Рішення

від 19.09.2022 по справі 755/6298/22

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 755/6298/22

Провадження № 2/202/166/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Кухтіна Г.О.

за участю секретаря судового засідання - Калантаєнка Д.В.,

заявника - ОСОБА_1

представника заявника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі в режимі відеоконференції цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 у власних інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 /заявник звернувся до суду з заявою за результатом розгляду якої просив: визнати ОСОБА_4 кривдником; визнати заявника та малолітню дитину ОСОБА_3 постраждалими від домашнього насильства; допустити негайне відібрання дитини ОСОБА_3 від ОСОБА_4 та повернути заявнику; видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 на строк шість місяців, яким визначити тимчасові обмеження, а саме: заборонити ОСОБА_4 наближатись більш ніж на 250 метрів до місць фактичного проживання/перебування заявника та сина, обмежити ОСОБА_4 у спілкуванні в провокуючій, принизливій та погрозливій формі з заявником та їхнім сином.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначав, що заявник та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , 2013 року народження. Певний час вони проживали однією сім`єю у місті Києві. Заявник матеріально забезпечував свою сім`ю, в той час як ОСОБА_4 висловила небажання щодо працевлаштування. До своїх батьківських обов`язків остання також ставилась безвідповідально. Через деякий час спільного проживання ОСОБА_4 почала провокувати сварки та суперечки, принижувала заявника у присутності спільної дитини. У 2020 році шляхом обману вивезла дитину у м.Краматорськ Донецької області, де без дозволу та погодження з заявником залишилась проживати з дитиною. Через деякий час ОСОБА_4 ініційовано питання у судовому порядку щодо розірвання шлюбу, під час розгляду якого їм було надано строк для примирення. Згодом заявник виявив тілесні ушкодження (гематому/синець на правому оці) на обличчі дитини на що заінтересована особа не змогла адекватно відповісти. На думку заявника зі сторони заінтересованої особи відносно нього здійснюється психологічне насилля, яке виражається у приниженні честі та гідності, у тому числі в очах їхнього сина, донесенні в різні органи інформації щодо заявника, що не відповідає дійсності, що очевидно впливає на здоров`я та працездатність заявника. ОСОБА_4 вчиняє супротив у спілкуванні заявника із сином, реалізації батьківських прав, у зв`язку із чим заявник постійно перебуває у стані тривоги та занепокоєння. З боку заінтересованої особи також вчиняється економічне насилля, що проявляється в тому, що остання відмовляється отримувати від заявника матеріальні блага, в тому числі, іграшок, мобільного телефону, на користь дитини. На думку заявника, ОСОБА_4 , як мати, маніпулює дитиною при цьому нехтує своїми прямими батьківськими обов`язками щодо забезпечення сина у здобутті освіти та у наданні необхідної медичної допомоги. Під час телефонної розмови з дитиною, заявник виявив, що син не в змозі відповісти на прості побутові питання, постійно принижує заявника, що на думку заявника очевидно свідчить про психологічний тиск з бору ОСОБА_4 . Заявник вважає, що у дитини є прояв амнезії, що може бути наслідком фізичного насильства та струсу мозку, після ударів по голові. Відносно заінтересованої особи порушені численні кримінальні провадження. Органи у справах дітей, через не допуск заінтересованої особи не можуть перевірити стан дитини та його утримання.

В судовому засіданні заявник та його представник вимоги заяви підтримали, просили задовольнити.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що заявник та заінтересована особа мають від шлюбу спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Крім вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила СК України.

За правилами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

При вирішенні заяви суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18, згідно з якими видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. За правилами частин першої - другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статей 77-81 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи не вбачається доведеним факт застосування ОСОБА_4 насильства по відношенню до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на системній основі чи у такій ступені, що дозволяє дійти висновку про наявність ризиків, які б наражали потенційного потерпілого на небезпеку.

Також суд звертає увагу, що заінтересованій особі про підозру у вчиненні вказаних в заяві правопорушень не повідомлялося, до адміністративної чи кримінальної відповідальності в будь-якому вигляді за вказаними фактами вона не притягалася, будь-яких доказів на підтвердження нанесення заінтересованій особі чи дитині тілесних ушкоджень або вчинення психологічного насильства з боку ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Посилання заявника на агресивну поведінку заінтересованої особи та вчинення перешкод у спілкуванні з дитиною не може свідчити про вчинення домашнього насильства.

Надані заявником висновки експертних досліджень Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти Центру психологічної експертизи також не свідчать про вчинення відносно заявника та дитини психологічного насильства. Згідно вказаних висновків у аудіо-записах розмов ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 , є ознаки здійснення на нього психологічного впливу з боку матері. В той же час, сам по собі «психологічний вплив з боку матері» не може свідчити про здійснення саме психологічного насильства.

Одночасно суд враховує, що дитина проживає разом із матір`ю в іншому місті, задоволення заяви призведе до фактичного вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини у поза встановленому законом порядку.

Окрім вищезазначеного, суд звертає увагу, що заявником вже порушувалось питання щодо видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_4 де в обґрунтування заяви посилався на обставини зазначені у заяві, що наразі розглядається, рішенням Печерського районного суду м.Києва від 2 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 було залишено без задоволення у зв`язку із недоведеністю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені заявником обставини та подані докази не містять ознак ні фізичного, ні економічного, ні психологічного насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та не дають підстави для висновку про необхідність видачі обмежувального припису щодо заінтересованої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 293, 294, 350-1 - 350-6, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) у власних інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) заінтересована особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про видачу обмежувального припису.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26 вересня 2022 року.

Суддя Г.О. Кухтін