов, суд констатує про наявне порушення прав позивача щодо протиправної відмови у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки. Обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив належного розгляду клопотанням позивача з прийняттям рішення по суті звернення протягом визначеного строку.

Дослідивши поданий позивачами проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та матеріали справи, суд зазначає, що позивачами дотримано усіх умов для затвердження проекту землеустрою.

Разом з тим, частина 8 статті 186 ЗК України передбачає, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичних осіб на землю, суд вважає, що відповідача слід зобов`язати прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивачів та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивачів суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24 січня 2020 року, №560/1334/19 від 27.01.2021 року та Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові 120/60/22 від 05 липня 2022 року у яких суди дійшли висновку, що належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивачів та не виключається повторність звернень позивачів за захистом до суду з питань реалізації права на землю.

Факультативно суд враховує, що за обставин коли позитивний проєкт рішення ради про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність особи земельної ділянки не був підтриманий більшістю голосів депутатів без жодних пояснень щодо прийняття такого рішення та без посилання на наявність законних підстав для незатвердження проєкту, або ж наявність інших об`єктивних перешкод для прийняття позитивного рішення, суд вважає, що покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути клопотання позивачів про затвердження проєкту землеустрою буде неефективним, не захистить порушених прав позивачів та не вирішить існуючий між сторонами публічно-правовий спір, а лише надалі продовжить невизначеність у правовідносинах між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 8 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Принцип пропорційності вимагає щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети; засіб, який застосовується для обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи; використані засоби мають бути пропорційними очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес.

Відповідно до статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Також, ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року продовжено строком на 90 днів.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Відтак, суд дійшов висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до частини 3 статті 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивачів належить стягнути по 992,40 грн судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Турбівської селищної ради щодо неналежного розгляду клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Турбівську селищну раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер 0522284000:03:000:1179 та надати ОСОБА_1 відповідну земельну ділянку у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Турбівську селищну раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер 0522284000:03:000:1180 та надати ОСОБА_2 відповідну земельну ділянку у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Турбівську селищну раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер 0522284000:03:000:1181 та надати ОСОБА_3 відповідну земельну ділянку у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Турбівську селищну раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер 0522284000:03:000:1182 та надати ОСОБА_4 відповідну земельну ділянку у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Турбівську селищну раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер 0522284000:03:000:1185 та надати ОСОБА_5 відповідну земельну ділянку у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області.

Зобов`язати Турбівську селищну раду прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, кадастровий номер 0522284000:03:000:1184 та надати ОСОБА_6 відповідну земельну ділянку у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області.

Відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради.

Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради.

Стягнути на користь ОСОБА_4 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради.

Стягнути на користь ОСОБА_5 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради.

Стягнути на користь ОСОБА_6 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Турбівська селищна рада (вул. Миру, 42, смт Турбів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326230)

Суддя Мультян Марина Бондівна