Вирок

від 28.09.2022 по справі 344/5982/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/5982/21

Провадження № 1-кп/344/590/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_10 ,

представника потерпілого ОСОБА_11 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому провадженні в судовому засіданні за участі учасників судового провадження кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Косів, Чортківського району, Тернопільської області (на даний час с. Косів, Білобожницької ОТГ, Тернопільської області), жительки АДРЕСА_1 ,українки,громадянки України,працюючої вчителемпочаткових класівІвано-Франківськогонавчально-реабілітаційногоцентру Івано-Франківськоїобласної ради,неодруженої, раніше не судимої, ІПН НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 вчинила умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Кримінальний проступок вчинено за наступних обставин.

Так, 21 грудня 2020 року близько 11:00 год. малолітній потерпілий ОСОБА_13 знаходився по місцю навчання в Івано-Франківському навчально-реабілітаційному центрі Івано-Франківської обласної ради, а саме в коридорі де грався із своїми однокласниками. Під час гри ОСОБА_13 , стороннім предметом почав пошкоджувати майно навчального закладу, а також безпричинно наніс один удар стороннім предметом в ділянку обличчя своїй однокласниці. Цей час в приміщення коридору навчального закладу, де знаходився ОСОБА_13 , вийшла вчитель виховних класів ОСОБА_8 . Побачивши ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , наздогнала його та умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, здійснила фізичний вплив на ОСОБА_13 , а саме умисно нанесла три цілеспрямованих удари дерев`яною указкою по сідницях потерпілого, чим заподіяла йому фізичний біль. Таким чином, в результаті умисних протиправних дій ОСОБА_8 , малолітньому потерпілому ОСОБА_13 завдано фізичного болю, та, згідно висновку судово-медичної експертизи № 88 від 09 лютого 2021 спричинено тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнала. Суду пояснила, що працює в реабілітаційному центрі з 2000року, ніколи ніяких конфліктів немала ні з колегами, ні з дітками. Дітки всі особливі, до кожного потрібно знайти свій підхід. ОСОБА_14 (потерпілий) навіть серед особливих дітей відрізнявся своєю замкнутістю та агресивністю; із іншими дітками не контактує, може безпричинно проявляти агресію, як до інших діток так і до будь-чого (наприклад, побити вазон), тощо і, як їй видається, це наслідок сімейного виховання. Того дня вона на перерві вона готувала в класі контрольну, а дітки перебували на коридорі; в якийсь момент в клас забігла дівчинка і сказала, що ОСОБА_15 вдарив її планкою. Вона вибігла і почала обороняти іншу дитину, при цьому замахнулася до нього кілька разів, але не била, бо інакше він мови не розуміє. Розуміє, що поступила некоректно і непедагогічно, бо все ж таки це дитина із вадами, однак в той момент в неї було тільки одне бажання захистити інших дітей від неконтрольованої агресії. Після цього вона сама зателефонувала мамі ОСОБА_16 та сказала, що він почав себе погано поводити, вдарив дівчинку та відірвав планку. Наголосила, що не завдавала дитині фізичного болю. Цивільний позов заперечує, оскільки вини своєї не бачить.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини, її провина у вчиненому підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом у судовому засіданні доказами, серед яких наступні.

Так, законний представник потерпілого ОСОБА_10 вказала, що 21.12.2020року вона перебувала вдома, коли їй зателефонувала вчитель ОСОБА_8 і сказала, що ОСОБА_14 відірвав планку дерев`яну із підвіконника та вдарив нею дівчинку, щоб приїхала і забрала його додому. Коли вона приїхала до школи, виявляється, що був інцидент між вчителькою і її сином; потім вони в директора дивилися відео, де видно, що вчителька вдарила її сина указкою. Просить покарати обвинувачено згідно закону..

Поданий цивільний позов підтримала та просить його задовольнити.

Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачена вину у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч.1 ст.126 КК України не визнала, за клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано стороною захисту та стороною потерпілого, відповідно до вимог ч. 2 ст. 349 КПК України, судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази.

Так, свідок ОСОБА_17 суду показав, що коли з дружиною приїхали до школи за попереднім дзвінком вчителя, що їх син ОСОБА_14 відірвав планку і вдарив нею дівчинку, то в подальшому, коли перебували в кабінеті директора побачили на відео, що вчитель вдарила їх сина указкою по сідниці.

Свідок ОСОБА_18 показала, що вона працює заступником директора з виховної роботи Івано-Франківського НРЦ. 21.12.2020року її запросили в кабінет директора, де вона разом із іншими переглядала відеозапис із коридорних камер, де бачила, як ОСОБА_8 відганяла ОСОБА_13 від інших дітей довгою планкою, яку він перед тим відірвав з підвіконника. Щодо самого удару то затрудняється сказати. В подальшому була на засіданні комісії, де розглядалося питання відносно ОСОБА_8 , в результаті чого їй було оголошено догану. Відомо, що ОСОБА_8 вибачалася перед батьками ОСОБА_13 , стверджуючи, що вона це зробила «не зі зла, не хотіла цього робити».

Свідок ОСОБА_19 показала, що вона працює практичним психологом в Івано-Франківському навчально-реабілітаційному центрі. 21.12.2020року в кабінеті директора вона разом із іншими переглядала відео, де ОСОБА_8 дерев`яною чи то планкою чи то указкою розмахує біля неповнолітнього ОСОБА_20 в подальшому за такий непедагогічний вчинок ОСОБА_8 було оголошено догану. Також знає, що ОСОБА_8 перепрошувала батьків ОСОБА_13 за свої дії та жаліє про те, що вчинила непедагогічно по відношенню до їх сина.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_12 в судовому засіданні заявлений цивільний позов не визнала. Пояснила, що ОСОБА_8 було покарано, а саме притягнено до дисциплінарної відповідальності. Також просить передати ОСОБА_8 на поруки трудовому колективу.

Підстав сумніватись в показаннях потерпілого та свідків у суду немає, зважаючи на те, що вони були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, та свідкам роз`яснено обов`язок говорити правду, вони були допитані судом в присутності учасників процесу.

Разом цим, показання представника потерпілого та свідків є детальними та послідовними, повністю узгоджуються між собою.

Так, у відповідності до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню, що врегульовано ст. 84 КПК України.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В зв`язку із напруженою психологічною обстановкою, яка склалася в судовому засіданні, що підтверджується відеозаписом від 07.10.2021 року, судом ухвалено не допитувати в судовому засіданні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 , задля запобігання його психологічного травмування та негативного впливу на останнього.

В ході судового розгляду суд дав наступну оцінку матеріалам, що були представлені стороною обвинувачення у якості доказів винуватості обвинуваченої.

Так, відповідно до Протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, який зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» 02.02.2021 року за № 3961, ОСОБА_10 заявила про спричинення побоїв: «21.12.2020 року близько 11.00 год ОСОБА_8 перебуваючи в коридорі Івано-Франківського навчально-реабілітаційного центру, що по вул. Тополина,6 в с.Угорники Івано-Франківської міської ради, за допомогою указки завдала кілька ударів в область сідниць неповнолітньому сину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

З копії посвідчення серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_13 , 2010 року народження, є дитиною з інвалідністю.

Відповідно до протоколу огляду предметів від 04.02.2021 року, об`єктом огляду являється дві фотокартки на фотопапері, які були добровільно надані 104.02.2021 року законним представником потерпілого ОСОБА_10 . Вказані 2 фотокартки також долучені до матеріалів провадження.

Згідно висновку експерта № 88 від 09 лютого 2021 року, наданого на підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи дізнавача-інспектора Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_21 від 04.02.2021 року в рамках КП № 12021095010000123, проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при експертизі присутня мама ОСОБА_10 . На момент огляду будь-яких тілесних ушкоджень та слідів не виявлено. Підсумки: у ОСОБА_13 на момент проведення судово-медичної експертизи в обласному СМЕ 04.02.2021 року будь-яких тілесних ушкоджень та їх слідів не виявлено.

Як вбачається із долученого до матеріалів провадження відеозапису, яка містить на оптичному диску, та який переглянутий в судовому засіданні, запис ведеться із приміщення кориду Івано-Франківського навчального реабілітаційного центру. Дата запису 21/12/2020 12:04:27, Camera16. Потерпілий ОСОБА_13 бере до рук сторонній предмет та наносить удари по вазону, наносить удар дівчинці, після чого кидає предмет на підлогу та руками схопився за голову. ОСОБА_13 , з стіни відривав планку, коли він відходить до дивану, до нього підходить ОСОБА_8 з невідомим хлопчиком, який вказує рукою на потерпілого. В руках у ОСОБА_8 знаходить указка, якою вона наносить удари ОСОБА_13 в область сідниць. На цьому відеозапис завершується.

Відповідно до копії Наказу №01-к від 05.01.2021 року про оголошення догани, ОСОБА_8 вчителю 2-А класу навчального закладу оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків та непедагогічне поводження стосовно учня 2-А класу ОСОБА_13 .

Власне, згідно зі ст. 94 КПК України суд оцінює з точки зору достовірності, належності чи допустимості кожний доказ (фактичні дані), а не джерело доказів (зокрема, документ).

КПК України не встановлює вимог до визнання доказу достовірним чи недостовірним.

Водночас, термін «достовірний» тлумачиться в українській мові як такий, що не викликає сумніву, цілком вірний, точний.

Таким чином, достовірний доказ повинен викликати суб`єктивну впевненість у неспростовності певних фактів шляхом оцінки такого доказу як окремо так і в сукупності з іншими доказами, що стосуються цього ж факту.

На основі оцінки вищенаведених доказів, у суду виникають сумніви у достовірності даних, зазначених на долучених двох фотокартках та протоколу їх огляду, оскільки такі не містять точного часу їх створення, та не відображають жодної інформації щодо того коли саме нанесені тілесні ушкодження та хто саме зображений на фото, коли та ким ці фото зроблено, на який носій, а тому до уваги їх не бере.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення кримінального проступку знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання ударів, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком; дані про особу винної, те, що характеризується позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває; раніше не судима.

Обставин, які пом`якшують покарання судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю, а також вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та у присутності дитини.

Вирішуючи заявлений законним представником потерпілого ОСОБА_13 ОСОБА_10 цивільний позов про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Стаття 23 Цивільного кодексу України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди визначаючи, що моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до частин 3, 4 та 5 вищевказаної норми права, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спричинення моральної шкоди є оціночним критерієм, побудованим на загально прийнятих уявленнях про негативні події, які вносять дисбаланс у звичний спосіб життя, необхідність докладати зусиль для його відновлення та супутні цьому моральні переживання.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд також враховує роз`яснення, викладені у пункті 9 наведеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України, за якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В даному випадку суд погоджується, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_13 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та моральних переживаннях, пов`язаних із протиправною поведінкою обвинуваченої щодо нього. Очевидним є те, що вчиненим обвинуваченою кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу України потерпілому завдано моральної шкоди. При цьому, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Разом з тим, в даному випадку цивільним позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір моральної шкоди саме у заявленому розмірі 50 000 гривень, а тому визначаючи суму моральної шкоди, суд виходить із принципів виваженості, розумності, справедливості та співмірності й з огляду на ступінь вини відповідача, характеру та обсягу моральних страждань, вважає за можливе стягнути з ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 1500 гривень. Відшкодування моральної шкоди в зазначеному розмірі є розумним та справедливим з урахуванням тривалості негативних вимушених змін у житті потерпілого, які виникли внаслідок протиправних дій обвинуваченого.

При цьому, при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд також враховує висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц стосовно того, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватись принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 349, 368, 369, 373-376, 382 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1ст.126 КК України,та призначитиїй покаранняу видіштрафу врозмірі 50(п`ятдесят)неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить850(вісімсотп`ятдесят)гривень.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_13 ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_8 на користь законного представника потерпілого ОСОБА_13 ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 ) моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень.

Речові докази:

- оптичний диск із відеозаписами (постанова від 10.02.2021) - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- дві фотокартки на фотопапері (постанова від 04.02.2021) - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_22