Постанова

від 27.09.2022 по справі 640/37453/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/37453/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: - Пилипенко О.Є.

суддів: - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі: - Ткаченко В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМ-Автотранс» про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 640/37453/21 по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМ-АВТОТРАНС» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2021 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМ-Автотранс" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 62214 від 14.06.2021 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким включено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМ-АВТОТРАНС" (код ЄДРПОУ 40055359) до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 104602 від 15.11.2021 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким включено Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМ-АВТОТРАНС" (код ЄДРПОУ 40055359) до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМ-АВТОТРАНС" (код ЄДРПОУ 40055359) з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2022 року - без змін.

22.09.2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 40561, позивач звернувся із заявою щодо ухвалення додаткового судового рішення, в якому просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заявника, колегія суддів вважає необхідним заяву задовольнити, ухвалити додаткове судове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу було залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, втім, судом апеляційної інстанції не було вирішено питання щодо стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції.

Втім, 09 вересня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 37420, від представника позивача - адвоката АО «Правова та економічна безпека» Нагалки Я.Я. було надіслано заяву про вирішення питання про судові витрати після винесення постанови по адміністративній справі № 640/37453/21, в якій вказала, що наразі немає можливості надати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами АО «Правова та економічна безпека» Нагалки Я.Я., просить вирішення питання щодо стягнення з ГУ ДПС у м. Києві на рахунок позивача витрат на професійну правничу допомогу здійснити після винесення судом постанови по даній справі, з урахуванням доказів, які будуть надані позивачем у відповідності до вимог ч.7 ст. 139 КАС України.

Так, відповідно до матеріалів справи представником позивача, адвокатом Гагалкою Ярославом Ярославовичем подано до суду клопотання про відшкодування судових витрат, в якому останній просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн. До вказаного клопотання представником було надано: договір про надання правової допомоги б/н від 16.06.2021 року, додаткову угоду до договору б/н від 11.06.2021 року (в якому, в тому числі, відображена ставка гонорару адвоката), Акт приймання - передачі наданих послуг від 21.09.2022 року.

Колегія суддів звертає увагу, що у п. 3 Додаткової угоди № б/н від 11.06.2021 року вказано, що сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту, передбаченої п. 1 та 2 даної Додаткової угоди, становить 25 000 грн., в той час як згідно п.4, оплата послуг адвоката, здійснюється клієнтом протягом 10 календарних днів з дня винесення постанови ШААС за результатами розгляду справи № 640/37453/21, отже станом на 22.09.2022 року, представником позивача правомірно не надано доказів оплати послуг адвоката.

Колегією суддів також враховано, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, було наголошено, «щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, Суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним».

Крім того, в межах розгляду даної справи, відповідачем не подано клопотань про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до ч.7 ст. 134 КАС України, відповідачем не доведено неспівмірності заявлених до відшкодування витрат, не надав будь яких доказів, того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

Аналогічний висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 280/1765/19.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМ-Автотранс» про ухвалення додаткового судового рішення (відшкодування судових витрат) та стягнути на користь позивача понесені витрати на правову допомогу усього в розмірі 25 000 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 242, 252, 311, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМ-Автотранс» про ухвалення додаткового судового рішення (відшкодування судових витрат) - задовольнити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПМ-Автотранс» (04073, м. Київ, вул..Лейпцизька 3-а, секція «г», код ЄДРПОУ: 40055359) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011), судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень).

Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест