Постанова

від 27.09.2022 по справі 580/11360/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/11360/21 Суддя першої інстанції: Руденко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Комерційна фірма Дорбут» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Комерційна фірма Дорбут» до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2021 року позивач - Приватне підприємство «Комерційна фірма Дорбут» звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними дій, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Держпраці у Черкаській області по складенню приписа № 180-669 від 19.07.2021 року щодо ПП «Комерційна фірма Дорбуд» та скасувати цей припис.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - Приватне підприємство «Комерційна фірма Дорбут» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

23 вересня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 40854, від Управління Держпраці у Черкаській області до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що правомірність проведення територіальними органами Держпраці контролюючих заходів на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно - правових актів з охорони праці та промислової безпеки (відповідно наявність у них повноважень на їх проведення) підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.05.2020 року справа № 808/1438/17, від 08.07.2020 року справа № 804/7052/17, від 11.09.2020 року справа № 440/474/19 тощо.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що центральним органом виконавчої влади, який здійснює повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, є Державна служба України з питань праці, а відповідач є територіальним органом органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, отже оскаржуваний припис №180-669 від 19.07.2021 року складений в межах наданих відповідачу повноважень, тому скасуванню не підлягає.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, наказом Управління Держпраці України у Черкаській області №156-П від 05.07.2021 року була призначена планова перевірка приватного підприємства «Комерційна фірма «Дорбуд» з 14.07.2021 року по 27.07.2021 року щодо додержання законодавства у сферах промислової безпеки, охорони праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, гігієни праці відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до наказу №156-П від 05.07.2021 року було видано направлення на проведення перевірки №358 від 05.07.2021 року на посадових осіб: перший заступник начальника Управління Держпраці у Черкаській області Щербата Ірина Миколаївна, головний державний інспектор відділу нагляду в будівництві, котлонагляді, на транспорті та зв`язку Базильський Василь Анатолійович, головний державний інспектор сектору нагляду в машинобудуванні та енергетиці Васенін Микола Валерійович, головний державний інспектор відділу нагляду на виробництві і об`єктах підвищеної небезпеки Крикун Сергій Васильович, начальник відділу з питань гігієни праці та експертизи умов праці Нікітенко Олена Павлівна.

За результатами проведення планової перевірки був складений Акт №359-669 від 19.07.2021 року, який був підписаний керівником позивача Клімовим В.Г. без зауважень чи заперечень.

У зв`язку із виявленням в ході перевірки порушень відповідачем був винесений припис про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду №180-669 від 19.07.2021 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача по складенню припису №180-669 від 19.07.2021 року та сам припис, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 1 Закону України від 05 квітня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V (далі - Закон №877) визначає, що державний нагляд (контроль) як діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 8 Закону №877 передбачено, що орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про охорону праці» №2694-ХІІ від 14.10.1992 (далі - Закон №2694) державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 39 Закону №2694 посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що згідно вказаних Законів повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці покладені на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці без зазначення назви такого органу.

Відповідно до п. 9-1 ч. 1 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - положення №96) Державна служба з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки та охорони праці.

Згідно з пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про управління Держпраці у Черкаській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року №84 Управління Держпраці у Черкаській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці. повноваження Управління поширюються на територію Черкаської області.

Відповідно до пункту 3 Положення №84 основними завданнями Управління Держпраці у Черкаській області є, зокрема:

- реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

- здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки.

Згідно з підпунктом 16 пункту 4 Положення №84 до компетенції Управління Держпраці належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення, виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів, організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці, навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами та перевірки їх знань.

Враховуючи викладене, центральним органом виконавчої влади, який здійснює повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, є Державна служба України з питань праці, а відповідач є територіальним органом органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Необґрунтованими, на переконання колегії суддів є доводи позивача щодо того, що будь -які повноваження центрального органу виконавчої влади, а також способи реалізації мають бути визначені та закріплені лише законом, з огляду на те, що вказані вище нормативно - правові акти (щодо статусу Управління Держпраці та їхні функціональні обов`язки), приймались на виконання, в тому числі Законів України Закону України «Про охорону праці», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на час як виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є чинними, протиправними не визнавались та не скасовувались.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду у постановах від 09.06.2021 року у справі № 160/2850/19 та від 07.04.2021 року у справі № 1340/4355/18 не суперечить висновкам суду, викладеним вище, у той час як постанова від 29 грудня 2021 року у справі № №816/117/18 не є релевантною.

Щодо посилань позивача, що оскаржуваний припис був складений 19.07.2021 року, тобто до закінчення строку перевірки, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не містить обмежень щодо можливості завершення розпочатого контролюючого заходу до закінчення десяти робочих днів. Перевірка була завершена 19.07.2021 року складенням акту №359-669, відповідно оскаржуваний припис був складений 19.07.2021 року на законних підставах.

Колегія суддів враховує доводи апелянта щодо того, що у направленні №358 від 05.07.2021 року замість зазначення прізвище, імені та по-батькові начальника Управління Держпраці у Черкаській області « Лазарєва Олена Миколаївна » зазначено прізвище та ініціали « О.М.Лазарєва », що є порушенням ч.2 ст. 7 Закону № 877 та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18, згідно якої Верховний Суд відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Колегією суддів враховується, що зазначення у направленні №358 від 05.07.2021 року замість прізвища, імені та по-батькові начальника Управління Держпраці у Черкаській області « Лазарєва Олена Миколаївна » - прізвища та ініціалів « О.М.Лазарєва » хоча й є формальним порушенням вимог законодавства, втім не є таким, що тягне за собою протиправність винесено, за результатами перевірки рішення, з огляду на що в межах спірних правовідносин підлягає дослідженню саме винесений припис № 180-669 від 19.07.2021 року та вказані в ньому порушення, втім, ані позовна заява, ані апеляційна скарга не місять обґрунтування щодо протиправності самого припису, що позбавляє можливості суд апеляційної інстанції надати правову оцінку правомірності винесення спірного припису № 1780-669 від 19.07.2021 року.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Приватного підприємства «Комерційна фірма Дорбут» - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Комерційна фірма Дорбут» - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Повний текст виготовлено 27 вересня 2022 року.