Рішення

від 27.09.2022 по справі 420/27438/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27438/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (65496, Одеська область, Овідідопольський район, Таїровська селищна рада, вул. Вільямса Академіка, 93, код ЄДРПОУ 30863834) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» до Південного Міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки за результатом якого позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управлiння Укртрансбезпеки від 08.11.2021 р. №319958 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.09.2021 року працівником Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 203 км + 50 м автомобільної дороги М-14 «Одеса-Мелітополь» було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля позивача MAN TGA 41.480 реєстраційний номер НОМЕР_1 що перевозив асфальтобетонну сумыш, за результатами якого було зроблено безпідставний висновок про перевищення вагових параметрів та складено квитанцію №206938 за результатом зважування, довідку №0067092 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт №0050893 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт № 311276 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами розгляду вищевказаних документів Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 08.11.2021 року прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №319958, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 гривень.

Позивач вважає, що при здійсненні габаритно-вагового контролю було допущено численні порушення чинного законодавства, вагові параметри автомобіля визначено невірно, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено безпідставно, а постанова Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною.

Під час ознайомлення з матеріалами справи в Південному міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки у вказаних матеріалах справи відсутні графік проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку. При цьому, рейдова перевірка здійснювалась лише однією особою.

Квитанція не містить підписів ні особи, яка проводила зважування, ні водія автомобіля, який було зважено. Оформлений таким чином квитанція не може вважатися документом, що має юридичну силу.

Довідка про №0067092 про результати здійснення габаритно-вагового контролю не підписана оператором.

Крім того, отримання відповідного дозволу при перевезенні сипучих вантажів, неможливе і законодавцем не вимагається, оскільки при перевезенні сипучих вантажів перевізник позбавлений можливості надати таку заяву з ваговими параметрами осьових навантажень, оскільки йому невідомо, як під час завантаження сипучого вантажу відбудеться розподіл навантажень на окремі осi i для їх вимірювань необхiдне спецiальне вагове обладнання. А крім того, такі навантаження під час руху будуть постійно змінюватися після кожного підйому, спуску, руху під нахилом, в поворотах, внаслідок прискорення, гальмування та зупинки і в різних точках маршруту будуть різними.

Ухвалою суду від 04.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не скористався своїм правом на подання відзиву та станом на день ухвалення рішення докази на спростування позовних вимог не надав.

04.02.2022 року до суду надійшло клопотання позивача про приєднання до справи додаткових матеріалів.

Ухвалою суду від 06.06.2022 року залучено до участі по справі в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014).

До суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документи.

Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки.

Відсутність необхідних документів (в даному випадку відповідного дозволу на перевезення вантажу із перевищенням встановлених габаритно-вагових норм), визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ та Порядку № 1567 на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в актах від 16.09.2021 № 0050893, від 16.09.2021 № 34276 та довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.09.2021 № 0067092.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач здійснював перевезення вантажу великоваговим транспортним засобом, загальна маса якого становила 44,65 тон, при нормі 40 тон (перевищення параметрів від нормативу 4,63%), з перевищення навантаження на здвоєну вісь 28,80 тон, при нормі 10 тон (перевищення параметрів від нормативу 80%). Дана інформація підтверджується наявними у матеріалах справи документами - актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.09.2021 № 0050893 та відповідним розрахунком плати за проїзд від 16.09.2021, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.09.2021 № 0067092 та квитанцією від 16.09.2021.

Відтак, відповідачем правомірно встановлено факт порушення Позивачем вимог вагових обмежень

Чинним законодавством не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Так, згідно з вимогами чинного законодавства та жодними вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в даному випадку сипучих) вантажів

Завантажуючи вантажний автомобіль у межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

З наведених підстав відповідач вважає, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА», код ЄДРПОУ 30863834, зареєстроване як юридична особа у встановленому законом порядку 31.03.2000 року. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності позивача за КВЕД є: 42.11 Будівництво доріг і автострад (основний) 22.23 Виробництво будівельних виробів із пластмас 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання 23.99 Виробництво неметалевих мінеральних виробів, н.в.і.у. 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

16.09.2021 року інспектором Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Одеська область) працівником Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 203 км + 50 м автомобільної дороги М-14 «Одеса-Мелітополь» було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля MAN TGA 41.480 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

За результатами габаритно-вагового контролю 16.09.2021 року складено квитанцію №206938 за результатом зважування, довідку №0067092 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт №0050893 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт № 311276 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, якими зафіксовано факт перевезення вантажу, із перевищенням вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Осьове навантаження становить 28,800 тон при допустимих 16 тон, за що передбачена відповідальність абз. 16 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

08.11.2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову №319958, якою до ТОВ «ФОРТУНА» застосовано штраф у розмірі 34000 гривень, з підстав того, що позивач 16.09.2021 року, в Херсонській області (Підстава: Акт від 16.09.2021 року №311276) допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч.1, абз.16, ст.. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Законність вказаної вище постанови є предметом спору у даній справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» (далі Закон №3353-ХІІ), до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-ІІІ) визначено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно підпункту 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567), відповідно до пунктів 2, 3, 4 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 6 Порядку № 1567 встановлено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Пункт 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Як вже зазначалось, 16.09.2021 року інспекторами контролюючого органу здійснено габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу марки MAN TGA 41.480 реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якого встановлено порушення ч.1, абз.16 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищення вагових обмежень по загальній масі.

Разом з тим, загальна вага тягача, відповідно до роздрукованої квитанції (чеку) зважування, становить 44650 кг, така ж сама маса зазначена відповідачем в Довідці № 0067092 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, осьові навантаження: 1) 8,25; 2) 7,60; 3) 14,80; 4) 14.

Пунктом 12 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою КМУ від 27 червня 2007 року №879, передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводитися повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За приписами пункту 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і звужувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Таким чином, суд зазначає, що ані в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від, ані в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, немає жодного посилання на зважувальне обладнання, яке було використане посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки при проведення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля який належать позивачу.

Факт перевищення транспортним засобом позивача вагових обмежень зафіксовано на підставі чеку (роздруківки) зважування від 17.08.2021 року (час 12:57), який формується і видається технічними засобами габаритно-вагового контролю автоматично, відображаючи заводський номер зважувального обладнання, яким проводилось зважування. У такому разі відсутні підстави для висновку про можливість втручання будь-кого у процес встановлення результатів зважування, а отже відповідний чек (роздруківка) є первинним документом габаритно-вагового контролю, у якому зафіксовано факт перевищення вагових параметрів транспортного засобу позивача. Проте відповідачем суду не надано будь-яких документів (сертифікат, свідоцтво тощо), що можуть свідчити про відповідність вагів, на яких здійснювалось зважування, встановленим нормам та з наданої позивачем копії роздруківки-чеку не вбачається ані заводський номер зважувального обладнання ані будь-які відомості про принципи та механізм автоматичного зважування.

Суд також зазначає, що у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю відсутня інформація про час проведення контролю, тип пункту габаритно-вагового контролю - стаціонарний чи пересувний.

Отже, відповідач не надав до суду достатніх та беззаперечних доказів та не навів доводів, що підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до статті ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Аналіз вищезазначених норм діючого на той час законодавства приводить суд до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: - перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі; - перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

Зі змісту акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, вбачається, що транспортний засіб перевозив вантаж асфальтобетонну суміш, який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Законодавець з метою збереження автомобільних доріг чітко встановив порядок перевезення таких вантажів, оскільки можливо безперешкодно розділити такий вантаж по різних автомобілях, не перевищуючи їх технічні характеристики та не пошкоджуючи автомобільні дороги. Натомість, для неподільних вантажів така можливість відсутня, а тому законодавством допускається перевезення таких вантажів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, але за умови отримання відповідного дозволу.

Підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Згідно з абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

За наведених вище обставин, суд вважає, що посадові особи відповідача приймаючи оскаржену постанову № 319958, діяли неправомірно та всупереч чинному законодавству, оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена.

Отже, в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року по справі "Лавентес проти Латвії" та від 08.02.2011 року по справі "Берктай проти Туреччини" наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій".

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача - задоволенню.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Крім того, позивачем надано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у позовній заяві позивач просить здійснити розподіл судових витрат та стягнути на його користь з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розглянувши питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій та статус суддів, ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, суду надано:

- договір про надання правничої (правової) допомоги № 04/10/20 від 09.10.2021 року;

- додаткова угода №9 від 10.12.2021 року до договору про надання правничої (правової) допомоги № 04/10/20 від 09.10.2021 року;

- рахунок на оплату № 07/12/21 від 10.12.2021 року на суму 3000 гривень;

- платіжне доручення № 8806 про сплату позивачем адвокату Ковальському В.Є. 3000 гривень;

Заперечень з боку відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу не надходило, а суд, в свою чергу, вважає зазначену суму гонорару співмірною зі складністю справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України, судові витрати позивача у загальній сумі 5270 грн. 00 коп. (судовий збір 2270 грн., 3000 грн. витрати на правову допомогу) підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (65496, Одеська область, Овідідопольський район, Таїровська селищна рада, вул. Вільямса Академіка, 93, код ЄДРПОУ 30863834) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управлiння Укртрансбезпеки від 08.11.2021 р. №319958 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; 03135, м. Київ, просп. Перемоги, 14) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА» (65496, Одеська область, Овідідопольський район, Таїровська селищна рада, вул. Вільямса Академіка, 93, код ЄДРПОУ 30863834) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук