Ухвала

від 26.09.2022 по справі 761/19695/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/19695/22

Провадження № 2-а/761/645/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Київ Буд» - в інтересах ОСОБА_1 до Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанови, закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Київ Буд» - в інтересах ОСОБА_1 до Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанови, закриття провадження у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022 року вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.

В поданому адміністративному позові позивач просив суд скасувати постанову старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії ВМ №00003363 від 14.12.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

При цьому, позовну заяву було подано безпосередньо до суду 21.09.2022 року (Вхід. №53289).

До позовної заяви долучено заяву позивача про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови серії ВМ №00003363 від 14.12.2021, яка ухвалена старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті ОСОБА_2, оскільки про вказану постанову позивачу стало відомо лише 16.09.2022 року.

Проте, позивачем не обґрунтовано належним чином причин пропуску строків звернення до суду з відповідним позовом та не долучено до позову відповідних доказів, так як у заяві про поновлення пропущеного строку не наведено жодних причин пропуску чи підстав для їх поновлення, лише зазначено, що про оскаржувану постанову стало відомо лише 16.09.2022 року. При цьому, ні до заяви про поновлення строків, ні до позовної заяви не долучено доказів, щодо ознайомлення з постановою серії ВМ №00003363 від 14.12.2021 року лише 16.09.2022 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див.Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа «Каменівська проти України», згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, а тому суд не може надавати привілеї тим чи іншим особам якщо позовну заяву подано або не буде приведено у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні до суду або у встановлений судом строк. Надання такого привілею порушить принцип рівності сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Крім цього, згідно положень ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З огляду на встановлені обставини, а також відсутності інших доводів та доказів щодо поважності пропущення позивачем строку звернення до суду, слід дійти висновку про пропущення позивачем десятиденного строку звернення до суду без поважних причин, оскільки судом не встановлено поважних причин пропуску, встановленого процесуальним законом.

Таким чином суд прийшов до висновку, що заява позивача про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови задоволенню не підлягає.

Разом і тим, не наведено причин пропуску строку звернення до суду з поживних причин.

Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду, позивачем в заяві на усунення недоліків позовної заяви не обґрунтовано поважності причин пропущення такого строку, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Київ Буд» - в інтересах ОСОБА_1 до Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанови, закриття провадження у справі, - повернути позивачу.

Ухвалу суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо повний текст ухвали не був вручений позивачу у день її проголошення, останній має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: