Ухвала

від 26.09.2022 по справі 177/301/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 вересня 2022 року

місто Київ

справа № 177/301/20

провадження № 61-20203св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року у складі судді Строгової Г. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсною додаткову угоду від 10 серпня 2017 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14 квітня 2008 року, укладену між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка» (далі - ТОВ «Дніпрянка»), зареєстровану 01 вересня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 22216678; зобов`язати ТОВ «Дніпрянка» повернути земельну ділянку, площею 4, 0411 га, кадастровий номер 1221884000:03:004:0023, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Позов обґрунтовано тим, що 14 квітня 2008 року між сторонами укладено договір оренди, відповідно до умов якого позивач передала відповідачу в строкове платне користування зазначену вище земельну ділянку, строком на 10 років, тобто до 10 квітня 2018 року. Після спливу строку договору оренди відповідач земельну ділянку не повернув, продовжує її утримувати за відсутності правових підстав.

Також зазначала, що у серпні 2017 року на прохання посадових осіб ТОВ «Дніпрянка» вона передала оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку для розгляду питання щодо укладення нового договору оренди. 14 вересня 2017 року вона звернулася до відповідача з вимогою про повернення правовстановлюючого документа та в цей же день отримала від відповідача додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10 серпня 2017 року, відповідно до якої сторони нібито досягли згоди про пролонгацію зазначеного договору оренди земельної ділянки ще на 10 років. 01 вересня 2017 року державним реєстратором внесені відомості про укладення цієї угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Додаткову угоду до договору оренди землі вона не підписувала, оскільки у неї було відсутнє волевиявлення на укладення оспорюваного правочину, а тому вона звернулася до органів поліції із заявою про вчинене кримінальне правопорушення щодо підроблення її підпису у зазначеному правочині.

Посилаючись на наведене позивач просила задовольнити її позов.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою, площею 4.0411 га, кадастровий номер 1221884000:03:004:0023, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, шляхом повернення її з незаконного володіння ТОВ «Дніпрянка».

Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Установивши, що ОСОБА_1 не підписувала спірну додаткову угоду, а отже, така вважається неукладеною, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання зазначеного правочину недійсним, проте, урахувавши правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, суд вважав, що ефективним та достатнім способом захисту порушеного права позивача, як власника земельної ділянки, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном шляхом повернення земельної ділянки з незаконного володіння ТОВ «Дніпрянка».

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, відхиливши доводи апеляційної скарги ТОВ «Дніпрянка» про те, що висновок судової почеркознавчої експертизи не є належним доказом. Зазначив, що відповідач його не спростував та не скористався своїм правом заявити клопотання про призначення у справі повторної або додаткової експертизи у справі.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи ТОВ «Дніпрянка» про неврахування судом першої інстанції пояснень свідка ОСОБА_2 щодо обставин підписання додаткової угоди, оскільки належність підпису певній особі має підтверджуватися допустимим доказом, яким є висновок фахівця у цій галузі дослідження. Суд також визнав безпідставними аргументи заявника про те, що ОСОБА_1 , надавши довіреність виявила свою згоду на укладення додаткової угоди, оскільки відповідач не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 уповноважувала кого-небудь на укладення додаткової угоди від 10 серпня 2017 року, крім того зі змісту оспорюваного правочину не вбачається, що така угода була вчинена представником ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ «Дніпрянка» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, в якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду у травні 2022 року.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів зробила висновок про необхідність зупинення касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 227/3760/19-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про визнання договору оренди недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року.

Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного цивільного суду зазначила необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження

№ 14-499цс19), у зв`язку з тим, що у разі відсутності власноручного підпису сторони договору на документі необхідно вважати, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину, проте це не означає, що між сторонами відсутня домовленість, якщо договір фактично виконується сторонами.

При застосування підходу, сформованого Великою Палатою Верховного Суду про те, що ефективним способом захисту в разі встановлення, що оспорюваний договір не підписувався однією зі сторін (наприклад, підпис підроблений), є негаторний позов про усунення перешкод у користуванні належним майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення майна, створюється ситуація правової невизначеності, коли констатація судом у мотивувальній частині рішення про неукладенність договору і, як наслідок, вказівка в резолютивній частині про відмову у визнанні договору недійсним не є підставою для скасування реєстраційних записів, здійснених на підставі договорів як документів, неукладенність яких констатує суд. Разом з тим визнання договору недійсним, підробленість підпису на якому встановлена судом, забезпечить можливість як повернення речі (майна) у фактичне володіння власника шляхом застосування реституції, так і стане підставою для скасування всіх реєстраційних записів, які здійснено на підставі цього договору.

Отже, позов про визнання договору недійсним з підстав, що підпис сторони в ньому є підробленим, та, відповідно, застосування наслідків недійсності правочину, передбачених у статті 216 ЦК України, є належним та ефективним способом захисту порушеного права власності позивача в цій справі.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року прийнято до розгляду справу № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) та її розгляд призначено на 13 липня 2021 року.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Молчанової Н. О. про закриття провадження у справі. Провадження у справі зупинено до залучення у справі правонаступника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року поновлено провадження у справі № 227/3760/19-ц та залучено до участі у справі ОСОБА_6 як правонаступника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові рішення у справі, які є предметом перегляду, та судове рішення у справі, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої

статті 252 ЦПК України, до закінчення перегляду справи.

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 10 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у цивільній справі № 177/301/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка» про визнання недійсною додаткової угоди, повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_6 ,до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про визнання договору оренди недійсним.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

А. С. Олійник

В. В. Яремко