Постанова

від 27.09.2022 по справі 683/2544/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року

м. Хмельницький

Справа № 683/2544/21

Провадження № 22-ц/4820/1250/22

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представника апелянта адвоката Латюка П.Я.,

представника відповідача адвоката Вітіва В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 травня 2022 року, суддя Кутасевич О.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Віддушина» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПП «Віддушина» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В позові зазначила, що 01.01.2017 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6824284200:02:011:0034, площею 2,0103 га, що розташована на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. Вважає, що даний договір підлягає розірванню, оскільки відповідач при користуванні земельною ділянкою систематично не вносить орендної плати за користування земельною ділянкою.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30.05.2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Суд встановив, що орендар систематично сплачував орендодавцю орендну плату, на підтвердження чого свідчать видаткові касові ордери на видачу орендної плати за 2017-2019 роки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд неповно встановив фактичні обставини справи. Судом не враховано відсутність державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, забезпечення проведення якої покладається на орендаря, не надано правової оцінки несплати орендної плати за 2020 рік та 2021 рік. Спірним договором не передбачено можливості нарахування інфляційних на орендну плату. Такі порушення умов договору, на думку апелянта, свідчать про систематичне невиконання орендарем умов договору оренди.

В суді представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,0103 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і розташована на території Капустинської сільської ради Старокостянтинівського району, кадастровий номер земельної ділянки 6824284200:02:011:0034.

01.01.2017 року між ОСОБА_1 та ПП «Віддушина» укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Згідно з п. 3.1 цього договору, договір укладено строком на 15 років.

У відповідності до п.п. 2.3, 4.1, 4.1.2, 4.4 договору оренди землі від 01.01.2017 року орендна плата нараховується у розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка установлена на 2016 рік, що складає 54510 грн. щорічно, до 31 грудня кожного року.

Дія договору припиняється за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявленого нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На обґрунтування своїх вимог позивач у позовній заяві послалась на неотримання нею орендної плати, інших підстав та обставин для розірвання спірного договору оренди ОСОБА_1 наведено не було, доповнень та змін до позовної заяви позивач в суді першої інстанції не надала.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 послалася на обставини, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, оскільки позивач не обґрунтовувала свої вимоги такими обставинами, виключно пославшись на несплату відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України, апеляційний суд не вбачає правових підстав для перегляду справи в частині доводів апеляційної скарги щодо обставин, які не були зазначені у позовній заяві.

В той же час, апелянт послався на те, що відповідач не сплачував належну їй орендну плату за 2020 рік та 2021 рік.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі.

За змістом ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За правилами статті 651 ЦК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна підписана сторонами, видаткова відомість, довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12.12.2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі № 527/570/17-ц, від 14.11.2018 року у справі № 484/301/18, від 19.03.2020 року у справі № 371/628/18 та від 27.01.2020 року у справі № 469/908/15-ц, від 19.12.2019 року у справі №385/939/17, від 06.06.2019 року у справі № 388/647/17.

Факт отримання орендодавцем від орендаря платежів за договором оренди земельної ділянки підтверджено належними та допустимими доказами, якими є видаткові касові ордери про отримання орендної плати ОСОБА_1 за період 2017-2019 років. Ці обставини позивачем не спростовано, в апеляційній скарзі не оспорюються.

Посилання апелянта на неповноту нарахування та сплати орендної плати не підтверджена доказами та не є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, яка була зазначена у позовній заяві.

В той же час, судом першої інстанції було правильно встановлено, що на дату звернення позивача в суд з даним позовом, вересень 2021 року, орендна плата не була сплачена своєчасно лише за 2020 рік, оскільки сплата орендної плати за 2021 рік передбачена умовами договору до 31.12.2021 року. З урахуванням незмінності позовних вимог протягом усього часу розгляду справи судом першої інстанції, висновок суду щодо несплати орендної плати орендарем лише за 2020 рік є обґрунтованим.

За встановлених обставин, у суду не було правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не було встановлено фактів, які б вказували на систематичність порушення умов договору оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам, яких було достатньо для ухвалення рішення та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 30 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2022 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова