Постанова

від 28.09.2022 по справі 1.380.2019.004529

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.004529

адміністративне провадження № К/9901/26858/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факро-ТЛ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2020, ухвалене у складі судді Кравців О.Р., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2020, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді: Шавеля Р.М., суддів: Улицького В.З. та Запотічного І.І.

І. Суть спору

1. 04.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Факро-ТЛ» до звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018:

2. №0008111401, у частині зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 218409,00 грн. та штрафні санкції в сумі 21840,90 грн.;

3. - №0008101401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 12617,25 грн., у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 16757,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 4189,25 грн.;

4. - №0008121401, яким застосовано до позивача штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 106467,50 грн. повністю.

5. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Факро-ТЛ» зазначило, що оскільки інвентаризація на підприємстві позивача проводилася у березні 2018 року, нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками проведення інвентаризації має бути здійснене відповідно до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, після завершення інвентаризації. У даному випадку первинним документом, на підставі якого відповідно до вимог п. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» будуть відображатись результати інвентаризації в бухгалтерському обліку ТОВ «Факро-ТЛ» буде затверджений протокол інвентаризаційної комісії. Позивачу незрозуміло як результати інвентаризації в березні 2018 року можуть стати підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції в червні 2017 року та як наслідок зменшення від`ємного значення за вересень 2017 року.

6. Крім цього позивач указує, що оскільки в червні 2017 року в підприємства не виникало обов`язку з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за наслідками проведення інвентаризації (акт інвентаризації від 22.03.2019 №Ф-00000004). З огляду на викладене, відсутні і підстави для накладення штрафу згідно з п. 120-1.2 Податкового кодексу України.

7. Також позивач указав, що Головним управління ДФС у Львівській області допущено помилку при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0008101401, оскільки суми у вказаному рішенні не відповідають висновкам акта перевірки, на підставі якого виносилося вказане податкове повідомлення-рішення, а тому таке слід скасувати у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 16757,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 4189,25 грн.

8. ТОВ «Факро-ТЛ» уважає безпідставним та помилковим зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації), за вересень 2017 у сумі 5474,00 грн.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що впродовж 13.02.2018 - 13.03.2018 (із врахуванням продовження терміну проведення перевірки на 10 робочих днів) відповідачем ГУ ДФС у Львівській обл. проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Факро-ТЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.

10. За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 861/13-01-14-01/32126566 від 03.04.2018 (Т.1, а.с.9-76).

11. Проведеною перевіркою виявлено ряд допущених та оспорюваних позивачем порушення норм податкового законодавства, зокрема, які стосуються оподаткування ПДВ, формування звітності з цього податку та реєстрації податкових накладних:

12. п.189.1 ст.189, п.198.5 «г» ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.4, 200.14 ст.200 ПК України, в результаті чого підприємством:

13. завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації), за вересень 2017 року у сумі 618305 грн.;

14. завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку, за вересень 2017 року в розмірі 16757 грн., яку 10.11.2017 відшкодовано на поточний рахунок ТОВ «Факро-ТЛ» за вересень 2017 року;

15. завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку, за вересень 2017 року в розмірі 16757 грн. (від`ємне значення за липень 2017 року у сумі 16757 грн., відображене в уточнюючому розрахунку за вересень 2017 року (№ 9011325062 від 03.02.2018);

16. занижено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації), за вересень 2017 року в розмірі 16757 грн. (від`ємне значення за липень 2017 року в сумі 16757 грн. відображене в уточнюючому розрахунку за вересень 2017 року (№ 9011325062 від 03.02.2018);

· п.120-1.2 ст.120-1, ст.201 ПК України: підприємством в Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ не зареєстровано податкову накладну (за рахунок встановленої Актом інвентаризації № Ф-00000004 від 22.03.2018 відсутності у підприємства залишків ТМЦ) за червень 2017 року в сумі ПДВ 212935 грн.

17. В частині наведених результатів перевірки податковим органом прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

18. № 0008121401 від 14.05.2018, згідно якого через відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 212935 грн., на підставі ст.120-1 ПК України застосовано штраф у розмірі 50 % в сумі 106467 грн. 50 коп. (Т.1, а.с.96-97);

19. № 0008111401 від 14.05.2018, відповідно до якого через встановлення порушення вимог п.189.1 ст.189, п.198.5 «г» ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.4, 200.14 ст.200 ПК України, зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за вересень 2017 року на 618305 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 61830 грн. 50 коп. (Т.1, а.с.98);

20. № 0008701401 від 14.05.2018, на підставі якого по причині встановлення порушення приписів п.189.1 ст.189, п.198.5 «г» ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.4, 200.14 ст.200 ПК України, зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 33514 грн., в тому числі відшкодовано 16757 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8378 грн. 50 коп. (Т.1, а.с.100).

21. Позивач, уважаючи вказанs податковs повідомлення-рішення протиправнимb звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

22. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 05.02.2020 позовні вимоги задовольнив.

23. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні ТМЦ охоплюються Актом інвентаризації від 22.03.2018, тобто, такі не були реалізовані/списані підприємством, є у наявності.

24. Відповідачем у жодний спосіб не спростовано твердження позивача про те, що такі ТМЦ за результатами інвентаризації включені до відповідного акта, підлягають відображенню у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація, тобто, вже з 2018 року. Інших доказів нестачі ТМЦ у позивача у червні 2017 року до матеріалів справи не надано.

25. Крім того, оскільки таку інвентаризацію завершено у 2018 році (22.03.2018р.), контролюючий орган вийшов за межі податкового періоду охопленого перевіркою з 01.01.2014 по 30.09.2017.

26. Оскільки зменшення від`ємного значення за серпень 2017 року не вплинуло на значення рядка 18 (сплата ПДВ) чи рядка 20.2 (відшкодування ПДВ) в деклараціях з ПДВ за період вересень 2017 року - січень 2018 року, тому результати цього уточнюючого розрахунку слід відобразити в декларації за лютий 2018 року.

27. При цьому, законодавчого обґрунтування необхідності подання уточнюючих розрахунків з ПДВ за наступні після подання позивачем уточнюючого розрахунку місяці (з серпня 2017 року до лютого 2018 року) за відсутності впливу уточнених показників на розрахунки з бюджетом, не наведено.

28. Також розбіжності сум, що встановлені в Акті перевірки, зокрема, у висновках про завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку, за вересень 2017 року в розмірі 16757 грн. із сумами бюджетного відшкодування згідно з податковим повідомленням-рішенням 33514 грн. не знайшли свого документального підтвердження, таке в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 16757 грн., а також нараховані штрафні санкції з вказаної суми у розмірі 4189 грн. 25 коп., є протиправними.

29. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.06.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 в адміністративній справі № 1.380.2019.004529 змінив у частині мотивів задоволення позову, виклавши такі в мотивувальній частині постанови апеляційного суду. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

IV. Касаційне оскарження

30. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

31. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КС України.

32. У поданому до суду відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказав, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

33. Відповідно підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

34. У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (пункт 198.5 статті 198 ПК України).

35. Відповідно до підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

36. Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).

37. За змістом наведених норм, платник податку зобов`язаний самостійно нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

38. При цьому під положення зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.

39. Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

40. Крім того, положення підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20, пункту 198.5 статті 198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.

41. Відповідно до підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

42. Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).

43. За змістом наведених норм, платник податку зобов`язаний самостійно нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

44. При цьому під положення зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.

45. Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

46. Крім того, положення підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20, пункту 198.5 статті 198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.

47. Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року № 879 (далі - Положення № 879).

48. Відповідно до пункту 2 вказаного Положення останнє застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності.

49. Згідно з п.5 розділу І цього Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:

50. виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;

51. установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;

52. виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;

53. виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

54. Пунктами 3 і 4 розділу IV вказаного Положення визначено, що результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

55. Виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку регулюються підприємствами в такому порядку:

56. основні засоби, нематеріальні активи, які виявлені в лишках, підлягають оприбуткуванню зі збільшенням доходів майбутніх періодів (доходів спеціального фонду бюджетної установи);

57. цінні папери, грошові кошти, їх еквіваленти та інші оборотні матеріальні цінності, які виявлені в лишках, підлягають оприбуткуванню зі збільшенням доходу звітного періоду підприємства (доходу спеціального фонду бюджетної установи);

58. нестача запасів у межах установлених норм природного убутку, виявлена під час інвентаризації, списується за розпорядженням керівника підприємства на витрати. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних нестач і після взаємозаліку нестач цінностей і лишків внаслідок пересортиці. За відсутності норм природного убутку втрата розглядається як нестача понад норму;

59. нестача цінностей понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу та відносяться на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, у разі якщо винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством.

VІ Оцінка Верховного Суду

60. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0008111401, №0008101401, №0008121401.

61. Податкове повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0008111401 ґрунтується на висновках контролюючого органу про нестачу ТМЦ в червні 2017 року за наслідками проведеної інвентаризації в березні 2018 року та невідображення Уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за серпень 2017 року який був поданий в лютому 2018 року (№9011323571 від 03.02.2018р.) у всіх наступних податкових деклараціях з ПДВ за вересень2017-січень2018 року.

62. Згідно з установленими обставинами справи відповідно до листа №2022/7/13-01-14-01-16 від 12.03.2018 керівнику та головному бухгалтеру ТОВ «Факро - ТЛ» заступника начальника ГУ ДФС у Львівській області, у зв`язку з проведенням планової виїзної перевірки за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, керуючись вимогами п.п. 20.1.9 п. 20.1 статті 20 ПК України, наказу Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 «Про затвердження положення про інвентаризацію активів та зобов`язань» викладено прохання провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки станом на 20.03.2018 в присутності посадових осіб контролюючого органу для здійснення податкового контролю, підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності. Результати проведеної інвентаризації, у тому числі акти, зведену відомість результатів інвентаризації, слід надати до 23.03.2018 для відображення у матеріалах перевірки /а.с.135/.

63. Керівником підприємства позивача 21.03.2018 винесено наказ №33 про проведення інвентаризації станом на 22.03.2018. 22.03.2018 складено акт №Ф-00000004, згідно з яким згідно з інвентаризаційним описом значиться в наявності 318 найменувань товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 1064672,67 грн.

64. Через установлену за наслідками інвентаризації нестачу ТМЦ у платника податків виник обов`язок нарахувати податкове зобов`язання ПДВ на відповідну суму товарів, а також виписати та зареєструвати відповідну податкову накладну.

65. Факт відсутності вказаних ТМЦ стверджується як самим Актом інвентаризації, так і подальшими діями позивача останній на підставі результатів інвентаризації, затверджених протоколом інвентаризаційної комісії від 02.04.2018р. (Т.1, а.с.187-204), відобразив її результати у бухгалтерському обліку того звітного періоду, в якому завершена інвентаризація.

66. Також позивач задекларував податкові зобов`язання з ПДВ за наслідками проведеної інвентаризації, що стверджується копіями податкової накладної № 18 від 02.04.2018 та квитанцією про її реєстрацію в ЄРПН (Т.1, а.с.179-185, 186).

67. На думку контролюючого органу позивачем унаслідок ненарахування податкових зобов`язань по операціях, що не є господарською діяльністю підприємства (за рахунок встановленої Актом інвентаризації № Ф-00000004 від 22.03.2018 відсутності у підприємства залишків ТМЦ), занижено податкові зобов`язання з ПДВ за червень 2017 року на суму 212935 грн.

68. Проте відповідач не надав доказів виявлення нестачі ТМЦ на ТОВ «Факро-ТЛ» в червні 2017 року.

69. Під час проведення планової документальної перевірки посадовими особами ТОВ «Факро-ТЛ» не надано жодного акту інвентаризації попередніх періодів, за результатами якої було встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 1064672,67 грн. (без ПДВ). Твердження відповідача про те, що товарно-матеріальні цінності, відсутність яких була встановлена актом інвентаризації від 22.03.2018 № Ф-00000004, також були відсутні і в червні 2017 року є лише припущеннями та не підтверджені належними доказами.

70. Відповідно до пункту 3 розділу IV Положення «Про інвентаризацію активів та зобов`язань» (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 р. за №1365/26142) результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

71. Оскільки нестача ТМЦ під час інвентаризації на ТОВ «Факро-ТЛ» була виявлена в березні 2018 року на підставі акту інвентаризації від 22.03.2018 № Ф-00000004 та затверджена Протоколом інвентаризаційної комісії від 02.04.2018 то відповідно до вимог абз.г) п. 198.5 Податкового кодексу України податкові зобов`язання слід нарахувати в 2018 році.

72. У позивача не виникло обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну (за рахунок встановленої Актом інвентаризації № Ф-00000004 від 22.03.2018 відсутності у підприємства залишків ТМЦ) за червень 2017 року в сумі ПДВ 212935 грн.

73. Щодо доводів відповідача про невідображення Уточнюючого розрахунку до декларації з ПДВ за серпень 2017 року, який був поданий в лютому 2018 року судами встановлено таке.

74. Згідно Декларацій з податку на додану вартість (з врахуванням уточнень) рядок 21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123, 0130) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» Декларації з податку на додану вартість (з врахуванням уточнень) за серпень 2017 року становить 1510323 грн.

75. Позивачем подано Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 року (вх.9011325062 від 03.02.2018р.), відповідно до якого рядок 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» становить 1515797 грн., що призвело до завищення задекларованих ТОВ «Факро-ТЛ» показників у рядку 16 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» Декларацій з податку на додану вартість за вересень 2017 року в сумі 5474 грн. (Т.1, а.с.109-110).

76. Разом з тим, судами встановлено відсутність в Акті перевірки обґрунтувань причин розбіжностей між показниками рядків 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» в Декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року та Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 року.

77. Також в Акті перевірки відсутній аналітичний розрахунок суми завищення задекларованих ТОВ «Факро-ТЛ» показників у рядку 16 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» Декларацій з податку на додану вартість за вересень 2017 року, із посиланням на документи обліку.

78. Податковим органом не наведено законодавчого обґрунтування необхідності подачі позивачем по причині уточнення в лютому 2018 року показників декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року уточнених розрахунків за періоди з серпня 2017 року до лютого 2018 року. Відповідачем не доведено, що відсутність такого уточнення мала вплив на проведення позивачем розрахунків з бюджетом.

79. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо протиправності та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0008111401.

80. Зважаючи на встановлені судами обставини щодо товарно-матеріальних цінностей позивача описаних в акті інвентаризації від 22.03.2018, оскільки у червні 2017 у позивача не виникало підстав для нарахування податкових зобов`язань за таким актом, судами обґрунтовано зазначено про те, що податкове повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0008121401 про застосування до позивача штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

81. Щодо правомірності податкового повідомлення рішення від 14.05.2018 №0008101401 судами встановлено, що в порушення вимог п.п.200.1, 200.2, 200.4, 200.14 ст.200 ПК України позивачем за вересень 2017 року завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника податку, за вересень 2017 року в розмірі 16 757 грн.

82. Проте контролюючий орган зменшив суму бюджетного відшкодування ПДВ вдвічі більшу (33 514 грн) за суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ, встановлену в акті перевірки в розмірі 16 757 грн.

83. У зв`язку з наведеним колегія суддів підтримує висновки судів попередніх інстанцій щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2018 №0008101401 в частині: зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 16757,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 4189,25 грн.

84. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

85. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, які наявні у матеріалах справи. Така перевірка судових рішень знаходиться за межами касаційного перегляду визначеному статтею 341 КАС України.

86. Колегія суддів уважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.

87. Крім цього, підставою касаційного оскарження позивач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказівкою про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

88. Суд звертає увагу на те, що обов`язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

89. Проте подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

90. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

91. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

92. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року справі №1.380.2019.004529 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко